Аналіз магнітних документів, їх перевагу перед іншими носіями інформації

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

НА ТЕМУ

„МАГНІТНИЙ ДОКУМЕНТ:ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН,

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ”

 

 

 

 

                                                                                виконала

студентка групи ДМ-05

                                                                                                 Псарьова Альона 

                                                                                     Леонідівна

 

                                                                                                    Научний керівник:

                                                                                                        кандидат філологічних

                                                                         наук

              Турчак О.М.

 

 

 

Дніпропетровськ – 2007

ЗМІСТ

ВСТУП...…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.МАГНІТНИЙ ДОКУМЕНТ...........................................................................5

1.1 МАГНІТНА СТРІЧКА.....................................................................................5

1.2. МАГНІТНА КАРТА........................................................................................6

1.3. ГНУЧКИЙ МАГНІТНИЙ  ДИСК...................................................................6

1.4. ЖОРСТКИЙ МАГНІТНИЙ  ДИСК................................................................7

РОЗДІЛ 2.РОЗВИТОК МАГНІТНИХ ДОКУМЕНТІВ.................................................9

2.1ЕВОЛЮЦІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ..............................................................................9

2.2 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МАГНІТНИХ ДОКУМЕНТІВ..................................11

РОЗДІЛ 3.БІБЛІОГРІФІЧНИЙ ОПИС...........................................................................15

3.1. СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРІФІЧНИХ  ОПИСІВ..............................................15

3.2. ЗВУКОВИХ МАТЕРІАЛІВ (ФОНОДОКУМЕНТІВ)......................................15

3.3. ВІЗУАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ (КІНОФОТО ДОКУМЕНТІВ)...................17

3.3. ЕЛЕКТРОНИХ ДОКУМЕНТІВ.......................................................................18

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................20

ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................................21

АНОТАЦІЯ......................................................................................................................22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Інформація на магнітних документах записується шляхом зміни кінцевої намагніченості окремих участків магнітного шара носія.

На магнітний документ можливо записати музику з грампластинки, музичну або будь-яку іншу звукову передачу, почуту по радіоприймачу, телевізору. Виробляються також магнітні смужки, касети та диски з вже готовим записом текстової, графічної та іншої інформації.

Актуальність теми.  Розвиток науки  та  техніки  призвело  до  різкого  збільшення  об’ємів наукової, технічної, економічної та інших видів інформації. Спрощені   умови   зберігання   інформації   порівняно   з   паперовими документами, для яких потрібно обов’язково  дотримуватися  технічних  вимог. Особливою перевагою штучних носіїв інформації є здібність нести звукову мову, музику, рухове  та  об’ємне  зображення,  що  неможливо  на  паперовій основі. Так, бажання людства закарбувати,  зберегти,  передати  нинішнім  та майбутнім поколінням ту інформацію,  яка,  будучи  зафіксована  у  словесній формі, повністю або частково втрачає свою  специфіку  та  цінність,  сприяло винайденню магнітних документів, що вміщують  в  собі  зображальну, звукову  і/  або  зображально-звукову  інформацію,   що   відтворюється   за допомогою    спеціальних    технічних    засобів.

Мета дослідження. Здійснити комплексний аналіз магнітних документів, їх перевагу перед іншими носіями інформації. Ця курсова робота дозволить обгрунтувати значущість магнітних документів, швидкий доступ до інформації, якість відтворення та більш поширене подання інформації.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань׃

1).з’ясувати комплекс основних теоретичних питань, пов’язаних з вивченням магнітних носіїв інформації;

2).визначити перевагу  магнітних документів перед іншими  носіями інформації;

3).встановити значущість  магнітних документів у ХХІ  ст.;

4).визначити й схарактеризувати  розвиток магнітних документів;

5).здійснити класифікацію  магнітних документів, виділити при цьому основні поняття та їх спецефічні характеристики.

Об’єкт дослідження. Головною перевагою магнітних документів є комплексний  вплив  на  різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої  при одноканальному  сприйнятті.   Вважається,  що   людина   володіє   стількома «мовами» мислення,  скільки  в  неї  є  органів  чуттів,  тому  найбільше  і найповніше  засвоєння  інформації   здійснюється   тоді,   коли   інформація одночасно поступає до всіх органів чуттів  та  забезпечує  емоційну  основу, ефект присутності при  відтворенні  інформації.

