Анлійська буржуазна революція та її етапи

 У пошуках стабільності  виходом стало представлятися  повернення на престол династії  Стюартів.

5. Відновлення  монархії

Спробою частково відновити  колишній порядок були вже парламентські  вибори 1658 р. Вони були проведені не по нормах «Знаряддя керування», а  по історичному законодавству. Парламент  був розпущений Військовою радою. На його місце було відновлено у своїх  правах «охвістя» Довгого парламенту, також потім розпущене в жовтні 1659 р. Влада в країні остаточно  перейшла до Комітету безпеки, що представляла Раду армії й досить, що зімкнули коло, радикально - індепендентського керівництва. У цих умовах воєначальник і намісник  одного з найбільших шотландських військових округів генерал Монк із вірними йому військами зробив військовий переворот. Його війська вступили в Лондон для встановлення політичного контролю над владою, що розхиталася, а генерал попередньо встановив контакт зі спадкоємцем престолу.

  25 квітня 1660 р. зібрався  новий установчий парламент - конвент, у якому більшість  становили пресвітеріане й кавалери. Конвент санкціонував повернення Стюартів, через місяць Карл II урочисто вступив у Лондон [9, c.113].

Монархія була відновлена.

Король Карл ІІ урочисто підтвердив «Велику хартію 1215», «петицію про право», податкові права парламенту, обіцяв правити не інакше, як в узгодженні з парламентом, не переслідувати  діячів революції й не ревізувати право земельної власності, як воно скалося в ході революції. Жодне із цих обіцянок не було виконано. Труп Кромвеля був викопаний з могили й повішений, живі «царевбивці» були страчені або змушені були втікти із країни.

Реставрація монархії спричинила відновлення колишньої виборчої системи, колишньої палати лордів, англійської  церкви й ін.

Карл ІІ і брат Яків були в загальному жалюгідними політиками. Не усвідомлюючи всієї значущості змін, вони мали примарні надії на повернення до дореволюційного порядку. Перший же привід привів до розмежування правлячого класу на дві партії - торуй і  вігів. Торуй об'єднали у своїх  рядах консервативно - роялістські  елементи, пов'язані з великим  землеволодінням; віги представляли головним чином інтереси англійської промисловості  й торгівлі.

Обидві партії не були організаційно  оформлені, не збиралися на з'їзди, не мали виборних органів. Більш-менш помітну  організацію вони мали тільки в парламенті. У країні існували не стільки «члени»  партій, скільки їхні прихильники. Перехід  від одного угруповання до іншого був звичайною справою. Виникнення партій торуй і вігів кладе  дійсний початок буржуазної двохпартійної системи, а в більш вузькому змісті - двом і нині існуючим партіям Англії; консервативної (колишні торуй) і ліберальної (колишні віги).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, дослідивши питання  що ставили за мету, ми з`ясували, що Англійська буржуазна революція XVII ст. була громовим ударом, що народив новий суспільний лад, що прийшов на зміну старому порядку. Вона була першою буржуазною революцією загальноєвропейського значення. Проголошені нею принципи   вперше виражали не тільки потреби Англії, але й потреби всієї тодішньої Європи, історичний розвиток якої вело об'єктивно до встановлення буржуазних порядків.

Багата ідейна спадщина Англійської  революції служила арсеналом, з  якого  черпали свою ідеологічну  зброю всі супротивники середньовіччя, що відживало, і абсолютизму.

Але Англійська революція  була революцією буржуазною, котра  на відміну від революції соціальної приводить лише до зміни одного способу  експлуатації трудящих іншим, до заміни панування одного експлуататорської  меншості іншою. У ній уперше з  повною виразністю розкрили основні  закономірності, властиві всім буржуазним революціям, і перша з них - вузькість  історичних завдань буржуазії, обмеженість  її революційних можливостей.

Англійська революція  не була доведена до кінця. Причину  цього варто бачити в тім, що англійська буржуазія з'єдналася не з народом, а з новим дворянством.

Англійський державний лад  після буржуазної революції є  не чим іншим, як компромісом між  неофіційно, але фактично пануючої у всіх вирішальних сферах буржуазного  суспільства буржуазією й офіційно правлячою земельною аристократією.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Английская буржуазная революция XVII века / Под ред. Е. А. Косминского – М. : Издательство АН СССР, 1954.

2. Барг М.А. Великая Английская революция в портретах её деятелей. «Мысль», М., 1991.

3. Юридичні аспекти англійської революції 1640—1660 років. Період конституційної боротьби: жовтень 1640 — серпень 1642 р. М.: Зерцало -М,2010 

4.  Страхов М.; Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого, Акад. правових наук України. - 2-е вид., переробл. і доп.. - К.: Видавничий дім, 2003. - 582 с.

5. Омельченко І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник/ Ірина Омельченко, Олег Сорокін, Валентин Череватий,; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2000. - 132 с.

6.  Лавровский В. М. Английская буржуазная революция. – М., 1958.

7.  Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / О. М. Джужа, В. С. Калиновський, Т. А. Третьякова та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. - 2-ге вид., переробл. і доп.. - К.: Атіка, 2005. - 255 с.

8.  Барг М.А. Кромвель і його, і час. - М., 1950

9.   Татаринова К.І. "Нариси історії Англії" М., 1958

10. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.пос. /В. І. Орленко, В. В. Орленко. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 244 с.