Программа "Дитина"

6.  Яким   би   Ви   хотіли   бачити   друга   (подругу) своєї  дитини?   Чому?

7.  Яким,   на   Вашу  думку,   повинен   бути   вихователь  малюка?

8.  Чому Ви  віддаєте  перевагу?  На  що  переважно   витрачається   Ваш  час?

На  сон.

На  роботу.

Перебування  у  транспорті.

Приготування  їжі.

Турботу   про   свою   зовнішність.

Купівлю необхідних предметів  і речей у магазинах.

Турботу   про   дитину.

Спілкування   з  друзями.

Читання   газет,   художньої  літератури.

Відвідування   театрів,   виставок,   кінотеатрів.

Прослуховування  радіо-   і   перегляд  телепередач.

Заняття   спортом.

 

Анкета   2

{вивчення  системи  сімейною   виховання)

1.  Якій   системі  виховання  Ви  віддаєте  перевагу?

Авторитарній (вимагаєте  від дитини беззаперечної слухняності).

Демократичній (сприймаєте дитину як самостійного   співучасника).

Ліберальній (дозволяєте дитині займатись своїми справами  поруч   з   вами).

2.  Ви частіше  схвалюєте свою дитину чи виявляєте   невдоволення   нею?

3.  Як звичайно  Ви реагуєте на прохання дитини  допомогти   їй?

Радите   ще  раз   спробувати   зробити  самій. Даєте  непрямі,   часткові   вказівки. Підказуєте,   показуєте  їй,   як  треба  зробити: Ухиляєтесь   від   допомоги,    посилаючись   на   свою зайнятість.

Сердитесь,   просите   не  морочити   голову.

4.  Якщо   син   (донька)   не   послухались,   Ви: виявляєте  свою  ображеність;

виявляєте  невдоволення,   кричите;

позбавляєте  приємностей;

говорите,   що  не  любите  його   (її);

ставите  у  куток;

б'єте;

не  звертаєте  уваги.

5.  Як Ви  реагуєте на те, що Ваша дитина  вдарила   іншу?

Схвалюєте   її   за   бійцівські   якості.

Прагнете розібратись  у ситуації, встановити справедливість.

Примушуєте   просити   вибачення.

Звинувачуєте потерпілого  малюка, виправдовуєте свого.

Лишаєтесь осторонь, дозволяєте подіям розгортатись   стихійно.

Заспокоюєте потерпілого, робите йому щось приємне.

6. Якщо Ви  завинили перед своєю дитиною,  чи вибачаєтесь   перед нею?

Так,   завжди.

Час  від  часу.                                    

Ні,   ніколи.

 

Анкета   З

{визначення   інформованості  батьків  про   дитини)

1.  Чим любить (не любить) займатися Ваша дитина   вдома?

2.  Ваша  дитина  чуйна?

Завжди  до  всіх  без   винятку.

Періодично  і  вибірково.

Ніколи,   «глуха»   до   потреб  і  переживань  інших.

3.  Що   Ви   відносите   до  чеснот  своєї  дитини?

4.  Що   вважаєте  її  недоліками?

5. 3 ким дружить  син (донька) в дитячому садку?   Чим   Ви  це   пояснюєте?

6.  Якому  з двох завдань дитина віддасть  перевагу?

Легкому,   знайомому,   яке  гарантує  успіх. Складному,   незнайомому,   ризикованому.

7.  Що   для   сина   (доньки)   важливіше? Одержати   схвалення  дорослого. Самоствердитись.

8.  Ваша  дитина  виявляє   старанність:

завжди   і  без   нагадувань  і  спонукань  дорослого; тільки за умови зовнішнього контролю і спонукань; ніколи,   завжди   працює  похапки,   будь-як.

9.  Чи виявляє  дитина почуття гордості? Як Ви  до   цього   ставитесь?

10.  Ваша  дитина працелюбна? На підставі  чого Ви   робите   свій   висновок?

11.  Як поводить  себе Ваш малюк у суперечці  з однолітками ?

Сперечається заради встановлення справедливості, істини.

Сперечається,   щоб   настояти   на   своєму.

Ухиляється від участі у суперечці, легко приймає точку  зору  більшості.

12.  Як розпорядиться  кращою іграшкою Ваша дитина?

Залишить  собі.

Віддасть  другові.

Буде наполягати на справедливому  рішенні (кинути жеребок, встановити чергу тощо). Залишить дорослій  людині  на  зберігання.

13.  Як поводить  себе Ваш син (донька), коли  стикається   з  труднощами?

Мобілізується, продовжує  самостійний пошук рішення.

Звертається   за  допомогою  до  дорослого.

Сердиться,   плаче,   виявляє   невдоволення.

Залишає розпочате на півдорозі, переключається на  інше.

