Адміністративні правопорушення у сфері транспорту

Нині судна під Державним Прапором України перебувають: у загальнодержавній, комунальній, колективній і приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Специфіка регулювання діяльності водного транспорту полягає в розмежування функції відповідальності держави перед світовим співтовариством і функцій відповідальності за господарську діяльність конкретних підприємств.

Управління морським і річковим транспортом здійснюється органами державної влади, підвідомчими Мінтрансу України. До об`єктів їх управління належать об`єднання, підприємства, установи і організації морського і річкового транспорту. Всього в Україні понад 240 організацій і підприємств різних форм власності.

Мінтранс здійснює функції управління відносно державних морських пароплавств і портів, підприємств тощо, а також організує роботу з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Місцевими органами управління є порти (морські, річкові). Україна має 18 портів.

Правовий статус морського порту полягає в тому, що - це державно транспортне підприємство, яке призначене обслуговувати судна, пасажирів та вантажі. На території порту можуть діяти підприємства і організації усіх форм власності.

На території України існують торгові, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Управління морським портом здійснює начальник порту. Він розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Низовою господарською одиницею є з погляду управління морське судно.  

Управління річковим транспортом загального користування також перебуває у віданні Мінтрансу України.  До складу річкового транспорту входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажі, порти і пристані, судна, суднобудівно-ремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв`язку, навчальні заклади, заклади охорони здоров`я, проектно-конструкторські організації та інші установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

 

 

 

 

 

3. Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт є однією з важливих галузей господарства, забезпечує поряд з іншими транспорту виробництва та обіг продукції промисловості і сільського господарства, потреби будівництва, задовольняє потреби населення в перевезеннях, а також сприяє зміцненню оборони України.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авто ремонті і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Управління автомобільним транспортом здійснює Мінтранс України. До сфери його управління належать об `єднання, підприємства, установи і організації автомобільним транспорту. Основні завдання, функції та права органів управління автомобільним транспортом передбаченні в Положенні про Департамент автомобільного транспорту України. Затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 30 березня 2000 р., а також у Статуті автомобільного транспорту України, який визначає обов`язки, прав та відповідальність транспортних підприємств, організацій, незалежно від її відомчого підпорядкування, а також громадян, що користуються автомобільним транспортом.

Українській державі належить повний та надзвичайний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України. До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управляння повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Органом, що здійснює управління цивільною авіацією, є Державний департамент авіаційного транспорту, Положення про який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 р. 

Укравіація у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними органами державної виконавчої влади, органами АРК, органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами інших держав. Укравіація у межах своїх повноважень на основі законодавства України видає накази, організує та контролює їх виконання.

Укравіацію очолює Голова, який несе відповідальність за виконання покладених на Укравіацію завдань та здійснення нею своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Укравіації, обговорення найважливіших напрямів її діяльності та розвитку галузі утворюється рада Укравіації у складі Голови Укравіації (голова ради, заступників Голови за посадою та керівників структурних підрозділів Укравіації. До складу ради можуть входити також преджставники інших центральних і місцевих виконавчих органів та керівники підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління цивільним повітряним транспортом. Членів ради затверджує Міністр транспорту України.

 

1.4 Трубопровідний транспорт

Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об’єктами і спорудами, за допомогою якого здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам;

Промисловий трубопровідний транспорт – весь інший немагістральний транспорт у межах виробництв, а також нафтобазові внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, меліоративні системи тощо.

Правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту визначає Закон України “Про трубопровідний транспорт”.

Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють Міністерства палива та енергетики України (далі – Мінпаливенергектики), а також місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Під час особливого періоду безпосереднє керівництво підприємства трубопровідного транспорту і контроль за їх діяльності забезпечуються органами Міноборони України.

Питання взаємовідносин підприємств, установ і організацій трубопровідного транспорту з місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями побудовані таким чином, що місцеві органами державної виконавчої влади, представницькі органи та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень узгоджують розміщення споруд та інших об`єктів трубопровідного транспорту на землях, що надані в користування підприємствам трубопровідного транспорту відповідно до Земельного кодексу України; здійснюють заходи щодо безпеки експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту; беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і населення, загальних заходів при виконанні робіт в умовах надзвичайного стану; забезпечують повідомлення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану та інше.

 

Розділ 2. Загальна характеристика та види правопорушень на транспорті

 

Транспорт є джерелом підвищеної небезпеки. Підприємства всіх видів транспорту зобов’язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я людей, безпеку експлуатації транспортних засобів та охорону довкілля. Порушення правил безпеки таїть в собі небезпеку заподіяння шкоди людини або господарським інтересам.

