Построение следственных версий и планирование расследования фиктивного предпринимательства

Докази, експертиза, дослідження, пояснення директорів

Можливість проведення тих чи інших слідчих дій залежить, в тому числі, і від ступеня тяжкості злочину. Так, ч. 1 ст. 205 КК є злочином незначною тяжкості, а ч. 2 - середньої тяжкості. 
 
Для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 205 КК необхідно наявність одного з ознак: 
• повторне вчинення 
• збиток, що перевищує в 200 і більше разів неоподатковуваний податком мінімальний дохід громадян (на момент написання статті становить 111800 грн.)

У разі ухилення від сплати податків, склади злочинів поділяються за тяжкістю наступним чином: частини 1 і 2 - незначною тяжкості, а частина 3 - тяжкий злочин, який, як правило, і збуджують правоохоронці (є основним показником податкової міліції). Для кваліфікації за ч. 3 ст. 212 КК збиток повинен перевищувати в 5000 і більше разів неоподатковуваний податком мінімальний дохід громадян (на момент написання статті становить 2,79 млн. грн). 
 
Таким чином, для кваліфікації за ч. 2 ст. 205 і ч. 3 ст. 212 КК органам досудового розслідування необхідно встановити шкоду, заподіяну такими діями. Новий КПК в якості способу визначення збитку надає можливість залучення експерта чи спеціаліста. Дана можливість існувала і раніше, але на практиці до порушення кримінальної справи збитки визначалися шляхом залучення фахівця, який становив акт дослідження, що не має сили експертного висновку. Це суперечило постанові Пленуму ВСУ від 08.10.2004 року № 15, згідно з яким наявність складу злочину по даній категорії справ може бути встановлено тільки висновком експерта або актом перевірки податкової або КРУ. Новий КПК надав можливість відразу залучати експерта. Право вимоги проведення експертизи також з'явилося і у сторони захисту, і в разі відмови або часткової відмови (невключення повного переліку питань) у задоволенні такого клопотання підозрюваний (обвинувачений ) має право його оскаржити. 
 
Позитивним для захисту прав підозрюваних (обвинувачених) є заборона використання відомостей, отриманих на допиті свідка, статус якого був надалі змінений на підозрюваного. На практиці часто по «фактовій» кримінальній справі всіх осіб опитували в якості свідків, а надалі багато свідків перетворювалися на підозрюваних. Згідно з нормами нового КПК такі докази будуть вважатися неприпустимими.

Негласні слідчі дії

Незначна і середня тяжкість складів злочинів (фіктивне підприємництво або ухилення від сплати податків, за винятком ч. 3 ст. 212 КК), виключає можливість проведення ряду негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права людини, таких як: 
• аудіо-, відеоконтроль особи 
• накладення арешту на кореспонденцію особи 
• огляд і виїмка кореспонденції 
• зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж 
• зняття інформації з електронних інформаційних систем (за винятком систем, доступ до яких не обмежується їх власником, держателем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту) 
• обстеження (таємне, негласне) житла чи іншого володіння особи 
• візуальне спостереження за особою, річчю, місцем 
• аудіо-, відеоконтроль місця 
• контроль за вчиненням злочину (контрольована поставка, оперативна закупівля та ін) 
• виконання спеціального завдання з розкриття ПОГ (так зване «впровадження») 
• негласне отримання зразків 
 
Крім того, відповідно до Закону про ОРД оперативно-розшукові заходи, пов'язані з обмеженням прав людини, проводяться з метою попередження особливо тяжких або тяжких злочинів, їх виявлення або припинення, яким є тільки ч. 3 ст. 212 КК. 
 
Новий КПК не містить вичерпний перелік негласних слідчих (розшукових) дій, але дані заходи кореспондуються з правами оперативних підрозділів, передбачених Законом про ОРД. Тому правоохоронні органи для розслідування фіктивного підприємництва та ухилення від оподаткування будуть використовувати такі дії, як збір документів (за запитами), опитування осіб, розкриття банківської таємниці та отримання інформації про рух по рахункам, використання інформаторів та ін.

Заходи припинення: передплата, арешт, застава

Крім того, ступінь тяжкості ст. 205 і ч. 1, 2 ст. 212 КК обмежує органи досудового розслідування у застосуванні запобіжних заходів.

Так, до осіб, підозрюваних у здійсненні фіктивного підприємництва або ухиленні від сплати податків (крім ч. 3 ст. 212 КК), можуть бути обрані наступні запобіжного заходи: 
• особисте зобов'язання (підозрюваний (обвинувачений) зобов'язується виконувати всі зобов'язання, покладені на нього слідчим суддею або судом) 
• особиста порука 
• застава - у розмірі від 1 до 20 мінімальних заробітних плат 
• взяття під варту (тільки у випадку інкримінування ч. 2 ст. 205 КК): якщо підозрюваний (обвинувачений) не виконав зобов'язання, покладені на нього при застосуванні раніше обраного запобіжного заходу, або не вніс кошти в якості застави. 
 
Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту при розслідуванні ст. 205 КК не допускається. 
 
Крім того, є спірним застосування затримання без визначення слідчого судді (суду), оскільки в ст. 208 КПК наведено вичерпний перелік випадків, при настанні яких особу може бути затримано (особу застали під час скоєння злочину або замаху на нього, або очевидці безпосередньо після вчинення злочину вказують на таку особу). 
 
Оскільки фіктивне підприємництво та ухилення від сплати податків є триваючими злочинами і фактично важко встановити момент їх вчинення, то, з нашої точки зору, правомірність застосування затримання при фіктивному підприємництві сумнівна.

Сроки расследования 

Досудебное расследование преступления, предусмотренного ст. 205 и ч. 1, 2 ст. 212 УК, должно быть закончено в течение 2-х месяцев с момента сообщения лицу о подозрении в совершении преступления. Данный срок может быть продлен, но общий срок досудебного расследования не может превышать 6 месяцев с момента сообщения лицу о подозрении в совершении преступления. 
 
Кроме того, Уголовным кодексом предусмотрена ответственность по ч. 1 ст. 205 и ч. 1 ст. 212 в виде незначительных штрафов, следовательно, возможно в дальнейшем они будут подпадать под признаки уголовного проступка. На данный момент в Украине еще не введен в действие институт уголовного проступка, хотя новый УПК подразумевает принятие Закона об уголовных проступках. 
 
