Головні напрями містобудівної діяльності згідно закону «Про основи Містобудування»

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

 

 

кафедра наукових основ архітектури

 

 

 

Реферат на тему:

«Головні  напрями містобудівної діяльності згідно закону «Про основи Містобудування» 

Основні вимоги до містобудівної діяльності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

Зміст

 

1. Вступ   .............................................................................................................................3 стр.
2. Головні напрями містобудівної діяльності. Загальні данні…………………………4 стр.
1. Розгляд головних напрямів  містобудівної діяльності…………………... …5-12 стр.
3. Основні вимоги до містобудівної діяльності. Загальні данні……………………..13  стр.
1. Розгляд головних вимог до містобудівної діяльності…………………........14-18 стр.
4. Висновок………………………………………………………………………………19 стр.
5. Список використаної літератури ……………………………………………………20 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Архітектурно-містобудівна діяльність є синтезом архітектурної  та містобудівної діяльності, які  окремо розглядати не зовсім правильно, оскільки один з видів діяльності є логічним і природним доповненням  і продовженням другого.

В Законі України "Про архітектурну діяльність" говориться, що "архітектурна діяльність – діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері" .

Словник-довідник "Архітектура" дає таке тлумачення архітектурної  діяльності: "архітектурна діяльність – система пізнання, перетворення й споживання матеріально-просторового середовища життєдіяльності суспільства  і людини. Включає в себе архітектурну науку, проектування, будівництво і  експлуатацію матеріально-просторового середовища, а також підготовку професіональних  кадрів (архітектурну освіту). Спрямованість, цільові установки й форми  організації архітектурної діяльності визначаються рівнем розвитку суспільства".

Закон України "Про основи містобудування" зазначає, що "містобудування (містобудівна діяльність) – це цілеспрямована діяльність державних органів, органів  місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню  повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво  об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів  культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури".

Отже, поняття "містобудівна діяльність" є набагато ширшим і охоплює набагато більшу кількість аспектів діяльності, пов'язаної зі створенням середовища для життєдіяльності людини, ніж архітектурна діяльність. Однак архітектурна діяльність, в свою чергу, доповнює і конкретизує поняття містобудівної діяльності.

 

 

 

 

 Головні напрями містобудівної діяльності . Загальні данні.

Головними напрямами містобудівної  діяльності є:

• планування, забудова та інше використання територій;
• розробка і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій;
• визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;
• здійснення архітектурної діяльності;
• розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;
• створення та ведення містобудівних кадастрів населених пунктів;
• збереження пам'яток культурної спадщини;
• розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні;
• забезпечення високих архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування, формування і реконструкція містобудівних ансамблів, кварталів, районів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та природних лікувальних ресурсів;
• розробка правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням;
• контроль за дотриманням містобудівного законодавства;
• ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві в порядку, встановленому законодавством.

 

 

 

 

 

 

 

 

Планування, забудова та інше використання територій

(закон України  «Про регулювання містобудівної діяльності»)

Стаття 2. Планування і забудова територій

1. Планування і забудова  територій - діяльність державних  органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка  передбачає:

1) прогнозування розвитку  територій;

2) забезпечення раціонального  розселення і визначення напрямів  сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу  земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних,  громадських та приватних інтересів  під час планування і забудови  територій;

5) визначення і раціональне  взаємне розташування зон житлової  та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших  зон і об'єктів;

6) встановлення режиму  забудови територій, на яких  передбачено провадження містобудівної  діяльності;

7) розроблення містобудівної  та проектної документації, будівництво  об'єктів;

8) реконструкцію існуючої  забудови та територій;

9) збереження, створення  та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів,  ландшафтів, лісів, парків, скверів,  окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток  інженерно-транспортної інфраструктури;

11) проведення моніторингу  забудови;

12) ведення містобудівного  кадастру;

13) здійснення контролю  у сфері містобудування.

 

2. Інструментом державного  регулювання планування територій  є містобудівна документація, яка  поділяється на документацію  державного, регіонального та місцевого  рівнів.

 

3. Містобудівна документація  розробляється на паперових і  електронних носіях на оновленій  картографічній основі в цифровій  формі як набори профільних  геопросторових даних у державній  геодезичній системі координат  УСК-2000 і єдиній системі класифікації  та кодування об'єктів будівництва  для формування баз даних містобудівного  кадастру.

