Сучасні тенднціі розвитку готельного господарства в Україні та закордоном

У Криму розвиток курорту, туризму та гостинності є стратегічними  напрямками цього приморського півострова, що має необхідну інфраструктуру для прийому, розміщення та обслуговування туристів, у тому числі і зарубіжних гостей.

Загальна площа усіх підприємств  Криму складає 267,9 тис.м². Номерний фонд сягає 6520 номерів, а їх житлова площа – 115,7 тис.м². Найбільш комфортабельними готелями є: Таврія – у Сімферополі, Крим у Севастополі, Євпаторія та Горизонт – у Судаку, Чайка – в Алушті.

На сході України насичена концентрація підприємств готельного бізнесу спостерігається у Дніпропетровській (87 одиниць), Харківській та Полтавській (по 73), Донецькій (65), Запорізькій (61) областях.

На заході країни індустрія  гостинності розвинена у Львівській обл., зокрема у м.Львові. [15; 109]

Практика функціонування суб‘єктів готельного бізнесу показала, що більшість з них зацікавлена  у прийомі і розміщенні іноземних  громадян, оскільки ця категорія гостей платоспроможна, користується послугами  сервісу, витрачає кошти на розваги, а головне – може дозволити  собі зайняти номери більш високого класу (одномісний номер, люкс, апартаменти). Це дає можливість поповнювати грошові  надходження від надання готельних  послуг, покращувати стан матеріально-технічної  бази та сфери сервісу.

Тому подальший розвиток готельного ринку в Україні вимагає  проведення грунтовних економічних  і маркетингових досліджень, основою  яких може бути аналіз фактичних показників і тенденції діяльності готельних підприємств. Розвиток готельного ринку може стати каталізатором економічного піднесення.

1.2 Характеристика сучасного  стану готельного  господарства України: проблеми і динаміка розвитку

Готельне господарство в  Україні, як і вся економіка країни, знаходиться нині в кризовому  стані. Переважна більшість готелів  не відповідає основним європейським стандартам. Зроблені тільки перші  кроки для розвитку цивілізованого ринку готельних послуг з урахуванням  міжнародних вимог до засобів  розміщення. Подальша робота в цьому  напрямі вимагає створення відповідної  законодавчої бази. [14; 36]

Готельне господарство є  матеріальною базою туризму і  характеризується концентрацією обслуговуючих  сервісних служб. Особливістю продукту є те, що він являє собою комплекс послуг, пов‘язаних не тільки з розміщенням  гостей у готелі, але й виробництвом фірмових страв, кондитерських, хлібобулочних  виробів, наданням послуг сервісу та розваг, продажем товарів та сувенірів, друкованих видань і т.інш.

Основу матеріально-технічної  бази готельного господарства в Україні  складають заклади розміщення у  великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, які  мають значні туристичні ресурси (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське узбережжя). [10; 208]

Туристичного буму в Україні  в найближчі роки не передбачається. Стан справ українського туризму  точно відображає загальну економічну ситуацію в країні. Ринок готельних  послуг мало досліджений, хоча в останні  роки у готельній галузі відбуваються позитивні зрушення: планується будівництво  в Києві престижних готелів, бізнес- і конгрес-холів світового рівня  з широким, а іноді й стовідсотковим залученням західних капіталів. Але  це все у майбутньому. [31; 35]

У великих адміністративних центрах більшість готелів давно  застаріла, прийшла в занедбаність. Якісний стан їх матеріально-технічної  бази свідчить про значне відставання  від світових стандартів у цій  сфері. Будівництво цих готелів  здійснювалось за застарілими проектами. Тому в таких готельних підприємствах  відсутні конференц-зали, бізнес-центри, великі зали для проведення концертних програм, дискотек, гаражі, басейни  та інше технічне обладнання, що дозволяє надавати весь комплекс основних і  додаткових послуг. [10; 108] Для вирішення  цієї проблеми недостатньо заходів  щодо додаткового благоустрою готельного господарства. Потрібне капітальне комплексне переобладнання багатьох готельних  підприємств та облаштування їх сучасними меблями, технологічним обладнанням, засобами автоматики та телемеханіки, електронною апаратурою управління.