Основными особенностями расследования уголовного проступка являются: 
 
• сокращенные сроки расследования - 2 месяца; 
 
• к подозреваемым (обвиняемым) может быть избрана мера пресечения только в виде личного обязательства или личного поручительства; 
 
• не допускается осуществление негласных следственных действий. 
 
Часть 3 ст. 212 УК является тяжким преступлением, и, соответственно, при расследовании следует учитывать следующие особенности: 
 
• срок расследования - 12 месяцев; 
 
• может быть избрана любая мера пресечения, в том числе и взятие под стражу, стоимость залога - от 20 до 80 минимальных заработных плат (на момент написания статьи - от 22360 до 89440 грн.); 
 
• могут осуществляться любые негласные следственные (розыскные) действия. 
 
ВЫВОД: 
 
Таким образом, можно подытожить значение нового УПК для расследования фиктивного предпринимательства и уклонения от уплаты налогов: 
 
- отсутствие у граждан возможности обжаловать или признать противоправными основания, на основании которых проводится досудебное расследование фактов регистрации в Едином реестре досудебных расследований; 
 
- ограничение правоохранителей по применению мер пресечения к подозреваемым или обвиняемым (кроме ч. 3 ст. 212 УК); 
 
- ограничение правоохранителей по проведению негласных следственных действий (кроме ч. 3 ст. 212 УК).

