Проблема стандартизації електронного навчання

АНАСТАСІЯ ДАНИЛЬЧЕНКО

м. Хмельницький, Україна

 

Проблема стандартизації електронного навчання

 

THE PROBLEM OF STANDARTIZATION OF E-LEARNING

 

У роботі розглянуто проблему стандартизації електронного навчання, коротко описані основні стандарти та специфікації побудови програмних

систем підтримки  електронного навчання.

Ключові слова: програмні системи підтримки електронного навчання, стандарти, специфікації, електронне навчання, функціональні вимоги.

 

В работе рассмотрена проблема стандартизации электронного обучения, коротко описаны основные стандарты и спецификации построения

программных систем поддержки электронного обучения.

Ключевые слова: программные системы поддержки электронного обучения,

стандарты, спецификации, электронное обучение, функциональные требования.

 

In this work the problem of standardization of e-learning is considered and the basic standards and specifications for constructing software systems

of supporting the e-learning are described.

Key words: software system to support e-learning, standards, specifications, e-learning, functional requirements.

 

Вступ

Об'єктивні потреби сучасного суспільства зумовили створення і розвиток в багатьох країнах світу дистанційної освіти. Актуальність функціонування подібної форми навчання для України очевидна: дистанційна освіта покликана відіграти життєво важливу роль в зберіганні і розвитку єдиного освітнього простору.

За останні роки спостерігається значне зростання числа учбових закладів України, що використовують дистанційні форми навчання. При цьому в основному ці вузи використовують свої власні розробки програмного забезпечення СДН. Слід зазначити, що програмні оболонки цих систем істотно розрізняються між собою по архітектурі, структурі модулів, їх взаємозв'язку, інтерфейсу, способу і формату зберігання даних, технологіям програмної реалізації і унеможливлює обмін даними між ними. Істотною ознакою цих систем є неповна відповідність існуючим міжнародним стандартам СДН.

Обєктом дослідження є стандарти електронного навчання.

Предметом дослідження є проблеми, які існують у стандартизації дистанційного навчання.

Мета дослідження – проаналізувати проблеми стандартизації електронного навчання.

Аналіз досліджень і публікацій. Глибовець М. М. досліджував роль стандартів у системах електронного навчання. Масловський С. аналізував

стандарти імпорту/експорту навчального матеріалу в системах дистанційного навчання.

Постановка завдання. Завданням статті є проаналізувати стандарти електронного навчання, визначити і обґрунтувати проблеми стандартизації.

Основний розділ. Великий вибір навчальних матеріалів на ринку освітніх послуг та швидкий розвиток інформаційних технологій створюють враження доступності якісної освіти. Хоча насправді створення навчальних курсів, тестувань, електронних підручників, та інших ресурсів, пов’язаних із дистанційною освітою, залишається дорогою послугою, яка вимагає значних затрат. Щоб створити гнучкий інтерактивний електронний курс, потрібна тісна співпраця різних спеціалістів: фахівців з предметної області, спеціалістів по створенню мультимедійних об’єктів, дизайнерів електронних курсів, методистів та кваліфікованих інженерів-програмістів. Для організації такої співпраці потрібно розробити та впровадити загальновизнані та адаптовані чіткі стандарти створення та експлуатації систем дистанційного навчання. Необхідним є постійне оновлення і розвиток ресурсної бази, модернізація, наявність досвідчених та перспективних трудових кадрів.

Таким чином, слід визнати, що освіта гостро потребує розробки і впровадження уніфікованих технологічних рішень. До цього результату веде достатньо тривалий підготовчий процес, що включає впровадження сучасних технологічних систем в освіті, формалізацію процесів взаємодії системних компонентів технологічних освітніх систем, розробку стандартів на інтерфейси, формати, протоколи обміну інформацією з метою забезпечення мобільності, інтероперабельності, стабільності, ефективності навчального процесу в системі відкритої освіти.

Визначення стандарту. Широке впровадження інформаційних технологій в різні сфери діяльності і наявність величезної кількості розробників програмного забезпечення ставить проблеми стандартизації на перше місце серед факторів успішного розвитку цієї діяльності. Сама проблема застосування стандартизації в інформаційних технологіях є актуальною. Міжнародні організації розробляють специфікації і стандарти на інформаційні системи навчання.

Стандарт – це специфікація, розроблена акредитованою організацією, стандартизації, що займається проблемами стандартизації. Неакредитовані організації включають консорціуми, форуми, торгові організації, призначені для користувача групи і займаються розробкою специфікацій, що визначають правила дій в конкретних ситуаціях або для конкретної групи розробників/споживачів. Акредитація не завжди розуміється, як якість або корисність стандартів, що розробляються, для всіх зацікавлених груп, але обов'язкова підтримка процесу розробки в часі. Акредитований процес важливий для забезпечення послідовної реалізації стандартів в прикладних розробках і антимонопольній діяльності[1].

