Історія землеустрою та кадастру

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Октября 2013 в 12:10, курсовая работа

Краткое описание

Основні територіальні умови для економічної незалежності місцевих громад були створені шляхом розмежування сільських, селищних та міських рад; запровадження податку на землю зробило його одним з основних джерел доходів для місцевих бюджетів. Зроблені перші кроки щодо запровадження оренди землі та механізмів продажу ділянок несільськогосподарського призначення як другого джерела доходів до місцевих та державного бюджетів. Земельна реформа спричинила до кардинальних змін у формах землеволодіння, структурі прав власності на землю; значні зміни сталися в землекористуванні та аграрному секторі.

Прикрепленные файлы: 1 файл

основи землеустрою.doc

— 869.00 Кб (Скачать документ)

     буферна  зона  -  включає  території,  виділені    з    метою запобігання негативного  впливу  на  заповідну  зону  господарської діяльності   на   прилеглих   територіях;  її  режим  визначається відповідно  до  вимог,  встановлених  для  охоронних зон природних заповідників;

     зона  антропогенних   ландшафтів    -    включає    території традиційного        землекористування, лісокористування, водокористування,  місць  поселення,  рекреації  та  інших   видів

господарської  діяльності.

   У межах території біосферних  заповідників  можуть  виділятися  зони регульованого заповідного  режиму, до складу яких  включаються  регіональні  ландшафтні  парки,  заказники,  заповідні  урочища  з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених Законом.

Національні    природні    парки    є      природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними  установами загальнодержавного  значення, що створюються з  метою  збереження, відтворення і ефективного  використання  природних  комплексів  та об'єктів,  які  мають   особливу    природоохоронну,    оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

     До складу  територій   національних  природних  парків  можуть включатися ділянки землі  та водного простору інших   землевласників та землекористувачів.

     На національні природні  парки  покладається  виконання   таких основних завдань:

     -збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

     -створення умов  для   організованого  туризму,  відпочинку  та інших  видів  рекреаційної  діяльності  в  природних   умовах    з додержанням режиму  охорони  заповідних  природних   комплексів  та об'єктів;

     -проведення наукових  досліджень  природних  комплексів  та  їх змін  в  умовах  рекреаційного  використання,  розробка   наукових рекомендацій  з питань охорони навколишнього  природного  середовища та ефективного  використання природних ресурсів;

     -проведення екологічної  освітньо-виховної роботи.

Регіональні    ландшафтні    парки    є     природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення,  що створюються з метою збереження  в природному  стані типових  або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також  забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

     Регіональні ландшафтні  парки організовуються, як правило,  без вилучення земельних ділянок,  водних та інших природних  об'єктів  у їх власників або користувачів.

     В разі необхідності  вилучення земельних ділянок,  водних  та інших  природних   об'єктів  для  потреб  регіональних  ландшафтних парків  провадиться   в  порядку,   встановленому    законодавством України.

     На регіональні ландшафтні парки покладається виконання  таких завдань:

    - збереження цінних природних  та історико-культурних комплексів  та об'єктів;

    - створення умов для  ефективного туризму, відпочинку  та  інших видів рекреаційної  діяльності  в природних  умовах  з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

    - сприяння екологічній  освітньо-виховній роботі.

     На території регіональних  ландшафтних  парків  з  урахуванням  природоохоронної,     оздоровчої,     наукової,      рекреаційної, історико-культурної та інших  цінностей  природних  комплексів  та об'єктів,   їх   особливостей   може   проводитися   зонування   з урахуванням  вимог,  встановлених   проектом та затверджених державним  органом,  який  прийняв  рішення    про організацію парку.

    Заказниками  оголошуються  природні  території  (акваторії)  з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх  окремих компонентів.

     Оголошення заказників  провадиться  без  вилучення   земельних ділянок, водних та  інших природних  об'єктів  у їх  власників  або користувачів.

Режим використання: на  території  заказника  обмежується    або    забороняється діяльність,  що  суперечить  цілям  і   завданням,    передбаченим положенням про заказник; господарська, наукова та інша діяльність,  що  не  суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших природних  об'єктів,  оголошених  заказником,  беруть   на    себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

     Пам'ятками природи оголошуються  окремі  унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

     Оголошення  пам'яток  природи  провадиться   без    вилучення земельних  ділянок,  водних  та  інших  природних   об'єктів  у  їх власників  або користувачів.