• МІСТ 
  Вступ ………...………………………………….……………….…..….... 3 
  Розділ 1 
  Криміналістична характеристика фіктивного підприємництва… 10 
  1.1. Поняття та криміналістично значущі ознаки фіктивного підприємництва …………………………………………………………... 10  
  1.2. Способи фіктивного підприємництва………………………....……. 38 
  1.3. Взаємозв’язок фіктивного підприємництва та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом………………………………....………... 52 
  1.4. Час, місце та обстановка вчинення фіктивного підприємництва.….79  
  1.5. Особа злочинця ……………………………………….....…………… 89 
  1.6. Типові сліди……………………………………….…….………....… 100 
  Розділ 2 
  Особливості розслідування фіктивного підприємництва ……….... 111  
  2.1. Побудова слідчих версій та планування розслідування …..…….... 111 
  2.2. Особливості застосування спеціальних знань……………………... 122 
  2.3. Виїмка та слідчий огляд документів………………………...………133 
  2.4. Допит як спосіб отримання інформації…………………………….. 147  
  2.5. Побудова тактичних операцій при розслідуванні фіктивного підприємництва….…..………………..…………………………….. 161 
  Висновки …................………………………………………………...…. 177 
  Список використаних джерел ………..….……………….…….......…. 180 
  Додатки………………………………………………………………….. 211 
  ВСТУП 
  Актуальність теми дослідження. Реформування соціально-економічних відносин окрім значних позитивних перетворень призвело до численних зловживань у сфері господарської діяльності сучасної України. Легальні інструменти ринкової економіки почали широко використовуватись з метою протиправного збагачення окремих верств населення. В результаті функціонування розгалудженої мережі фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності та їх високоорганізованих неформальних об’єднань – конвертаційних центрів щорічно зазнають багатомільйонних збитків держава, громадяни та юридичні особи. Фіктивне підприємство постає знаряддям вчинення цілої низки корисливих злочинів (ухилення від сплати податків, контрабанди, шахрайства з фінансовими ресурсами тощо). З 1994 р. по 2003 р. включно органами внутрішніх справ України зареєстровано 1475 випадків фіктивного підприємництва: у 1996 р. – 80, у 1997 р. – 147, у 1998 р. – 168, у 1999 р. – 227, у 2000 р. – 240, у 2001 р. – 186, у 2002 р. – 182 та у 2003 р. – 245 [52] (додаток А). Механізм створення і подальшого використання фіктивних підприємств невпинно удосконалюється, що потребує застосування адекватних засобів стратегічного і тактичного порядку боротьби з фіктивним підприємництвом, розробки відповідних наукових рекомендацій. 
  Вагомий внесок у методику розслідування злочинів зробили такі вчені-криміналісти, як В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, О. М. Васільєв, І. О. Возгрін, В. К. Гавло, І. Ф. Герасимов, В. Г. Гончаренко, Г. О. Густов, Л. Я. Драпкін, А. В. Дулов, Г. Ю. Жирний, В. А. Журавель, Г. О. Зорін, О. Н. Колесніченко, В. О. Коновалова, І. М. Лузгін, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. О. Образцов, І. Ф. Пантєлєєв, М. В. Салтевський, М. О. Селіванов, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков. Окремі проблеми розслідування фіктивного підприємництва висвітлені в наукових працях А. Ф. Волобуєва, В. В. Лисенка, Г. А. Матусовського та інших. Разом з тим, на сьогодні відсутня окрема методика розслідування фіктивного підприємництва. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю виявлення особливостей розслідування фіктивного підприємництва, встановлення найбільш доцільних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, розробки та упорядкування найбільш ефективних тактичних операцій. Названі обставини дозволяють віднести проблеми, що розглядаються, до актуальних. 
  Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України №837/96 від 17 вересня 1996 р., а також Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 р. 
  Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є побудова на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення слідчої практики методики розслідування фіктивного підприємництва. 
  Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені наступні взаємопов’язані задачі: 
  – виявити та згрупувати криміналістичні ознаки фіктивного підприємства, дослідити різні його визначення та запропонувати авторське бачення названої категорії; 
  – сформувати криміналістичну характеристику фіктивного підприємництва та розглянути особливості її структурних елементів; 
  – визначити та систематизувати способи вчинення фіктивного підприємництва; 
  – дослідити роль і механізми використання фіктивних підприємств при вчиненні різних злочинів, особливо, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; 
  – вивчити особливості часу, місця та обстановки вчинення фіктивного підприємництва; 
  – сформувати типові для даного виду злочинів криміналістичні ознаки особи злочинця; 
  – виділити та класифікувати типові сліди фіктивного підприємництва; 
  – сформувати типові версії при розслідуванні фіктивного підприємництва; 
  – розробити рекомендації щодо організації та планування розслідування фіктивного підприємництва;  
  – визначити доцільні для розслідування фіктивного підприємництва слідчі дії і оперативно-розшукові заходи та встановити особливості їх проведення; 
  – визначити особливості застосування спеціальних знань при розслідуванні фіктивного підприємництва; 
  – запропонувати типові тактичні операції, спрямовані на вирішення проміжних завдань розслідування фіктивного підприємництва. 
  Об’єктом наукового дослідження є діяльність оперативних і слідчих органів, спрямована на виявлення, розкриття та розслідування фіктивного підприємництва, а також діяльність злочинців щодо вчинення фіктивного підприємництва та пов’язаних з ним правопорушень. 
  Предметом дослідження виступають тактичні й методичні особливості виявлення, розкриття та розслідування фіктивного підприємництва в найбільш типових слідчих ситуаціях. 
  Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. В процесі дослідження було використано систему методів наукового пізнання: формально-логічний (класифікація типових слідів фіктивного підприємництва, криміналістичних ознак фіктивного підприємства, типізація тактичних операцій); функціональний (динаміка окремих елементів криміналістичної характеристики фіктивного підприємництва; ситуаційна залежність тактичних операцій та інших засобів); історично-правовий (етапи розвитку боротьби з фіктивним підприємництвом); системно-структурний (побудова типових тактичних операцій, спрямованих на вирішення проміжних завдань розслідування); статистичний метод (під час узагальнення кримінальних справ про фіктивне підприємництво, при збиранні та первісній обробці інформації, отриманої зі статистичної звітності, анкетування та інтерв’ювання слідчих МВС, податкової міліції та прокуратури України).  
  Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію та діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, постанови Пленуму Верховного Суду України, нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, МВС України, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України тощо. 
  Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення 110 кримінальних справ про фіктивне підприємництво, які були розглянуті судами на протязі 1996-2003 років; результати анкетування та інтерв’ювання 150 слідчих МВС, податкової міліції та прокуратури України; дані статистичних звітів Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, результати аналізу оприлюднених матеріалів слідчої практики. 
  Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому, виходячи з головних засад теорії криміналістики та вивчення слідчої практики розроблено основні положення методики розслідування фіктивного підприємництва. 
  У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень, у тому числі: 
  – виявлено та згруповано криміналістичні ознаки фіктивного підприємства, досліджено різні його визначення та запропоновано авторське бачення названої категорії; 
  – розроблено рекомендації стосовно удосконалення чинної кримінально-правової норми (ст. 205 КК України);  
  – вперше сформовано криміналістичну характеристику фіктивного підприємництва та розглянуто особливості її структурних елементів; 
  – визначено та систематизовано способи вчинення фіктивного підприємництва; 
  – досліджено роль і механізми використання фіктивних підприємств при вчиненні різних злочинів, особливо, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; 
  – вивчено особливості часу, місця та обстановки вчинення фіктивного підприємництва; 
  – сформовано типові для даного виду злочинів криміналістичні ознаки особи злочинця; 
  – виділено та класифіковано типові сліди фіктивного підприємництва; 
  – сформовано типові версії при розслідуванні фіктивного підприємництва; 
  – розроблено рекомендації щодо організації та планування розслідування фіктивного підприємництва;  
  – визначено доцільні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи при розслідуванні фіктивного підприємництва та особливості їх проведення; 
  – визначено особливості застосування спеціальних знань при розслідуванні фіктивного підприємництва; 
  – запропоновано типові тактичні операції, спрямовані на вирішення проміжних завдань розслідування фіктивного підприємництва. 
  Практичне значення одержаних результатів. Вказані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності: 
  – науково-дослідницької роботи – як підґрунтя для подальшої розробки методики розслідування фіктивного підприємництва; наукових досліджень тактичних засобів протидії злочинності у сфері господарської діяльності; 
  – практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої та оперативно-розшукової діяльності при розслідуванні фіктивного підприємництва; 
  – навчального процесу – як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Криміналістика”, а також у навчальному процесі юридичних вузів України, при читанні лекцій з криміналістики і спецкурсу “Розслідування економічних злочинів” та проведенні практичних занять. 
  Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, подана та обговорена на її засіданнях, схвалена нею й рекомендована до захисту. 
  Основні положення дисертації обговорювалися на регулярних семінарах слідчих працівників прокуратури Харківської області та м. Харкова, на низці науково-практичних конференцій та семінарів, зокрема, на Міжнародному науково-практичному семінарі “Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність” (м. Харків, 2001 р.); Науковому семінарі по підведенню підсумків конкурсу № 6 за програмою малих грантів Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з американським університетом у Вашингтоні (м. Харків, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2003 р.). Основні положення дисертації знайшли своє застосування в діяльності слідчих і оперативних працівників органів МВС, податкової міліції та прокуратури. 
  Публікації. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертації викладено у 9 публікаціях, у тому числі в 3 наукових статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, 3 тезах наукових доповідей. 
  Структура дисертації визначена її метою, завданнями і предметом дослідження. Повний обсяг дисертації становить 256 с. Робота складається із вступу, двох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (340 найменувань) та 16 додатків (46 с.).

• Список літератури:

