Адміністративно-правовий статус місцевих органів самоврядування

Серед актів локальної нормотворчості особливе місце займають статути територіальних громад — своєрідні акти їх конституювання. З допомогою статутів територіальна громада в межах, визначених законом, самостійно визначає систему, структуру і порядок формування виконавчих органів місцевого самоврядування, схему організації місцевого самоврядування в населеному пункті, взаємовідносини територіальної громади з окремими територіальними колективами. На необхідність широкого запровадження статутів звернув увагу Президент України Л. Д. Кучма, виступаючи на звітно-виборчих зборах Асоціації міст України 25 січня 1997 р.: «Сьогодні значна частина питань може вирішуватися на локальному рівні, через статутне право в рамках Конституції та законів»⁷. Питання розроблення статутів територіальних громад набувають особливої ваги у переддень проведення адміністративної та муніципальної реформ в Україні. В умовах недостатнього законодавчого забезпечення реформ статути можуть відіграти роль своєрідних Індикаторів готовності територіальних громад, органів місцевого самоврядування самостійно та під свою відповідальність вирішувати складні проблеми реформування управління. Крім того, саме статути могли б відіграти консолідуючу роль в процесі трансформації сукупності жителів населеного пункту до територіальної громади (комуни).

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, виходячи з проведеного дослідження, ми бачимо, що надійною правовою основою  місцевого самоврядування стала Конституція України 1996 р., де самоврядування визнане одним із елементів конституційного ладу держави. Прийняття Конституції відкрило простір для становлення реального місцевого самоврядування в Україні.

Правові засади місцевого самоврядування також закріплені в нині чинному Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».

Перший досвід свідчить, що цей  процес проходить досить складно  та суперечливо. Розвиток місцевого  самоврядування в Україні стримується, насамперед, економічними чинниками, відсутністю достатніх матеріальних та фінансових ресурсів для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування. Немаловажну роль відіграють також і чинники політичного, правового та психологічного характеру. Це й відсутність реального суб'єкта місцевого самоврядування - самодостатньої територіальної громади, яка володіла б необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами, мала б належні внутрішні джерела формування доходної частини місцевого бюджету, і недостатнє правове забезпечення значного масиву питань організації і функціонування місцевого самоврядування, та існування в суспільній свідомості, в свідомості значної частини політичних, державних і муніципальних діячів старих стереотипів сприйняття місцевого самоврядування; відсутність нових механізмів взаємовідносин органів місцевого самоврядування з територіальною громадою та її підрозділами, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями приватного сектора, інших форм власності; недостатній рівень саморегуляції територіальної громади тощо.

Значною мірою вплив негативних чинників на розвиток місцевого самоврядування та стан соціально-економічного розвитку українських міст можна зменшити шляхом реалізації програм, спрямованих на налагодження взаємодії та співпраці на засадах рівноправності між різними елементами системи місцевого самоврядування, між муніципальним, приватним і громадським секторами, між органами і посадовими особами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, об'єднаннями підприємців, ініціативними групами членів територіальної громади, що формуються з метою залучення громадян до безпосередньої участі у здійсненні функцій місцевого самоврядування.

В аспекті функціонування місцевого  самоврядування на сучасному етапі фоpмування державності в Укpаїнi одними з найважливіших завдань є: а) створення демократичної, ефективно діючої системи місцевого самоврядування; б) надання йому необхідних повноважень для результативного виконання територіальними громадами своїх задач і функцій; в) забезпечення ефективного контролю за діяльністю органiв мiсцевого самоврядування; г) створення належних організаційно-правових механізмів забезпечення самостійності і захисту прав місцевого самоврядування.

Суттєве значення для теорії та практики мiсцевого самоврядування має встановлення межі децентралізації деpжавної влади, визначення форм державного контролю за діяльністю органів мiсцевого самовpядування, необхідно чітко врегулювати процедуру, визначити функції і повноваження контролюючих органiв.

Висока динамічність i інтенсивність  політичних i соціально-економічних  процесів у суспільстві й державі  потребують переосмислення багатьох теоретичних i практичних розробок правової науки, у тому числі, відносно місцевого  самоврядування. Визначення характеру місцевого самоврядування i напряму його розвитку, оптимального спiввiдношення його компетенції з органами державного управління на місцях потребує більш чіткої, аніж сьогодні, регламентації повноважень цих органiв. Це повинно бути спрямовано на забезпечення ефективного функціонування місцевого самоврядування як демократичної інституції громадянського суспільства, яке знаходиться в Україні в стадії становлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела.