Не менш важливим у готельній  справі є якість обслуговування службою  сервісу. Поганий сервіс відлякує заможних клієнтів, а для того, щоб підвищити  рівень обслуговування, чи хоча б знайти можливість відремонтувати приміщення, потрібні кошти, які мають надходити  від тих же клієнтів. [31; 39]

У світовій готельній практиці існує цілий набір послуг: інформаційні, послуги щодо транспортних перевезень, розміщення, харчування в готелях, фізкультурно-оздоровчі. Деякі з цих послуг відсутні в  готелях України, а ті, що існують  представлено на дуже низькому рівні. В Україні додаткові послуги  не входять у вартість проживання, а купуються за бажанням гостя. Тому наявність даних послуг, залежить від попиту мешканців готелю, від  призначення готелю для тієї чи іншої  категорії клієнтів. [10; 208] Готельні підприємства в силу специфіки своїх  клієнтів самостійно визначають додаткові  послуги. Основну частину серед  них за обсягом прибутків становлять послуги підприємств громадського харчування при готелях.

Ціна проживання в готелі залежить від його розряду, категорії  номеру, терміну перебування, розташування готелю. Чим нижчий клас готелю, тим  менше послуг він надає, що відповідно впливає на ціну. Ціни на послуги  розміщення постійно зростають. В основі цього зростання лежить загальне підвищення вартості проживання, викликане  падінням вартості валюти на світовому  ринку, зростанням оподаткування. [10; 208]

З готелів держава стягує плату, як з підприємств, а не як з  житлових будинків, і на них висить багатомільярдна заборгованість. Готелі сьогодні на 80% збиткові, їх “завантаження” становить 15-20%. Співробітники місяцями сидять без зарплати, навіть у таких  солідних комплексах як “Трускавець”! Нині готелі, щоб якось вижити, змушені  створювати ледь не “ковбасні цехи”  або перепродавати товари дрібним  оптом. В Івано-Франківському два  готелі зачинені через недостатню завантаженість, яка за рік склала 25%. У багатьох готелях Західної України, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях працівники перебувають у вимушених відпустках.

На сьогоднішній день в  готельному господарстві України існує  проблема залучення клієнтів. [31; 39] Щоб якось розв‘язати цю проблему, готельні господарства впроваджують пільги на готельні послуги. Наприклад, готель “Київська Русь” впровадив програму “Частый гость“, згідно якої клієнтами, які користуються послугами готелю досить часто, надаються пільги. Також, ціни на проживання в готелі у вихідні  дні нижче, ніж у будні.

Готелі укладають угоди  з туристичними фірмами, які зобов‘язуються постачати готелям туристів, а  готелі при цьому надають певні  знижки на розміщення.

За останні роки Україна  стала в основному “виїздною” країною. А ті гості, які приїздять  до нас з-за кордону, бажають жити в Україні так, як вони звикли у  себе вдома. Ось чому вони стурбовані і незадоволені не лише високими розцінками у сфері послуг, але й низькими стандартами українських готелів. Україна відстає “за туристичними показниками” від інших східно-європейських країн. Зарубіжних туристів дратує, що вимушені платити за ті ж самі послуги вдвічі,втричі більше,ніж наші громадяни. [10;32]

У Києві попит на готельні послуги з боку іноземних туристів досить значний і стабільний, оскільки Київ як діловий центр країни привертає  увагу багатьох представників ділової  еліти світу. Тому можна сподіватись, що такі види іноземного туризму, як діловий  і конгресний, будуть зростати в  столиці України, особливо за умови  економічного розвитку.

Туристам заважає приїхати до нашої країни криміногенна та погана екологічна ситуація, низька реклама  України за кордоном. Країни, які  прийшли до необхідності туристичної  реклами, не жаліють на неї коштів. Наприклад: Японія щороку витрачає на рекламу своєї країни за кордоном $296 млн. із державного бюджету; Австралія  – $106 млн., Франція – $65 млн., Голандія – $40 млн., Австрія – $32 млн., а Україна  – практично ні копійки. В туристичній  галузі існує велика кількість проблем, які заважають її розвитку, головні  з них:

§ недостатня законодавча  і правова база у питаннях захисту  інтересів вітчизняного туристичного підприємництва;

§ невідповідність матеріальної бази і якості послуг вітчизняного туризму міжнародним вимогам, особливо у сфері готельного господарства і транспортного обслуговування;

§ відсутність ефективного  і гарантованого механізму фінансування об‘єктів галузі вітчизняними та іноземними інвесторами із недержавних джерел;

§ недостатня організація  системи аквізиції туристів в  Україну (при виїздному туризмі) рекламно-інформаційного забезпечення, системи захисту прав подорожуючих.

Важливим для України  є також об‘єднання зусиль працівників  туризму і наукових працівників  різних профілів з метою створення  програмного матеріалу для подальшого розвитку інфраструктури туризму в  країні. [11; 38]

2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ  ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2.1 Тенденції розвитку  туристського ринку України

Президент, парламент і  Кабінет Міністрів України проголосили  туризм одним із пріоритетних напрямків  розвитку національної економіки і  культури. Про це свідчить прийняття  Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України “Про туризм”, Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.