• ВИСНОВКИ 
   
  Результатом дисертаційного дослідження є розробка основних положень методики розслідування фіктивного підприємництва на основі комплексного підходу до даної проблеми. Проведене дослідження, на думку автора, може сприяти подальшому розвитку криміналістичної методики, робить певний внесок у практичну діяльність з виявлення, розкриття та розслідування даного виду злочинів і дозволяє сформулювати основні висновки: 
  1. У роботі детально розглянуто низку спеціальних термінів, що складають зміст поняття фіктивного підприємництва, а саме: фіктивне підприємство, створення, придбання, прикриття, незаконна діяльність, види діяльності, щодо яких є заборона. Виявлено і згруповано криміналістичні ознаки, досліджено сутність фіктивного підприємництва та фіктивного підприємства і встановлено, що фіктивне підприємництво постає початковим етапом, а фіктивне підприємство – універсальним знаряддям для вчинення і приховування низки злочинів, серед яких найбільш поширеними є: ухилення від сплати податків, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом. 
  2. Розроблена криміналістична характеристика фіктивного підприємництва як узагальнююча інформаційна модель, що являє собою опис типових криміналістично значущих ознак даного виду злочинів, які мають суттєве значення для його виявлення, розкриття та розслідування. Простежені та проаналізовані кореляційні взаємозв’язки між елементами криміналістичної характеристики. На підставі вивчення внутрішнього змісту явища та з урахуванням вимог чинного кримінального законодавства (ст. 205 КК України) під фіктивним підприємством запропоновано розуміти юридичну особу, офіційно зареєстровану як суб’єкт підприємництва, що створена або придбана з метою здійснення заборонених видів діяльності або прикриття незаконної діяльності.  
  У результаті здійсненого автором узагальнення кримінальних справ типове фіктивне підприємство визначено як юридичну особу: створену у співучасті (98,5%) шляхом утворення раніше не існуючого суб’єкта господарювання (59,5%), в організаційно-правовій формі приватного підприємства (50,5%), з корисливих мотивів (100%) особою у віці до 30 років (54,5%) з використанням документів підставної особи (84,8%) для ухилення від сплати податків (64,6%); формально очолювану підставним керівником (84,8%); яка не знаходиться за своєю юридичною адресою (52,7%); функціонує на території одного населеного пункту (50%); активно укладає безтоварні фіктивні угоди (46,97%); грошові кошти з банківського рахунку знімає переважно готівкою (51,5%); в штаті має тільки одного працівника – керівника (37,8%); не здійснює облік, не надає звітність, не сплачує податки (65,15%); функціонує не більше одного року (85,7%) і припиняє діяльність без дотримання встановленого порядку (93,2%). 
  3. Визначено та систематизовано найбільш типові способи вчинення фіктивного підприємництва. Запропоновано їх поділ на основні групи: 1) створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона; 2) придбання такого суб’єкта для досягнення названих протиправних цілей. Фіктивне підприємство створюється (набувається): 1) з формальним дотриманням вимог чинного законодавства; 2) з порушеннями вимог законодавства. Систематизовано найбільш типові види порушень (здійснення державної реєстрації підприємства з використанням документів підставних осіб, за підробленими, викраденими документами тощо). 
  4. Фіктивне підприємництво належить до злочинів, в основі вчинення яких лежать легальні інструменти ринкової економіки. Способи і сліди даного виду злочинів детерміновані, передусім, чинним законодавством. Матеріальні та ідеальні сліди фіктивного підприємництва класифіковано на дві основні групи: 1) сліди, які утворюються на стадії створення (придбання) суб’єкта підприємницької для використання зі злочинною метою; 2) сліди, що утворюються під час функціонування фіктивного підприємства. 
  5. Дослідженно роль та механізми використання фіктивних підприємств при вчиненні різних злочинів, зокрема, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Визначено основні форми легалізації злочинних доходів за допомогою фіктивних підприємств: здійснення фінансової операції та укладення угоди з коштами або майном. Детально розглянуто структуру та функції конвертаційних центрів, як високоорганізованих неформальних об’єднань фіктивних підприємств. 
  6. Встановлено основні ознаки особи, що вчиняє фіктивне підприємництво. Визначено категорії підставних осіб, які використовуються як номінальні засновники або керівні працівники фіктивних підприємств.  
  7. Розроблено рекомендації стосовно організації та планування розслідування фіктивного підприємництва. Розглянуто форми взаємодії органів дізнання і слідства в процесі розслідування давного виду злочинів. 
  8. Запропоновано систему типових слідчих версій, визначено найбільш доцільні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи при розслідуванні фіктивного підприємництва. Досліджено особливості тактики проведення окремих слідчих дій (виїмки, слідчого огляду документів, допиту) і застосування спеціальних знань при розслідуванні даного виду злочинів. 
  9. Розроблено і запропоновано специфічні тактичні (оперативно-тактичні) операції, спрямовані на вирішення проміжних завдань розслідування фіктивного підприємництва: “Державна реєстрація”, “Документ”, “Підставна особа”, “Співучасник”, “Розшук злочинця, що переховується”, “Забезпечення відшкодування матеріальних збитків”. Зосереджено увагу на необхідності встановлення і притягнення до відповідальності організаторів фіктивного підприємництва з числа замовників злочинних послуг для зменшення попиту на такі послуги і усунення однієї з передумов створення фіктивних підприємств і їх високоорганізованих форм – конвертаційних центрів.  
   
