Адміністративне судочинство в Україні

Розгляд і вирішення  справ в адміністративних судах  здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Принцип диспозитивності (ч. 3 ст. 11 КАС). Суд розглядає адміністративні  справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог, крім якщо це необхідно для  повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається  своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених законом. Таким правом користуються й особи, в інтересах  яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Офіційне з’ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст. 11 КАС). Суд вживає передбачені законом  заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип гласності (ч.ч. 1-2 ст. 12 КАС). Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

Принцип відкритості (ч. ч. 3-9 ст. 12 КАС). Розгляд справ в  адміністративних судах проводиться  відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності — експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали  законної сили, є обов’язковими  до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Адміністративне судочинство  здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють  державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ  у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов’язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються законом.

Іноземці, особи без  громадянства та іноземні юридичні особи  користуються в Україні таким  самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи  України.

Розділ ІІ. Організація адміністративного  судочинства

2.1. Підвідомчість та підсудність адміністративних справ, строки в адміністративному процесі

Розглядаючи питання  підсудності, насамперед необхідно  визначити коло справ, які підлягають і які не підлягають розгляду і  вирішенню в адміністративних судах, тобто визначити підвідомчість цих судів. Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на ( ст.17 КАС):

1) спори фізичних чи  юридичних осіб із суб’єктом  владних повноважень щодо оскарження  його рішень (нормативно-правових  актів чи правових актів індивідуальної  дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу  прийняття громадян на публічну  службу, її проходження, звільнення  з публічної служби;

3) спори між суб’єктами  владних повноважень з приводу  реалізації їхньої компетенції  у сфері управління, у тому  числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням  суб’єкта владних повноважень  у випадках, встановлених законом; 

5) спори щодо правовідносин,  пов’язаних з виборчим процесом  чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові  справи:

1) що віднесені до  юрисдикції Конституційного Суду  України; 

2) що належить вирішувати  в порядку кримінального судочинства; 

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які  відповідно до закону, статуту  (положення) об’єднання громадян  віднесені до його внутрішньої  діяльності або виключної компетенції. 

Тепер щодо підсудності. Підсудність — це розмежування компетенції  між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчий їм адміністративних справ [15, с. 555]. Отже, згідно чинного КАС, підсудність поділяється на такі види:

1) предметна; 

2) територіальна; 

3) інстанційна; 

4) підсудність за зв’язком справ.

Слід сказати, що на сьогодні адміністративні суди ще перебувають  на етапі формування і їхні функції  виконують суди загальної юрисдикції. Але все-таки нижченаведені дані щодо підсудності справ адміністративним судам є актуальною, оскільки структурна побудова системи адміністративних судів і судів загальної юрисдикції аналогічна: суд першої інстанції (місцевий), апеляційний (окружний), спеціалізований (вищий адміністративний суд), Верховний Суд.

Розглянемо кожен із видів підсудності детальніше.

Предметна підсудність  адміністративних справ (ст. 18 КАС). Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні  справи, у яких однією зі сторін є  орган чи посадова особа місцевого  самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам та усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових  чи службових осіб місцевих органів  виконавчої влади розглядаються  і вирішуються місцевим загальним  судом як адміністративним судом  або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Вищому адміністративному  суду України як суду першої і останньої  інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів  виборів або всеукраїнського  референдуму та щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

У випадку якщо законом  не визначено предметної підсудності  адміністративної справи, така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Територіальна підсудність  адміністративних справ(ст. 19 КАС). Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів  індивідуальної дії, а також дій  чи бездіяльності суб’єктів владних  повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У разі невизначеності законом  територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором  позивача.

Інстанційна підсудність  адміністративних справ (ст. 20 КАС). Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні  суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних  судів як адміністративних судів  та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення  місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку  як суд касаційної інстанції. Згідно ч.6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Верховний Суд України  переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.

Підсудність кількох  пов’язаних між собою вимог (за зв’язком справ) (ст. 21КАС). Позивач може заявити  кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою  і підсудні одному адміністративному  суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд, крім того, може передати адміністративну справу на розгляд  іншого адміністративного суду, якщо наявні такі підстави:

1) задоволено клопотання  відповідача, місце проживання (перебування)  якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття  провадження у справі виявилося,  що провадження у справі відкрито  без дотримання правил предметної  підсудності; 

3) після відкриття  провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності;

4) після задоволення  відводів (самовідводів) чи в інших  випадках неможливо утворити  новий склад суду для розгляду  справи;

5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

Питання про передачу адміністративної справи розглядається  судом у судовому засіданні з  повідомленням осіб, які беруть участь у справі і вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання  апеляційної скарги — після залишення її без задоволення.

Спори між адміністративними  судами щодо підсудності не допускаються.

Згідно ч.1 ст.101 КАС, процесуальні строки — це встановлені законом  або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Але законом можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.