Режим використання: на  території  пам'яток  природи    забороняється    будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або  призводить  до  деградації чи зміни первісного їх стану.

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших природних об'єктів, оголошених  пам'ятками природи, беруть на  себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

     Заповідними урочищами оголошуються лісові,  степові,  болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення,  з метою  збереження  їх  у природному стані.

     Оголошення  заповідних  урочищ  провадиться  без    вилучення земельних  ділянок,  водних  та  інших  природних   об'єктів  у  їх власників  або користувачів.

Режим використання заповідних урочищ: на  території  заповідних  урочищ   забороняється    будь-яка діяльність,  що  порушує  природні  процеси,  які  відбуваються  у природних  комплексах,  включених  до  їх  складу,  відповідно  до вимог, встановлених для природних заповідників.

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших природних об'єктів, оголошених заповідними  урочищами,  беруть  на себе  зобов'язання  щодо  забезпечення  режиму  їх   охорони    та збереження.

Штучно створені об'єкти:

 Ботанічні сади  створюються з метою збереження,  вивчення, акліматизації,  розмноження  в  спеціально  створених  умовах   та ефективного господарського використання рідкісних і типових  видів місцевої  і  світової  флори  шляхом  створення,  поповнення    та збереження ботанічних колекцій,  ведення  наукової,  навчальної  і освітньої роботи.

     Ботанічні    сади    загальнодержавного     значення        є науково-дослідними природоохоронними  установами.

     Ботанічним садам  місцевого значення у  встановленому   порядку може бути надано статус  науково-дослідної установи.

     Ділянки  землі   та  водного  простору  з   усіма    природними ресурсами  вилучаються з господарського  використання  і  надаються  ботанічним садам у порядку,  встановленому Законом  та  іншими актами законодавства  України.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально  створених умовах  різноманітних видів дерев    і чагарників та їх композицій для найбільш  ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

     Дендрологічні    парки    загальнодержавного    значення    є науково-дослідними природоохоронними установами.

     Дендрологічним  паркам  місцевого  значення  у  встановленому  порядку може бути надано статус  науково-дослідної установи.

     Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним  паркам  у порядку, встановленому Законом та іншими актами  законодавства України.

   Зоологічні  парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної    роботи,   створення   експозицій   рідкісних, екзотичних  та  місцевих  видів  тварин,  збереження їх генофонду, вивчення  дикої  фауни  і  розробки наукових основ її розведення у неволі.

     Зоологічні    парки    загальнодержавного    значення       є природоохоронними    культурно-освітніми   та   науково-дослідними установами      Земельні ділянки з усіма природними ресурсами  вилучаються  з господарського використання  і  надаються  зоологічним   паркам  у порядку, встановленому  Законом та іншими актами  законодавства України.

Парками-пам'ятками садово-паркового  мистецтва   оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх  і   використання  в естетичних,  виховних,  наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

     Парки-пам'ятки садово-паркового  мистецтва  загальнодержавного  значення є природоохоронними  рекреаційними установами.

     Оголошення   парків-пам'яток    садово-паркового    мистецтва  провадиться  з  вилученням  у  встановленому   порядку   або   без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

     На  території   парків-пам'яток  садово-паркового    мистецтва можуть проводитися  наукові дослідження.

   Землі природно-заповідного  фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.  
До земель іншого природоохоронного призначення належать:  
а) земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного  фонду; 
б) земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.  
Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

Землі оздоровчого  призначення   
       До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.   
Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.  
      На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

       У межах округу  санітарної (гірничо-санітарної) охорони  забороняються передача земельних  ділянок у власність і надання  у користування підприємствам,  установам, організаціям і громадянам  для діяльності, несумісної з  охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.   
Землі рекреаційного призначення   
    До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.   
        Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання визначається законом. Забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.   
Землі історико-культурного призначення   
   До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:  
а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;   
б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;   
в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.   
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.   
Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.  
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.  

Информация о работе Історія землеустрою та кадастру