Борьба с коррупцией

Система боротьби з корупцією  у Нідерландах включає такі процедурні й інституційні заходи:

1) постійну звітність  і гласність у питаннях виявлення  корупції, обговорення її наслідків,  а також покарань за корупційні  діяння. Щорічно міністр внутрішніх справ доповідає парламенту про виявлені факти корупції і вжиті заходи щодо покарання осіб, які скоїли корупційні правопорушення;

2) розробку системи  моніторингу можливих джерел  виникнення корупційних діянь  у державних і громадських  організаціях та заходів контролю за діяльністю осіб, що підтримують стосунки з ними;

3) створення системи  прав і обов'язків посадових  осіб із визначенням їхньої  відповідальності за порушення  посадової етики. Ця система регламентує правила поведінки щодо виправлення допущених порушень;

4) основною формою  покарання за корупційні діяння  є заборона працювати в органах  державної влади і втрата соціальних  гарантій, які надає державна  служба, наприклад, пенсійного забезпечення. Шкала покарань містить також  штрафи і тимчасове відсторонення від виконання обов'язків;

5) в усіх органах  державної влади, зокрема в  міністерствах, функціонують підрозділи, обов'язком яких є реєстрація  і виявлення помилок державних  службовців, їхніх навмисних чи  випадкових порушень чинних правил  і відповідних наслідків таких порушень;

6) усі матеріали, пов'язані  з корупційними діяннями, якщо  вони не стосуються системи  національної безпеки, обов'язково  стають доступними громадськості.

7) кожен держслужбовець  має право ознайомитися з інформацією,  що характеризує його як із позитивного, так і з негативного боку;

8) створено спеціальну  систему навчання держслужбовців, яка роз'яснює, зокрема політичну,  суспільну шкоду корупції і  можливі наслідки від участі в ній;

9) створено систему  державної безпеки по боротьбі з корупцією типу спеціальної поліції, що володіє значними повноваженнями для виявлення випадків корупції;

10) чиновники всіх рівнів  зобов'язані реєструвати відомі  їм випадки корупції, далі ця  інформація по відповідних каналах  передається до міністерства внутрішніх справ і юстиції;

11) велику роль у  боротьбі з корупцією відіграють  засоби масової інформації, що  оприлюднюють випадки корупції  і часто проводять незалежні  розслідування. Таким чином значною мірою є можливість запобігти безвідповідальності у підготовці матеріалів, які інформують про корупційні правопорушення. У той же час мають місце наклепницькі повідомлення, що призводять до втрати суспільної довіри і репутації відповідних джерел інформації

Чинне законодавство Франції включає низку нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з корупцією, що стосуються насамперед фінансових зловживань. Так, у 1990 році ухвалено закон, згідно з яким кредитні установи мають особливо уважно ставитися до капіталів, походження яких пов'язане з організованою злочинністю. Йдеться про виявлення порушень, пов'язаних із фальсифікацією чеків та векселів, переданих на інкасацію. Законодавець закріплює право на негайне зупинення функціонування рахунку, якщо буде встановлено, що службовець відкрив його з метою ухилення від податків. Для захисту інтересів суспільства виконання контрольних функцій покладено і на недержавні комерційні структури, зокрема на фінансово-кредитні установи. Крім того законодавство Франції зобов'язує фінансових посередників встановлювати особу свого клієнта, зокрема і випадкового, надавати довідки про третіх осіб, на користь яких здійснюються перерахування, передбачає відповідальність банківського працівника в разі прийняття фальшивого документа. Фінансові посередники, зокрема й банки, зобов'язані сповіщати спеціальні адміністративні служби про суми внесків на рахунок, якщо виникає підозра, а також про операції з такими коштами. У цьому випадку обов'язок додержання професійної таємниці знімається. Спеціалізована державна служба має право вимагати припинення такої операції або відкласти її здійснення до вирішення питання про наявність або відсутність факту правопорушення. Особи, котрі здійснюють фінансові операції всередині країни, зобов'язані подавати декларацію і сплачувати податок у тому разі, якщо оголошена сума перевищує 50 тис. франків. Таким чином держава встановлює контроль за рухом безготівкових грошових коштів, розширюючи у цей спосіб важелі контролю за потенційними порушниками закону.