 

розробка  і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій

Сьогодні у містах спостерігається  зростання обсягів будівництва  нових та реконструкції існуючих об’єктів різного функціонального  призначення та будь-яких форм власності. Особливо це стосується значних та найзначніших міст, що пояснюється  розвинутою соціальною і інженерно-транспортною інфраструктурою та концентрацією  в них економічних та трудових ресурсів. В цілому цей процес позитивно  характеризує розвиток міської економіки, втім, через відсутність міських  програм щодо стратегій розвитку окремих галузей, він відбувається дещо хаотично. Зазвичай, замовник будівництва  сам обирає функцію майбутнього  об’єкта виходячи з власних інтересів, і при цьому його не цікавить чи буде саме таке використання доцільним  з точки зору гармонійного функціонування міста. В генеральних планах (ГП) міст фактично не проводився аналіз територій  щодо їх привабливості для тієї чи іншої функції з точки зору максимальної соціальної і економічної  ефективності. До того ж існуюче  функціональне зонування міських  територій є досить укрупненим по переліку своїх функцій (сельбищна, виробнича, ландшафтно-рекреаційна) і  не дає змоги визначитись з  конкретним використанням окремих  ділянок. В багатьох випадках це є  фактором який гальмує освоєння територій. При цьому це гальмування можна  розглядати в двох аспектах. Перший, це коли території з ярко вираженими екстенсивними показниками, які  віднесені, наприклад, до ландшафтно-рекреаційних і фактично такими не є, не можуть бути використані більш ефективно  для міста без трудомісткої і  тривалої процедури внесення змін до генерального плану. Другий – рішення  про внесення змін віддається на відкуп чиновникам які далеко не завжди мають  кваліфікацію, необхідну для прийняття  обґрунтованих рішення, в наслідок чого рішення є необ’єктивними та спричиненими меркантильними інтересами.

 Чинним законодавством  встановлена обов’язковість розроблення  містобудівного обґрунтування розташування  об’єкту у разі відсутності  затвердженої містобудівної документації  та місцевих правил забудови або при необхідності внесення змін до містобудівної документації . Згідно ДБН, здійснюється комплексно в межах планувального утворення або в системі суміжних територій і при цьому враховується комплекс умов і обмежень і встановлюються граничні параметри об’єкту.

Максимальна ефективність міського землекористування може бути досягнутою при поєднанні інтересів територіальної громади і окремого інвестора. Розробка містобудівної документації має  бути спрямована на створення ефективно  функціонуючої містобудівної системи  при прагненні забезпечити максимальну  інвестиційну привабливість кожної окремої ділянки.

визначення  територій, вибір, вилучення (викуп) і  надання земель для містобудівних  потреб

Землі у межах населених  пунктів з урахуванням їх основного  цільового призначення використовуються власниками земельних ділянок і  землекористувачами передовсім для  містобудівних потреб, тобто для  розміщення та експлуатації будинків і споруд житлового, громадського, транспортного, виробничого, комунального, природоохоронного, іншого призначення, вулиць і доріг, магістральних інженерних мереж, об'єктів  ландшафтної архітектури та ін.

   Процес використання  земельних ділянок для забудови  та інших потреб у межах  населених пунктів регулюється  Земельним кодексом України, містобудівним  та іншим законодавством, основу  якого становлять закони України  “Про Генеральну схему планування  територій України”, “Про основи  містобудування”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про архітектурну діяльність”, “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування”.

   Забудова територій  включає здійснення нового будівництва,  реконструкцію, реставрацію, капітальний  ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення  підприємств тощо.

   Реалізація права на забудову можлива лише за наявності у суб'єкта дозволу на будівництво та дозволу на виконання будівельних робіт. Процедура отримання такого дозволу встановлена Законом України “ Про регулювання містобудівної діяльності ” .Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування як адміністративно-правовий акт надається заявникові виконавчим органом відповідної ради або Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією (у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами) протягом двох місяців з дня подання ним письмової заяви. Суб'єкт, який отримав дозвіл на будівництво, до початку виконання будівельних робіт зобов'язаний отримати дозвіл на виконання цих робіт. Таким дозволом вважається документ, який засвідчує право забудовника та підрядника на виконання цих робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.  Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Прийняття містобудівного об'єкта в експлуатацію оформляється підписанням акта державної приймальної комісії.  

   Самовільне (самочинне) будівництво—це самостійне правопорушення у сфері містобудування. Відповідальність юридичних осіб за самовільне будівництво передбачена Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”.

здійснення  архітектурної діяльності

Законодавство про  архітектурну діяльність

Законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції  України, законів України "Про  основи містобудування", "Про регулювання  містобудівної діяльності" , "Про  відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", цього  Закону та інших нормативно-правових актів.

 

Стаття 17. Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів  архітектури

Господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів  України.

Органами ліцензування є  Державна архітектурно-будівельна інспекція  України та її територіальні органи.

Відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, проходять професійну атестацію.

До професійної атестації  допускаються громадяни, які:

• здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста, магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менш як три роки;
• не здобули вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр за напрямом професійної атестації, але мають стаж роботи у сфері містобудування не менш як десять років.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат. Громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов'язані із створенням об'єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

 

 

розміщення  будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних  ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення