Проект внутрігосподарського землеустрою

Об'єктами реєстрації є:

- об'єкти землі та  нерухомості;

- суб'єкти прав на  земельні ділянки та нерухомість;

-  права на земельні  ділянки (разом з обтяженнями  на ці права);

- документи.

Суб'єктами реєстрації земельних  ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з "Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань", затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за №144 від 23.08.2001 р., державну реєстрацію покладено на Центр  державного земельного кадастру при Держкомземі України (Центр ДЗК).

Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно  від її адміністративного підпорядкування, є документи, єдиного для держави  зразка, серед яких: державний акт  на право власності, державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.

Відповідно до "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів  на право приватної власності  на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. №27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації.

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08.2002 р. №24 запроваджено форми Книги у  складі:

Розділ 1 - Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;

Розділ 2 - Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю юридичних осіб;

Розділ 3 - Книга записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею;

Розділ 4 - Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України  №11 від 20.03.2002 р. "Про запровадження  форми Поземельної книги та порядку  її ведення", містить всі необхідні  правові, територіальні, кількісні  та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.

Поземельна книга складається  з 4-ох розділів:

1. Опис земельної ділянки - (кадастровий номер, місце знаходження, вид цільового призначення та його код, форма власності, загальна площа, площа забудови, вартість землі і будівель, спосіб вимірювання).
2. Кадастровий план земельної ділянки (графічне зображення з кадастровим номером земельної ділянки, описом суміжних землекористувачів, експлікацією земель).
3. Опис прав - номер запису, характеристика суб’єкта, підстави виникнення права, припинення прав.
4. Опис обтяжень, обмежень прав (порядковий номер запису; зміст права обтяження, строк і дії; підстава, виникнення права, обтяження; відомості про суб'єкт права; вартість іпотеки; час і дата внесення, погашення, анулювання та зміни записів; прізвище державного реєстратора, права та дата прийняття рішення).

Документація державного земельного кадастру поділяється на : основну і допоміжну.

Основна документація державного земельного кадастру складається з єдиного державного реєстру земель, кадастрових справ, кадастрових планів, об’єктів обліку і чергових кадастрових планів.

До допоміжної документації належить книга обліку документів і  книга обліку відомостей, каталоги координат, пунктів межової мережі.

Єдиний реєстр земель містить сукупність відомостей про  існуючі і ті об’єкти обліку, які припинили своє існування. Виникнення або припинення існування об’єкта  підлягає державному обліку в єдиному  державному реєстрі земель. Дата виникнення існування об’єкта і датою припинення є дати внесення відповідних записів в єдиний державний реєстр земель.

Земельна ділянка при  державній реєстрації є обліково-реєстраційною  одиницею.

За своєю суттю державна реєстрація – це процедура перевірки і юридичного підтвердження правильності інформації в кадастровій справі і внесення відповідних записів у поземельну книгу. Принципове значення цих дій полягає в тому, що з часом занесення даних про право власності на земельну ділянку в Поземельну книгу держава гарантує суб’єкту права умови користування земельною ділянкою, які зафіксовані у правовстановлюючому документі. І кадастровій справі ( реєстр обмежень, сервітутів).

Процедура державної  реєстрації земельних ділянок включає: аналіз і юридичну експертизу правовстановлюючих документів їх відповідність чинному законодавству; запис в поземельну книгу; виписку реєстраційного свідоцтва (посвідчення), відмітку факту реєстрації в реєстраційній карті земельної ділянки, передачу кадастрової справи; реєстраційної карти; свідоцтво про державну реєстрацію і його копію у відділ земельних ресурсів, який вручає свідоцтво суб’єкта права власності на земельну ділянку і передає кадастрову справу в архів.

Первинним правовим документом системи реєстрації земельних ділянок і прав на них є Поземельна книга, яка містить в собі всі необхідні дані для однозначного визначення прав на земельні ділянки і є єдиним джерелом інформації, основою для визначення існуючих прав на землю громадян, юридичних осіб, судових органів і органів управління.

При реєстрації земельних  ділянок приватної форми власності  на землю спочатку реєструють землі, передані громадянам для будівництва  та обслуговування житлового будинку  та господарських будівель (присадибна ділянка) та для ведення селянського (фермерського) господарства, для садівництва, дачного і гаражного виробництва. Окремо реєструють земельні ділянки громадян, надані їм у користування як постійне, так і тимчасове. Загальну площу земельних ділянок записують на основі документів, які підтверджують право власності, право користування землею. Що до кожного виду власності і користування землею вказують назву документу, на основі якого проведена реєстрація, його номер і дату видачі власнику землі і землекористувачу або номер і дату прийняття рішення.