14.  Яка   самооцінка  у  Вашої дитини? Адекватна   (відповідна  реальним   досягненням). Завищена.

Занижена.

15.  Наскільки   товариська   Ваша  дитина? Товариська    (легко    встановлює   контакти,    знайомиться,   має   широке  коло  товаришів).

Не дуже товариська (малоініціативна  у спілкуванні,   має   чітко  окреслене   коло  друзів).

Нетовариська (віддає перевагу індивідуальним іграм, заняттям малою групою, важко знайомиться, має   1 — 2  товаришів).

 

Залежно від конкретної задачі, яку вихователь прагне вирішити, він може використати ту або іншу анкету,   запропоновану  вище.

Оскільки гармонізація взаємин передбачає здійснення вихователем індивідуального і диференційованого підходу до різних сімей, зупинимось докладніше на такому аспекті проблеми, як визначення типу сім'ї і підбір відповідних засобів взаємодії з нею. Під типом, ми розуміємо набір характерних властивостей (позитивних чи негативних), сукупність ознак, які роблять сім'ї несхожими одна на одну і вимагають від педагога пошуку варіантів своєї поведінки, змісту і форм спілкування, засобів впливу  на  них.

Існує певна закономірність між типом сім'ї і програмою виховання, яку вона обирає для дитини: чим більше батьки зорієнтовані на духовні цінності, чим вищий рівень їхньої освіченості й культури, тим більш демократичними, мудрими і самокритичними людьми вони є. І, навпаки, чим більше уваги батько і матір приділяють матеріальним цінностям, тим вужче коло їхніх інтересів, тим вони авторитарніші й категоричніші, тим менш самокритичні, тим частіше вдаються  до  покарань  малюків.

Визначення типу сім'ї  — справа відповідальна і нелегка, яка значною мірою позначатиметься  на ефективності роботи педагога з батьками. Важко не припуститися помилок, не підмінити одне поняття іншим, не спростити проблему, не вдатись до суб'єктивізму. У практиці роботи педагоги користуються поширеним поняттям «важка сім'я». За якими критеріями, показниками визначається «важкість», на підставі чого виробляється оцінне судження — на основі характеристики складу сім'ї (неповна сім'я), ставлення батьків до дитини, їхнього ставлення до вихователя? Питання непросте і потребує чіткої відповіді.

Взявши за основу здобутки сучасної психології і педагогіки, пропонуємо такі рекомендації у цьому напрямі   виховної  роботи:

1. Аналізуючи особливості  кожної сім'ї, треба орієнтуватись  на  такі  критерії:

— щасливе, гармонійне життя  сім'ї, налагоджені контакти  між  її  членами;

—  забезпечення дитині почуття захищеності, комфорту;

—  наявність умов для різнобічного розвитку дитини.

2.  Конкретизувати  своє уявлення про типи благополучних сімей і їхню кількість (з'ясувати, скільки їх у групі). Доцільно виходити з розуміння благополучної сім'ї як такої, яка є щасливою, оптимістичною, приділяє своїй дитині увагу, турбується про неї, активно   сприяє  її  позитивному  розвиткові.

На жаль, повністю гармонійних, щасливих сімей сьогодні мало. Переважну  їх більшість складають ті, які  займають проміжне положення - між «легкими» і «важкими». До цієї категорії можна віднести сім'ї з егоїстичними спонуканнями, недовірливим ставленням до оточуючих, демонстративні, грубі, байдужі, нігілістичні, з низьким рівнем загального розвитку, з вузьким спрямуванням — на фізичний або інтелектуальний розвиток, які надто опікають дітей, балують їх, нерівні у проявах своїх емоцій тощо. Зрозуміло, що кожний із зазначених типів сімей потребує вироблення своєї, несхожої на інші, стратегії і тактики. Виробити її може лише сам педагог, спираючись на власний досвід, знання специфіки сімейного виховання   і   особливості   конкретної  дитини.

3.  Взяти до уваги,  що поняття «важка сім'я» може  по-різному тлумачитися — з  одного боку, цими словами педагог характеризує об'єктивно існуючі, притаманні даній сім'ї складні обставини, умови життя, особливості; з другого, висловлює своє особисте неприйняття конкретної сім'ї. Тобто у першому випадку йдеться про об’єктивно «важку» (складну) сім'ю, в другому — про суб'єктивно «важку» (незрозумілу вихователеві). Усвідомлення цих відмінностей сприятиме вибору педагогом адекватних засобів впливу  на  певну  сім'ю.

