Землі лісогосподарського призначення

 

 

 

 

              План:

Вступ.

1. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення.

2. Правові форми використання земель лісогосподарського призначення.

Висновок.

Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Вступ.

Земельні відносини являють собою самостійний вид суспільних відносин і характеризуються істотними особливостями, які зумовлені предметом вре-гулювання — використанням та охороною земельних ресурсів країни. Від-повідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним ба-гатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це конституційне положення закріплено і в новому Земельному кодексі України, прийнятому 25 жовтня 2001 р. та введеному в дію з 1 січня 2002 р. Воно має принципово важливе значення для врегулювання земельних відносин.

Термін “земля” можна розглядати в різних аспектах: як об’єкт природ-ного походження, планета, земна куля, частина космічної системи тощо. Як земна куля (планета) Земля виступає об’єктом правового регулювання міжна-родного права. Землю можна також розглядати як середовище проживання людини і суспільства, що охоплює земну і повітряну оболонку земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослинний світ. У цьому значенні земля є об’єктом правового регулювання (наприклад, екологічного права).

Зовсім в іншому значенні земля виступає як об’єкт правового регулю-вання у земельному праві. В ньому під терміном “земля” розуміється частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим ша-ром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Землі в такому значенні притаманні унікальні властивості, що використовуються людиною і суспільством.

Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість  у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.

Однією з найважливіших характеристик землі як засобу виробництва є її ґрунтова характеристика, адже тому що земля має унікальну властивість — родючість. Саме тому землі належить особлива роль у сфері сільськогоспо-дарського та лісогосподарського виробництва.

 

 

       1. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення.

 

Відповідно до ст.5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарсь-кого призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болота-ми, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового госпо-дарства. Дещо вужче поняття земель лісогосподарського призначення розк-ривають норми ст.55 Земельного кодексу України згідно з ч.1 якої, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинніс-тю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та вико-ристовуються для потреб лісового господарства. Крім того, для усунення не-правильного тлумачення, нормою ч. 2 цієї ж статті встановлено, що до земе-ль лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарсь-ких угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісогосподарського призначення є одним з елементів  екологічних систем лісів, що беруть участь в природному функціонуванні всієї екосисте-ми. Земля виступає тут в двоякому значенні: як просторовий базис, на якому росте лісова рослинність, і як засіб виробництва, що живить кореневу систе-му лісів ґрунтовими компонентами (вологою, корисними речовинами та ін.)

Важливе теоретичне та практичне значення має питання про структуру земель лісогосподарського призначення. Як вбачається зі зазначених норм ЗК України та ЛК України, визначення поняття цієї категорії земель в чинному законодавстві України розкривається лише через вказівку на її склад.

Таким чином, законодавець виділяє два види земель лісогосподарського призначення: лісові землі та нелісові землі.

У ЛК України під лісовими землями розуміються землі, на яких розта-шовані лісові ділянки, а Земельним кодексом України вони визначаються як землі, вкриті лісовою рослинністю. Поняття лісової ділянки визначено ч.4 ст.1 ЛК України, яка є ділянкою лісового фонду України з визначеними ме-жами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарст-ва та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Крім того, лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рос-линністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляха-ми та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушу-вальними канавами і дренажними системами.

З викладеного  вбачається розбіжність між нормами  ЗК України та ЛК України, адже ЗК України звужує поняття лісових земель, а отже і земель лі-согосподарського призначення, включаючи в їх склад лише землі, вкриті лі-совою рослинністю. Хоча в ч.5 ст.1 ЛК України прямо зазначається, що лісо-ві ділянки можуть бути постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинніс-тю.

Нелісові землі - це землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, во-дами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Крассов О.І. відзначає, що закріплення в законодавстві  такої структури земель лісового фонду обумовлено різним цільовим призначенням двох заз-начених видів земель. Лісові землі призначені для вирощування лісів, раціо-нального та ефективного їх використання та відтворення. Для цих же цілей використовуються і ті землі лісового фонду, які не покриті лісовою рослин-ністю (вирубки, гарі і т.д.). Вони також призначені для лісовідновлення, тому відносяться до лісових земель. Нелісові землі - землі, котрі не тільки не зай-няті лісом, але і не призначені для його вирощування. Їх цільове призначення полягає в обслуговуванню потреб лісового господарства - влаштування про-сік, доріг та ін.

Поділ земель лісогосподарського призначення на лісові та нелісові землі має важливе значення для  лісового господарства, основною метою  якого є лі-совідновлення, та залежить від специфіки ведення такого. Лісове господарст-во є галуззю народного господарства, завданнями якої є лісовирощування, збереження та використання лісів, при цьому воно включає в себе елементи лісової промисловості (різні види рубок лісу), сільського господарства (по-бічне лісове користування, лісогосподарське землекористування), капіталь-ного будівництва (дорожнє та інше будівництво).

 

 

 

 

 

2. Правові форми  використання земель лісогосподарського  призначення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст.56 ЗК).

Передача земель лісогосподарського призначення державної власності у комунальну власність та земель лісогосподарського призначення комуналь-ної власності у державну провадиться у порядку, встановленому ЗК України для юридичних осіб (ст. 117) та згідно з постановою Кабінету Міністрів Ук-раїни «Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності» від 1 серпня 2002р.

До земель державної і комунальної власності, які не можуть передавати-ся у приватну власність, належать усі землі лісогосподарського призначення, крім випадків, передбачених ч.2 ст.56 ЗК України. До цих випадків належить положення про те, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені ділянки лісового фонду зага-льною площею до 5 га у складі угідь фермерських та інших господарств.

«Замкнені ділянки» - це такі земельні ділянки лісового фонду, які відок-ремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т.ін.) або протипо-жежними розривами (п. «а» ст.5 ЛК України). Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118, 125, 126-132 ЗК України.

Громадяни та юридичні особи у встановленому порядку можуть набува-ти у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Порядок надання громадянам та юридичним  особам у власність деградо-ваних  і малопродуктивних угідь для  залісення передбачений такий самий, як і для інших земель.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постій-не користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподар-ським підприємствам, а на умовах оренди – іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ре-сурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рек-реаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідниць-ких робіт у порядку, передбаченому ЛК України.

Таким чином, користування земельними ділянками лісогосподарського призначення можуть бути постійним або орендним. Надання земельних діля-нок лісогосподарського призначення у постійне користування спеціалізова-ним державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для заз-начених цілей відбувається у порядку, передбаченому статтями 116, 122-128 ЗК та ст.9 ЛК України.

Постійне користування землями лісогосподарського призначення  посвід-чується державним актом, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми державного акта на право пос-тійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002р.

Надання земельних ділянок  лісогосподарського призначення в  оренду передбачається також ЛК України, який у ст.9 визначає ширше коло оренда-рів цих земель. Так, орендарями названих земель можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громо-дяни (ч.5 ст.9 ЛК України).

Експлуатація земель лісогосподарського призначення здійснюється у по-рядку загального і спеціального використання. У порядку загального вико-ристання цих земель громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безо-платно збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавст-вом. При цьому вони зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лі-сах, користуватися вищезазначеними лісовими ресурсами у строки, встанов-лені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.

Спеціальне  використання лісових ресурсів здіснюється у межах земель-них ділянок лісогосподарського призначення, наданих для цього у користу-вання. Земельна ділянка лісогосподарського призначення може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів, а саме: заготівля деревини під час рбок головного ко-ристування; заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пень, дуб, ко-ра, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.

Переведення лісових  земель до нелісових для використання у цілях, не пов’язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресур-сів і користування земельними ділянками лісогосподарського призначення для потребмисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земе-льного законодавства.

Переведення лісових  земель до нелісових у цілях, пов’язаних із веден-ням лісового господарства, спеціальним використанням лісових ресурсів і ко-ристуванням земельними ділянками лісогосподарського призначення для потреб мисливського господарства, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково - дослідних робіт, здійснюється з дозволу відповідних державних органів лісового господарства АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя за погодженням з відповідними державними органами охорони довкілля.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення для потреб мисливсь-кого господарства – мисливські угіддя – надаються користувачам згідно з за-конами України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001р. та «Про мислив-ське господарство та полювання» від 22 лютого 2000р.

Відносини між власниками або користувачами земельних  ділянок і кори-стувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Користування мисливськими угіддями на землях лісогосподарського призначення є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування ними визначається у договорі між  користувачем мисливських угідь та влас-ником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані угіддя. Розмір цієї плати встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

Постійне користування земельними ділянками лісогосподарського приз-начення припиняється у випадках і порядку, передбачених статтями 141-144 ЗК України. Порядок вилучення цих земель для суспільних та інших потреб провадиться згідно зі статтями 149-151, 156 і 157 ЗК України. При цьому Ка-бінет Міністрів України 17 листопада 1997р. затвердив постанову «Про роз-міри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарсько-го виробництва, що підлягають відшкодуванню».

Право на орендне користування земельними ділянками лісогосподарсь-кого призначення для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і ту-ристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридич-ним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами. Порядок користування земельними ділянка-ми лісогосподарського призначення для зазначених цілей та робіт встанов-лює Кабінет Міністрів України.

Для проведення науково-дослідних робіт відповідними лісокористува-чам можуть виділятися земельні ділянки, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якщо це не суперечить цілям науково-дослідних робіт.

Загальне користування землями лісогосподарського призначення  є безо-платним. Спеціальне користування цими землями, наданими у постійне ко-ристування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам є платним. Розмір плати та розподіл платежів (зборів) за ко-ристування цими землями передбачені статтями 89-91 ЛК України; постано-вою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку справляння збо-ру за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» від 6 липня 1998р., а також Інструкцією про меха-нізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та корис-тування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою Державним комітетом лісового господарства 15 жовтня 1999р.