Адаптивні мережні освітні системи й системи повторного використання курсів на основі стандартів становлять два основних напрямки досліджень в електронному навчанні. Проблема повторного використання стосується не лише навчальних матеріалів, а і будь-якого програмного коду [2].

Міжнародна наукова спільнота вже давно зрозуміла важливість цієї проблеми. Для розробки акредитованих технічних стандартів, рекомендованих методів та керівництв щодо розробки програмних засобів підтримки навчальних технологій комітетом зі стандартизації навчальних технологій (Learning Technology Standards Committee – LTSC) був створений IEEE Computer Society Standards Activity Board. LTSC співпрацює з основними міжнародними структурами, які виробляють специфікацію та стандарти для реалізації електронного навчання. Без сумніву, головними гравцями на ринку навчальних послуг є як правило військові інституції, великі корпорації тощо. Вони є найпоширенішими замовниками, вони задають тенденції, саме для них випускаються нові стандарти та специфікації. Один з таких учасників – є фундація ARIADNE.

Проекти ARIАDNE фінансуються Євросоюзом і спрямовані на ефективне повторне використання курсів. Розроблена ними архітектура включає безліч репозитаріїв навчального матеріалу, проіндексованого за допомогою метаданих і відкритий набір засобів для створення, індексування й повторного використанняцього матеріалу.Але у цих розробках існує принаймні три проблеми:

– По-перше, у них основним навчальним об’єктом є файл, що зберігається в репозитарії й може бути повторно використаний шляхом копіювання в створюваний курс. Однак, поліпшені повторно використовувані навчальні об’єкти в сучасному мережному навчанні не файли, а можливості (послуги), надавані мережним сервером. Ці послуги не можуть бути просто запаковані, збережені й скопійовані як зображення, текстовий файл або навіть аплет – вони повинні бути розташовані на певному сервері.

– Друга  проблема пов’язана із знаходженням і приєднанням ресурсів до матеріалу мережного курсу під час його розробки. Репозитарії ресурсів постійно оновлюються. Однак студенти не можуть використати ці ресурси через статичність підходу.

– Третя проблема – це «один розмір підходить всім». А при ідентифікації потрібного матеріалу і його організації в межах курсу викладач повинен думати про можливість індивідуалізації матеріалу для кожного слухача курсу.

Ще одним вдалим рішенням для університетів є використання вільно-розповсюджуваного програмного забезпечення. Найбільш вдалими серед нього вважають навчальні середовища ILIAS та Moodle.

Існує ряд міжнародних організацій, консорціумів і національних програм, міністерств окремих країн, які тісно співробітничають у сфері стандартизації розробки елементів системного підходу до побудови систем дистанційного навчання або будь-яких інших навчальних систем, що функціонують на базі інформаційних технологій. Серед цих організацій провідна роль належить: акредитованому IEEE комітету P1484 LTSC із стандартизації навчальних технологій (Institute of Electrical and Electronic Engineers, Project 1484, Learning Technology Standards Committee); проекту Європейського союзу ARIADNE (Alliance of Remote Instructional Authoring and Distribution Networks for Europe); американському проекту IMS (Educom’s Instructional Management Systems), що займається розробкою технологічних специфікацій; організації американського Департаменту Оборони ADL (Department of Defense Advanced Distributed Learning), що займається визначенням вимог до навчальних технологій. Є і інші організації, в тій чи іншій мірі залучені до процесу розробки стандартів і специфікацій на програмні системи підтримки електронного навчального середовища (ЕНС). Слід зазначити, що всі стандарти та специфікації, які розробляються – є нейтральними з точки зору педагогіки, змісту і платформи реалізації. Визначаючи напрямки розвитку, проекти по розробці стандартів і специфікацій на ЕНС ці інституції прагнуть створити нові ринки учбових матеріалів, зменшити вартість розробки і збільшити потенційне повернення інвестицій. IEEE LTSC LOM для цього стандарту навчальним об’єктом є будь-яка сутність, що може

складатись з числових та нечислових значень і може бути застосована для навчання.

 Організація навчальних матеріалів. Навчальний матеріал дуже часто необхідно збирати в одному місці для можливої агрегації, розповсюдження, зміни та розміщення на сервері. Викладачі та експерти, що займаються розробкою, хотіли б мати засоби та технології, які допомогли б їм у створенні інформаційного наповнення. Постачальники програмних засобів бажають мати інструменти, що допомогли б їм у розповсюдженні матеріалу. Зрештою, студенти та учні зацікавлені отримати якісні і доступні знання. Універсальний механізм оформлення навчальних пакетів – це і є та основа, без якої неможливо уявити собі ефективне навчання та реалізацію цих намірів.