  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
   
  1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика. Учебник для вузов. / Под ред. заслуженного деятеля науки Российской федерации профессора Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М., 1999. – 990 с. 
  2. Азаров М. Податкова політика в Україні: принципи і реалії // Вісник податкової служби України. – 1998. - № 15. – С. 8. 
  3. Азаров Н. Нам необходимо создать атмосферу доверия и взаимного уважения // Вестник налоговой службы Украины. – 2000. - № 28. – С. 4. 
  4. Александров Г.Н. Некоторые вопросы теории криминалистической версии // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – Вып.3. – С. 3 -19. 
  5. Александров И.В. Налоговые преступления: Криминалистические проблемы расследования. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”,2002 -247 с. 
  6. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Курс криминалистики / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн. – Выш. шк., 2000. – 344 с.. 
  7. Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. -1998. - № 10. - С. 16 -22. 
  8. Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. -№ 11. - С. 27-32.  
  9. Анненков С.И. Личность мошенника как элемент криминалистической характеристики // Личность преступника и уголовная ответственность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – С. 121-126. 
  10. Антипов В.П. Планирование расследования в проблемных ситуациях // Вопросы борьбы с преступностью. – 1981. – Вып. 34. – С. 72-82. 
  11. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений. – М.: Новый юрист, 1996. - 336 с. 
  12. Апель А.Л. Как появляются «грязные» деньги. СПб.: «Изд. дом «Бизнес-пресса», 1999. – 48 с. 
  13. Арсеньев Б., Галаган А. Лжекооперация и борьба с ней. М.: Книгосоюз. 1929. – С. 15, 42-44.  
  14. Ахтирська Н.М. Щодо ролі судово-економічних експертиз у методиці розслідування економічних злочинів. // Проблемні питання судово-економічної експертизи. Матеріали науково-практичного семінару. Науково-практичне видання. – Дніпропетровськ, вид-во ІМА-прес, 2001. – С. 23-27. 
  15. Барсук Л. Реєстрація: курс на спрощення. // Закон і бізнес. – 2000. - № 50. – С. 6. 
  16. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: учеб. пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1990. – 56 с. 
  17. Бейгельзімер М. Дослідження з запобігання ухилень від сплати податків: достоїнства та вади // Закон і бізнес. – 2001. - № 33. – С. 6. 
  18. Белецкий В. Псевдопредприниматели или преступники? // Закон и бизнес. – 1996. - № 45. 
  19. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. – 240 с. 
  20. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. О теории и практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с. 
  21. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с. 
  22. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3-х томах. – М.: Юрист., 1997., - Т. 1. – 408 с. 
  23. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с. 
  24. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право., 2001. – 837 с. 
  25. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та., 1986. – 398 с. 
  26. Белоус В.В. Использование фиктивных предприятий при совершении экономических преступлений // Проблеми законності. – 2002. – Вип. 52. – С. 198-203. 
  27. Берзін П.С. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконну конвертацію грошей, що вчиняється організованими злочинними групами // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Вип. 6. – Х.: Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2003. - С. 27-69. 
  28. Бизнес. – 2000. - № 46. – С. 36. 
  29. Бизнес. – 2000. № 41. – С. 65; 
  30. Бизнес. – 2001. - № 27. 
  31. Бизнес. – 2001. - № 5. – 31. 
  32. Бизнес. – 2001. - № 9. – С. 68-69. 
  33. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. – 1997. - № 5. – С. 34-37. 
  34. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми)./ Борисов В.І, Кальман О.Г., Корж В.П. та ін. – Харків: Право, 2001. – 264 с. 
  35. Борьба с отмыванием грязных денег в Украине возложена на налоговую службу // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - № 6. – С. 11. 
  36. Борьба с отмыванием доходов, полученных преступным путем // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - № 36. – С. 3. 
  37. Брагин А.И. Практика применения Уголовного кодекса РФ в борьбе с экономической преступностью/ Htt://www.uvest.garant-ural.ru/Uuv1(4)99/02.htm. 
  38. Бущан О.П. Використання спеціальних знань при розслідуванні економічних злочинів // Проблеми законності. – 2000. – Вип. 42. – С. 195-200. 
  39. В сауне отдыхали, валюту «отмывали»/ Htt://www.elvisti.com/2001/09/10/crime.shtml. 
  40. Валеев М.Н. Особенности тактической операции «Задержание преступника с поличным» по делам о вымогательстве // Ученые записки Ульяновского гос. ун-та. – Ульяновск, 1999. – Вып. 1. –С. 99-103. 
  41. Вандышев В.В. Роль и значение виктимологических данных в системе факторов, обусловливающих способы сокрытия краж личной собственности // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способа сокрытия следов преступления. М.: Академия МВД СССР. 1987. - С. 49-50. 
  42. Василинчук В.І. Теоретико-прикладні аспекти розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами // Науковий вісник НАВСУ – К., 2000. – вип.1. – С. 34-56. 
  43. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. М.: МГУ. 1978. - С.29. 
  44. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с. 
  45. Ведерников Н.Т. Изучение личности обвиняемого и методика расследования преступлений // Методика расследования преступлений (Общие положения). – М., 1976. – С. 134-136. 
  46. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступлений. – М.: Всесоюзн. ин-т по изуч. прич. и разр. мер предупр. преступн., 1984. – С. – 74-77. 
  47. Величкин С.А. Организация и планирование следователем взаимоотношений и деятельности лиц, участвующих в производстве следственных действий // Версии и планирование расследования. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 131-136. 
  48. Вестник налоговой службы Украины, 2001. — № 6. - С. 8 
  49. Вестник налоговой службы Украины, 2000. — № 27. - С. 12. 
  50. Вестник налоговой службы Украины, 2000, — № 28. - С. 4. 
  51. Вестник налоговой службы Украины. – 2004. - № 12. – С. 45.  
  52. Відомості про злочини економічної спрямованості Департаменту інформаційних технологій МВС України. 
  53. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – С. 208. 
  54. Волженкин Б.В. Экономические преступления – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. – 312 с. 
  55. Волобуев А.Ф. Фиктивное предпринимательство как способ сокрытия тяжких экономических преступлений // Российская юстиция. – 2001. - № 6. – С. 54-55.  
  56. Волобуєв А. Деякі особливості розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник АПрН України. – Х.: Право, 1997, № 4 (11). – С 172-175. 
  57. Волобуєв А. Криміналістична характеристика розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник ун-ту внутр. справ. Вип. 2. – Харків, 1997. – С. 26-37. 