10 серпня 1999 року Президент  України Л.Д. Кучма підписав  Указ Про основні напрямки  розвитку туризму в Україні  до 2010 року”, де конкретно викладено  точки “докладення сил” для  аквізиції іноземних туристів  в Україну і розвитку внутрішнього  туризму. Необхідно налагодити  фінансові механізми роботи галузі, попіклуватися про стимулювання  підприємництва, виробити інвестиційну  політику, налагодити раціональне  використання і відновлення природної  і культурної спадщини, виробити  екологічні норми освоєння туристичних  ресурсів. [26; 6] Для цього необхідно  вдосконалити податкову систему,  покращити якість послуг, вирішити  питання про поетапну приватизацію  об‘єктів, залучити фінанси для  розвитку туристичної інфраструктури  і налагодити випуск екологічно  чистих продуктів харчування. Окремо  виділений розділ про фінансове  забезпечення вказаних напрямків  розвитку туризму в Україні.  Для цього, перш за все, необхідно  забезпечити нормативно-правову  базу. Необхідні і кредити, і  державні асигнування для розвитку  туризму в нашій країні. [26; 6]

Вказані документи, розроблені за 7 років, нормативно-правові відомчі  акти по різним аспектам функціонування в державі галузі туризму, у тому числі по питаннях ліцензування, технології прийому і обслуговування туристів, туристичного ваучера, реферанса, стандартизації та сертифікації турпослуг, сформували правове поле, у якому працюють суб‘єкти туристичної діяльності України.

Завдання, яке стоїть перед  підприємствами туристської індустрії, складається в реалізації поставлених  цілей і, передусім, у збільшенні економічної віддачі галузі –  цього важливого сектору народного  господарства країни – в покращенні показників валового національного  доходу, прискоренні ринкових реформ, поповненні держаного бюджету, вирішенні  проблеми зайнятості населення. [26; 7]

Розвиток туризму в  Україні набуває на сьогоднішній час особливого значення. Вже зараз  галузь виробляє 8% ВВП і дає 20% зовнішньо-торгового  обороту України. Сьогодні кожний турист, відвідавший нашу країну, залишає  тут майже $500 США. З урахуванням  суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 млн. осіб.

В 1998 році Україна прийняла 6,2 млн. іноземних туристів, зайнявши 23 місце серед 40 найбільш відвідуваних країн світу. Якщо розглянути динаміку прибуть іноземних туристів за останні  роки, вона виглядає так: 1994 р. – 3,6 млн., 1995 р. – 3,7, 1996 р. – 3,9, 1997 р. – 7,3 (самий  піковий рік), 1998 р. – 6,2, 1999 р. – 4,5 млн. осіб. [26; 7]

Незважаючи на зниження кількості  прийнятих туристів, у минулому році обсяг туристичних послуг збільшився до 16,7 млрд.грн., а платежі в бюджет склали 6,3 млрд.грн.

Туристичною діяльністю в  Україні займаються більше 3 тис. суб‘єктів  підприємницької діяльності. Для  обслуговування туристів використовується близько 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх загальна місткість одночасно складає 113,8 тис. ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі – 1,1%, кемпінги – 0,7%, гуртожитки 27,8%. В цілях спортивно-оздоровчого туризму використовуються більше 3, 5 тис. санаторно-лікувальних закладів. [20; 7]

Але кількісні показники  не дають повної картини рівня  обслуговування туристів. В Україні  до цього часу немає жодного п‘ятизіркового готелю, який би відповідав вимогам  самих вибагливих клієнтів. По міжнародним  стандартам готель “п‘ять зірок” повинен  мати і плавальний басейн і майданчики для гри у великий теніс, в  гольф і т.д. Наші найкращі готелі, такі як “Дніпро”, Президент-отель”, “Ореанда” (чотирьохзіркові) ще не надають  таких послуг. [28; 7]

Розвиток туризму в  Україні стримується рядом причин. Це і економічна криза, і недоліки в роботі фінансово-банківської  системи, обмеження платоспроможності  населення, недосконала податкова  система. Законодавча база також  недосконала, відсутні інструкції та інші документи, котрі були б логічно  взаємопов‘язані і не суперечили один одному. До цього треба додати відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних послуг, що в свою чергу, відображається на рівні  якості обслуговування туристів. Стан галузі не відповідає потенційним можливостям  держави, яка має все необхідне  для розвитку туристської індустрії. [26; 8]