Структура управління туристською сферою в Україні

1) Структура управління туристською сферою в Україні

Державне управління туризмом

 
I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ 
Управління туризму (надалі - управління) є структурним підрозділом Головного управління зовнішніх звязків, туризму і торгівлі облдержадміністрації (надалі  Головне управління), створюється начальником Головного управління і підпорядковується йому та Державній туристичній адміністрації України.  
Управління здійснює керівництво у сфері туристичної, екскурсійної та рекреаційної діяльності.  
Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, підзаконними нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної туристичної адміністрації України, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, рішеннями обласної Ради, наказами головного управління, Положенням про нього, а також цим Положенням.  
Управління не є юридичною особою. 
 
II. МЕТА І ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ 
Метою діяльності управління є реалізація державної політики у сфері туристичної діяльності, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, залучення населення до занять туризмом.  
Основними напрямками діяльності управління в галузі туризму є:  
- Підготовка пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку області та проектів місцевого бюджету, а також розвитку туризму і подання їх на розгляд обласної державної адміністрації, обласної ради і Державної туристичної адміністрації України.  
- Сприяння, в межах своєї компетенції, органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку області.  
- Аналіз стану справ щодо туристичної діяльності та прогнозування розвитку туризму. Узагальнення техніко-економічних показників усіх туристичних підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності.  
- 3абезпечення обласної державної адміністрації та Державної туристичної адміністрації України статистичною та іншою інформацією з питань туристичної діяльності.  
- Підготовка пропозицій щодо удосконалення та впорядкування мережі підприємств сфери туризму, розвитку необхідної для цього інфраструктури.  
- Контроль виконання підприємствами та організаціями незалежно від підпорядкування та форм власності обовязкових правил прийому та обслуговування туристів.  
- 3абезпечення організації та здійснення контролю за виконанням заходів, спрямованих на підтримання необхідного рівня безпеки туристів та збереження їх майна.  
- Координація інформаційно-рекламної роботи, вивчення та узагальнення її практики, організація проведення методичних семінарів, конференцій, інших заходів щодо обміну передовим досвідом, набутим у сфері туризму.  
- Сприяння пропаганді та популяризації серед громадян України та зарубіжної громадськості доцільності туристичних поїздок до області та України. Сприяння в організації участі туристичних підприємств області у міжнародних туристичних ярмарках, виставках, салонах та інших заходах.  
- Надання допомоги підприємствам і організаціям з питань укладання договорів на будівництво та реконструкцію об 
Їєктів, що обслуговують туристів (готелі, мотелі, кемпінги, ресторани, пансіонати тощо), та залучення для цього вітчизняних та іноземних інвестицій.  
- Забезпечення на території області формування ринку туристичних послуг, дотримання у цій сфері антимонопольного законодавства, сприяння створенню нових туристичних підприємств та організацій, розвитку конкуренції, формуванню позабюджетних фондів, створених в Україні з метою розвитку туризму.  
- Здійснення обліку підприємств і організацій, які займаються в області туристичною діяльністю, аналіз її ефективності, облік іноземних партнерів, які співпрацюють з туристичними організаціями області.  
- Участь у роботі щодо паспортизації, атестації, сертифікації готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз та комплексів, закладів оздоровлення і харчування, інших туристичних обєктів з метою доведення туристичних послуг до рівня вітчизняних та міжнародних стандартів.  
- Узгодження з відповідними підприємствами і організаціями питання транспортного обслуговування туристів. Здійснення контролю за якістю і культурою транспортного обслуговування туристів та внесення пропозицій щодо його вдосконалення і поліпшення.  
- Здійснення контролю за ефективним використанням і технічним станом споруд туристичного призначення, дотримання норм та правил безпеки, вимог щодо збереження підприємствами сфери туризму навколишнього природного й історико-культурного середовища.  
- Вивчення попиту на фахівців туристичної сфери, надання підприємствам і організаціям допомоги в їх підготовці та підвищенні кваліфікації, здійснення контролю за рівнем професійної підготовки обслуговуючого персоналу підприємств туризму.  
- Надання субєктам туристичної діяльності консультаційної, методичної та практичної допомоги.  
- 3абезпечення та контроль за дотриманням субєктами туристичної діяльності чинного законодавства України. Розгляд скарг, пропозицій, звернень юридичних та фізичних осіб щодо недоліків у сфері туризму, поліпшення туристичної діяльності і вжиття заходів по їх усуненню. 
 
III. ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ 
Для здійснення своєї діяльності управління має право:  
-Від імені і за дорученням Головного управління укладати угоди, контракти, оформляти інші юридичні акти в Україні і за кордоном з організаціями, підприємствами, а також з окремими громадянами.  
- Проводити рекламну, консультаційну та інформаційну роботу.  
- Залучати спеціалістів інших підрозділів обласної державної адміністрації, підприємств, організацій і установ, обєднань громадян (за погодженнями з їх керівниками) до участі у розгляді та вирішенні питань, що належать до його компетенції.  
- Отримувати в установленому порядку від інших підрозділів обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ інформацію, документи та інші матеріали, а від місцевих органів статистики  безкоштовно статистичні відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань.  
- Скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.  
- Залучати для розробки актуальних проблем розвитку туристичної діяльності, вирішення інших питань вчених, висококваліфікованих фахівців за погодженням з їх керівниками. 
 
IV. КЕРІВНИЦТВО ДІЯЛЬНІСТЮ 
Управління очолює заступник начальника Головного управління  начальник управління туризму, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням голови облдержадміністрації.  
Для координації діяльності управлінь обласної державної адміністрації, відомств та туристичних підприємств утворюється обласна рада по туризму, яка є позавідомчим колегіальним органом і склад якої затверджує голова обласної державної адміністрації.  
Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо розвитку відповідного напрямку діяльності та вирішення інших питань при управлінні можуть створюватися наукові ради і комісії. Положення про які та їхній склад затверджує голова обласної державної адміністрації.

2) Установи та організації управління туризмом в Україні. Їх основні функції та завдання.

Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є: 
 
Управління   туризму (далі  -  управління)  є  структурним  підрозділом головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації і підзвітне та підконтрольне голові облдержадміністрації, Міністерству культури і туризму України. 

1.2. Управління  у  своїй  діяльності  керується   Конституцією України, законами  України,   актами  Президента України та Кабінету Міністрів  України,  наказами центрального органу виконавчої влади з питань туризму, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, наказами начальника головного управління, Положенням про головне управління з питань туризму,  євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій облдержадміністрації та цим Положенням.

1. Міністерство культури  і туризму України (МКТ). 
2. Державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів). Вона є урядовим органом державного управління який діє в складі Міністерства культури і туризму України і йому підпорядковується. 
 
Основні завдання Держтуризмкурортів є: участь у реалізації державної політики в туристичній і курортній галузі: 
 
- здійснення в установленому порядку управління в туристичній галузі, зокрема в межах, визначених МКТ, управління майном підприємств, установ та організацій, що проводять діяльність у туристичній галузі і належать до сфери управління МКТ; 
- узагальнення практики застосування законодавства в туристичній і курортній галузі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення; 
- виконання відповідно до законодавства контрольно-наглядових функцій; 
- здійснення регулятивних і дозвільно-реєстраційних функцій у туристичній і курортній галузі щодо фізичних та юридичних осіб. 
 
Держтуризмкурортів відповідно до покладених на неї завдань: 
 
1) бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у туристичній і курортній галузі; 
2) здійснює заходи щодо вдосконалення туристичної і курортної інфраструктури, розвитку ринкових відносин у цій галузі, а також розробляє пропозиції щодо вдосконалення фінансових та економічних нормативів, системи фінансування суб'єктів туристичної діяльності; 
3) бере участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних програм розвитку туризму, туристично-рекреаційної сфери, ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів; 
4) визначає перспективи і напрями розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, зміцнення матеріально-технічної бази туристичної і курортної галузі; 
5) забезпечує здійснення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у туристичній галузі; 
6) бере участь у створенні та розвитку системи наукового і інформаційно-рекламного забезпечення туристичної галузі; 
7) сприяє в межах своєї компетенції розробленню і здійсненню центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо розвитку туристичної і курортної галузі; 
8) бере участь у розробленні міжнародних договорів з питань туризму та курортної справи, готує пропозиції щодо їх укладання і денонсації та за дорученням МКТ укладає такі договори і забезпечує їх виконання; 
9) забезпечує співробітництво з міжнародними туристичними організаціями та відповідними органами іноземних держав, бере участь у міжнародних програмах, вивчає та аналізує досвід іноземних держав у розбудові туристичної і курортної галузі; 
10) координує та організовує виконання євроінтеграційних завдань у туристичній і курортній галузі; 
11) подає в установленому порядку пропозиції щодо спрощення порядку оформлення візових документів туристів для митних, прикордонних та інших видів контролю; вживає в межах своєї компетенції заходів до захисту прав іноземних туристів в Україні, а також громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон; 
12) вивчає потребу у фахівцях та подає пропозиції щодо забезпечення зайнятості населення в туристичній і курортній галузі, здійснює заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для цієї галузі; 
13) розробляє пропозиції щодо збільшення надходжень до бюджету, зростання потенціалу туристичних підприємств та обсягів реалізації вітчизняного туристичного продукту на зовнішньому ринку, зміни умов оподаткування та валютного регулювання, визначення особливостей приватизації та реструктуризації зазначених підприємств, демонополізації галузі, розвитку виробництва сувенірної продукції; 
14) взаємодіє у питаннях реалізації державної політики у туристичній і курортній галузі із суб'єктами підприємницької діяльності, їх об'єднаннями та іншими організаціями, в тому числі громадськими; 
15) здійснює в межах, визначених МКТ, управління об'єктами державної власності у туристичній галузі, що належать до сфери управління МКТ; 
16) подає пропозиції щодо виконання функцій технічного регулювання та розроблення технічних регламентів, забезпечення у межах своєї компетенції проведення роботи із стандартизації та підтвердження відповідності у туристичній галузі; 
17) визначає категорії об'єктів туристичної інфраструктури; 
18) подає пропозиції щодо державної підтримки суб'єктів господарювання у туристичній і курортній галузі; 
19) здійснює відповідно до законодавства інформаційну, рекламну та видавничу діяльність, бере участь за дорученням МКТ в організації та проведенні вітчизняних і міжнародних туристично-виставкових заходів, методичних і науково-практичних семінарів (конференцій), сприяє у межах своєї компетенції формуванню позитивного туристичного іміджу України, організовує проведення роботи із створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристичній і курортній галузі; 
20) здійснює заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку інфраструктури туризму, зокрема за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей; 
21) здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності; 
22) подає пропозиції щодо формування і ведення Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності, контролює в межах своєї компетенції додержання вимог законодавства про туризм; 
23) веде галузевий реєстр об'єктів туристичної інфраструктури, сертифікованих на відповідність вимогам безпеки та класифікованих відповідно до вимог певної категорії; 
24) здійснює контроль за якістю наданих туристичних послуг; 
25) організовує ведення обліку туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону; 
26) організовує та здійснює в межах своєї компетенції координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із створення матеріально-технічної бази для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), харчування, транспортного, екскурсійного, торговельного, спортивного, культурного та іншого обслуговування туристів; 
27) визначає за погодженням з органами державної статистики обсяги галузевої статистичної звітності, а також склад і форми звітної документації, проводить моніторинг статистичних даних і здійснює контроль за їх достовірністю; 
28) проводить комплексний аналіз і прогнозування розвитку туристичної і курортної галузі, виступає за дорученням МКТ замовником наукових, маркетингових та інших аналітичних досліджень пов'язаних з її розвитком; 
29) розробляє проекти програм забезпечення захисту та безпеки туристів і сприяє виконанню цих програм, подає пропозиції щодо вирішення питань з регулювання діяльності пошуково-рятувальних служб у туристичній галузі; 
30) бере участь у розгляді клопотань про оголошення природних територій курортними; 
31) подає пропозиції щодо формування та ведення Державного кадастру природних територій курортів України, а також створення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України; 
32) бере участь у створенні сприятливого інвестиційного клімату в туристичній і курортній галузі; 
33) подає Міністру культури і туризму пропозиції що до відзначення працівників Держтуризмкурортів державними нагородами та відомчими відзнаками; 
34) організовує роботу з надання інформаційних і правових послуг, методичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності у туристичній і курортній галузі; 
35) бере участь у розгляді в установленому порядку звернень громадян з питань, що належать до її компетенції; 
36) виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. 
 
Держтуризмкурортів має право: 
 
- залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; 
- здійснювати контроль, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції; 
- одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; 
- утворювати міжвідомчі робочі групи з питань туризму, забезпечувати проведення їх засідань, брати участь у міжнародних туристичних заходах за кордоном та в Україні, а також у межах своєї компетенції у діяльності міжурядових комісій та міжнародних організацій; 
- скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції; 
- видавати накази організаційно-розпорядчого характерне, контролювати їх виконання. 
 
Держтуризмкурортів під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Держкурортом, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами іноземних державі міжнародними організаціями. 
 
Держтуризмкурортів очолює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра культури і туризму.

3) Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні.

Розвиток туризму в  Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного  споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної  перебудови економіки. 
 