4.  Проаналізувати  причини, які зумовлюють «важкість» (складність) сім'ї, визначити, на які з них вихователь може, а на які — не може вплинути. До таких  причин   можна  віднести:

—  склад сім'ї (неповна  сім'я, відсутність одного чи   обох   батьків);

—  наявність у складі сім'ї члена з антигромадським спрямуванням (правопорушника, алкоголіка, наркомана   тощо);

—  поганий стан здоров'я, хвороба когось із членів сім'ї;

—  стійкий психологічний  дискомфорт (наявність конфліктів, непорозумінь, подвійне життя когось із членів  сім'ї  тощо);

—  погані умови життя (наявність тимчасової оселі — гуртожитку, мала житлова площа, низька заробітна  плата  тощо);

—  характерологічні особливості батьків (безвідповідальність, упертість, пихатість, дратівливість, агресивність,   конфліктність  тощо).

Кожна з означених  причин може призвести до того, що сім'я  буде не лише об'єктивно, а й суб'єктивно важкою для вихователя, вимагатиме від нього витримки, терпіння, милосердя, готовності допомогти, позитивно вплинути, вимагатиме високої відповідальності  за  вжиті  заходи.

5. З'ясувати причини,  які призводять до появи у  вихователя суб'єктивного відчуття «важкості» тієї чи іншої сім'ї. Це вимагає від педагога самокритичності, спостережливості, вміння аналізувати факти. Найпоширенішими  є  такі  причини:

—  неспівпадання ціннісних  орієнтацій педагога і батьків;

—  різниця  у  культурному  й  освітньому  рівнях;

—  різниця у віці, життєвому досвіді партнерів  спілкування;

—  особистісний  бар'єр   (почуття  антипатії);

—  наявність конфліктів,  непорозумінь у минулому;

—  дефіцит знань  про особливості сім'ї взагалі, дитини   зокрема;

—  помилковість  попередніх  оцінок.

Щоб зрозуміти походження конфліктів, складностей у взаєминах вихователя і батьків, доцільно знати, які саме риси особистості можуть виявитись несприятливими для гармонійного спілкування, спровокувати  непорозуміння.   Психологи   відносять до   них:

-  сенситивність — підвищену емоційну чутливість, схильність «все близько приймати до серця», легко розстроюватись  і  хвилюватись;

—  ефективність. —  емоційну збудливість або нестійкість  настрою;

—  тривожність —  схильність до неспокою, недостатню   внутрішню  узгодженість   почуттів   і   бажань;

—  суперечливість особистості  в цілому, непослідовність  дій  і  думок,   нестабільність;

—  домінантність —  прагнення грати провідну роль у  взаєминах  з  оточуючими;

—  егоцентричність — фіксацію на власному погляді,   оцінці,   точці   зору,   відсутність  гнучкості   суджень;

—  гіперсоціальність  — підвищену принциповість, перебільшене почуття обов'язку, неготовність до компромісів;

—  помисловість —  недовірливість, підозрілість, схильність  у  всьому  вбачати  для  себе  небезпеку;

—  завзятість, яка  межує з упертістю, дріб'язковою  пунктуальністю,   педантизмом.

Позбутися цих рис  — означає зробити крок назустріч партнеру в спілкуванні,  пом'якшити взаємини.

Отже, якщо вихователь навчиться акцентувати свою увагу на тому, що об'єднує, а не роз'єднує його з батьками дошкільнят, вправлятиметься в умінні адекватно реагувати на їхні слова і вчинки, потурбується про вдосконалення рівня своєї культури, збагатить і поглибить знання вікових й індивідуальних особливостей дошкільників, підвищить свою поінформованість про типи сімей, їхні відмінності, критично оцінюватиме свої здобутки і прорахунки, він обов'язково оволодіє мистецтвом і наукою спілкування з батьками,   досягне  гармонії  у   взаєминах  з  ними.

 

Підвищення   ефективності   форм   і   засобів  роботи з   батьками

Шукаючи шляхи та засоби оптимізації роботи дошкільного  навчального закладу з сім'єю, доцільно виходити з того, що на сучасному  етапі розвитку суспільства батьки отримують дедалі більшу можливість   вибирати  дитячий   садок   за  власним   бажанням. Отже, слід потурбуватись про те, щоб дошкільна установа задовольняла батьків, була для їхніх дітей приємним виховним інститутом, забезпечувала їм психологічний комфорт і розвиваюче середовище. Дошкільних працівників чекає складний екзамен — батьківський вибір. Щоб з гідністю його витримати, доцільно керуватись у своїй роботі тим, що сім'я — соціальний замовник дошкільного закладу. По суті, сучасний дитячий садок — одна з важливих сфер послуг. Завдання педагогів полягає в тому, щоб вивчати запити і пропозиції батьків, рахуватись з ними, у межах розумного і своїх можливостей задовольняти їх. Наприклад, більшість батьків із задоволенням відгукнеться на пропозицію садка навчати дітей іноземної мови, розвивати їхній естетичний смак, ознайомлювати з елементами світової культури, вдосконалювати навички  ручної  праці,   розвивати дошкільників  фізично.