Контрольная работа по "Химии"

Хімічна будова[ред. • ред. код]

Хімічна будова складової  ланки характеризує хімічну будову макромолекули. В залежності від  цього полімери поділяються на:

• органічні — головний ланцюг містить атоми C, O, N, Si. У бокові групи можуть входити Н, галогени, які безпосередньо з'єднані з вуглецем або атоми інших елементів безпосередньо не з'єднані з вуглецем головного ланцюга.
• неорганічні — складаються з неорганічних атомів і не містять органічних бокових радикалів.
• елементоорганічні — їхні макромолекули поряд з атомами вуглецю містять неорганічні фрагменти. За складом головних ланцюгів їх поділяють:
• з'єднання з неорганічними ланцюгами, обрамлені боковими органічними групами;
• з'єднання, в головному ланцюгу яких знаходяться атоми вуглецю, а бокові групи містять будь-які інші атоми за виключенням азоту, сірки, кисню і галогенів, з'єднаних безпосередньо з атомами вуглецю;
• з'єднання з органонеорганічними ланцюгами.

 

18 Хімічні властивості насичених одноатомних спиртів:горіння, взаємодія з лужними металами галоген оводнями внутрішньо молекулярна дегідратація

Хімічні властивості спиртів (на прикладі етанолу). 
1) Горіння: 
 
Утворюються вуглекислий газ і вода (при достатній кількості кисню). Реакція проходить із великим виділенням теплоти.

2)Взаємодія з галогеноводнями: 

3)Внутрішньомолекулярна дегідратація (за температури, що перевищує   у присутності концентрованої сульфатної кислоти): 

4)реагують з лужними або лужноземельними металами з утворенням алкоголятів

2СH₃CH₂OH + 2Na ® 2СH₃CH₂ONa + H₂

 

19 Метан,Будова молекули.Фізичні властивості.Гомологічний ряд метану,гомологічна різниця.Знаходження метану в природі.

Метан – безбарвний газ, без запаху, нерозчинний у воді, вибухонебезпечний,його ще називають  «болотним газом», бо утворюється  в результаті перегнивання органічних решток, і «шахтний газ», бо знаходиться  з копалинами кам’яного вугілля.

Гомологічним  рядом називають ряд сполук, що мають подібні хімічні властивостіі і відрізняються одна від одної за будовою на одну або декілька груп {―СН₂―}.

Гомологіногічною  різницею називають групу {―СН₂―}

 

Метан СН4 формула С_nH_2n+2

  

 

 

   Н

Н-С-Н 

   Н

СН4- метан

С2Н6- етан

С3Н8- пропан

С4Н10- бутан

С5Н12-пентан

С6Н14- гексан

С7Н16- гептан

С8Р18 - октан

С9Н20 - нонан

С10Н22 – декан

 

В атмосфері метану мало, він зосереджений у літосфері  -природному та супутньому нафтових газах. 

Метан є основною складовою болотного, рудного газів. Він утворюється при розкладанні залишків рослин і тварин бактеріями за відсутності повітря. (анаеробне середовище)

 

20 Амінокислоти в природі,їх застосування. Білки як висомолекулярні сполуки. Первина, вторинна, третинна, четвертина, структури білка. Властивості білків: гідроліз, денатурація,  кольорові реакції. Поняття про нуклеїнові кислоти, їх роль у життєдіяльності організмів.

Будь-яке з'єднання, яке містить  одночасно карбоксильну та аміногрупу, є амінокислотою. Однак, частіше цей термін застосовується для позначення карбонових кислот, аміногрупа яких знаходиться в a-положенні до карбоксильної групи. Білки́ — складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. Білки — важлива частина харчування тварин і людини, оскільки ці організми не можуть синтезувати повний набір амінокислот і повинні отримувати частину з них із білковою їжею.

Амінокислоти, як правило, входять до складу полімерів - білків. У природі зустрічається понад 70 амінокислот, але тільки 20 грають важливу роль в живих організмах. 

Виділяють чотири рівні структури  білків.