З розвитком освітніх систем все більше уваги приділяється контролю знань тих, хто навчається за допомогою  тестування. Сучасне тестування являє  собою комплекс стандартизованих методів  вимірювання параметрів людини, які  визначають її рівень підготовки і  відповідність освітнім стандартам у конкретній області знань [3, 4]. При цьому широко використовуються математичні методи планування й обробки результатів тестування, а також сучасні технології обробки інформації. Об'єктивний контроль знань, умінь і навичок – одне із актуальних завдань нашого часу [5].

У сучасних навчальних системах тест повинен бути індивідуалізований. Тобто він повинен мати певну  довжину, а для всіх його завдань, апробованих емпірично, необхідно знати їх складність [5]. Так виникає одне із головних питань теорії тестів – питання побудови оптимального тесту.

 

Історично виділяють два  основні підходи до створення  тестів. Перший набув широкого розвитку в рамках класичної теорії тестів. Згідно з ними, рівень учасників  тестування оцінюється за допомогою  їх індивідуальних балів. Бал обчислюють як алгебраїчну суму оцінок виконання  кожного завдання тесту.

Але, важливою вимогою до тестових завдань є їх об'єктивний рівень складності. В тесті немає  місця завданням з невідомою  мірою складності і завданням  без вагового коефіцієнта. Завдання стають тестовими лише після емпіричної перевірки міри їх складності і визначення вагового коефіцієнта.

Вимоги до програмного забезпечення, відповідно стандартам. Визначену організаціями-розробниками мету, завдання і стратегії їх реалізації непрямим чином формулюють базові вимоги до програмного забезпечення, використовуваного в інформаційних системах навчання. Програмне забезпечення, використовуване в системах навчання повинно бути:

· інтероперабельним (interoperable) – забезпечувати можливість взаємодії різних систем, що є вкрай важливим для розподілених середовищ навчання;

· багаторазового використання (reusable) – підтримувати можливість багатократного використання компонентів систем навчання, побудованих на основі інформаційних технологій, підвищити ефективність розробки і понизити собівартість;

· адаптивним (adaptable) – дозволяти системам включати нові розвинуті інформаційні технології, без перепроектування систем; мати вбудовані методи для забезпечення індивідуалізованого навчання;

· довговічним (durable) – відповідати розробленим стандартам і надавати можливість вносити зміни без тотального перепрограмування;

· доступним (accessible) – давати можливість працювати з системою з різних місць (локально і дистанційно, з навчального класу, з робочого місця або з будинку); програмні інтерфейси повинні забезпечувати можливість роботи людям різного освітнього рівня, різних фізичних можливостей (включаючи інвалідів), різних культур;

· економічно доступним (affordable) – оскільки стандарти орієнтуються перш за все на безперервну освіту, що проходить протягом всього життя користувача, то програмне забезпечення, що розробляється, повинне бути економічно доступним.

 

Висновок

Таким чином, слід визнати, що освіта гостро потребує розробки і впровадження уніфікованих технологічних рішень. До цього результату веде достатньо тривалий підготовчий процес, що включає впровадження сучасних технологічних систем в освіті, формалізацію процесів взаємодії системних компонентів технологічних освітніх систем, розробку стандартів на інтерфейси, формати, протоколи обміну інформацією з метою забезпечення мобільності, інтероперабельності, стабільності, ефективності навчального процесу в системі відкритої освіти.

Починаючи з 1996 року, багато фахівців у сфері освіти та інформаційних технологій прийшли до висновку про необхідність розробки системного підходу до побудови комп’ютерних навчальних систем і впровадження стандартів на їх програмні і технологічні складові, що забезпечують сумісність систем та їх елементів, а також їх стійкість до змін у сфері інформаційних технологій та апаратного і програмного забезпечення.

На сьогодні проблеми стандартизації електронного навчання нажаль не вирішені. Тому у подальшому фахівці будуть працювати над відповідністю існуючим міжнародним стандартам СДН.

 

Література

1. Федорук П.І., Гуцало О.В. Система дистанційного навчання та контролю знань. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – с. 47-51.
2. 2. Глибовець М. М. Упрощенная инфраструктура для трансформации XML-моделей / М. М. Глибовець, В. М. Федорченко // Журнал Кибернетика и системный аналіз. – 2010. – № 1. –С. 105–111.
3. Аванесов В.С. Теория и методика педагогических измерений (материалы публикаций). – М.: ЦТ и МКО УГТУ-УПИ, 2005. – 98 с.
4. Челышкова М.Б. Теория и практика констуруирования педагогических тестов: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 432 с.
5. Люсин Д.В. Основи разработки и применения критериально-ориентированых педагогических тестов. – М.: Исследовальский центр, 1993. – 51 с.