Программа "Дитина"

Поетичне весняне свято  стверджує радісне, раннє чи запізнє  пробудження природи. Одному й іншому прояву явища можна відповідно знайти вираз у назві: Весна іде, весна дзвенить! або Весна красная з квітами  —  у  молодшій  групі;   Весна-чарівниця,   кличем тебе! чи Сплетем вінок весняний, діти! — у середній; Весну стрічаймо, діти! або Ой іде весна, ой іде красна. — у старшій групі; Весну красну — звеличаймо! або Вже весна воскресла! - у підготовчій  групі.

Беручи до уваги значимість Жіночого дня і Дня матері для  виховання як майбутніх чоловіків  і жінок, так і майбутніх мам  і тат, ми радимо ознайомлювати дітей з однією та іншою традицією. З дітьми молодшого і середнього дошкільного віку, можливо, відзначати Мамин день у березні. Це свято, насамперед, рідної мами, але не тільки. Воно стало вшануванням бабусі, сестрички, дівчаток з групи, тьоті, виховательки,   вчительки,   тобто жінки  взагалі.

Дітей старшого дошкільного  віку бажано залучати до святкування  Дня матері: в старшій групі  у вигляді музично - театралізованого свята, у випускній — у вигляді тематичного заняття, тому що одночасно ці діти готуються до святкування випуску до школи. У цих групах, якщо бажають діти і батьки, прихід весни і тему жіночого дня можна поєднати в одному весняному  святі.

У програмі пропонується ознайомлювати дошкільнят із Різдвяними і Великодними святами у доступній для них формі. Головне - залучити дітей до культурно-побутової традиції цих свят, ознайомлюючи з їхніми музичними ознаками: колядками, щедрівками, весняними танками, хороводними іграми, піснями, деякими,   зрозумілими  сприйманню  дитини,   звичаями.

З дітьми старшого дошкільного віку ми пропонуємо з радісним і піднесеним настроєм, у невимушеному вигляді (враховуючи оздоровчо-літній період року), наближеному до тематичного або комплексного заняття, відзначати День незалежності нашої країни: Україна — рідний краю! або Як я знаю і люблю Україну музичну мою. У випускній групі урочисто і водночас з гумором святкувати випуск до школи — Випускний дзвоник або Стежка до ніколи. У процесі музичних розваг і свят неодмінно треба зберігати невимушеність, безпосередність особистих проявів дітей та водночас підтримувати виразність виконання   будь-яких  дитячих  музичних  дій. Бажано, щоб спільне переживання святкової події було радісним і пізнавальним для дітей, давало відчуття власної успішності та вправності кожній дитині, морально підносило б її в прагненні зробити своїм виступом приємне іншим, подарувати красу, порадувати і підтримати один одного, виховувало б у малят почуття відповідальності за гуртову справу, збагачувало і урізноманітнювало б художньо-естетичні враження   і   переживання  дошкільнят.

При плануванні різних форм організації музичної діяльності дошкільників вони взаємозбагачуватиме і взаємодоповнюватиме одна одну і створюватиме, таким чином, більш сприятливі умови для музично-естетичного  розвитку  дітей.

Запропоновані рекомендації — лише загальні орієнтири для  реалізації змісту музично-освітньої  роботи з дітьми за програмою. В практичній роботі досвідчених музичних керівників і вихователів у різних садочках регіонів країни музично - педагогічний процес, сподіваємось,   відбувається  варіативно,   цікаво,   творчо.

 

Психогімнастика   -   набуття  досвіду емоційних  переживань  та  спілкування

Завданням психогімнастики  є збереження психічного здоров'я дітей через розвиток кращого розуміння себе та інших і оволодіння адекватними формами прояву  своїх почуттів  у спілкуванні.

Коли дітям пропонується імітувати страх або гнів, то це не означає, що ми хочемо навчити їх боятися або сердитися. Вони самі це вміють. Проте, ставлення до своїх негативних переживань буває дуже різним: одні діти можуть усвідомлювати їх і навіть висловлювати, а інші можуть так поринути у негативні переживання, що втрачають контроль над своєю поведінкою («стають некерованими»). Причинами таких дезадаптивних реакцій можуть бути і властивості нервової системи, і особистісні риси дітей (невпевненість, тривожність, імпульсивність тощо). Одним з найдійовіших способів навчання дитини адаптивним формам  переживання та прояву своїх негативних почуттів є імітаційна гра. Адже саме в грі дошкільники оволодівають соціально виробленими способами діяльності й поведінки. До соціально схвальних навичок поведінки відносяться не лише способи комунікації з людьми в різних емоційних станах (коли мама розсердилась, коли подруга ображена, коли малий плаче і т.п.), але і способи обходження з своїми негативними почуттями (як чинити, коли я боюсь, коли  гніваюсь,   коли  мені  прикро  і  т.п.).