Первинна  структура — пептидна або амінокислотна послідовність, тобто послідовність амінокислотних залишків у пептидному ланцюжку. Саме первинна структура кодується відповідним геном і найбільшою мірою визначає властивості сформованого білка.

Вторинна  структура — локальне впорядковування фрагменту поліпептидного ланцюжка, стабілізоване водневими зв'язками і гідрофобними взаємодіями.

Третинна  структура — повна просторова будова цілої білкової молекули, просторове взаємовідношення вторинних структур одна до одної. Третинна структура загалом стабілізується завдяки утворенню водневих зв'язків, солевих містків, інших типів іонних взаємодій, дисульфідних зв'язків між залишками цистеїну.

Четвертинна структура — структура, що виникає в результаті взаємодії кількох білкових молекул, які в даному контексті називають субодиницями. Повна структура кількох поєднаних субодиниць, що разом виконують спільну функцію, називається білковим комплексом. 

Денатурація білків – процес руйнування молекули білка. Буває: оборотна і необоротна.

Необроротна денатурація – процес руйнування слабких міжмолекулярних зв’язків, а отже вторинної і третинної структур. При цьому білок втрачає властиву йому просторову будову, а відповідно – функції.  Різка зміна умов, наприклад, внаслідок нагрівання або обробки білка кислотою чи лугом, приводить до втрати четвертинної, третинної і вторинної структур білка Відомий випадок денатурації білка в побуті — приготування курячого яйця, коли під впливом високої температури розчинний у воді прозорий білок овальбумін стає щільним, нерозчинним і непрозорим.

Денатурація в деяких випадках оборотна, як, наприклад, при преципітації водорозчинних білків за допомогою солей амонію, і використовується як спосіб їхнього очищення. 

2.Гідроліз (процес зворотний до процесу утворення поліпептидного ланцюга) – реакції з водою (нагрівання з розчинами кислот і лугів) ведуть до утворення набору амінокислот, що входять до складу білка.  

Якісні  реакції на білки (кольорові реакції  білків) (лабораторний дослід №17, ст.165)

а) біуретова реакція (з  Сu(ОН)₂) – якісна реакція на пептидні зв’язки;

б) ксантопротеїнова реакція (з НNО₃) – якісна реакція на наявність бензинових ядер 

Нуклеїнові кислоти — складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Природні нуклеїнові кислоти — ДНК і РНК — виконують у всіх живих організмах роль передачі і експресії генетичної інформації.

 

21 Хмічні властивості глюкози:взаємодія з гдроксидами металів,реакція окиснення і відновлення,спиртове та моочне бродіння.                                                                                                                                                                                                                  

Окиснення глюкози оксидом  аргентума (якісна реакція на глюкозу):

Глюкоза окиснюється  гідроксидом міді (II) під час кипіння також до глюконової кислоти

а участю гідроксильних груп відбувається взаємодія глюкози з гідроксидами металів з утворенням сахаратів:

Спиртове бродіння глюкози: Велике значення мають процеси бродіння глюкози, які відбуваються під дією органічних каталізаторів — ферментів  (вони виробляються мікроорганізмами). Відомо кілька видів бродіння. Спиртове бродіння відбувається під дією ферментів дріжджів. Складний хімізм цього процесу сумарно виражається рівнянням:

 

 

7.   Молочнокисле бродіння глюкози відбувається під дією молочнокислих бактерій.

Молочна кислота утворюється при  скисанні молока, квашенні капусти, огірків, силосуванні зелених кормів.

 

 

24 Загальні поняття хімії високомолекулярних сполук:мономер,структурна ланка,ступінь полімеризації,полімер,середня відносна молекулярна маса.                                                                                                                                                                                                                         

Розмір молекули полімеру визначається ступенем полімеризації n, тобто числом ланок у ланцюзі. Зі зростанням n збільшується в'язкість, речовина стає соскоподібною. Ступінь полімеризації необмежений: він може бути 10⁴, і тоді довжина молекул досягає мікрометрів

Мономе́р (рос. мономер, англ. monomer, нім. monomere Substanz f, Monomere n, Grundmolekül n) — структурна ланка полімера, низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом длясинтезу полімерів. Мономерами служать сполуки, що мають кратні зв'язки, циклічні групи та сполуки з різними функційними групами.

