Некорисливі злочини проти власності

Некорисливі злочини проти власності.

 

Цю групу складають злочини, передбачені статтями 194—197. їх об'єднує і водночас відрізняє від інших злочинів проти власності те, що вони: 1) є некорисливими; 2) пов'язані із заподіянням майнової шкоди власникові специфічними способами - шляхом знищений або пошкодження майна (погрози його знищення) чи порушення .обов'язків щодо охорони майна.

Злочини цієї групи можна поділити на двіпідгрупи, першу з яких складають діяння, що пов'язані із знищенням або пошкодженням майна чи погрозою його знищення (статті 194—196), другу - діяння, що полягають у порушенні обов'язків щодо охорони майна (ст. 197).

Майну як предмету злочинів проти власності, пов'язаних з його знищенням чи пошкодженням (статті 194—196), притаманні певні особливості порівняно з майном як предметом викрадення, привласнення, вимагання майна, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службової особи своїм службовим становищем (статті 185-187, 189-191). Адже, як правило, неможливим є викрадення нерухомого майна, лісів, надр як таких. Знищення ж перелічених об'єктів або їх пошкодження є реально можливим. З іншого боку, можна вимагати право на майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо.

Предметом злочинів проти власності, пов'язаних з його знищенням чи пошкодженням, може бути будь-яке рухоме або нерухоме майно, крім випадків, коли знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, статті 113, 189, 338, 399,411).

Предметом знищення чи пошкодження майна може бути лише чуже майно. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину. Знищення або пошкодження особою майна, яке було предметом вчиненого нею викрадення, кваліфікується тільки як викрадення.

Злочини проти власності цієї групи з суб'єктивної сторони характеризуються умисною (умисне знищення або пошкодження майна, погроза знищення майна) або необережною (необережне знищення або пошкодження майна, порушення обов'язків щодо охорони майна) формою вини.

Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК).

Додатковими факультативними об'єктами цього злочину можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона складу цього злочину характеризується су спільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194. Знищення майна - це доведення майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним. Обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причинний зв'язок між діянням та заподіяною шкодою.

Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річ-ного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

У разі знищення чи пошкодження майна загально небезпечним способом винний передбачає, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або повинен і міг це передбачати.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне ставлення винної особи може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194 і відповідною частиною ст. 115.

Мотив і мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим у плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як диверсія (ст. 113), вимагання (ст. 189), терористичний акт (ст. 258), масові заворушення (ст. 294).

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Умисне пошкодження об'єктів електроенергетики (194(1)).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати громадський порядок, нормальне функціонування об'єктів електроенергетики, енергетична безпека, екологічна безпека, життя і здоров'я людини.

Предмет злочину - об'єкти електроенергетики. Об'єктом електроенергетики є: електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: суспільно небезпечними діями, які полягають у пошкодженні чи руйнуванні об'єктів електроенергетики; наслідками у вигляді порушення чи загрози порушення нормальної роботи таких об'єктів або спричинення небезпеки для життя людей; причиновим зв'язком між вказаними діями і наслідками.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 1941, є матеріальним. Обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є фактичне пошкодження чи руйнування об'єктів електроенергетики, що призвело чи могло призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів або спричинило небезпеку для життя людей.

Під порушенням нормальної роботи об'єктів електроенергетики слід розуміти зміну встановленого нормативно-правовими актами режиму функціонування таких об'єктів, в результаті чого припиняється виробництво, передача чи розподіл такими об'єктами енергії споживачам, змінюються (зменшуються чи збільшуються) обсяги виробництва чи передачі енергії, знижується ефективність функціонування цих об'єктів, знижується рівень безпеки експлуатації енергетичного обладнання таких об'єктів тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли об'єкт електроенергетики пошкоджено чи зруйновано, що призвело чи могло призвести до порушення нормальної роботи такого об'єкта або спричинило небезпеку для життя людей.

Суб'єктом цього злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення умисного знищення чи пошкодження об'єктів електроенергетики загальнонебезпечним способом або вчинення таких дій, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, особою у віці від 14 до 16 років за наявності підстав може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 194.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом (про деякі інші моменти, пов'язані з суб'єктивною стороною умисного знищення чи пошкодження майна, див. коментар до ст. 194).

Кваліфікуючими ознаками умисного пошкодження або руйнування об'єктів електроенергетики є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 1941).

Особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину є спричинення умисним пошкодженням чи руйнуванням об'єктів електроенергетики: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 1941).

Погроза знищення майна (ст. 195 КК).

Додатковим обов'язковим об'єктом цього злочину є психічна недоторканність особи.

З об'єктивної сторони злочин полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна, особи, у віданні або під охороною якої перебуває майно, іншої особи, яка заінтересована у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.

Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим. Погроза знищення чужого майна утворює розглядуваний склад злочину лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом. Поняття знищення чужого майна, підпалу, вибуху та іншого загальнонебезпечного способу визначені при висвітленні об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 194.

Погроза знищення майна може бути виражена усно, письмово, жестами, демонструванням засобів, якими можна привести майно у непридатність (зброя, вибухівка тощо).

Обов'язковою ознакою погрози в складі цього злочину є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози. Реальність погрози передбачає достатність підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози особливе значення має суб'єктивне ставлення до неї самого винного та сприйняття погрози потерпілим, а також присутніми при цьому іншими особами.

Цей злочин вважається закінченим у момент сприйняття погрози знищення майна особою, якій вона адресується.

Суб'єкт цього злочину - загальний.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим

умислом.

Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК).

Обов'язковим додатковим об'єктом цього злочину є здоров'я або життя особи.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Зміст таких ознак об'єктивної сторони цього злочину, як знищення та пошкодження чужого майна, загибель людей є аналогічним до змісту цих ознак у складі злочину, передбаченому ст. 194.

Поняття тяжких тілесних ушкоджень визначено у ст. 121 КК

Цей злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або смерті хоча б однієї людини.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов'язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільне небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоча була могла їх передбачати.

Необережне ставлення до діяння і наслідків може виражатись у порушенні як спеціальних правил безпеки, так і загальних заходів обережності.

Порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197 КК).

Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні передумов для небезпечного впливу на матеріальні цінності стихійних сил природи та інших негативних факторів.

Об'єктом злочину є порядок виконання працівниками обов'язків щодо зберігання та охорони чужого майна, який забезпечує право власності.

Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого були доручені винній особі.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризує сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків; 2) суспільне небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків для власника майна; 3) причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільне небезпечних наслідків - тяжких наслідків для власника майна.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла 16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення покладається юридичний обов'язок охороняти або зберігати чуже майно (охоронник, сторож, водій-експедитор, кур'єр, гардеробник, пастух тощо).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов'язки щодо охорони майна винним можуть бути порушені як необережно, так і умисно.