 

Нормативні акти.

 

1. Конституція України.
2. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
3. Закон, від 1997.07.15, № 452/97-ВР "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування"
4. Закон, від 1994.02.04, № 3949-XII "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів".
5. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
6. Постанова Верховної Ради, від 1995.03.24, № 110/95-ВР 
   "Про тлумачення статті 8 Закону України "Про формування місцевих органів влади і самоврядування"
7. Указ Президента, від 1995.12.19, № 1167/95 
   "Питання Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України"
8. Указ Президента, від 2001.08.30, № 749/2001 "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні".
10. Постанова КМ, від 1997.12.03, № 1349 "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування".
11. Постанова КМ, від 1994.10.11, № 702 
    "Про затвердження Порядку та умов безплатного проїзду депутатів місцевих Рад народних депутатів"
12. Розпорядження КМ, від 2002.03.13, № 123-р 
    "Про заходи щодо виконання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні".
13. Постанова КМ, від 1996.05.29, № 580 
    "Про затвердження типових положень про управління майном області обласної, управління майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та про відділ управління майном району районної і районної у місті Севастополі та управління майном району районної у місті Києві державної адміністрації"
14. Постанова КМ, від 1996.10.24, № 1295 
    "Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів"
15. Головархів. Наказ|Положення, від 1996.03.13, № 9 
    "Про затвердження Типового положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації"

 

 

Література.

 

1. Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). // Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.
2. Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия й зарубежный опыт.- М.: Изд-во «Зерцало».- 1998.
3. Теоретичні основи самоврядування. Проф. Д-р Юрій Панейко.- Українська вільна Академія Наук в Німеччині. – Мюнхен, 1963.
4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Тома 1-2. С. 697; Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения.-М.: «Артикул».- 1997.
5. Черкасов А. Й. Сравнительное местное управление: теория й практика. - М, 1998.
6. Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні- К.: 1998.
7. Гурбик О. А. Вічові традиції й самоуправління міст середньовічної України. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (Історія і сучасність). Тези міжнародної науково-практичної конференції.-Рівне.-1993.
8. Ковальський М. П. Привілеї («листи») на магдебурзьке право містам України в книгах Руської (Волинської) метрики ХУІ-ХУІІ ст. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність), Тези міжнародної науково-практичної конференції.- Рівне, 1993.
9. Білоус А. О. Органи міського самоврядування на Київщині у XV — першій половині XVII ст. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність). Тези міжнародної науково-практичної конференції.-Рівне, 1993.
10. Харченко Тетяна Олексіївна. “Становлення  місцевих  органів  виконавчої  влади та самоврядування  в  Українській  державі (квітень – грудень 1918 р.)” // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Харків – 2000.
11. Присташ Лідія  Тихонівна. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939 рр.) / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Львів – 1998
12. Мартинюк Ярослава Миколаївна. Становлення та діяльність органів місцевого самоврядування на Волині (1919–1939 рр.). // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Львів – 2001
13. Мороз Олексій   Юрійович.  Представницькі   інститути   влади   в   Україні: Історичні   традиції   та   сучасний   розвиток. // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Львів – 2001
14. Проект концепції національної програми. Місцеве самоврядування,— Київ, 1997, №5-6.
15. Колодій А. М., Олійник А. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

¹ Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). // Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000

² Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия й зарубежный опыт.- М.: Изд-во «Зерцало».- 1998.- С. 421.

³ Теоретичні основи самоврядування. Проф. Д-р Юрій Панейко.- Українська вільна Академія Наук в Німеччині. – Мюнхен, 1963. стор. 17

⁴ Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Тома 1-2. С. 697; Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения.-М.: «Артикул».- 1997.-С. 332.

⁵ Сравнительное конституционное право. - С. 676; Черкасов А. Й. Сравнительное местное управление: теория й практика. - М, 1998.-С. 16-18.

⁶ Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. – с. 426-428

⁷ Урядовий кур'єр.- 1997, 28 січня.