Лікування гризунів при отруєнні

Лікування гризунів при отруєнні. Сучасні методи.

 Отруйні речовини широко розповсюджені в природі. Вони зустрічаються як в рослинному, так і в тваринному світі. Токсичними властивостями володіють також і неорганічні речовини.    

 Отруйні речовини можна визначить як органічні так і неорганічні речовини, які, потрапляють в організм, в силу своїх хімічних властивостей викликають отруєння. Отрутою може бути всяка хімічна речовина, здатна при взаємодії з організмом викликати патологічні процеси, іноді закінчуючи смертю.

 Спочатку, потрапивши в організм, отруйні речовини вступають в взаємодію з його біохімічними системами, відповідальними за життєдіяльність, і в зв’язку з цим викликають значні зміни в їх злагоджених функціях.

 Отруйні речовини існують в різних станах: газоподібні, рідкі і тверді речовини. Якщо отруйні речовини потрапили в організм дихальним шляхом (у вигляді газу), то його всмоктування в кров проходить в легенях, подібно тому, як здійснюється приплив кисню під час дихання. В цьому випадку отруйні речовини надзвичайно швидко насичують кров і викликають симптоми загального отруєння. У вигляді рідини отруйні речовини, найбільш поширено потрапляють в організм аліментарним шляхом (через шлунково-кишковий тракт). При потраплянні в ротову порожнину абсорбція (поглинання, всмоктування) багатьох з них починаєтся на місці введення. В шлунку отруйні речовини абсорбуются мало. Основна маса всмоктуєтся в тонкому відділі кишечника. З кишечника отруйні речовини перш за все потрапляють в печінку, де вони можуть затримуватися і піддаватися повному чи частковому руйнуванню. Також при попаданні отруйних речовин в очі, носову порожнину та вуха вони добре всмоктуются і викликають отруєння.

 В твердому вигляді (порошки, таблетки) отруйні речовини можуть потрапити переважно через шлунково-кишковий тракт. В цьому випадку велике значення має розчинність отруйних речовин в шлунковому соці: чим повніше і швидше він розчиниться в вмістимому шлунка, тим скоріше виявится в кров`яному руслі і викликає отруєння.

 Розглянемо основні і найбільш поширені отруєння домашніх гризунів такі як : 1. Харчові отруєння. Є не бактеріального та бактеріального походження. Вони виникають в зв`язку з прийманням їжі, в якій містяться шкідливі для організму речовини. Ці речовини можуть бути присутні в різних продуктах харчування таких як: зелені трав`яні та висушені рослинні суміші - сіно; Особливу групу отруйних речовин складають продукти тваринного походження, що заражені токсинами які виробляються мікроорганізмами (Clostridium botulinum; Salmonella, гельмінти, Staphylococcus, Proteus, Escherichia coli тощо.); підстилка; оточуючі предмети побуту й догляду за тваринами, які охоче пробують на смак гризуни; кормові добавки; плодоовочеві продукти; зернові суміші, хлібобулочні вироби, отримані з зерна та муки з домішками грибків, що виділяють мікотоксини (токсини грибкового походження) чи отруйних рослин, що містять високоактивні з`єднання, які і впливають отруйно на окремі біохімічні реакції і фізіологічні функції організму (алкалоїди, глікозиди, ефірні масла, нітрати, смолисті речовини тощо.), в наслідок недотримання технологій збирання, транспортування, зберігання та переробки.

2. Отруєння продуктами різного походження, які містять хімічні домішки     (порошки, миючі, дезінфікуючі засоби, фарба, лак, зооциди та багато інших.), що потрапляють в продукти харчування, в місця вигулу і перебування тварин, різними шляхами. Перш за все потрібно звернути увагу на отрутохімікати для домашніх гризунів, які застосовуються щоденно в побуті.

 Ми не можемо повністю відмовитись від отруйних речовин, які допомагають нам в побуті, але ми повинні навчитися так поводитись з ними, що б забезпечити безпеку для себе та оточуючих нас.

3. Отруєння і  побічні дії після застосування  лікарських засобів. Найчастіше це трапляється  від того, що власники тварин самостійно, без огляду та  консультації лікаря ветеринара, займаються самолікуванням, профілактикою екто та єндопаразитів (бліх, гельмінтів), грибкових інфекцій, гіповітамінозів гризунів.

 Отруйні речовини не слід допускати в організм, а якщо вони все ж таки проникли , то їх слід негайно вивести.

 Підозра на отруєння гризунів виникає при наявності певних клінічних ознак. Це перш за все захворювання тварин, пов’язане з прийняттям корма, води чи з обробкою лікарських засобів.

 З клінічних проявів найбільш характерні є погіршення загального стану;  раптова відмова від води, їжі; розлади травного каналу (блювота, діарея, спазми, кольки, здуття); нервові явища (загальне збудження з наступним сильним пригніченням (в`ялість), судоми, парези, паралічі, втрата свідомості); різке послаблення дихання і серцевої діяльності, посилення, а потім ослаблення акта діурезу, сильна слинотеча. Температура тіла як правило не змінюється, частіше знижується і дуже рідко підвищується.