За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутне іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чи-сельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб. 
 
Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою коливатиметься в межах 60 % в загальних обсягах турпотоків. 
 
Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких щорічно збільшуватиметься. 
 
Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені. 
 
Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму. 
 
Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади. 
 
На думку одного з провідних спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, "у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки економічних зв'язків, почне ефективно діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати на видимі результати". 
 
Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії туризму і культури як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін. 
 
Координація стратегічного розвитку культурної сфери і туризму на місцях повинна привести до більш тісної співпраці місцевої влади і реального бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії. 
 
Перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010 році ці показники складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб. 
 
Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до НАТО та ЄС - все це забезпечить створення високоприбуткової туристичної галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей. 
 
Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників. 
 
Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від ЗО до 40 років, на відміну від економічнорозвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим. 
 
Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо. 
 
Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження. 
 
Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10%. 
 
Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

Світовий туризм характеризується високими темпами розвитку, зростаннням  його ролі в економіках окремих країн  і регіонів. 
 
Економіка туристичного бізнесу являє собою, з одного боку, сукупність суспільних відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, тобто при виробництві, розподілі, обміні та споживанні туристичних послуг (турпродукту), яка вивчається економічною теорією, а з іншого боку, є складовою частиною народногосподарського комплексу країни як каталізатора економічного зростання. 
 
Туристичний бізнес як складова економічного комплексу країни характеризується такими властивостями і функціями: 
 
- має свою індустрію виробництва і надання послуг туристам; 
- створює туристичні послуги, формує турпродукт і здійснює їх реалізацію; 
- формує ринок туристичних послуг різного рівня комплексності; 
- виступає мультиплікатором росту національного доходу, валового внутрішнього (національного) продукту, зайнятості населення, розвитку місцевої інфраструктури і підвищення рівня життя населення; 
- є сферою, в якій дешево створюються робочі місця і забезпечується високий рівень ефективності й швидка окупність інвестицій; 
- виступає ефективним засобом охорони навколишнього середовища та історико-культурної спадщини людства, що є матеріальною основою ресурсного потенціалу туризму, який утворює специфічну сферу діяльності; 
- сумісність практично з усіма сферами, галузями і видами діяльності людини; 
- має переваги в інтеграційних і глобалізаційних процесах, що відбуваються у світовому просторі. 
 
Основною властивістю туризму є його здатність впливати на економіку регіону, країни і світу. На зв'язок між стадіями економічного розвитку країни і характерними рисами розвитку туризму одним з перших звернув увагу американський економіст П. Ротоу ще в 1959 р. Незважаючи на те, що моделі економічного впливу туризму на сферу економіки набагато ускладнилися, гіпотеза П. Ротоу не тільки не застаріла, а й продовжує підтверджуватися новими статистичними даними і сучасними тенденціями. 
 
Якщо оцінювати Україну виходячи з теорії П. Ротоу, то її варто віднести до мінливого суспільства, в якому соціально-економічні умови сприяють пріоритетному розвитку внутрішнього та в'їзного туризму. 
 
Нині туризм у світовій системі господарства займає провідні позиції. Він є невід'ємною складовою розвитку світового ринку. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО), ще наприкінці 2000 р. туризм зайняв перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. У сфері міжнародного туристичного обміну річний оборот склав понад 2 трлн дол. США. На туризм припадає 12% загальносвітового національного продукту, 7% світових інвестицій. Туризм забезпечує 5% податкових надходжень. Ще в 1996 р. за валютними надходженнями туризм обійшов експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного устаткування, автомобілебудування і всіх інших видів послуг. 
 
Безпосередньо у світовій сфері туристичних послуг задіяно більше 260 млн осіб, що становить 10 % усіх працівників. 
 
Туризм у цілому займає перше місце в світі щодо надання робочих місць. Високими темпами розвивається міжнародний туризм у світі. Якщо в 1950 р. кількість міжнародних мандрівників становила 25 млн, то через 20 років (1970) - збільшилась до 165 млн, ще через 20 років (1990) досягла 450 млн, а в 2000 р. -становила майже 700 млн таких туристів. 
 
І хоч на початку XXI ст. через трагічні події в світі уповільнились темпи приросту кількості подорожуючих до деяких країн, туризм у цілому розвивається досить динамічно. 
 
За даними ВТО, загальна кількість туристів (міжнародних і внутрішніх) з урахуванням екскурсантів становить понад третину населення земної кулі, а прибуток від туризму в світі за 2003 р. перевищив 500 млрд дол. США. 
 