Представлені в Програмі психогімнастичні ігри спрямовані саме на розвиток у дошкільників умінь  відчувати, усвідомлювати і адекватно проявляти свої почуття.

Розглянемо деякі з  провідних механізмів впливу психогімнастики  на  психологічне  здоров'я  дитини.

1.  Коли діти відтворюють  експресивні рухи та міміку, вони вчаться не тільки розрізняти свої почуття, але і розпізнавати. відповідні емоційні стани і переживання оточуючих, називати їх словами і адекватно реагувати  на  них.

2.  Розвиток емоційного  словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у малюка емоційних проблем, спричинених накопиченням   невідреагованих  негативних  емоцій.

3.  Вправляючись у  вміннях «грати» страх, гнів  чи зосередженість, діти оволодівають  не лише вміннями імітувати  певні емоції, але і здатністю  контролювати моторні прояви  відповідних психічних станів. Згодом це дає можливість дитині керувати своїм психічним станом  через  управління  моторикою.

4.  Коли діти виконують  ролі позитивних героїв, вони не тільки вчаться правильно поводитись, але й отримують позитивний зворотній зв'язок — їм дякують, їх хвалять, ними пишаються. Переживання, наприклад, «який я хороший», «як я добре вчинив» підносять самооцінку дитини і через неї покращують поведінку, на відміну  від докорів  та  повчань,   що  псують її.

Проводити психогімнастику можна в будь-який час,   розбивши  її  на  три  етапи:

1. Психомоторна розминка (10—15 хв.): групові ігри, що налаштовують  дітей на заняття — активізують  чи  розслаблюють   їх  залежно   від  поставлених  завдань.

2.  Психокорекційні  завдання (10—15 хв.): тематичні завдання спрямовані на те, щоб ознайомити дітей з певними почуттями чи емоційними станами людини та з  соціально  схвальними  способами  поведінки.

3.  Психопрофілактичні  вправи (5—10 хв.): на заключному етапі занять кожній дитині бажано отримати позитивний зворотній зв'язок від групи та від ведучого, а також проявити свою прихильність до інших. За рахунок таких вправ закріплюється позитивне ставлення дитини до оточення, до себе самої (позитивна самооцінка), а також до психогімнастичних  занять.

Наведені нижче вправи та етюди є ілюстрацією можливих варіантів роботи з дітьми в контексті психогімнастики.

 

Виразні  рухи  і  мова

Зоопарк  на   прогулянці   (3-4   роки)*

Діти рухаються один за одним по залу (бажано під музику), як ведмежата, зайчики, крокодили, лошата, чаплі, жаби, лисички. Ведучий спочатку показує ходу кожного звіряти, а потім може лише називати його. Звертати увагу дітей на особливо виразні рухи  різних  тварин.

Лікар Айболить   (4-5   років)

Діти пригадують, кого лікував Айболить (лисичку, яку вкусила оса, зайчика, що не міг стрибати, метелика з поламаним крильцем, бегемотиків, у яких боліли животики). На протилежних кінцях залу знаходяться «ліс» і «лікарня». Усі діти колоною йдуть з «лісу» до лікаря (шкутильгають, тримаються за животики, стогнуть, зойкають), а від нього повертаються в ліс, весело підстрибуючи і радіючи своєму одужанню. Гра повторюється три-чотири рази, щоб кожна дитина  могла  побувати  в  ролі  кількох різних  звірят.

 

*Тут і далі в дужках вказується вік дитини, з якого вона, при нормальному розвиткові, може справитись із завданням.

 

Добра  чарівниця   (6-7   років)

Довідалась Добра Чарівниця, що Чаклун перетворив добрих дітей на злі чудовиська, і вирішила піти до лісу і врятувати їх. Чудовиська хотіли її налякати: вигукували страшними голосами, погрожували кулаками, кривлялися, вищиряли зуби, плигали, але вона нічого не злякалася. Ось вона влучила момент і торкнулася своєю чарівною паличкою одного Чудовиська сторукого, стозубого, стоголосого. Воно вмить перетворилося на лагідну і веселу дівчинку. Дівчинка підбігла до чарівниці, обняла її, подякувала, і вони вже вдвох, тримаючись за руки, стоять у колі страшних чудовиськ.

Раптом Чудовисько триголове, триноге, тривухе наблизилося до них і само наштрикнулося на паличку, зойкнуло і перетворилося на красивого і сміливого хлопчика. Дівчатка спочатку стурбувалися, чи не зробили вони йому боляче, але хлопчик заспокоїв своїх рятівниць, подякував їм за допомогу, обійняв їх за плечі, і вони втрьох продовжували рятувати зачарованих дітей...

Мета цієї гри-інсценівки — навчити малят виражати один одному свою вдячність, радість, співчуття, піклування,   бажання  захистити  і  допомогти.