  58. Волобуєв А. Про деякі стандарти злочинної поведінки в технології організованої економічної злочинності // Вісник АПрН України, №1 (24). – С. 175-181. 
  59. Волобуєв А.Ф. Особливості порушення кримінальних справ про злочини у кредитній сфері та їх розслідування // Вісник прокуратури. - №3 (9). – 2001. – С. 44-50. 
  60. Волобуєв А.Ф. Протидія легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. Проблеми та шляхи їх вирішення / Вісник прокуратури. – 2003. - №1. – С. 54. 
  61. Волобуєв А.Ф. Прийоми маскування економічних злочинів та їх вплив на методику розслідування // Матеріали між нар. наук.-практ. конф. „Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності – Харків” 2000. – С.107-109. 
  62. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с. 
  63. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань у сфері підприємництва. Навч. посібник. / За ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: „Рубікон”, 2000. – 272 с. 
  64. Воробьев Г.А. Планирование судебного следствия. – М.: Юрид. лит., 1978. – 80 с. 
  65. Воробьева И.Б. Взаимодействие следователя с контролирующими органами в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та,1987.–112с. 
  66. Галагуза Н.Ф., Ларичев В.Д. Преступления в страховании: предотвращение, выявление, расследование (отечественный и зарубежный опыт). – М., 2000. – С. 71. 
  67. Галанов В.А., Грищенко Л.Л. Взаимодействие органов следствия и дознания при проведении тактической операции «следственный осмотр» по делам об уголовно наказуемых нарушениях авторских прав в области распространения аудио-, видеопродукции // Следователь. – 2003. - № 2. – С. 30-31. 
  68. Герасимов И.С. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: Средне-Уральское кн. изд-во, 1976. – 184 с. 
  69. Глазырин В.Ф. Криминалистическое и судебно-психологическое изучение лисчности обвиняемого в системе методики расследования преступлений (Общие положения). – М., 1976. – С. 129-134. 
  70. Глотов О.М. Осмотр документов следователем: учеб пособие. – Л.: ин-т усоверш. следств. работн. прокуратуры СССР, 1983. – 42 с. 
  71. Глушкова Е. Стадии и методы «отмывания» денежных средств в финансовой системе государства / Финансовое право, 1998. - № 12. – С. 29.  
  72. Голубь Н. Задачи, возложенные на налоговую милицию в 2000 году, выполнены // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - № 6. – С. 8 -10. 
  73. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступления // Криминалистика и усдебная экспертиза. – Вып. 33. – К: 1986. С. 6-7. 
  74. Городиський О.М. Криміналістична характеристика та основні положення та розслідування злочинів, пов’язаних з приховуванням валютних цінностей: Автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 18 с. 
  75. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // ВВР. – 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. Ст. 141. 
  76. Государственная регистрация – в «одно окно» / Налоговый вестник. – 18 ноября 2002 г. - № 46. – С. 1.  
  77. Гребенник В. Там, де обертаються кошти, їх крадуть найбільше // Закон і бізнес № 8 (482) 24.02.-02.03.20001 р. – С. 29. 
  78. Грязные» деньги в «конвертах» / Власть и политика. - 4-10 октября 2002 г. - № 40. – С. 7. 
  79. Губанов В.А., Салтевский М.В., Щербаковский М.Г. Осмотр компьютерных средств на месте происшествия. – Харьков: НИИ изуч. пробл. преступности, 1990. – 10 с. 
  80. Губанова І.В. Недоліки, які виникають в актах податкової служби при перевірках господарської діяльності підприємств, що мали відносини з фіктивними фірмами // Проблемні питання судово-економічної експертизи. Матеріали науково-практичного семінару. Науково-практичне видання. – Дніпропетровськ, вид-во ІМА-прес, 2001. – С. 50-53. 
  81. Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика: (в вопросах и ответах): Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1991. – 148 с. 
  82. Гутнік А.Є. Запобігання податковою міліцією ухилення від сплати податків / Автореф. дис... к. ю. н. – Харків, 2000. – С.13-15. 
  83. Гутнік А.Є., Лисенко В.В. Виявлення і попередження податковою міліцією податкових правопорушень у кредитно-фінансовій сфері // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності ”. – Харків, - 2000. – С. 95-97. 
  84. Гуторова Н. Проблеми кримінальної відповідальності за посередню винність при вчиненні злочинів проти державних фінансів // Право України, 2001. - № 12. – С. 120-123. 
  85. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1-4. – М.: Рус. яз. 1981 – Т. 3. П. 1982. – 555 с. 
  86. Дарнопих Г.Ю. Економічний фактор у системі детермінант фіктивного підприємництва // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Універститетом у Вашингтоні. Вип. 8. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. - С. 85-105. 
  87. Денисюк С.Ф. О тактической операции «групповой обыск» и ее роли в расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 15-16 грудня 1998 р. – Харків, 1999. – С. 218–220. 
  88. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действиях (Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с. 
  89. Джерела і складові тіньової економіки: кадри вирішують все? Htt://www.uwtoday.com.ua/1999/50/ukr/6/s2.htm. 
  90. Джужа О., Голосніченко Д., Чернявський С. Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз // Право України. - 2000. - № 11. - С. 43-45. 
  91. Диканова Т.А., Осипов В.Е. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием «грязных» денег: Методическое пособие. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2000. – 310 с. 
  92. Добрушкин Б.С. Борьбе с налоговыми нарушениями – прочную правовую основу // Финансы. – 1996. – С. 21-24. 
  93. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюзн. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупр. преступности - М., 1987. – 45 с. 
  94. Драпкин Л.Я. Структура процесса планирования расследования и система плановых решений // Версии и планирование расследования. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 63-76. 
  95. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования: Учебное пособие. – М., 1972. – С.3. 
  96. Дудоров О. “Брудні” кошти під забороною кримінального закону // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 4. – С. 120-121. 
  97. Дудоров О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.  
  98. Дудоров О.О. Тлумачення ознак фіктивного підприємництва у доктрині та правозастосовчій практиці // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 2. - С. 83-87. 
  99. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – Київ: Атіка, 2001. – 608 с. 
  100. Дудченко В.Е. Ситуационные структуры в организации систем. // Системные исследования. Ежегодник. – М: наука, 1983. – С. 263.  
  101. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Мн.: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с. 
  102. Еремеев Д.В. Криминалистическая характеристика преступлений, связанных с использованием «конвертационных» центров // Матеріали ІІІ звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу Кримського факультету національного університету внутрішніх справ. У 2-х ч. Ч.1. – Сімферополь: “Доля”, 2001. – С .57-58. 
  103. Жвалюк В. Боротьба з нелегальними товарами триває // Вісник податкової служби України. – 2002. - № 12. – С. 3. 