В основу боротьби з корупцією  в Німеччині покладено завдання знищення матеріальної, насамперед фінансової, бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскацією майна і створенням належної правової бази для унеможливлення відмивання "брудних" грошей. У свій час для банківських установ було встановлено обов'язок надавати правоохоронним органам інформацію про операції з грошима в розмірі більше 20 тис. німецьких марок за умови, що цю інформацію буде використано виключно для розслідування. Законом було закріплено правило: якщо громадянин робить внесок у банк у розмірі більше 50 тис. німецьких марок, він зобов'язаний пред'явити посвідчення особи. Нормативною базою як виняток передбачається можливість отримання подарунка, вартість якого не перевищує 20 німецьких марок. Але і в такому випадку державний службовець має доповісти про це своєму керівникові, котрий з урахуванням обставин може прийняти одне з двох рішень: або залишити подарунок у службовця, який його отримав, або зобов'язати його в установленому порядку здати цей подарунок державі.

Серед інших заходів треба виділити також намір запровадити в Німеччині реєстр корумпованих фірм. У цьому випадку Німеччина йде шляхом запровадження іноземного досвіду, зокрема ізраїльського, суть якого полягає в тому, що фірма, включена до такого реєстру, позбавляється права виконувати будь-які державні замовлення, стає об'єктом пильної уваги з боку правоохоронних органів. До речі, такий експеримент було проведено в одній із земель Німеччини і, за оцінками парламентарів та урядовців, він повністю себе виправдав .

ВИСНОВОК

В усьому світі головною небезпекою була і залишається злочинність  високої посадової особи. Цю ситуацію ми спостерігаємо і в Україні, де злочинний світ “проштовхує” до влади своїх представників і  претендує на владні повноваження.

Корупції допомагають велика кількість і плутанина законів, відсутність твердості у керівників держави і політичних класів, шаткість судових систем і їх поступливість, які слідкують лише за процедурами, а не за результатами.

Корупція – явище  по своєму універсальне. Цілком очевидно, що таке складне і багатолике явище перемогти лише одними адміністративно- правовими, та й взагалі, правовими методами, неможливо. Для цього потрібно змінити зміст і характер самих суспільних відносин. На живучість і поширеність корупції впливає, в першу чергу, стан економічного і політичного розвитку суспільства. Економічний і соціальний розвиток і стабільність політики і суспільних відносин, як і законодавства в цілому – ось ті головні чинники, які позитивно впливають на зменшення рівня корупції в суспільстві. Корупція – явище історичне і прийде час, коли ні її ні її проявів не буде. Це буде тоді, коли вчиняти корупційні діяння стане економічно невигідно, коли заробітна плата державного службовця буде значною (в декілька разів перевищувати її мінімальний рівень), коли працівник державного органу влади буде цінити свою роботу і свою посаду, коли його високооплачувана діяльність буде прозорою для громадян та його керівництва, коли в суспільстві будуть запроваджені демократичні норми громадського і державного контролю.

Безумовно, боротьба з  корупцією не може здійснюваьись  тільки репресивними методами. Необхідно  врегулювати нормативно форми діяльності державного апарату, які зробили  б неможливим або значно ускладнили корупційні прояви, поступово звузили б сферу чиновницького свавілля, впровадили різні форми ефективного контролю за прийняттям нормативно-правових актів, а також стимулювали процес морального оздоровлення суспільства. Як приклад, ненормативного регулювання службової поведінки, пропонується розробити й прийняти Кодекс честі державного службовця.

З корупцією можно  боротися за допомогою виховання  молодих поколінь в дусі верховенства права, виховання розуміння того, що вони є надією і майбутнім нашого суспільства.

Успіх боротьби з корупційними проявами залежить від поєднання зусиль всіх гілок влади, громадських об’єднань, громадян України, врахування рекомендацій міжнародних співтовариств та їх досвіду боротьби з корупцією.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995.- № 34. – Ст. 266.
2. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98 // Офіційний вісник. – 1998. - № 17. – Ст. 621.
3. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» вiд 30.06.1993// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 14
4. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І.Камлик та інші. - К., 1999.
5. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид. / За загал. ред. В.Ф.Бойка. - К., - 2000. - Т. 2.-С. 284-291 .
6. Узагальнення практики розгляду судами адміністративних справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією / Редька А.І., Панєвін О.С., Мельник М.І. – К., 1997.
7. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Про результати дослідження проблем, що пов’язані з протидією корупції в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2000. - № 2.
8. Мельник М. Корупція як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 1.
9. Мельник М.І. Проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією: шляхи її вирішення // Вісник Академії правових наук. - 1995. - № 3.
10. Наумов А.В. Ответственность за коррупционные преступления по законодательству России, европейских стран и США (сравнительно-правовой анализ) // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. – 2000. – № 1.