Предмет дослідження. На сьогоднішній  день,  доступними  та  популярними  у  використанні  є магнітні диски - носії інформації в вигляді диска з феромагнітним  покриттям для запису. До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку (МС), магнітну карту(МК), магнітний диск (МД) (жорсткий та гнучкий).

Наукова новизна курсової роботи. Носії  на  основі  полімерних  матеріалів,  таких,   як   мікрографічні документи в компактній формі на фото-, кіно-,  магнітній  стрічці,  оптичних та відео  дисках,  дозволяють  передавити  інформацію  у  часі  та  просторі якнайбільшими об’ємами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

МАГНІТНІ ДОКУМЕНТИ

 

1. МАГНІТНА СТРІЧКА

Магнітна стрічка(МС) – носій інформації у вигляді стрічки з гнучкої та прозорої плівки з феромагнітним покриттям. МС відтворює звукову або цифрову інформацію, закріплену електромагнітним способом. Застосовується в ЕОМ, аудіо- та відеотехніці. Магнітна стрічка як вид документа з’явилася вперше у 1965 р. (США) та застосовується у якості матеріала – носія звуку (голоса та звуки).

Якість запису на МС залежить від швидкості руху стрічки в аудіотехніці та відносно швидкості переміщення стрічки та магнітної голівки в відеотехніці: чим швидкість більша, тим вища якість. Крім магнітофонів, випускаються магнітофоні приставки, які використовуються для запису і відтворення звуку. Прослуховування відбувається за схемою׃ приставка – посилювач – акустична система.

Магнітні стрічки мають немагнітну основу з пластику, на поверхні якої нанесений шар феромагнітного матеріалу товщиною 5-20 мкм. Ширина стрічки 4, 8, 16 мм. Довжина, число магнітних доріжок на стрічці може бути різною. МС випускається намотаними на катушці або в касетах.

В ЕОМ магнітна стрічка являє собою вузьку пластикову стрічку з нанесеною на неї тонким шаром намагнічувану рідину для оперативного запису та архівного збереження значущих масивів інформації. Катушка з магнітними стрічками у сучасних ЕОМ конструктивно оформлюється у вигляді зміних касет – катріджів. У деяких випадках (наприклад, у домашніх ПЕОМ) використовуються також магнітофоні аудіокасети.

На сьогодні широкого використання набула цифрова аудіострічка (DAT) – магнітна стрічка з записом аудіоінформації (музичні твори, промови) у цифровій формі. Касети цифрових аудіострічок захищені від копіювання, невеликі розміром (у два рази менші за звичайні) та високою вмісткістю запису: тривалість відтворення з обох сторін 4 години. До початку 90-х років був створений DAT ємкістю до 2,5Гбайт для зипису комп’ютерної інформації. [3;425]

Цифрові аудіострічки були створено в Великобританії у 1987 році разом з пристроєм запису-відтворення, який має конструкцію, подібну відеомагнітофонам.

 

1.2. МАГНІТНА КАРТА

Магнітна карта(МК) – носій інформації у вигляді гнучкої пластини з магнітним покриттям.

МК представляє собою невелику пластмасову трьохшорову карту на поліефірній основі товщиною 12 мкм, на яку у вигляді окремих вузьких смуг накладають робочий магнітний шар товщиною 12-17 мкм, покритий потім захисним шаром з поліефірною плівкою товщиною 10-12 мкм.

Швидкість запису-читання (2х10 бит/сек) в 30-40 разів перевищує швидкість самих бистродіючих перфокартних пристроїв. Наявність захистної плівки застерігає карту від зносу, що забеспечує до 20 тисяч циклів запису та читання. Ємкість пам’яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує ємкість звичайної перфокарти.[3;428]

 

1.3. ГНУЧКИЙ МАГНІТНИЙ ДИСК

Гнучкий диск або дискета – це диск, виготовлений із пластини, покриту феромагнітним шаром. Гнучкі магнітні диски  широко  використовуються   для  запису  програм, тексту, результатів обробки розрахунків ЕОМ та ін.,  зручні  у  використанні та компактні. Гнучкий магнітний диск (floppy disk, diskette) широко використовується в ПЄОМ та являється зміним носієм інформаціі або програмного забезпечення. Він зберігається за межами комп’ютера і встановлюється за необхідністю. Частіше за все використовується для обміну даними. Складається з дискового магнітного носія, який  знаходиться  в квадратному конверті чи касеті, та  прокладок,  що  відокремлюють  диск  від конверту. Прокладки виконують роль очистки  магнітного  носія  та  знятті  з нього статистичних зарядів, що потрібно  для  безвідмовної  роботи  дискети.

