Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні

Інші автори пропонують терміни, що вважають синонімами терміна «правове становище». Серед них можна виділити наступні:

— «свобода особи, що обумовлена правом», тобто свобода особи в її стосунках  із державою. Це ставлення державної  влади до прав людини, механізм закріплення  цих прав за допомогою інститутів громадянства, прав і обов'язків (зміст  свободи особи щодо конституційного  права розкрито у працях І. Фарбера [15, с.24.], Г. Мальцева [13]);

- «правосуб’єктність», тобто перебування, становище громадянина як суб’єкта права (Б. Бегичов [8, с.64.])

- «правовий статус» (набув найбільшого  поширення в науковій літературі).

 Саме слово «status» у перекладі з латинської означає  «становище», «стан». А в радянському енциклопедичному словнику міститься поняття «статусу», яке дає А.Прохоров: це правове становище (сукупність прав і обов'язків) громадянина або юридичної особи[17, с.219.].

Вважаємо, що ці поняття збігаються, є словами-синонімами і не можна  погодитися з формулюванням, що «правовий  статус» є складовою «правового становища». Такий підхід не можна  визнати вдалим і насамперед тому, що слово «статус» саме й означає  стан, становище когось чи чогось[18, с.786]. У чинному законодавстві ці категорії вживаються теж як синоніми. Це можна побачити з назви і змісту деяких нормативних актів України, наприклад, законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»[ 3, с.161.], «Про громадянство України» [2, с.65.].

Таким чином, «статус» і «становище»  є категоріями, які здатні взаємо замінятися, і надалі будемо використовувати  поняття «правовий статус» як сукупність прав, свобод, обов'язків  і законних інтересів конкретної категорії осіб, яка урегульована нормами права на території конкретної держави, що визнає і гарантує їх.

На нашу думку, суперечності необхідно  шукати не між «правовим статусом»  і «правовим становищем» певної особи, а між правовим статусом різних осіб, тобто категорій. Належність до тієї чи іншої категорії іноземців  має важливе практичне значення, оскільки обсяг їх прав і обов'язків  залежить саме від того, до якої категорії  вони належать. Адміністративно-правовий статус іноземців, що проживають постій¬но, природно, є ширшим, ніж у іноземців, які тимчасово перебувають на території України. Це особливо стосується трудової діяльності, медичної допомоги та ін.

Отже, проблема адміністративно-правового  статусу іноземців в Україні  потребує більш чіткого визначення його сутності. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні можна  визначити як систему наданих  іноземним громадянам і особам без  громадянства прав і покладених на них обов'язків у сфері державного управління, а також відповідальності за невиконання чи неналежне виконання  ними своїх обов'язків. Як юридична категорія адміністративно-правовий статус іноземців має велике значення як для самих іноземців, так і  для держави та суспільства в  цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні  джерела: Конституція України, підручники з конституційного права та інші посібники.  Методи, які були використані  для розкриття теми: літературний метод,  метод аналізу та синтезу, порівняльний метод та узагальнення.

Конституція України розмежовує поняття  «іноземець» та «особа без громадянства», відносячи до перших фактично лише іноземних громадян (ст. 26). Отже, згідно з Конституцією України іноземець - це будь-яка особа, яка проживає або перебуває на території України, не є громадянином України і має  докази своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави. Відповідно, особи без громадянства - це особи, які проживають або перебувають  на території України і не є  громадянами України та не мають  достовірних доказів своєї належності до громадянства (підданства) іноземної  держави.

Правовий статус іноземців в  Україні визначають Конституція  України, Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р. (зі змінами), Закон України «Про біженців»  від 21 червня 2001 р., інші нормативні акти України та міжнародні договори України.

Іноземці не користуються в Україні  більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися в політичні партії; не беруть участі в управлінні державними справами; не мають виборчих прав; не можуть брати участі у референдумах; не мають права рівного доступу  до державної служби; на них не розповсюджується обов'язок відбувати військову службу тощо), мають менший порівняно з  громадянами України обсяг економічних, соціальних та культурних прав (не мають  права користуватися об'єктами права  державної та комунальної власності, права на захист від незаконного  звільнення, права на соціальний захист, права безоплатно здобути вищу освіту тощо).

Іноземці на території України  несуть відповідальність на загальних  підставах. Іноземцю, який порушує законодавство  України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено термін перебування в Україні. За рішенням органу внутрішніх справ або Служби безпеки України іноземець може бути витворений за межі України, якщо його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; якщо він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Закон України «Про громадянство України» // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. - Ст. 65.

3. Закон України “Про правовий статус іноземців ”//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161, Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-III ( 1807-14) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 2247-III ( 2247-14) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66 ).

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29 грудня 1995 р. N 1074.

5. Постанова Кабінету Міністрів ”Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України” від 28 січ. 1997 р. № 79 // Уряд. кур’єр. - 1997. - 6 лют. - С. 8

6. Тимчасове положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні: Затверджено наказом Мінпраці від 5 трав. 1993 р. № 27 // Право України. - 1996. - № 2-3. - С. 124-126

7. Указ Президента України від 15 червня 2001 р. N 435 "Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання".

8. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. — M.: Юридическая литература, 1972. - С. 64.

9. Бритченко С., Андрієнко В. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні // Пробл. міграції. - 1999. - № 1 (8). - С. 2-13

10. Бурлака П., Палко В. Відповідальність іноземців за порушення порядку перебування в Україні // Пробл. міграції. - 1998. - № 2. - С. 44-46.

11. Вайнагій І.І. Удосконалення законодавства України про правовий статус іноземців в контексті розвитку законодавства країн Європи // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф., травень 1996 р. , Київ. - К., 1996. - С. 109-111

 

12. Кондратюк С. Правовий статус іноземців // Закон і бізнес. - 1995. - 25 жовт. - С. 6

13. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. — М.: Юридическая литература, 1968.

14. Марочкін І.Є., Червякова О.Б. Проблеми застосування законів України "Про біженців" та "Про правовий статус іноземців" // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. - Х., 1998. - Вип. 33. - С. 107-112.

15. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. — М. — С. 24.

16. Статус иностранцев в СССР / Инст-т гос-ва и права АН СССР. Сов. ассоц. международного пра¬ва; [Редсовет.: П.Н.Федосеев (пред.) и др.]. — М.: Наука, 1984. — С. 101.

17. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М.Прохорова. — М., 1987. — С. 219.

18. Юридический энциклопедический словарь. — М., 1984. — 786 с.

 

 

 

¹ У літературі виділяють три види правових режимів іноземців - національний, спеціальний та найбільшого сприяння (Прим, автора). Див., наприклад, Кузнецов М. Н. Иностранньїе граждане и лица без гражданства на тер-ритории СССР.- М., 1985.- С. 5-Ю.

² Див.: Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10.06.93 р. № 198/93.

³ Редакція Закону від 21 червня 2001 р.

⁴ Див., наприклад: Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України та Російської Федерації від 16 січня 1997 р.