  104. Жвалюк В. Борьба с отмыванием денег: Украина в контексте международных усилий // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - №38. – С. 3. 
  105. Жвалюк В. Налоговая милиция: весомый вклад в укрепление экономики // Вестник налоговой службы Украины. – 2001 г. - № 40. – С. 7. 
  106. Жегалов Е.А. Тактическая операция по собиранию информации о преступлении, связанном с использованием электронной почты // Известия Алтайского гос. ун-та. – 2000. - № 2 (16). – С. 35-38. 
  107. Жирний Г. Окремі проблеми криміналістичної методики // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. - №1 (6). – С. 36-41. 
  108. Жирний Г.Ю. Деякі питання криміналістичної методики // Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001р., Харків”. Упорядники Ю.М.Грошевой, М.І.Панов. – Х.: Право, 2001. – С. 379-380. 
  109. Жирний Г.Ю. Структура окремих криміналістичних методик розслідування злочинів у сфері кредитно-фінансової діяльності // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] / [Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін.]. – Х.: ПФ Поиск, 2002. – С. 271-276. 
  110. Жирний Г.Ю. Структура окремих криміналістичних методик розслідування певних категорій злочинів // Актуальні проблеми сучасної криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч. Сімферополь – Алушта, 19-21 вересня 2002 р. – Сімферополь: Доля, 2002. – Ч. 2. – С. 162-167.  
  111. Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. - №1 (6). – С. 56-60.  
  112. Закатов А.А. О совершении тактики розыска и задержания расхитителей // Совершенствование криминалистических средств и методов раскрытия и расследования хищений социалистического имущества: Сб. научн. трудов. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – С.14-21. 
  113. Зеленецький В.С., Файєр Д.А. Економіко-правова характеристика процесів тінізації і криміналізації кредитно-фінансової і банківської системи України // Веcы Фемиды. – 2000. - № 3 (15). – С. 7-20. 
  114. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Автореф. дис… д. ю. н. – М., 1970. – 34 с. 
  115. Исаева Л. Обыск: роль специалиста // Законность. – 2001. №6. – С. 17-21. 
  116. Итоги работы Государственной налоговой службы Украины за 2002 год // Вестник налоговой службы Украины. – 2003. - № 5. - С. 6 
  117. Итоги работы налоговой милиции за І квартал 2002 года // Вестник налоговой службы Украины. – 2002. - № 16. – С. 3. 
  118. Ищенко Е.П. Проблемы первоначального этапа расследования преступлений. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. – 168 с. 
  119. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты). – М.: Юрид. лит., 1990. – 158 с. 
  120. Історія і сучасність фіктивного підприємництва // Іменем закону. – 1998. - № 17. – 24 квітня.  
  121. Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві // Право України, 1997. - № 2. – С. 42-44. 
  122. Кабанец А. ГНА Украины поддерживает изменения и дополнения к новому Закону Украины «О банках и банковской деятельности» // Вестник налоговой службы Украины. – 2000. - № 25. – С. 14. 
  123. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Харків, Гімназія, 2003. –352 с. 
  124. Кирш А. «Крокодиловы слезы» // Бухгалтер. – 2001. - № 27. – С. 64. 
  125. Кирш А. Кролики спокойно размножались, не подозревая, что их разводят // Бухгалтер. –2003. - № 36. – С. 38.  
  126. Князев В.А. Проблемы тактических операций в методике расследования хищений государственного или общественного имущества: Дис. ... к. ю. н.: 12.00.09. – Харьков, 1986. – 175 с. 
  127. Кодированные счета – печать для отмывания денег // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - № 6. – С. 12. 
  128. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования преступлений. – Харьков: Харьк. юрид. ин-т, 1976. – 28 с. 
  129. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие, - Харьков: юрид. ин-т, 1985 – 92 с. 
  130. Колишко Р., Рудовська Н. Дерегулювання підприємницької діяльності: реалії та перспективи // Економіка. Фінанси. Право. – 1998. - № 11. – С. 20-24. 
  131. Колонюк В.П. Элементы криминалистической характеристики грабежей и разбоев, совершаемых в учреждениях сберегательного банка // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1990. – Вып. 41. – с.21-24. 
  132. Комиссаров В., Гаврилов М., Иванов А. Обыск с извлечением компьютерной информации // Законность. – 1999. - №3. – С.12-15. 
  133. Комиссаров В.И. Теоретические проблемы следственной тактики. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 157с. 
  134. Кондурушкин И.С. Частный капитал перед советским судом. Пути и методы накопления по судебным и ревизионным делам 1918-1926 г.г. М., Л.: Государственное изд-во. 1927. – С. 97-98. 
  135. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176 с. 
  136. Коновалова В.Е. Допрос как информационный процесс // Проблемы социалистической законности. Харьков: Выща школа, 1980. Вып. 5. – С.126.  
  137. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. – Киев: РИО МВД УССР, 1973. – 122 с. 
  138. Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества. Учеб. пособие. – Харьков: юрид. ин-т, 1984. – 44 с. 
  139. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Учеб. пособие. – Харьков: Гриф, 1997. – 256 с. 
  140. Коновалова В.О. Допрос: Тактика и психология: Учеб. пособие . – Х.: Консум, 1999. – 157 с. 
  141. Корж В. Використання спеціальних знань у дослідчій перевірці інформації про економічні злочини // Вісник прокуратури. – 2001. - №5 (11). – С.35-41. 
  142. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.  
  143. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина особлива. – К.: Генеза, 1998. – С. 273-274. 
  144. Корнев С.А. Криминалистика. Тактика: конспект лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 48 с. 
  145. Космодемьянская Е.Е. Многоуровневая тактическая операция по установлению лиц, совершивших преступление в условиях неочевидности: теоретические разработки и практические возможности // Актуальные проблемы раскрытия и расследования преступлений. – Красноярск. – 2002. Вып. 4. – С. 139-144 
  146. Котин В. Ответственность за лжепредпринимательство // Законность. – 1997. - № 6. – С. 15-20. 
  147. Котин В. Фиктивные сделки в предпринимательской деятельности // Законность. – 1996. - № 10. – С. 15-22. 
  148. Кочергина Е. Организационно-правовая форма юридических лиц: генезис доктрин и подходов // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2003. - № 1. – С. 36. 
  149. Кривенко Т., Куранова Э. Квалификация посягательств на целевые бюджетные средства // Законность. – 1996. - №7. – С.7-12. 
  150. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование мошенничества в частном предпринимательстве // Законность. – 1995. - № 10. – С. 20-25. 
  151. Кривошеев В.И. Об исследовании оттисков печатей и штампов нанесенных клише, изготовленными в Украине по технологии зарубежных фирм // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. – Харьков: Право, 1998. – С.103-106. 
  152. Кривцун О.Б. Попередження шахрайства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. - №3. – С.117. 
  153. Криминалистика Т.1. Введение в криминалистику. Методологические основы науки / Под ред. Р.С.Белкина, В.П.Лаврова, И.М.Лузгина. М.: Академия ВМД СССР. 1987. - С.52. 
  154. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студ. юрид. вузов и фак-тов. / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2001. – 528 с.  
  155. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник / Под ред. проф. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина – Ниж. Новгород: ВШ МВД России, 1995. – 400 с. 
  156. Криминалистика: Учебник / отв. ред. Н.П. Яблоков – 2-е изд., перераб и доп. - М.: Юристъ, 2000. – 718 с. 
  157. Криминалистика: Учебник / Под. ред. Р.С.Белкина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 542 с. 
  158. Криминалистика: Учебник для вузов / Под. ред. А.Ф.Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 615 с. 
  159. Криминалистическая методика расследования (некоторые теоретические положения). М.: МГУ. 1985. - С.46-47. 
  160. Криминалистическое исследование документов / В.В. Бирюков, В.В. Коваленко / Луган. ин-т внутр. дел. – Луганск: РИО ЛИВД МВД Украины, 1999. – 164 с. 
  161. Криміналістика: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 684 с. 
  162. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юринком Інтер; Х.: Право, 2002. – С. 181. 
  163. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник/ Ю.В.Александров, В.І.Антипов, М.В.Володько та ін. – К., 1998 – С.312. 
  164. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // ВВР. – 2001. - № 25-26. Ст. 131. 
  165. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №22. – Ст.230. 
  166. Крок. – 1998. – 6 серпня. 
  167. Кротюк В.Л. Проблеми вдосконалення законодавства з питань протидії злочину у банківській сфері // матеріали міжнар. наук.-пркт. конф. “Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності – Харків”, 2000. – С. 35-39. 
  168. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. М., 1997. – С. 74-79; 
  169. Крылов В.В. Расследование преступлений в сфере информации. – М.: Городец, 1998. – 264 с. 
  170. Курицина Е. Юридическое лицо как орудие преступления // Российская юстиция. – 2001.- № 2. – С. 42-43. 
  171. Курман А.В. Способы совершения мошенничества с финансовыми ресурсами // Проблеми законності, 2001. - № 47. – С.181-186. 
  172. Курс криминалистики: В 3 т. Т. ІІІ. Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных преступлений / Под ред. О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2004. – 573 с. 
  173. Куц В.М. Новий кримінальний кодекс України: яким йому бути. – Харків, 1999. – С. 116. 
  174. Кучерявенко М.П., Шевердіна О.В., Барахтян Н.В. Фінансове право. Конспект лекцій. – Х.: НЮАУ., 1996., 98 с. 
  175. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с. 
  176. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация.. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с. 
  177. Ларичев В.Д. Выявление преступлений, совершаемых в сфере экономики при переходе к рыночным отношениям. – М.: НИИ МВД РФ, 1993. – 56 с. 
  178. Ларичев В.Д., Спирин Г.М. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты. – М.: “Экзамен”, 2001. – 256 с. 
  179. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекції. – Харків: юрид. ін-т, 1990. – 24 с. 
  180. Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. – М.: Новый юрист, 1997. – С. 176. 
  181. Лисенко В.В. Фіктивні суб’єкти підприємництва у злочинному механізмі переведення безготівкових грошових коштів у готівку // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 верес. 2003 р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С. 106-108. 
  182. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.01.2003 р. № 1-221/414. 
  183. Лист ДПА України від 22.05.1998 р. № 6021/10/26-31 // Бизнес. Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 1999. № 37. – С. 2. 
  184. Личность преступника / В.Н. Кудрявцев, Н.Н. Кондрашков, Н.С. Лейкина и др. – М.: Юрид. лит, 1975. – 270 с. 
  185. Логинов Е.А.Тактическая операция «Изобличение преступника» и некоторые вопросы тактики допроса подозреваемого при расследовании умышленных убийств, совершенных организованной группой // Современные проблемы правоохранительной деятельности: Сб. научн. трудов. - Сыктывкар: МССШМ МВД Российской Федерации, 1995. – С. 17-23.  
  186. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания: Учебное пособие: - М.: НИ и РИО, 1969. – С. 90, 91, 123-125. 
  187. Лузгин И.М., Лавров В.П. Способ сокрытия преступления и его криминалистическое значение. М. 1980. - С. 80. 
  188. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К., Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 194 с. 
  189. Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя: Автореф. дис… д. ю. н.: 12.00.09 / Укр. акад. внутр. дел – 1993. – 44 с. 
  190. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий (допрос, очная ставка, предъявление для опознания, проверка показаний на месте): Учеб. пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989. – 88 с. 
  191. Лысенко В. Фиктивное предприятие как средство совершения и сокрытия преступной деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2002. - № 5. – С. 79-83. 
  192. Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов, совершенных должностными лицами предприятий, организаций, учреждений. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 192 с. 
  193. Лысенко В.В. Фиктивные фирмы. Криминалистический анализ. Монография. – К; Парламентское издательство. – 2002. – 111 с. 
  194. Лысенко В.В. Характеристика преступной деятельности лиц, уклоняющихся от уплаты налогов // Зб. наук. праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. Випуск четвертий. – Харків: Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтон. – 2002. – С. 20-45. 
  195. Лысов М.Д. Ответственность за частнопредпринимательскую деятельность по советскому уголовному праву. Изд-во Казанского ун-та. 1969, – С. 14. 
  196. Материалы семинара по борьбе с экономическим мошенничеством и изготовлением фальшивых денег. Киев, 27 февраля – 3 марта 1995 г., К. - 1995. 
  197. Матусовский Г.А. Криминалистическая характеристика экономических преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 26-27 квітня 1999. – С.162-171. 
  198. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений: Учеб. пособие. – Киев: УМК ВО, 1988. – 88 с. 
  199. Матусовский Г.А. Проблемы совершенствования методик расследования преступлений., совершаемых в кредитно-финансовой сфере // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Зб. матеріалів наук.-практ. конференції [Харків]. [Редкол.: Борисов В.І., (голов. ред.) та ін.]. – Х.: ПФ “Поіск”, 2002. - С. 261. 
  200. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 480 с. 
  201. Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учебное пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1983. – 84 с. 
  202. Методичні рекомендації відносно організації боротьби з “фіктивними” та “транзитними” підприємствами: лист ДПА України № 8742/7/26-9517 від 03.06.2002 р. 
  203. Методичні рекомендації по розслідуванню фіктивного підприємництва // Іменем закону. – 1998. - № 5. – 30 січня. – С. 9. 
  204. Михальчук А.Е. Тактическая комбинация как средство<spa