Кошеня  (4-5   років)

Вихователь читає вірш, а діти зображують кошеня,   про  яке  йдеться:

Є  у  мене  кошенятко.

В  нього  шкірка  гладка-гладка.

Як  ідемо  ми  із  хати,

Ледь  не  плаче  кошенятко.

А додому  повертаємось,

Радо  нам  воно  всміхається.

А вночі малюк не  спить,

Від  мишей  нас  боронить,

І  з-під ліжка  серед  ночі

Грізно  сяють  його  очі.

Прикро  тільки,   що  собак 

Він  лякається  ось  так...

 

У  магазині  дзеркал   (5-6   років)

У магазині дзеркал маленька мавпочка побачила своє відображення і вирішила, що то інші мавпочки. І  почала вона корчити їм гримаси, кривлятися, шкіритися, надувати щоки, піднімати брови, показувати язика. А вони у відповідь робили те саме. Вона посміхнулася — і всі посміхнулися. Тоді їй стало соромно, і вона похнюпилась.   Те ж саме зробили  й  інші мавпочки.

(Діти стають в коло  і відображують усі рухи мавпочки  як  люстерки).

 

Мовчазна  розмова   (5-6   років)

У Кощея в скрині лежать багатства (іграшки різної форми і розміру). Поки Кощій спить, його вчений Кіт, який дуже любить дітей, тихенько виймає зі скрині ту іграшку, ₍що полюбилася малюку, і дарує йому. Тільки попросити іграшку і описати її треба мовчки,   щоб не  розбудити   Кощея.

 

Незнайко-Незгодка   (6-7   років)

Прийшли діти до лісу. Бачать: червоніють на кущі ягідки. З'їли по одній. А то були ягідки Незнайка-Незгодки. І діти вмить перетворилися на Незнайок-Незгодок, які нічого не говорять, нічого не знають і ні з чим не згодні. Повертаються вони до дитячого садка, вихователь запитує: «Де ви були? Що бачили? Що з вами сталося? Скільки вам років? Як вас звуть?» Але діти лише знизують плечима, розводять руками і здіймають брови, мовляв: «Не знаємо, не бачили?» Тоді вихователь каже: «Йдіть мити руки! Сідайте їсти! Роздягайтесь! Дайте мені ягідку! Підійдіть до мене!» Але діти тільки заперечливо хитають головою і відмахуються руками, стискаючи губи. Бо вони стали Незгодками і ні з чим не погоджуються.

Побіг вихователь до лікаря, розповів йому про біду, що сталася  з дітьми, і лікар дав йому інші ягідки — Слухнянки-Хорошки. Спочатку вихователь хотів умовити дітей з'їсти по ягідці, але вони лише відверталися  і  затискували  зуби.   Тоді  він  поклав  ягідки на стіл і суворо наказав дітям не торкатися їх і не їсти. Тільки він це сказав, як Незгодки кинулися до столу і з'їли всі ягідки. І відразу ж стали добрими і слухняними   дітьми.

Всі дуже зраділи, стали в коло, почали танцювати  і  вітати  один  одного  з  одужанням.                     

 

Ух та  Ох  (5-6   років)

Жили собі двоє друзів - Ух та Ох. Один був веселий та сміливий, а другий — полохливий і плаксивий. Друзі дуже любили один одного і завжди були разом. Що б один з них не казав, другий все повторював. Тільки виходило у них це по-різному. «Ух, яка холодна водичка», — каже бадьоро і весело Ух, вмиваючись. «Ох, яка холодна водичка», — повторює Ох, але при цьому ледь не плаче. «Хто там стукає у двері?» — питає Ох тихо і полохливо. «Хто там стукає у двері?» — впевнено і голосно запитує Ух. І всі одразу  здогадувались,   чий  це  голос   —  Уха чи  Оха.

Вихователь роздає дітям  картки, на яких вказано, чиїм голосом (Оха чи Уха) вони повинні промовити фрази. Наприклад, один з учасників щось промовляє, намагаючись відтворити голоси Оха або Уха: «Можна мені увійти? На вулиці мороз! Такий дощ іде! Пішли до дитсадка! Дай мені, будь ласка, олівець! Ми поїдемо поїздом?» і т.д. Всі намагаються відгадати, чию роль — Оха чи Уха — виконує кожен учасник. Якщо відгадали, дитина показує свою картку і  віддає  її  вихователю.

 

Ляльковий  театр   (6-7   років)

Діти ховаються за ширму і показують лялькову виставу  за відомою казкою («Колобок», «Рукавичка», «Ріпка» тощо), намагаючись так змінити свій голос, щоб його не впізнали. А глядачі повинні вгадати, чиїм голосом говорять персонажі. І хоч діти звичайно впізнають голоси, вихователю все одно варто підкреслити, що «артисти» так вдало змінили голос, що їх ледве впізнали. По ходу вистави актори можуть мінятися  ролями.