Прокуратура України

Відповідно до законодавства він визначає порядок прийняття, переміщення й звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів. Генеральний прокурор відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.

     Структуру Генеральної  прокуратури становлять головні  управління, управління та відділи У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим, прокуратурах областей, міст Києва й Севастополя та прирівняних до них прокуратурах утворюють колегії. Колегію Генеральної прокуратури України утворюють у складі Генерального прокурора, його першого заступника, заступників прокурора, прокурора Автономної Республіки Крим і деяких керівників апарату Генеральної прокуратури. Персональний склад колегії Генеральної прокуратури України затверджують наказом Генерального прокурора. Персональний склад колегій прокуратур обласного рівня затверджує Генеральний прокурор України за поданням відповідного прокурора.

     Колегії прокуратур  є дорадчими органами й розглядають  найважливіші питання стосовно  додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

     На засіданнях колегій  можуть заслуховувати повідомлення та пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду й контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

     Рішення колегій доводять  до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить у життя своє рішення, але зобов'язаний доповісти про це Генеральному прокуророві України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокуророві України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

     Окремим напрямом  у організації роботи є забезпечення  особистого прийому громадян  усіх рівнів та розгляд заяв  і звернень громадян, підтримання ділових зв'язків із засобами масової інформації. Органи прокуратури  роз'яснюють громадянам положення чинного законодавства як індивідуально під час відвідання ними прокуратури, так і через пресу, радіо й телебачення. У разі коли громадянин звертається з приводу порушення прав, починають перевірку, за потреби вживають відповідних заходів щодо їхнього захисту.

    

 

 

 

 

 

3.Акти органів прокуратури.

   Визначені законом повноваження  прокуратури реалізують у формі  актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону.

Протест прокурора — один із основних правових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону. Протест на правовий акт (наприклад, наказ чи постанову про притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляють у разі, коли той суперечить законові. В 
ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або його відміну. Закон передбачає можливість опротестування  незаконних дій, щоб припинити їх і поновити порушене право.

     Протест заявляє прокурор, його заступник до органу, який  видав цей правовий акт, або  до вищого органу. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта й підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути; порушення. Його вносять у разі, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати суттєвої шкоди інтересам держави, підприємства, установи та організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

     Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурору.    Припис використовують, переважно, в разі реальної загрози спричинення тяжких наслідків, аварій, екологічних та інших катастроф. Він спонукає органи державної влади чи самоврядування, посадових осіб до активних дій щодо здійснення запобіжних заходів.

     Орган чи посадова  особа можуть оскаржити припис  вищестоящому прокуророві, який  зобов'язаний розглянути скаргу  протягом десяти днів, або до  суду.

     Подання прокурора є актом прокурорського реагування, спрямованим на усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Право внесення подання належить прокуророві та його заступникові. Подання ґрунтується на матеріалах прокурорської перевірки, а підставою для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються групи таких порушень.

     Подання вносять у  орган чи посадовій особі, компетенція  яких дозволяє вжити реальних  заходів щодо усунення порушень  закону, причин цих порушень і  умов, що їм сприяли. Вимоги прокурора повинні мати лише правову спрямованість і не носити ознак втручання в господарську сферу. Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень, здебільшого ставлять питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

     Подання підлягає  негайному розглядові. Не пізніше  як у місячний строк має  бути вжито відповідних конкретних  заходів щодо усунення порушень  закону, причин і умов, що їм  сприяють, а про наслідки повідомлено  прокурору.

Колегіальний орган (сесія місцевої ради, виконком, колегія міністерства й т. ін.), куди внесено подання, повідомляє прокурору про день засідання, який має право особисто взяти участь у його розгляді. Обговорення подання в такому випадку проходить у публічній формі й часто набуває характеру дискусії. Важливо, щоб прокурор аргументовано й кваліфіковано відстоював свою позицію та міг переконати в необхідності вжиття відповідних заходів.

Кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне та господарське процесуальне законодавство передбачають право прокурора на апеляційне та касаційне подання щодо порушень закону з конкретних кримінальних, цивільних і господарських справ у зв'язку з оскарженням вироків, рішень, ухвал і постанов судів.

Постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи виносить прокурор щодо посадової особи або громадянина в разі порушення ними закону. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне порушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після надходження, якщо інше не встановлено законом. Постанову прокурора про порушення кримінальної справи передають, додержуючись принципу підслідності, для розслідування слідчому того органу, який має розслідувати справу.

      Постановою прокурор  скасовує незаконні, необґрунтовані  постанови слідчих і осіб, які  проводять дізнання, закриває або  зупиняє провадження в кримінальних  справах і т. ін.

      Вимога прокурора про надання йому документів і матеріалів, довідок та інформації, а також про проведення перевірок і ревізій є одним із актів прокурорського реагування. Посадові особи та громадяни повинні з'являтися за викликом прокурора і давати пояснення щодо обставин, які з'ясовує прокурорська перевірка.

     Виконання обґрунтованих  законом вимог прокурора не  може бути пов'язано з будь-якими  умовами й здійснюється в строки, передбачені законом або погодженні  з прокурором. Документи та інформацію, необхідні органам прокуратури для здійснення покладених на неї наглядових функцій, надають безплатно. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора й ухилення від явки в прокуратуру тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

     У ст. 1855 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність посадової особи за невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки або ревізії діяльності підпорядкованих підприємств, про надання необхідних матеріалів, а також відповідальність посадових осіб і громадян за ухилення від прибуття за викликом прокуратури.

     Досить схожим з  вимогою прокурора є такий  акт прокурорського реагування, як вказівка прокурора органам, які проводять оперативно-розшукову  діяльність, дізнання та досудове слідство.

Вона є обов'язковою до виконання, дають її у випадках, передбачених кримінально - процесуальним законодавством, а саме: про розслідування злочинів, про обрання, зміну, скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій і розшук осіб. які вчинили злочин.

     Акти прокуратури  повинні бути законними, обґрунтованими, мотивованими, юридично грамотними, повинні містити правову аргументацію  та пояснювати порядок їх  оскарження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

     Прокуратура України  складає єдину централізовану  систему органів, які мають  спільні  завдання та функції. Система  органів прокуратури будується  згідно з  адміністративно –  територіальним устроєм України, а також по функціональним  ознакам. Правовою основою організації і діяльності органів прокуратури є Конституція, Закон України «Про прокуратуру», кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, адміністративне, кримінально-виконавче, господарсько-процесуальне законодавство та інші закони України, а також визнані Україною відповідні міжнародні договори й угоди.

     Правоохоронна діяльність  прокуратури, яку побудовано на  чіткій системі, має внутрішню  організаційну логіку, підпорядкована  закономірностям, що дозволяють  адекватними формами й методами  виявляти порушення закону та відповідно на них реагувати. Централізація органів прокуратури, вертикальне підпорядкування прокурорів нижчого рівня та їх незалежність  є основою зміцнення законності. забезпеченню принципів правової держави.

 

 

                                           

 

Список використаних джерел

1.Конституція України.

2.Кримінально-процесуальний кодекс  України.

3.Цивільно-процесуальний кодекс  України.

4.Господарсько-процесуальний кодекс  України.

5.Закон України “Про судоустрій  України” від 07.02.2002 р.

6.Закон України “Про статус  суддів” від 15.12.1992 р.

7.Закон України “Про третейські  суди” від 11.05.2004 р.

8.Закон України “Про правові  засади цивільного захисту” від 24.06.04р.

9.Військові суди – органи  правосуддя у Збройних Силах  України / За заг.ред. В.В.Денисенка. – К.: Реферат, 2002.

10.Маляренко В. Суд, правоохоронні  та правозахисні органи України. К., Юрінком Інтер.- 2004.-с. 69 – 146.

11.Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на  виклики часу. – Право України. - № 5. – 2003.

12.Організація судових та правоохоронних  органів. Навч. посібник для студентів  юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є  Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.

13.Суд, правоохоронні та правозахисні  органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. –  К.: Юрінком Інтер, 2002.

14.Стефанюк В. Судова система  України та судова реформа. –  К.: Юрінком Інтер, 2003.

15.Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м.Харків/ Редкол.: Сташис В.В.          ( голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 288 с.

16.Притика Д. Вищі спеціалізовані  суди як конституційна гарантія  демократизації судової влади. – Право України. – 1999. - № 12.

17.Притика Д. Арбітражні суди  в України: історія, сьогодення, перспективи  розвитку. – Право України. – 2001. - № 2.