Автомобілебудування в україні

Вступ

 

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт є необхідною умовою виникнення і розвитку інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту.

  Транспорт – це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему.

У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває автомобільний транспорт. Його перевагою є те, що він майже  не залежить від природних умов і  може доставляти вантажі від “дверей  до дверей”, він обслуговує  промислові, будівельні, сільськогосподарські, торговельні й комунально-побутові підприємства, а також здійснює широкомасштабне

перевезення людей. [3]

          Суднобудування ж  визнане пріоритетною галуззю народного господарства. Сьогодні стан галузі суднобудування в Україні дуже складний, і говорити про сильні конкурентні позиції України як морської держави у світі не є доцільним. За останні десять років позиції судоходних компаній України були втрачені не лише на міжнародних, а й на внутрішніх лініях. Сам же морський флот значно застарів; більшість судів вже не відповідають вимогам міжнародних конвенцій.

Стан справ у вітчизняному автомобілебудуванні та суднобудуванні в даний час відрізняється нестабільністю у всіх сферах громадського життя, особливо в промисловому виробництві в цілому по країні.

Стрімке зростання цін  внаслідок ліберизації в 1992 р. викликало неплатоспроможність підприємств, призвело до хиби оборотних коштів, стримуванню процесу виробництва і дестабілізації їхнього фінансового положення. Мають місце різкий спад інвестиційної активності, згортання довгострокових будівельних програм.

У автомобільній промисловості, як і у всьому машинобудуванні, посилюються відцентрові тенденції у відношеннях між традиційними партнерами, валяться зв'язки підприємств, що виявилися розділеними межами  незалежних держав, що утворилися після розпаду союза. [9,с.110]

 

 

 

 

I.Розвиток автомобільної промисловості України

 

1.Рівень та стан розвитку  автомобільного комплексу України

 

          Автомобільна промисловість (інколи також автомобілебудування) — галузь транспортного машинобудування, що виробляє моторизовані нерейкові транспортні засоби, зокрема автомобілі але також автобуси, мотоцикли, тролейбуси, трактори й інші. До галузі входять підприємства, котрі займаються дизайном, конструюванням, виробництвом, маркетингом та продажем моторизованих засобів транспорту. [1]

Автомобілебудування в  Україні, як і в усьому колишньому Союзі, ніколи не було розвинене на належному рівні. Це стосується насамперед якості та асортименту продукції, що в умовах загальної економічної кризи призвело до значного занепаду галузі. В автомобілебудуванні нашої країни склалася чітка спеціалізація підприємств на випуск окремих типів машин. Виникнувши в силу особливостей свого розміщення в промислово розвинутих районах України, де малися найбільше сприятливі умови для організації внутрішньої- і міжгалузевої кооперації, автомобілебудування зараз почало розвиватися і в нових економічних районах.

Як відомо в колишньому Радянському  Союзі виробництво автотранспортних засобів розміщувалося нерівномірно (велика частина автозаводів і заводів по випуску комплектуючих виробів знаходилась в Росії). Проте майже кожна колишня республіка СРСР мала (і зберегла) монопольне виробництво якого-небудь виробу. Так, Україна - єдиний виробник середніх міських, усіх видів туристських і міжміських автобусів, великовантажних лісовозів, трубовозів і багатоцільових автомобілів, автонавантажувачів вантажопідйомністю 5 т і вище, а також легкових малолітражних автомобілів першої групи (типу "Таврія").

Так як українське автомобілебудування  значною мірою залежало від постачання комплектуючих з країн СНД, що склалося ще за часів існування Союзу, то економічна самостійність, зруйнувала майже всі економічні зв’язки, що привело до занепаду галузі. Так у порівнянні з 1990 роком, випуск продукції в 1999р скоротився майже на 87%.

На сьогоднішній час до автомобільного комплексу  належать чотири автозаводи, 94 підприємств, які випускають компектуючі, 150 заводів колишньої оборонної промисловості та 160 підприємств інших галузей, що так чи інше причетні до автопрому.Автомобільний транспорт займає значне місце в пасажирських і вантажних перевезеннях. Так, за обсягом перевезень вантажів він стабільно перевершує залізничний транспорт у 4,5-5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів - у 5-6 разів [5, с. 224]

Численні автотранспортні  підприємства мають досить повно  укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортно-експедиційних підприємств, терміналів тощо.

Протяжність автошляхів – майже 170 тис. км. (155 тис. км. доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами  – незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту. [6, с. 204]

 

2. Чинники розміщення автомобілебудування в Україні

 

Автомобілебудування – це одна із галузей машинобудування, що належить до галузей “вільного розміщення”, на які менш ніж на інші галузі впливають чинники розміщення. Так на розміщення автомобільної промисловості не впливають сировинні і паливно-енергетичні ресурси, слабко впливають райони споживання готової продукції . Розміщення підприємств авомобільної промисловості визначається передусім економічними чинниками, найголовнішим з яких є трудові ресурси, а також наявність транспортних магістралей. Тому всі виробництва можуть розміщуватися в тих регіонах, що задовольняють чинники розміщення. Серед економічних чинників дуже важливі кооперація і спеціалізація. Спеціалізація визначається профілем автомобільного заводу і характером продукції. Найпоширенішою в галузі є предметна спеціалізація, технологічна, подетальна. Поглиблення спеціалізації дає змогу знизити собівартість продукції. Собівартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебуває в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації територіально значно віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кілька економічних районів або всієї України. Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Автомобільні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості - хімічною, металургійною, електротехнічною, текстильною та ін. Великі межі концентації виробництва на основі спеціалізації й кооперації зумовлюють значимість транспортного чинника. [5, с.304]

