Головні напрями містобудівної діяльності згідно закону «Про основи Містобудування»

 

раціональне використання земель та територій для  містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних  ділянок

(закон України  «Про регулювання містобудівної діяльності»)

Стаття 2. Планування і забудова територій

 Планування і забудова  територій - діяльність державних  органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка  передбачає:

- прогнозування розвитку територій;

- забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

- обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

- взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і   забудови територій;

- визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів;

- збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру  середовища населених пунктів

 Режими використання  історичних  ареалів  визначаються  їх історико-культурним   потенціалом  (кількістю,  видами,  типами  і  категоріями об'єктів культурної  спадщини,  загальною містобудівною  структурою,   наявністю   чи  відсутністю  заповідників,  а   також установленими зонами охорони  пам'яток).

Відповідальними  за визначення меж і режимів використання історичних  ареалів  є Мінкультури  та  уповноважені  ним  органи охорони культурної спадщини.

{  Пункт  4  в  редакції  Постанови  КМ N 1293 ( 1293-2011-п ) від  14.12.2011 }

Межі історичних ареалів  слід проводити вздовж розпланувальних  і  природних рубежів,  що відокремлюють  історичний ареал від решти міських  територій,  і  визначати  історико-архітектурним  опорним планом   населеного   місця.  Історико-архітектурні  опорні  плани 

розробляються на основі  комплексних  досліджень  усієї  території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

Збереження  традиційного  характеру  середовища історичних ареалів,  охорона і раціональне  використання  розташованих  в  їх межах   нерухомих  об'єктів  культурної  спадщини,  збереження  її містоформуючої  ролі   є   пріоритетним   напрямом   містобудівної

діяльності в межах  історичних ареалів.

В    охоронних    зонах   здійснюється   реставрація   та реабілітація   пам'яток,   забезпечується   охорона   традиційного характеру середовища,  усунення споруд і насаджень,  які  порушують традиційний  характер  середовища,  відтворення  втрачених  цінних об'єктів. Нове будівництво можливе  тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному  законодавством.

Для  кожного  історичного   ареалу   визначаються   режим  використання  та  конкретні  обмеження  господарської діяльності на його  території,   які   встановлюються   правилами   охорони   та використання  історичних ареалів населених місць.  Правила охорони та  використання  історичних  ареалів  населених   місць   повинні враховуватися  під час розроблення місцевих містобудівних програм, містобудівної  документації.  { Абзац перший пункту 16 із змінами, внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  1293  ( 1293-2011-п ) від 14.12.2011 }

 

 

 

 

 

урахування  державних та громадських інтересів  при плануванні та забудові територій

Для забезпечення громадських  інтересів при плануванні і забудові міст виконавчі органи місцевих рад  повинні залучати громадськість, перш за все до участі у обговоренні  містобудівної документації.

Врахування громадських  інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади  в територіях, необхідних для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших  завдань, забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

Згідно діючого законодавства  України для врахування громадських  інтересів виконавчі органи міських  рад, в межах повноважень встановлюють процедури інформування територіальних громад, фізичних та юридичних осіб про планування територій, громадських  обговорень генеральних планів, іншої  планувальної документації, правил використання і забудови територій, розгляду і  врахування їх пропозицій та зауважень; повідомляють через засоби масової  інформації про початок розроблення  містобудівної документації, а також  про форми, місце і строк подання  фізичними та юридичними особами  пропозицій щодо цієї документації.

В процесі вивчення громадської  думки виявляється, які сфери  проектування в найбільшій мірі вимагають врахування запитів населення. Тому містобудівне проектування повинно врахувати взаємоузгодження інтересів забудовників і споживачів, тобто населення. Необхідне тісне співробітництво між місцевою владою, вченими, проектувальниками і громадськістю. Генеральний план розвитку міста до його затвердження повинен узгоджуватися з депутатськими комісіями і представниками громадських організацій і тільки потім розглядатися і затверджуватися сесією міської Ради.

Участь громадян у процесах прийняття рішень створює переваги з багатьох точок зору. Тому дуже важливим є розуміння посадовими особами місцевого самоврядування того, яку користь можуть отримати вони та їх громада з взаємної співпраці.

 

 

 

 

 

 

 

 

захист прав громадян та громадських організацій  згідно із законодавством

     Громадяни  України мають право звернутися  до органів державної влади,  місцевого самоврядування, об'єднань  громадян,  підприємств, установ,  організацій  незалежно  від  форм   власності,   засобів масової   інформації,   посадових   осіб    відповідно    до    їх ункціональних   обов'язків   із   зауваженнями,    скаргами    та пропозиціями, що стосуються їх статутної  діяльності,  заявою  або клопотанням   щодо   реалізації    своїх    соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та  скаргою  про їх порушення. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на ї території,  мають таке  ж право  на подання звернення,  як і громадяни  України,  якщо   інше   не   передбачено   міжнародними договорами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, передусім необхідно  осмислити методологію та глобальне  значення архітектури та містобудування для існування та розвитку як суспільства в цілому, так і окремо взятої людини, оскільки без цього неможливо сформувати повноцінну дієву нормативну базу, на якій ґрунтувався би подальший розвиток середовища, а також його збереження. На цій основі формуються загальнотеоретичні підходи до визначення потреб і вимог до середовища.

Питаннями якісної підготовки кадрів для архітектурно-містобудівної  теорії та практики повинна займатися  викладацька діяльність. Від того, якого рівня фахівців готуватиме професійна школа, залежить подальший  розвиток у формуванні середовища існування  людини. Так фахівці повинні бути готовими реалізовувати завдання формування цілісного середовища для життєдіяльності людини як на практиці, так і в управлінській діяльності, яка є, певною мірою, завершальним етапом створення нормативно-правової і нормативної бази архітектурно-містобудівної діяльності.

Слід зазначити, що управлінські структури при формуванні середовища існування людини на різних рівнях повинні виходити з необхідності забезпечення безпечних умов життя і діяльності населення і охорони здоров'я. Це повинно бути найважливішим завданням управлінської діяльності при формуванні нормативно-правової і нормативної бази архітектурно-містобудівної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України "Про основи містобудування".
2. Закон України "Про архітектурну діяльність".
3. Архітектура: Короткий словник-довідник / А.П.Мардер, Ю.М.Євреінов, О.А. Пламеницька та ін: За загальною редакцією А.П. Мардера. К.: Будівельник, 1995.
4. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
5. Закон України  " Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини".
6. Закон України  "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"
7. Підручник " Земельне право України " М.В.Шульга та ін., 2004 рік.
8. Наказ 16.05.2011  № 45  «Про затвердження Порядку розроблення проектної

      документації  на будівництво об'єктів»