При хімічному позначенні полімера хімічна формула мономера береться в квадратні дужки, до яких добавляється індекс n. Наприклад, поліетилен позначається [-CH₂-CH₂-]_n.

Полімер (грец. πολύ- — багато (poli); μέρος — частина (meres) — «складається з багатьох частин») — природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги.

Відносною молекулярною масою Мr речовини називається величина, що дорівнює відношенню середньої маси молекули природного ізотопічного складу речовини до маси атома карбону 12С.

25 Речовини органійчноі і не органічноі.Органічна хімія-хімія сполук Карбону

Основні класи органічних сполук

- білки, ліпіди, вуглеводи, нуклеїнові кислоти - містять, крім вуглецю, переважно водень, азот, кисень, сірку і фосфор. Саме тому "класичні" органічні сполуки містять перш за все водень, кисень

азот і сірку - незважаючи на те, що елементами, складовими органічні  сполуки, крім вуглецю можуть бути практично  будь-які елементи.                                                                                                                                                                          

Неорганічне речовина або  неорганічне з'єднання - це хімічна речовина, хімічна сполука, яка не є органічним, тобто воно не містить вуглецю

Неорганічні сполуки не мають характерного для органічних вуглецевого скелета.                                                                                            

Органічні сполуки відіграють ключову  роль в існуванні живих організмів.

Органі́чна хі́мія — один з найважливіших розділів хімії, який вивчає структуру та властивості органічних сполук. Органічними називають сполуки вуглецю з іншими елементами. Здатність вуглецю з'єднуватися з більшістю елементів і утворювати молекули різного складу і будови обумовлює різноманіття органічних сполук

 

26 Гомологічний ряд альдегідів.склад,будова молекули.Функціональна група,її особливості.Ізомерія і номенклатура альдегідів.                                                                                                                                                                                                               

 

27 Коротка характеристика найважливіших карбонових кислот:мурашина,оцтова,пальмітинова,стеаринова.Їх застосування у народному господарстві                                                                                                                                                                                                                

Мураши́на кислота́

— одноосновна карбонова кислота  аліфатичного ряду.

Пальміти́нова кислота́

— це органічна сполука, що належить до ряду жирних кислот. Вона входить  до складу усіх гліцеридів органічних жирів та рослинних олій, деяких восків. Також пальмітинова кислота є складовою сировини для виробництва мила.                                                                                                                                                                                

Стеаринова кислота

H-COOH — безбарвна рідина з різким запахом, кипить при 101 ˚С. Розчиняється у воді в будь-яких пропорціях. Викликає опіки на шкірі. Міститься у виділеннях залоз мурашок, а також у деяких рослинах (у листі кропиви).                                                                                                                                                                                                               Оцтова кислота є прозорою, безбарвною рідиною, що має різкий запах та небезпечну наривну дію. Утворює з металами солі — ацетати. Плавиться за 16,75 °C, кипить за 117,9 °C за нормального тиску. Оцтова кислота — один з базових продуктів промислового органічного синтезу.                                                                                 

 

28 Огляд основних класів органічних сполук.Генетичні звязки між органчних сполук. Найважливіші промислові синтези

Особлива  група органічних сполук - це біологічно активні речовини. Вони впливають на процеси обміну речовин і перетворення енергії в організмах живих істот. Серед них е органічні (ферменти, гормони, вітаміни тощо) та неорганічні (вуглекислий газ та ін.) сполуки.

У клітинах різних груп організмів вміст певних органічних сполук різний. Наприклад, у клітинах тварин переважають білки і ліпіди, а рослин -вуглеводи. Однак у клітинах різних типів певні органічні сполуки виконують подібні функції. Огляд основних класів органічних сполук почнемо з вуглеводів.