 Після реєстрації  кожної земельної ділянки залишають  відповідну кількість рядків  для внесення поточних змін.

Внесення інформації до інформаційної бази державного земельного кадастру можливе після формування обмінного файлу (додаток № 3) земельно-кадастрових даних.

Формує та надає реєстратору  обмінний файл разом з технічною  документацією - виконавець робіт (ліцензована  землевпорядна організація).

Обмінний файл обов’язково застосовують всі установи та підприємства, які проводять землевпорядні та кадастрові роботи, враховуючи роботи з видачі державних актів, інвентаризації земель тощо, які належать до державного земельного кадастру. Даний обмінний файл структурно описує земельно-кадастрові дані, розподіляє їх на метричні (графічне зображення земельної ділянки у державній системі координат, тобто план земельної ділянки), семантичні (табличний варіант відображення земельно-кадастрової інформації про земельну ділянку) і службові для спрощення їх автоматизованої обробки та зберігання. Такий розподіл даних повинен прискорити та підвищити якість проведення земельно-кадастрових робіт.

Обмінний файл має  таку структуру:

1) службова інформація;

2) блоки;

3) записи та реквізити.

Обмінний файл надається  реєстратору на цифровому носії. Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файлу, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файлу відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файлу, після чого заповнюється реєстраційна картка.

Реєстраційна картка заповнюється на кожну земельну ділянку. У разі виникнення спільної власності при оформленні державного акта на кожного співвласника земельної ділянки - реєстраційна картка заповнюється на кожний державний акт.

Реєстратор перевіряє  структуру, формат, об’єм та склад  земельно-кадастрових даних, що містить  обмінний файл. Реєстраційна картка заповнюється реєстратором та містить підпис з зазначенням прізвища, ініціалів керівника виконавця робіт та печатку.

Результатом розробки даного курсового проекту стало здобуття практичних навичок по заповненню Поземельної книги, Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, та створення обмінного файлу земельно-кадастрових даних. Дані дії були виконані по земельній ділянці що надана в приватну власність закритому акціонерному товариству «Нива».

 

Висновки та пропозиції

На даний час в  Україні завершився третій етап земельних  перетворень. Відбулися принципові, глибокі зміни в формі власності  на землю, розв’язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створенні передумови для розвитку ринку землі.

 Необхідно зазначити,  що даний період є не лише  рубежем історичних віх в розвитку  суспільства, а й відліку здійснення  якісно нових завдань щодо формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні – це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків, консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю.  Проведення земельної реформи – це дуже складний та довготривалий процес і щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, він повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного комплексу землевпорядних робіт.

Однак фундаментальне завдання, яке ставилось перед земельною  реформою - радикально змінити відношення до землі як до національного багатства шляхом розширення спектра форм власності, залучення до виробництва нових власників, зацікавлених і спроможних ефективно, раціонально, по-господарськи та еколого-безпечно використовувати сільськогосподарські земельні ресурси - практично не вирішено.

Разом з тим необхідно  відмітити, що до цього часу відсутні скільки-небудь помітні зрушення і  у розв'язанні такого важливого завдання земельної реформи, як розвиток ринкового та неринкового земельного обігу.

Таким чином, вирішення  цих життєво важливих завдань  вимагає цілеспрямованої роботи всіх гілок влади щодо створення правової, організаційної та економічної бази функціонування в Україні цивілізованого земельного ринку і системи земельного кадастру.

Тому слід продовжувати земельну реформу та вдосконалювати земельні відносини, насамперед в аграрній сфері, вносячи певні зміни у  форми і методи здійснення земельних  перетворень на селі. Доцільно, на мій погляд, внести певні корективи в існуючу систему земельної оренди, державного контролю за раціональним використанням усіх земель сільськогосподарського призначення, посилити увагу і збільшити інвестування земле-охоронних і земле-меліоративних заходів. І перш за все Верховній Раді України прийняти закон «Про державний земельний кадастр».

 

Список використаної літератури

1. Конституція України. Верховна Рада України. 28.06.1996 р.
2. Земельний кодекс України. Верховна Рада України. 25.10.2001 р.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. №15 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 99 від 30 січня 1997 року) „Про порядок ведення державного земельного кадастру”;
4. Наказ Держкомзему України від 2 липня 2003 року № 174 ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему України від 12 квітня 2005 року № 85) „Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель”.
5. Інструкція із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) затверджена наказом Держкомстату № 377 від 05.11.1998.
6. Ступень М.Г. Теоретичні основи Державного земельного кадастру, навчальний посібник. - Львів, 2003 . - 123с.
7. Магазинщиков Т. П. Земельный кадастр.- Львів: Світ, 1991. - 452с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Д О Д А ТКИ