По діаметру носія дискети поділяють на стандартні (діаметром 203мм), міні-диски (діаметром 133мм), мікродиски (діаметром 89; 82,5;76,2мм). Нині більша частина інформації записується на міні-дискетах і мікродисках.

На даний час використовуються дискети ємкістю 1,44 Мбайт. Вони дозволяють переносити документ та програми з одного комп’ютера на інший, зберігати інформацію, яка не використовується постійно у комп’ютері, поділяє архівні копії інформації, що зберігається на жорстких дисках.

Початково в ПЕОМ використовувався гнучкий диск діаметром 133мм, ємкістю 360 Кбайт та 1,2 Мбайт, представляючий собою диск товщиною 0.125 мм, на який нанесенно феролакове покриття товщиною 3-5 мкм. Він постійно знаходиться у захисному чохлі (футлярі), виготовленого з гнучкої пластмаси, і має форму квадрата.

У чохлі і диску є отвір, який використовується  для формулювання сигналу про початок дорожки. Для підводу магнітної головки до диску у чохлі існує виріз, також передбачена світловідбиваюча етикетка (або виріз) для захисту від запису.

 

1.4. ЖОРСТКИЙ МАГНІТНИЙ ДИСК

Жорсткий магнітний диск – це кругла плоска пластинка, виготовлена із твердого матеріалу (метела), укрита феромагнітним шаром, ще їх називають вінчестером.[4;431] Вони використовуються для постійного збереження інформації, при роботі з персональним комп’ютером та встановлюється усередині ньому.

Вінчестери мають кращу характеристику ємкості, надійностіта швидкості доступу до інформації, ніж гнучкі диски. Тому їх використання забезпечує швидкісні характеристики діалогу користувача та реалізуючих програм, розширює системні можливості з використанням баз даних, організація багатозадачного режиму  праці, забезпечує ефективну підтримку механізму віртуальної пам’яті. Проте вартість вінчестерів набагато вища вартості гнучких дисків.

  Основою винчестера являється алюміневий диск товщиною близько 1,9 мм, на який нанесено феромагнітний робочий шар товщиною 0,6-1,2 мкм. Жорсткі магнітні диски представляють собою круглий диск з  алюмінієвого сплаву, по обидві сторони якого нанесені магнітні  робочі  шари.  Інформація на  диску  записується  на  доріжках,  що   представляють   собою   замкнуті концентричні  окружності.  Значення   подовженої  та  поперечної   щільності постійно  підвищується   від  покоління  до  покоління,  що  збільшує   його інформаційну ємність, швидку дію пошуку заданої інформації.

Розрізняють два види жорстких магнітних дисків.

Жорсткий диск (hard disk) – вбудований в накопичувач (дисковод) на жорсткому магнітному диску пакет закріплених один над другим магнітних дисків, витягування яких у процесі єксплуатації ЕОМ є неможливим.

Змінний жорсткий диск (removable hard disk) – пакет магнітних дисків , замкнених у захисну оболонку, які у процесі експлуатації ЕОМ можуть вийматися з дисковода на змінному жорсткому диску й замінюватися іншим. Використання цих дисків забезпечує практично необмежений об’єм зовнішньої пам’яті ЕОМ.

Накопичувачі на жорсткому диску відрізняються один від одного своєю ємністю, тобто кількостю інформації на диску.

На сьогодні виробники персональних комп’ютерів (наприклад, фірма SyQuest (США)) використовує жорсткий диск ємкістю від 600 Мбайт до 4 Гбайт. Друга суттєва для користувача характеристика жорсткого диска – час доступу до інформації. Для галузі використання, що потребує інтенсивного обміну з дисками (наприклад, інформаційні системи), цей показчик є виключно важливим. Середній час пошуку для дисків, використовуємих у комп’ютерах ІВМ АТ, - близько 17 мс. Більш швидкі диски мають час доступу від 8 до 15 мс. Забезпечення вищої швидкості доступу потребує значних зусиль при розробці дисків, тому швидкі диски дорожчі звичайних.