 Діагностика отруєння у багатьох випадках ускладнена. Це пов’язане з тим, що  не завжди власники мають час, досвід, проаналізувати певні події, що до стану тварини, місця перебування та чим вона займалася у відсутність людей, проконтролювати дії дітей та дорослих, інших тварин, які мають доступ до тваринок. Збір анамнезу відіграє вирішальне значення у постановці діагнозу. При  цьому необхідно доповнити його ретельним оглядом тварини.

 Лікувальні заходи повинні бути направлені перш за все на припинення подальшого надходження отруйних речовин в організм шляхом негайного виключення підозрілого корму, води, речей і винесення гризунів із зони забрудненого повітря.

 Далі необхідно запобігти  чи хоча б зменшити подальше  всмоктування отруйних речовин в кров. Важливе значення має своєчасне и правильне введення препаратів та засобів для нейтралізації і виведення отруйних речовин, які всмоктались в кров. При цьому головну роль грає оперативність, яка може бути забезпечена власниками, які своєчасно помічають недуг тварин, звертаються до лікарів ветеринарної медицини для отримання вказівок, щодо надання першої допомоги, до приїзду хворої тварини в лікарню чи надання кваліфікованої допомоги спеціалістом в домашніх умовах. Для цього, власникам потрібно мати в аптечці оптимальний набір відповідних засобів.

 Існують декілька механізмів нейтралізації  і виведення отруйних речовин з організму. Це хімічне знешкодження – спосіб перетворення водорозчинних отруйних речовин в нерозчинні і не токсичні продукти. Цей метод виявився особливо ефективний для знешкодження неорганічних їдких речовин (кислот, лугу, окисі). Також хімічна нейтралізація ефективна і для знешкодження складних органічних отруйних речовин, які добуваються з рослин – алкалоїди. На приклад: 0,5 % розчин таніну утворює з алкалоїдами нерозчинні з’єднання. Інший спосіб нейтралізації отруйних речовин до їх надходження в загальний кровообіг зводиться до зв’язування отрути шляхом адсорбції (поглинання). В якості адсорбенту слугує активоване вугілля, Ентерос гель.

 Про отруєння частіше  всього починають здогадуватись  лише тоді, коли отруйні речовини  вже потрапили в кров’яне русло і з’являються перші симптоми загальної дії. В такому випадку вводяться в кров протиотрути, які реагують і знешкоджують отрути методом їх зв’язування. Наприклад Унітіол зв’язується із з`єднаннями миш’яку, Етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТА) зв’язується з солями кобальту, свинцю, кадмію та іншими тяжкими металами.

 Біохімічне знешкодження. Його застосовують, коли отруйні  речовини проникають в клітини  і тканини організму, при цьому  отрута з’єднується з біохімічними  системами і викликає порушення їх функцій. Основним принципом таких антидотів є витіснення отрут з протиприродного союзу з біохімічною системою, завдяки існуванню конкурентних відносин між отрутою і протиотрутою за оволодіння цією системою.

 Фізіологічний антагонізм це нейтралізація отруйних речовин, основана на фізіологічній (функціональній) протидії між двома речовинами, діючі в протилежному напрями. Наприклад: одна речовина викликає різке збудження певного органу чи системи, а інша - пригнічення, мають судинозвужуючі  і  судинорозширюючі, секреторні і антисекреторні властивості.

 Велике значення в  якості протиотрут мають також  речовини, які прискорюють виведення  отруйних речовин чи продуктів  їх взаємодії з організмом. Це так звані симптоматичні засоби. Вони застосовуються для усунення окремих симптомів отруєння. Сюди відносяться болезаспокійливі, жарознижуючі, серцеві, збуджуючі дихання та центральну нервову систему, жовчогінні, сечогінні, послаблюючі, обволікаючі, пом’якшувальні, блювотні засоби.

Висновки:

 Але які би ефективні ліки і методи лікування ми не застосовували, небезпека отруєння зберігається. Є одна народна мудрість, яка наголошує : Краще біду попередити, ніж усувати її наслідки. Для цього потрібно проводити роз’яснювальні роботи, з власниками, , які вже мають маленьких тваринок, щодо утримання, догляду, годівлі, обробки чи застосування будь яких лікарських чи побутових засобів а особливо з тими, які тільки придбали чи збираються придбати домашніх улюбленців.

 Нажаль, на  даний час, в силу розвитку ветеринарних і лікарських засобів, питання лікування отруєнь, особливо гризунів, несе болючий характер. Це пов’язане  з тим, що гризуни мають малу масу тіла, для отруєння потрібно мізерні концентрації отрут, обмін речовин проходить швидше, часто не можливо прослідкувати власникам, чим і коли гризун міг отруїтися. Зазвичай, власники дуже пізно звертаються до ветеринарних лікарів за допомогою в перші хвилини, хоча б на протязі першої години після отруєння. А як що, господарі і встигають принести в першу годину, то дуже важко диференціювати, а ще тяжче діагностувати більшість хвороб гризунів. Дрібні тварини погано піддаються лікуванню, це пов’язане з тим, що де які антидоти вводяться внутрішньо вено, складно визначити дозу на вагу тіла того ж хом’ячка  Джунгаріка, максимальна вага якого складає 45 грамів. З економічної точки зору, лікування гризунів не рентабельне. По перше, маленький вік життя, по друге, вартість такої тварини на ринку приблизно від п’яти гривень.