Згідно з прогнозами, кількість подорожуючих уже найближчим часом зрівняється з населенням такої країни, як Китай, а надходження від туризму досягнуть одного трильйона доларів США. XXI ст. вважається століттям туризму. 
 
Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, а й в'їзного та виїзного туризму. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно-історичними пам'ятками світового рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається. 
 
У затверджений Кабінетом Міністрів України в 2001 р. список історичних місць внесено 402 міста і селища міського типу, історичні ареали яких розробляються, а деякі вже затверджені. За повідомленням Державного управління екології та природних ресурсів Донецької області, станом на 1 січня 2006 р. природно-заповідний фонд області нараховує 109 об'єктів площею 80174,09 га. 
 
З огляду на місце і роль туризму в світовій економіці, Кабінет Міністрів України 29 квітня 2002 р. затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 pp., у якій надано пріоритет розвиткові в'їзного і внутрішнього туризму. На основі державної програми розроблені і виконуються регіональні програми та програми окремих туристичних центрів. Розвиток туризму в них узгоджено з такими секторами економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і туристичного призначення. Туризм розглядається як один з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. 
 
Починаючи з 2001 p., обсяг споживання товарів і послуг туристичної сфери діяльності і галузей, що забезпечують внутрішні і міжнародні туристичні потоки в Україні, становив близько 22 млрд грн, а в 2004 р. цей показник зріс майже в 1,6 разу і становив 35 млрд грн. 
 
Результатом виконання програми розвитку туризму в Україні стало перевищення темпів зростання кількості в'їзних туристів над виїзними. Зокрема, кількість в'їзних туристів порівняно з попереднім роком збільшилась у 2002 р. на 14,6 %, у 2003 р. - на 19,0, у 2004 р. - на 24,9, а виїзних у 2002 р. скоротилась на 0,8%, у 2003 р. - зросла на 0,4, у 2004 р. приріст становив 4,7%. Наведені співвідношення змін кількості в'їзних і виїзних туристів привели до того, що в 2004 р. кількість в'їзних туристів перевищила кількість виїзних на 16,5 % (у 2002 р. кількість виїзних туристів перевищувала кількість в'їзних на 20,2 %). 
 
Особливо слід вказати на активізацію внутрішнього туризму. Так, приріст кількості внутрішніх туристів порівняно з попереднім роком у 2002 р. становив 4,1 %,у 2003 р. - 5,3, а в 2004 р. - 7,7%. 
 
Говорячи про матеріальну базу України для прийняття туристів, слід сказати про наявність майже 5 тис. закладів для їхнього розміщення. На постійній основі в туристичній сфері діяльності в Україні працює понад 200 тис. осіб і майже 1 млн сезонних працівників. Загальний обсяг туристичного споживання збільшився в нашій країні у 2004 р. на 65,8 % порівняно з 2001 р. Туристичний сезон 2005 р. характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій розвитку туризму, які спостерігалися, починаючи з 2001 р. За даними Держприкордонслужби України, темпи приросту кількості в'їзних туристів перевищили в 2005 р. темпи приросту кількості виїзних туристів на 8%. 
 
Реалізація державної політики розвитку туризму здійснюється шляхом: 
 
- визначення пріоритетних напрямів туристичної діяльності; 
- відновлення та охорони туристичних ресурсів; 
- залучення громадян до раціонального використання вільного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація рекреації, оздоровлення і т.п.); 
- удосконалення нормативно-правової та податкової бази туризму, адаптації її до світових стандартів і контролю за дотриманням законодавства; 
- упровадження пільгових умов для малозабезпечених верств населення; 
- стимулювання інвестицій у туризм і розвиток туристичних ресурсів; 
- гарантії безпеки туристів, захисту їхніх прав, інтересів і майна; 
- організації й розвитку системи наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для сфери туризму; 
- ліцензування туристичної діяльності, стандартизації та сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу тощо; 
- встановлення єдиної системи статистичного обліку та звітності у сфері туризму та курортно-рекреаційного комплексу; 
- розвитку співробітництва із закордонними країнами і міжнародними туристичними організаціями; 
- участі в розробленні та реалізації міжнародних програм розвитку туризму тощо. 
 
На розвиток туризму впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов'язані з політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні і в світі (рис. 1.2). Наведені на рисунку фактори впливу на туризм в Україні визначили цілі державного регулювання та пріоритетні напрями розвитку туристичного бізнесу, передбачені законом України "Про туризм".