 

3.Складові підприємств автомобільного комплексу України

 

        Автомобілебудівна промисловість в Україні включає підприємства з виробництва легкових, вантажних, спеціалізованих автомобілів, автобусів, деталей та комплектуючих. На фоні загального спаду виробництва у 90-х роках багато підприємств автомобілебудівної галузі опинилися на межі банкрутства. Виробництво автомобілів скоротилося на 80-90% порівняно з 1990 роком, технології виробництва відстають від  світових як мінімум на 25 років. Підприємства не мають коштів для модернізації виробництва, а їх продукція не користується попитом через свою погану якість. Сьогодні Україна знаходиться на тому етапі, коли вона може або назавжди втратити автомобілебудівну промисловість, а з нею і сотні тисяч робочих місць і потенційні експортні перспективи, або створити шляхом глибокої реструктуризації, модернізації конкурентоспроможну і прибуткову галузь промисловості, що зможе вижити на фоні зростаючої конкуренції та глобалізації. В цій роботі будуть розглянуті основні автомобілебудівні підприємства України, їхній стан і перспективи, шляхи розв’язання проблем галузі, а також позитивний досвід інших країн у реформуванні автомобілебудівної галузі. Отже, ця робота – це спроба знайти шляхи виходу української автомобілебудівної галузі з кризи та шляхи подальшого розвитку. [8, с.56]

 

Підприємства, що працюють в автомобілебудівній галузі України  можна поділити на три складові (Таб.1):

• Виробники автомобілів
• Складальники автомобілів
• Виробники обладнання

Виробники автомобілів	Складальники автомобілів	Виробники обладнання
“АвтоЗАЗ-Daewoo”	“АвтоЗАЗ-Daewoo”	Мелітопольський моторний завод
“ЛуАЗ”	“ЛуАЗ”	“АвтоЗАЗ”
“ЛАЗ”	“КримАвтоГАЗсервіс”	“Росава”
Старокостянтинівський завод “Металіст”	“Iveco-Україна”	“Дніпрошина”
Черкаський авторемонтний завод	“Чернігівавтодеталь”	“Валса”
“АвтоКрАЗ”	“УкрВолгатехсервіс”	“Чернігівавтодеталь”
Завод спортивних автомобілів	Київський авторемонтний завод №1	Машинобудівний завод “Прогрес”
“Спецавтотехніка”	Київський авторемонтний завод №5	Харківський завод імені  Малишева
Чернігів-Спецавтотранс		“Iveco Моторсіч”
Луцький автомобільний  завод		“Iveco-Україна”

На підприємствах данної промисловості  з 1993 року відбувся сильний спад виробництва і до 1997 року досяг свого найнижчого рівня - 6132 автомобілі, у тому числі 1722 легкових автомобілів. На тлі падіння виробництва значно зріс імпорт нових та уживаних автомобілів. Гіперінфляція та девальвація національної валюти призвели до різного зростання витрат виробництва. Російські підприємства, котрі були основними постачальниками, почали вимагати передоплату у твердій валюті, внаслідок чого погіршився стан заборгованості українських підприємств, що були у державній

власності. Імпортовані  комплектуючі були замінені на місцеві, внаслідок чого якість автомобілів погіршилась, а з нею і зникла довіра до українських автомобілів. [9, с.1108]

На сьогодні перед  підприємствами галузі стоять такі найважливіші проблеми: залучення коштів для модернізації виробництва, залучення нових технологій та ноу-хау, створення конкурентоспроможних автомобілів не тільки на українському ринку, а й на ринку СНД і Східної Європи. Ці проблеми стають особливо актуальними, якщо зважати на глобалізацію, зняття деяких митних бар'єрів, що робить виживання українських автомобілів навіть на національному ринку досить проблематичним.

 

4.Основні функції автомобільного транспорту в Україні

 

        Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Автотранспорт відіграє визначну роль в обслуговуванні АПК та доставки вантажів і пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний, рефрижераторний та інші.

        Також поповнюється й обновлюється рухомий склад, зростає парк автомобілів з дизельними двигунами, а також газовими. Удосконалюється система міжміських перевезень, розвиваються міжнародні перевезення. Основними вузлами є всі обласні й багато районних центрів. [7, с. 15]

Найважливішими  автомагістралями України є: Одеса  – Київ – Чернігів, Харків – Донбас, Дніпропетровськ – Запоріжжя,  Запоріжжя – Севастополь, Львів  – Київ, Харків – Київ, Полтава – Кишинів.

 

5.Концепція розвитку автомобільної промисловості

 

          Від автомобільної промисловості залежить благополуччя країни і тому наш уряд прийняв проект постанови “Про концепцію регулювання ринку автомобілів і розвиток автомобільної промисловості на період до 2015 року”.

Автомобільна промисловість  є однією з провідних галузей, що впливає на розв’язання економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем. На підприємствах автомобілебудівної промисловості працює більш як 90 тис. висококваліфікованих спеціалістів, на підприємствах, які виконують замовлення автомобілебудівників,— близько 200 тис. чоловік, тому розвиток підприємств автомобільної промисловості і регулювання внутрішнього автомобільного ринку є пріоритетним напрямом економічної політики держави.

 Метою Концепції  є забезпечення розвитку вітчизняної  автомобільної промисловості, просування  вітчизняної продукції на міжнародний  ринок, а також підвищення ефективності  виробництва конкурентоспроможної  автомобільної техніки шляхом модернізації діючих і утворення нових підприємств