Безпека руху – це унормований процес руху, експлуатації транспортних засобів, що включає можливість заподіяння матеріальної або фізичної шкоди. Ці норми містяться в правилах експлуатації різних видів транспорту, транспортних кодексах (наприклад, Кодексі торгового мореплавства України), статутах (Статут залізниці України), правилах (Правила дорожнього руху України), інструкціях заводів-виготовлювачів тощо. Адміністративні правопорушення на транспорті поділяються залежно від виду транспорту, а за змістом це в основному порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на транспорті.

Правопорушення – родове поняття. Яке означає кожну дію, яка порушує які-небудь норми права. Розрізняють цивільні (нанесення шкоди особі, майну громадянина або організації), адміністративне (порушення правил дорожнього руху), дисциплінарні проступки (прогул). Найбільш небезпечним видом є злочин, за який законом передбачена відповідна цивільна, адміністративна, дисциплінарна та кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність – відповідальність фізичних та юридичних осіб за скоєння адміністративного правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні КпАП України, наступає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою у відповідно з чинним законодавством кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність наступає для тих осіб, які досягли до моменту скоєння адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Адміністративними правопорушеннями на різних видах транспорту, за які настає адміністративна відповідальність

• порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті;
• порушення правил користування засобами залізничного транспорту;
• порушення правил безпеки польотів;
• порушення правил поведінки на повітряному судні;
• порушення правил порушення правил міжнародних польотів;
• порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на морському транспорті;
• порушення правил користування засобами морського транспорту;
• порушення правил по охороні і порядку і безпеки руху на річному транспорті і маломірних суднах;
• порушення правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповідного документа;
• порушення правил , що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах, правил користування річковими і маломірними суднами, правил утримання баз (спору) для стоянки маломірних суден, правил користування засобами автомобільноо транспорту та електротранспорту (ст.109-119 КпАП України).

До числа інших правопорушень, які а своєю природою є однозначними, але спрямовані на різні види діяльності, належать: порушення правил пожежної безпеки на транспорті (ст.120), а також порушення правил експлуатації транспортних засобів (ст.121, 128,133), правил проїзду залізничних переїздів (ст.123), правил дорожнього руху (ст.133, 134 КпАП України) та ін.

За вчинення правопорушень на транспорті застосовуються такі адміністративні стягнення як попередження, штраф, оплатне вилучення, пзбавлення спеціального права.

Адміністративна відповідальність за пошкодження шляхів та порушення правил по утриманню шляхів; пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху , створення перешкод для руху та невжиття заходів для їх усунення (ст.139); порушення Правил охорони магістральних трубопроводів (ст.138); порушення правил, норм і стандартів при утримання шляхів, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт (ст.140); порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів (ст.141); порушення землекористувачами правил утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів (ст.141 КпАП України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері транспорту

 

3.1 Адміністративна відповідальність за порушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті

 

Одним із механізмів підтримання правового порядку в суспільних відносинах, що складаються у сфері пасажирських перевезень, є використання юридичної відповідальності учасників цих відносин за вчинені ними правопорушення. Тому важливо всебічно проаналізувати адміністративне законодавство у частині його нормативно-правового регулювання питань, що виникають у зв’язку з відповідальністю за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті. У цьому сенсі слід звернути увагу на особливості кваліфікації таких правопорушень.

Залежно від характеру вчиненого протиправного діяння, виду суспільних відносин, на які посягає правопорушник, небезпеки і розміру заподіяної правопорушенням шкоди розрізняють кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і цивільно-правову відповідальність. Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, що являє собою суб’єктивний юридичний обов’язок особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного проступку, загладити заподіяну суспільним відносинам шкоду і зазнати встановлених адміністративним законодавством негативних правових наслідків, які виражаються у застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою адміністративних стягнень. Ця відповідальність реалізується за допомогою адміністративних правовідносин матеріального і процесуального характеру.

Адміністративні правопорушення, вчинені у сфері пасажирських перевезень, як і інші адміністративні проступки, мають свій склад, що містить у собі елементи, які характеризують вчинене протиправне діяння. До цих елементів належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. При цьому для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності обов’язкова наявність у протиправному діянні всіх елементів складу. Відсутність хоча б одного з них не дозволяє кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення і, отже, застосовувати адміністративні стягнення. Від якості оцінки елементів складу залежить правильність кваліфікації правопорушення і вибір відповідного адміністративного стягнення.