Туризм та його світовий розвиток

Лекція 1

Тема. Туризм та його світовий розвиток.

Мета. Ознайомитись зі змістом та основними поняттями. Дізнатись про вплив туризму на світову економіку. Дізнатись про вплив туристичної діяльності на економіку України. Ознайомитись з історичними аспектами розвитку туризму. 

Література. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні.

 

 

План

1. Зміст туризму та основні поняття
2. Вплив туризму на світову економіку
3. Вплив туристичної діяльності на економіку України
4. Історичні аспекти розвитку туризму.(С.Р.)

 

 

 

1.1. Історія туризму, зміст та основні поняття

 

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане  з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом  та іншими науками. Однак жодна з  них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних  досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати  комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і  на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції  різних галузей формує туристичний  продукт.

Згідно з визначенням  Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд  людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою  метою без зайняття оплачуваною.

За Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Як бачимо, будь-яке визначення поняття "туризм" виключає момент отримання прибутку під час туристичної  подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього  середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

 

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

 

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут  вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні  поїздки з дому на роботу і з  роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс - уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу - це не туризм, а  от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в  іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для  повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або  за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної  діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної  діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Таким чином, суб'єкти туристичної  діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого  постійного місця проживання.

Отже, турист - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє  розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних  факторів:

- мотивації подорожей;

- способу подорожей і  розвитку транспортних засобів;

- кількості подорожуючих  і охоплення туризмом різних  верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи:

1 -й, початковий етап, - до 1841 р.

2-й, етап становлення  туризму як галузі, -з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, - з 1914 - 1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, - з 1945 р. до наших днів.

 

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших  його проявів до сучасного рівня.

Один з експертів Всесвітньої  туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Про це свідчать записи стародавніх  народів, які населяли Середній і  Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з  розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все  частіше відправлялись у поїздки  для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних  і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення  частини людей, не зайнятих у суспільному  виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури - ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати  й інші цілі:

- розвиток культури привів  до створення видатних творів  скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою  подорожі;

- пізнання людиною навколишнього  середовища зумовило відкриття  цілющих властивостей деяких  природних джерел, місць з унікальним  кліматом та інших об'єктів.  Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

- бурхливий розвиток різних  релігій, паломництво, відвідування  святих місць, храмів, виконання  релігійних настанов та інше  стають ще однією метою здійснення  подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних  об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий  ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного  життя серйозно позначився на становленні  туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації  праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які  мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі  подальшого розвитку туризму починають  відігравати фактори, пов'язані з  появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в  розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину  країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво  доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття - це період  видатних наукових відкриттів  і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі  механізації і укрупнення виробництва  мали для розвитку туризму  велике значення. Перш за все,  це було пов'язано з подальшим  розвитком різних напрямків сфери  послуг, одним з яких став туристичний  бізнес. Тому початком 2-го етапу  в розвитку туризму можна вважати  1841 рік, коли англійцем Томасом  Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік - членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році - в Північну Америку.

Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт -тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компа-ніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.

У зв'язку з розвитком  міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні  з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні  відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і  Австралійського континентів.

Розвиток туристичної  індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних  асоціацій зі штаб-квартирою в  Люксембурзі.

Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову  активно розвивається. Так почався 3-й етап - етап індустріалізації туризму.

Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів - все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.

Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує  ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу  в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя  широких верств населення - цс ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.

Таким чином, розвитку туризму  у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні  фактори. Інтенсивний розвиток туризму  спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним  розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.

В середині XX століття уряди  багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний  союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали  як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн  світу.

 

Необхідність постійних  міжнародних контактів з метою  розвитку і координації туристичних  обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної  асамблеї ООН неурядової організації  МСОТО в міжурядову Всесвітню  туристичну організацію (ВТО).

ВТО - провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація  у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн - дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з  туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО - Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі).

Україна - дійсний член ВТО  з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО  з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний  комплекс "Дніпро" та Київська міська державна адміністрація - члени Ділової  ради ВТО. У структурі ВТО діють  шість регіональних комісій: Європейська, Африканська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихоокеанська. Функціонує вищий навчальний центр  з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, що обираються Генеральною Асамблеєю  за принципом один на кожних п'ять  дійсних членів, - 4 роки. Кожних два  роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний  секретар (з 1997 року - Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на 4 роки. Функціонує ряд допоміжних органів: комітети з програми роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська.