Історія розвитку туризму в Китаї

D) Клімат як туристичний ресурс
Велика частина території Китаю знаходиться в північній зоні помірного клімату, що характеризується, перш за все, яскраво вираженою зміною пір року і мусонними дощами. З вересня по квітень суворі зимові вітри з Сибіру і Монголії визначають сухий і холодний клімат і велику температурну різницю між північчю і півднем. З квітня по вересень теплі і вологі літні мусони приходять зі східних і південних морів, у цей час жарко і дощитиме, різниця температур між північчю і півднем незначна. Територія Китаю включає 6 кліматичних зон: екваторіальну, тропічну, субтропічну, помірно-теплу, помірну і помірно-холодну. Кількість опадів поступово зменшується з південного сходу на північний захід, причому існує велика різниця в середньорічному рівні опадів у всіх районах країни, на південному сході - 1500 мм, на північно-заході - лише 200 мм. [7]
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що природні ресурси Китаю багаті й різноманітні. Їх красу, оригінальність і незвичність широко використовують для розвитку туристичного бізнесу в країні.
1.2 Культура Китаю як туристичний  ресурс
A) Культурно-історичний нарис

Багатовікова історія Китаю залишила незліченні стародавні пам'ятники культури. 205 китайським містам було присвоєно звання "Відмінне туристичне місто Китаю".
Велика стіна - духовний символ китайської нації, найзнаменитіша туристична пам'ятка в країні. Це найбільше в людській цивілізації рукотворне спорудження було зведено понад 2000 років тому в період Весни і Осені і період Воюючих царств. Його по праву називають одним з чудес світу. Сьогодні на Великій стіні для туристів відкриті десятки ділянок, у тому числі, наприклад, Бадалін, Лаолунтоу і Цзяюйгуань, а також застави, заставні вишки і дозорні вежі на цих ділянках. Кам'яні печери, наскальний живопис  та скульптурні пам'ятники - одні з самих затребуваних і цінних туристичних ресурсів Китаю. Кам'яні печери зосереджені на стародавньому "Шовковому шляху" на території провінції Ганьсу. Найбільш знаменитими вважаються печери Могао, які називають "скарбом мистецтва Сходу". На третьому і четвертому ярусах зберігаються 492 печери, настінні фрески, які охоплюють близько 45 тис. кв. м. Там розташовуються більше 2100 розмальованих статуй, що вражають тонкою роботою і образністю. Печерне мистецтво на півдні країни являє собою Великий Будда в горах Лешань провінції Сичуань. Кам'яна статуя Будди висотою в 71 м висічена на скелях в сидячому положенні, ширина його плечей - 28 м. Це, мабуть, сама грандіозна в Китаї кам'яна постать Шакья-муні, яка вражає не тільки своїм величезним розмахом, а й тонким мистецтвом різьблення і точною  пропорційністю скульптури. [8]
Священні релігійні місця розкидані по всій країні. Монастир Шаолінь - колиска китайського  чань-буддизму, був побудований в 495 р. і прославлений на весь світ своїм бойовим мистецтвом. У монастирі більше 300 кв. м стін покриті фресками із зображенням 500 знаменитих у династію Мін святих алоханей, зберігаються сувої з розповіддю про шаолиньскго кунфу, що датуються династією Цин. У мальовничих горах Уданшань провінції Хубей на території більше 30 кв.км височіють 72 химерні вершини з глибокими ущелинами. Це - священне місце даосизму. Тут найбільш повно, масштабно і у вцілілому вигляді зберігаються стародавні пам'ятники даоського зодчества. Гори Емейшань на заході провінції Сичуань, на переконання древніх подорожуючих, є "найкрасивішими в Піднебесній" і входять до числа чотирьох найзнаменитіших священних місць китайського буддизму. У горах зірками розкидано безліч стародавніх пам'ятників буддійської архітектури. [9]
У Китаї всього 101 місту присвоєно статус "Місто історичного та культурного значення". Більшість з них нараховує більш ніж тисячолітню історію. Міста Сучжоу і Ханчжоу, розташовані на південь від Янцзи, з давніх часів славляться як "рай на землі". Вони знамениті своїми мальовничими озерами та річками, мостами і садовими парками. Побудоване в династію Мін і дивом уціліле стародавнє містечко Пін'яо знаходиться в центральній частині провінції Шаньсі. Тут ,при археологічних розкопках, були виявлені стоянки часів яншаоской і луншаньско культури епохи неоліту, які свідчать про існування людської цивілізації 5000 - 6000 років тому. Стародавнє містечко Ліцзян в провінції Юньнань - центр зникаючої культури дунба, створеної національністю насі. Тутешнє унікальне географічне положення зумовило широке злиття культур ханьців, тибетців і байцим. Місто було засноване в династію Сун, в ньому зберігаються кам'яні мости, стели і житлові будинки, пов'язані з династій Мін і Цін. Ось чому його іноді називають "музеєм стародавньої житлової архітектури".

B) Населені пункти як осередок ресурсів культурно-історичного типу
З точки зору туризму, важливе значення набувають населені пункти Китаю, як осередок ресурсів культурно-історичного типу.
Найвідомішим і популярним серед туристів визнаний Пекін.
Пекін – це столиця КНР. Це сучасне, велике, ділове, індустріальне  місто. Ультрасучасні європейські багатоповерхівки гармонійно сусідять тут із старовинними будівлями, багато з яких відрізняються неповторним архітектурним колоритом. У місті багато великих парків і скверів. У діловій частині міста знаходиться безліч банків, контор, різних адміністративних установ, фешенебельних магазинів і ресторанів. Пекін - великий промисловий центр країни, тут розташовано понад двохсот великих підприємств, у тому числі вугільної промисловості, чорної металургії, автомобілебудування. [10]
Історичні пам’ятки Пекіна мають світову популярність. У центрі міста знаходиться найбільша у світі міська площа - Тяньаньмень, на якій височіє 38-метровий пам'ятник Народним героям, що представляє собою квадратну стелу з цитатами Мао Цзедуна і Чжоу Еньлая, тут же розташовані велична будівля Великого народного палацу, де проходять засідання парламенту країни, і грандіозний мавзолей Мао Цзедуна. За мавзолеєм знаходиться Імператорський палац, що вражає туристів розкішшю житлових покоїв, тонким мереживом містків з білого мармуру, перекинутих через штучний канал Золотої  річки, гармонією палацових павільйонів. Унікальний комплекс Забороненого міста, що складається з численних павільйонів і апартаментів, прикрашених міфічними постатями і статуями, імператорського саду з мозаїчними доріжками, стін Дев'яти Драконів.
Парк "Бейхай" розкинувся навколо озера, на північ від Вугільного пагорба. Тут можна відвідати відомий ресторан "Фангшан", познайомитися з китайською кухнею, покататися на човні і помилуватися квітучим лотосом. У південній частині озера розташований Нефритовий острів, на якому знаходиться храмовий комплекс з Білою Пагодою, спорудженою з білого черепашнику на честь Далай-лами.
На північному сході старого міста розташований ламаїстський храм, побудований в кінці XVII ст. Увагу гостей тут приваблює шестиметрова статуя Цзонгхави (тибетського монаха), який створив секту "жовтих пов'язок", яка пізніше стала державною церквою Тибету. Біля виходу з павільйону височіє вирізане з сандалового дерева зображення гори з фігурками 500 учнів Будди, зробленими з золота, срібла, бронзи, олова і заліза.
На південній околиці столиці знаходиться всесвітньо відомий храмовий комплекс китайського традиційного культу Неба -Храм Неба, створений за часів династії Мін. Комплекс Храму Неба складається з Храму Молитви про врожай, Храму Предків, в якому зберігаються таблички з іменами імператорів династії Мін і Цін та Вівтаря Неба. У комплекс входять і інші будівлі, серед яких стіна "обертових звуків", що володіє унікальними акустичними властивостями. [11]
На березі мальовничого озера Куньмін розташований парк Іхеюань, створений в традиційному стилі "Гори і Води", тут знаходиться літній палац імператриці Ци Сі, що викликає інтерес дивовижним поєднанням різних східних архітектур від ламаїстського храму до традиційного пекінського дворика.
У 50 км на північ від Пекіна, в невеликій долині розташовані 13 гробниць династії Мін. До комплексу входять Великі Червоні ворота, особливий павільйон з кам'яною черепахою, на якій височіє стела з написами, що прославляють імператорів, алея Духів з статуями звірів у натуральну величину і величезною вартою, дерев'яні ворота Дракона і Фенікса і усипальниці з похоронними камерами і саркофагами.
У 90 км на північ від Пекіна перебуває реставрована ділянка Великої стіни - популярне місце серед туристів.
До послуг гостей в Пекіні діє розвинена туристична інфраструктура: безліч готелів на будь-який смак, ресторани, бари, кафе, нічні клуби і жваві дискотеки, магазини та ринки, де є колосальний асортимент товарів - від продовольства до електроніки і сувенірів.
Популярністю серед туристів користується місто Ченде. Його околиці дуже мальовничі. По гірських схилах терасами спускаються в долину річки Жехе селянські поля, здалеку видніються черепичні дахи храмів, багатоярусні пагоди і величні силуети гірських вершин. Особливо цікавий Чортів Палець - скеля незвичайної форми, що вузький в основі і розширюється догори, з округлою вершиною моноліт. У Чанде збереглося 11 храмів у складі 8 ансамблів. Більшість храмів було побудовано в змішаному тибетсько-китайському стилі. Цікавий храм Вселенського Умиротворення (XVIII ст), за своїм виглядом повторює тибетський монастир Самейе. Його центральна споруда - павільйон тисячоглазої бодхісатви, що здається зовні багатоповерховим, а всередині є зал, де височіє величезна статуя (висота - 22,28 м), створена з цілого стовбура дерева. У бодхісатви крім звичайної пари рук є ще 40 рук і на кожній долоні по оку. На голові бодхісатви вирізана постать Будди. Три її ока споглядають минуле, сьогодення і майбутнє. [12]
Не менш цікавий Малий храм поталу (XVIII ст) з його грандіозними суворими кубічними обсягами, майже позбавленими поширених елементів китайської архітектури. Прообразом цього храму став палац Далай-лами у Лхасі. Статуї, що знаходяться в східному павільйоні храму, створені в традиціях тантричного буддизму.
Храм Щастя і Довголіття є копією тибетського монастиря Ташилунпо в Шигацзе. Його передня частина виконана в китайському стилі, а головне ,що будинок являє собою триярусну галерею з невеликим внутрішнім двором.
Відомим туристським центром є Гуанчжоу - столиця південно-східної провінції Гуандун, найбільше індустріальне місто на півдні країни. У горбистій північній частині Гуанчжоу перебуває парк Юесюй, де, крім стадіону і басейну, влаштовані оранжереї, павільйони і чайні будиночки. Оглянути околиці можна зі старовинної дозорної вежі, яка височіє на пагорбі. Зараз тут розташований історичний музей. [13]
Навпроти головного входу в парк Юесюй розташовані два великих готелю і ярмаркові павільйони, де двічі на рік проводиться Всекитайська ярмарка.
Неподалік від парку знаходиться сад Орхідей. Тут, серед скель і штучних водоспадів ,можна побачити понад 100 видів цієї химерної рослини. У 20 км від Гуанчжоу розкинувся один з найбільших за площею і багатих за видами рослин в країні ботанічний сад.
У центрі Гуанчжоу, в затишному старому кварталі, розташований один з найдавніших храмів у регіоні -храм Гуансяо. У храмі влаштовано понад 900 ніш зі статуями Будди. Храмовий комплекс складається з кількох будівель, серед яких найбільш відомі пагода Погребенних Волос, де в глибоких нішах зберігаються священні статуетки Будди, зал Махавіра зі статуєю тисячерукого Гуаньінь, Східна і Західна Залізні пагоди (X в).
Великою популярністю серед туристів користується Царський мавзолей в Наньюе ,справжній підземний палац, де експонується безліч предметів з царської усипальниці; храм Шести Бньянових Дерев (VI ст), в головному залі якого встановлена ​​величезна статуя Гуаньінь; мечеть Хуаішен (VII в) свідоцтво віротерпимості китайців і давніх зв'язків країни з Аравією; Кам'яний будинок (XIX ст) -найбільший католицький собор у Китаї; храм Предків Сімейства Кень, де зберігаються древні таблички з іменами цілого клану, в даний час тут влаштований музей, в якому виставлені кераміка та бонсай.
Одним з найбільш популярних серед туристів древніх міст Східного Китаю є Нанкін. У цього міста багате історичне минуле. Протягом багатьох століть Нанкін не раз виконував роль "запасного" столиці країни. Тут же знаходиться мавзолей засновника Китайської Республіки Сунь Ятсена.
Збереглися і пам'ятники більш давньої історії. Наприклад, руїни імператорського палацу династії Мін, який за своїм архітектурним рішенням передував основним принципам пізніших палаців Пекіна.
Прообразом імператорських усипальниць в околицях Пекіна стала гробниця першого імператора династії Мін в Нанкіні, створена в XIV ст. Від Великих Червоних воріт до гробниці веде 800-метрова "священна дорога", по обидва боки якої розташовані статуї звірів, військових і сановників. Зберігся павільйон з потужними глинобитними склепіннями, а неподалік розташована 60-метрова меморіальна пагода, з вершини якої можна оглядати околиці. [14]
Парк Сюаньху, що розкинувся навколо озера, найбільш примітна частина міста. На озері є п'ять островів, з'єднаних один з одним дамбою. Кожен з островів цікавий по-своєму: на одному влаштований зоопарк, на іншому височіють пагоди і ламаїстський храм, на третьому - кам'яні брили дивної форми.
У Нанкіні перебуває астрономічна обсерваторія, яка є одним з найбільших наукових центрів Китаю, а також музей, в якому можна познайомитися із старовинними астрономічними приладами і картами зоряного неба.
Шанхай - найбільше місто Китаю, річковий та морський порт. Він розташований на річці Хуанпу. Шанхаю властиві особливі атмосфера і чарівність, завдяки яким його називають Парижем Сходу. У Шанхаї цікаві європейські квартали, де можна побачити будівлі у традиційних європейських стилях модерн і арт-деко. На перетині найбільших торгових вулиць Нанджінг Лі і Зонгшан Лі знаходиться готель "Мир" - 12-поверхова будівля висотою 77 м, побудована в стилі готичних хмарочосів. Вечорами відкриваються дорогі ресторани, звучать мелодії джазу. У Шанхаї безліч кафе, барів, нічних клубів, дискотек і інших розваг. Серед історичних пам'яток увагу туристів приваблює Храм Нефритового Будди, який цікавий головним чином скульптурою. У павільйоні Небесних Царів відвідувачів зустрічає усміхнений Мілефу в оточенні величезних статуй небесних царів. [15]
На південний схід від узбережжя Китаю, в Південно-Китайському морі, знаходиться величезний мегаполіс Гонконг, розташований на 235 островах. Гонконг ,колишня англійська колонія, увійшов до складу Китаю в 1997 р. Це - один з найбільш розвинених туристських центрів Азії. Гостей сюди приваблюють одна з наймальовничіших у світі гаваней, кінні скачки, екзотичні плавучі ресторани, купання в Ріпалс-бей, а також бурхливе нічне життя. Тут безліч нічних клубів, барів, ресторанів, казино, дискотек, фешенебельних готелів. Гонконг знаменитий також як великий центр конференцій і ярмарків. Під час екскурсії по місту туристи можуть піднятися на фунікулері на вершину піку Вікторія, звідки відкривається чудова панорама. Дуже цікаво відвідати Океанічний парк, в якому увагу відвідувачів привертають океанічний театр з дельфінами, акваріум з акулами, екзотаріум з рифовими рибами, дитячий аквапарк з безліччю атракціонів і розваг. Гонконг - чудове місце для покупок. Тут безліч магазинів і ринків з широким асортиментом недорогого одягу, джинсів, сумок, взуття, біжутерії, аксесуарів. [16]
Інша китайська територія - Макао (Аоминь), що була португальською колонією, в 1999 р. перейшла до складу Китаю. Макао розташований в дельті Перлової річки поблизу Гонконгу і займає територію площею 16,9 кв.км. Макао знаменитий гральним бізнесом. Більшість туристів приїжджає сюди на катерах з Гонконгу для гри в казино.
Хайнань - величезний тропічний острів на крайньому півдні Китаю. У недавньому минулому це була глуха рибацька околиця, а сьогодні - сучасний курорт, що відповідає найвищим стандартам. Весь туризм зосереджен  в південній частині острова, в районі міста Санья. Туристів приваблюють прекрасні кліматичні умови (середня температура повітря +28 ° С, води +26,5 ° С), унікальна реліктова природа острова, прекрасні пляжі, а також достаток дешевих морепродуктів. У знаменитому  океанаріумі можна познайомитися з багатою колекцією живих морських мешканців Південно-Китайського моря, цікавою колекцією птахів. Не менш захоплює відвідування розплідника крокодилів. Привертає туристів і "Ущелина метеликів" - унікальний заповідник з колекцією живих метеликів, зібраних на півдні Китаю, в країнах Південно-Східної Азії, Африки і Південної Америки. До послуг туристів - морська прогулянка на підводному човні або риболовля на катері в районі коралових рифів острова Сімаодао. У Санья розташований один з найкращих тирів в Південно-Східній Азії, він обладнаний в ущелині і оснащений сучасними засобами безпеки стрільби, відео-спостереженням та управлінням мішенями. Стрільба здійснюється з будь-яких видів бойової стрілецької зброї, у тому числі зенітного кулемета. [17]

C) Національні звичаї .
Кожна з 56 національностей Китаю має свою самобутню культуру і спосіб життя, вони по-різному відзначають національні свята. У тибетців найбільше і найцікавіше свято - свято "Сюедун" ("Кислого молока"), його ще називають фестивалем тибетської опери. Щорічно протягом п'яти днів після 30 червня за тибетським календарем в Лхасі, в літній резиденції Далай-лами Норбулінці, виступають оперні групи різних шкіл. У ці дні в Лхасі панують радість і веселощі.
Щорічно в липні ,за місячним календарем, в степах Внутрішньої Монголії проходять масові гуляння "надом" - велике свято монголів. Кочівники танцюють і співають, влаштовують турніри з національної боротьби, скачки і стрільби з лука, приносять жертвопринесення, влаштовують ярмарки.
У місті Далі (пров. Юньнань) у березні ,за місячним календарем, народ національності бай щорічно відзначає свято "Саньюецзе". Святкове гуляння відбувається на горі Дяньцаншань на заході від міста. За легендою богиня милосердя Гуаньінь підкорила тут злого духа, який приносив байцям багато бід. Після цього байці щороку в березні збираються на цьому місці і роблять богині жертвопринесення, палять пахощі. Звідси поступово склалися національні традиції. У святкові дні байці влаштовують ярмарку і спортивно-культурні заходи.
У народності дай, проживає в районі Сішуанбаньна (пров. Юньнань), є "Свято води", що відзначається після дня поминання покійних (свята "Цінмін"). Вода для дайців символізує добробут, багатство і щастя. У перший день свята дайці гілочками кроплять водою один одного, бажаючи щастя, а наступного дня вже обливають з тазів і відер, весело відзначаючи свято. У ці дні влаштовують гонки на драконових човнах, виконують танець павича.
Відкриття руху на новій шосейній дорозі, що веде до високогірного озера Лугуху на стику провінцій Юньнань і Сичуань, призвело до перетворення цього району в туристичну Мекку. Навколо озера на території в кілька сотень квадратних кілометрів проживають 30 тис. представників давньої і таємничої народності мосо, у якої понині зберігається матріархат. У мосонців своєрідні шлюбні відносини: чоловіки не одружуються, жінки не виходять заміж, а ось любов - це для них все одно, що й шлюб. Це місце, за твердженням експертів, є одним з останніх на нашій планеті "жіночих царств". Місце знамените первозданною красою жінок народності мосо, витонченими човнами і ліричними рибальськими піснями. [18]
Самобутня, незвичайна культура Китаю щорічно приваблює велику кількість туристів. Це, на мою думку, найбільш дохідний туристичний ресурс. 

1.3 Економічні ресурси туризму Китаю
Сформована модель туризму Китаю обумовлена ​​політичною історією країни та її взаєминами з перерахованими вище країнами.
Китай є однією з найдавніших цивілізацій світу, проте його новітня історія починається з 1840 р. після війни з Британією та іншими європейськими країнами. Наслідком цієї війни став перехід на острова Гонконг (Сянган зараз) до Британії, який розвивався як торговельна база і фінансовий центр. У 1898 р. частина території Китаю (Гонконг - "Нові території") була здана в оренду Великобританії строком на 99 років, а Макао в той же період став португальською колонією. [19]
Політичний розвиток Китаю в першій половині XX століття характеризувалося нестабільністю, яка призвела до громадянської війни після другої світової війни і завершилася перемогою комуністів в 1949 р.
Переможені китайські націоналісти втекли на Тайвань і створили свою державу Республіку Китай ,як альтернативу комуністичній Китайській Народній Республіці (КНР).
Далі КНР постійно намагалася приєднати до себе втрачені території. Ця обставина і охолодження відносин з сусіднім Радянським Союзом стали причиною політичної ізоляції КНР від решти світу в 60 - 70-і роки. Зрозуміло, що подорожі в КНР і з неї були незначні. Однак в 70-і роки політика країни почала змінюватися з проведенням економічних і політичних реформ.
У 1978 р. Китай після довгої ізоляції почав проводити політику "відкритих дверей". З початком модернізації китайської економіки  в країну хлинув потік закордонних гостей (за 2 роки їх кількість збільшилася на 500 тис. осіб). Більшість туристів цікавилося древньою культурою країни. Звичайно, однією з важливих причин такої політики була необхідність надходження в країну іноземної валюти. Так в 1983 - 1989 рр.. від туризму в країні надійшла іноземна валюта.
Разом з економічними реформами в 1978 - 1988 рр.. в Китаї і в його взаєминах з сусідами відбувалися значні політичні зміни. У 1984 р. КНР і Великобританія дійшли згоди, що з 1 липня 1997 р. після закінчення терміну оренди Гонконгу до КНР перейдуть не тільки орендовані землі, а й вся колонія. (Гонконг крім однойменного острова складається з 235 островів, частини материкової землі під назвою півострів Коулун і "Нових територій") У міру інтеграції КНР в світову політичну і економічну систему ,міжнародна підтримка Тайваню скорочувалася, проте його взаємини з Китаєм значно покращилися. Якщо взаємні подорожі до 1987 р. практично були неможливі, то тепер Тайвань дозволив своїм громадянам навіщати родичів в КНР. Однак прямого сполучення між ними як і раніше немає, і всі ці поїздки здійснюються через Гонконг. Тому загальна кількість гостей, які перетнули кордон цього міста з КНР, в 1990 р. склало 20 млн. чоловік при тому, що населення Гонконгу в тому ж році налічувало всього 5,8 млн. осіб. [20]
У середині 80-х років в КНР спостерігалася друга хвиля швидкого зростання туризму, однак темпи росту до кінця десятиліття трохи сповільнилися, можливо через слабку туристичну  індустрію країни та її менеджменту, а також через недостатньо розвинуту інфраструктуру. Ця обставина дала поштовх будівництву нових готелів середнього та вищого класів за участю закордонного капіталу. Однак багато готелів, особливо в Пекіні та Шанхаї, вже на початку 90-х років почали відчувати фінансові труднощі через неправильний вибір місцевості та цінової політики, тобто не змогли повною мірою використовувати можливості наростаючого ринку "компатріот". Що стосується розвитку інфраструктури, то будівництво нових аеропортів відстає від будівництва нових готелів, а залізничне сполучення розвинене слабо і практично не використовується зарубіжними туристами.
Основним генеруючим ринком для Китаю в 1979 - 1988 рр.. була Японія, за нею слідували США, Великобританія і Австралія. У 1989 р. завдяки політиці "перебудови" і угодою між СРСР і КНР про відкриття кордонів для торгівлі та комерційної діяльності Радянський Союз випередив Австралію і поділив третє і четверте місце з Великою Британією.
Проведена політика "відкритих дверей" і збільшення контактів із Заходом стали причиною студентських виступів з вимогою більшої демократії, які були придушені на площі Тяньаньминь  4 червня 1989 .Після цієї події західні туристи, зокрема із США, Австралії та інших країн Південно-Східної Азії , бойкотували Китай. Однак через деякий час відновилися відвідування туристів з Європи.
Політичні та економічні реформи, що проводяться в КНР, почали позитивно впливати на внутрішній туристичний ринок, і вже в 1987 р. в країні налічувалося 290 млн. внутрішніх туристів. Причини, з яких Китай став найбільшим генератором для міжнародного туризму і великим туристичним центром в світі, криються в його політичній еволюції. Завдяки реформам кількість туристських зон, доступних для іноземців, збільшилась з 122 міст в 1982 р. до 274 міста в 1986 р. і більше 500 міст в 1990 р. Багаті туристські ресурси (основні історичні пам'ятники знаходяться в північно-східній і центральній провінціях, де розпочала свою історію стародавня цивілізація Китаю, а південні і прибережні провінції розташовані в мальовничих місцевостях, де багато красивих міст), а також найбільше населення в світі дозволили радикально змінити модель туризму в Східній Азії і Тихоокеанському регіоні в цілому. [21]
У 1997 р. Гонконг перейшов до Китаю, який почав проводити політику "Одна країна - дві системи". Протягом попередніх ста років Гонконг розвивався як великий порт, торговий, фінансовий і туристичний центр, і увійшов до складу нових індустріальних країн Тихоокеанського регіону. Туризм для нього є третім великим генератором іноземної валюти.
До приєднання до КНР Гонконг вкладав великі інвестиції в сусідню провінцію Китаю Гуандун, з якою був пов'язаний торговими та виробничими зв'язками. Внаслідок цього рівень взаємних подорожей між жителями обох регіонів дуже високий. Після зміни внутрішньої політики КНР та її відносин з сусідніми країнами модель в'їзного туризму Гонконгу також змінилася. Крім своїх гостей, країна почала приймати транзитних мандрівників, які відвідують КНР, і стала своєрідними воротами Китаю: між Гонконгом і більш ніж десятьма китайськими містами здійснюються регулярні рейси, а також прокладені сучасні автомобільні і залізні дороги до міста Гуанчжоу. Основними генеруючими ринками для Гонконгу є Японія, далі йдуть США і Канада, Австралія і Нова Зеландія, Велика Британія. [22]
У Гонконзі туризм заснований на шопінгу, різноманітному  нічному житті, відвіданні пам'яток китайської культури (опера, театри), тематичних парків (Ошн-парк акванаріум, село часів династії Сун), спорті (кінний спорт) і щорічних фестивалях. Гонконг знаменитий також як великий центр конференцій і ярмарків, так, в 1990 Г.18 - 29% західних гостей прибули до країни саме з цими цілями. У 80-і роки Гонконг був великим генератором для інших азіатських країн (від 1 млн. чоловік в 1981 р. до 2,04 млн. чоловік в 1990 г). Основні поїздки здійснювалися в сусідні країни і були короткостроковими. Жителі Гонконгу в основному проводять відпустку в Таїланді (90% усіх відпусток), а бізнес-подорожі здійснюють на Філіппіни, до Індонезії, Сінгапур і Японію (51, 26, 21 і 20% відповідно).
До подій на площі Тяньаньминь 28% жителів Гонконгу, що виїжджають за рубіж, відвідували Китай, а після 1989 р. їх частка скоротилася до 13%.
Інша китайська територія - Макао (Аоминь), що була португальською колонією, в 1999 р. перейшла до Китайської Народної Республіки. Макао, до її складу також входять п-в Аоминь, о-ва Тайпа, Колоане та інші, розташовані в дельті Перлової річки поблизу Гонконгу і займають територію загальною площею 16,92 км2. Більшість туристів приїжджають сюди на катерах з Гонконгу. Наприклад, в 1992 р. кількість гостей в цілому склала 7,85 осіб, з них частка гостей з Гонконгу - 78,7%. Половина гостей приїжджають, щоб провести тут свою відпустку, а інша половина - для гри в казино. [23]
Число іноземних туристів в Китаї щорічно збільшується на 5% і до 2012р. може досягти 145 млн. чол., повідомляє агентство Синьхуа, посилаючись на дані прогнозу, представленого на Першій міжнародній конференції з розвитку туризму в китайському місті Гуйлінь (Гуаньсі-Чжуанський автономний район).
Згідно представленої на зустрічі статистикою, кількість іноземних туристів, що щорічно відвідують Китай, становить 125 млн. Як відзначив на конференції Генеральний секретар Всесвітньої туристичної організації Франческо Франжіаллі, активний розвиток туристичної сфери в Китаї сприяє тому, що в найближчі роки саме ця країна стане одним із самих відвідуваних туристичних центрів у світі.
Китай займає тверду позицію за кількістю туристів в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), де з майже 500 млн. туристів 30 млн. - громадяни КНР. У зв'язку з цим учасники конференції відзначили зростаюче значення "китайського фактору" для розвитку туристичної сфери АТР.
За повідомленням "Бейцзін ваньбао" ("Пекінська вечірня газета"), американський журнал "Туризм і відпочинок" (The American Traveland Leisure Magazine) 11 липня оприлюднив рейтинг кращих туристичних міст в світі, який публікується раз на рік. Згідно з рейтингом італійське м. Флоренція вдруге поспіль взяло першість. Столиця Аргентини Буенос-Айрес і столиця Таїланду Бангкок зайняли друге і третє місця.
Сянган і Пекін є, як і раніше, улюбленими містами для туристів різних куточків світу. Вони знаходяться на 7 і 10 місцях відповідно в списку кращих туристичних міст азіатського регіону. На 6 місці - японський м. Кіото. Публікація в цьому журналі рейтингу кращих туристичних міст почалася 12 років тому. Тільки ті люди, які побували в цих містах, мають право голосувати. "Женьмінь Жибао", 13.7.2007г.
З січня по червень 2007р. 1, 102 млн. іноземних і вітчизняних туристів відвідали Тибет. Це на 86.3% вище за показник  аналогічного періоду. За даними, наданими Управлінням у справах туризму Тибетського автономного району, кількість зарубіжних туристів і туристів з внутрішніх районів Китаю збільшилося на 68% і 87,7% відповідно і склало 73 тис. та 1,03 млн. чол. [24]
З настанням туристичного сезону в Тибеті, в Лхасі (адміністративний центр Тибетського автономного району) процвітає ресторанний бізнес. Туристам дуже подобається своєрідна тибетська кухня. Серед улюблених страв гостей - своєрідний кефір, екзотичні фрукти (наприклад, женьшень) і страви з вареної баранини. "Женьмінь Жибао", 11.7 2007р.
У 2007р. роздрібний зворіт готельного бізнесу та громадського харчування Китаю може досягти 1220 млрд. юанів (158 млрд. дол США), при збільшенні на 18% проти попер. р. З таким прогнозом виступили фахівці, посилаючись на поширені 4 липня дані міністерства комерції.
У I пол. цього року роздрібний зворіт готельного бізнесу та громадського харчування зріс у порівнянні з тим же періодом минулого року на 17,9% і склав 581 млрд. юанів. Це 13,8% від загального обсягу роздрібної торгівлі споживчими товарами. Рекорд був встановлений в січ.,коли місячний обсяг обороту вперше переступив за позначку в 100 млрд. юанів і досяг 108 млрд. юанів.
Частка доходів від продажу сувенірної продукції в Китаї становить 20% від усього обсягу туристичного бізнесу, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 40-60%.
Згідно з дослідженням, проведеним Пекінським управлінням у справах туризму в 43 туристичних пунктах столиці, в середньому турист (як прибув з-за кордону, так і з внутрішніх районів країни), витрачає 1,61 юаня, тоді як в європейських країнах китайські туристи в середньому витрачають 1781 долар.
Як відзначають діячі в даній галузі, ця ситуація пояснюється тим, що сувенірна продукція, яка продається в місцях, де розташовані пам'ятки в Китаї, майже однакова. Тому навіть якщо хтось з туристів має бажання придбати як сувенір предмети місцевого мистецтва , традиційної національної культури, він напевно зіткнеться з тим, що подібних товарів на ринку представлено дуже мало. На їхню думку, треба запозичувати дизайн сувенірної продукції у деяких європейських країн. [25]
Китай має намір перетворити пролягаючі по його території частини Великого шовкового шляху в єдиний туристичний маршрут, повідомляють інформагентства з посиланням на директора з планування і фінансів міністерства туризму цієї країни У Веньсюе. Уряд Китаю розробило план, згідно з яким будуть скасовані адміністративні кордони між шістьма регіонами, по яких проходить шовковий шлях. У країні оголошено про запуск спільного економічного проекту, метою якого є створення шляху всесвітньо відомого бренду китайського туризму. Зокрема, уздовж шляху будуть прокладені туристичні маршрути, побудовані сувенірні магазини. [26]
C) Перспективи розвитку туризму в Китаї
За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), в 2006 році подорожі за кордон здійснили майже 800 мільйонів чоловік. У 1950 році, для порівняння, міжнародних туристів було 20 мільйонів. Очікується, що до 2020 року це число зросте до півтора мільярдів на рік. За останні три десятиліття прибуток від міжнародного туризму виріс в п'ять разів. Щорічно туристи витрачають на подорожі та пов'язані з ними витрати $ 682 млрд.
Новим лідером на туристичному ринку впевнено стає Китай: в 2006 році його відвідали майже 50 мільйонів туристів. Не пізніше 2011 року Китай стане однією з трьох найпопулярніших країн серед зарубіжних мандрівників. З таким прогнозом виступив генеральний секретар UNWTO Франческо Франжіаллі.
У 2004 році Китай вже обігнав Італію, яка займала четверте місце в списку найпривабливіших для туристів країн. На третьому місці зараз США, попереду яких Франція та Іспанія. Про це повідомляє "Фінмаркет".
Індустрія виїзного туризму зростає в Китаї більш високими темпами, ніж прогнозувалося раніше. За підсумками перших п'яти місяців 2007 року близько 16 млн. громадян КНР виїжджали за кордон, що перевищує дані за аналогічний період минулого року на 14%. При цьому частка ділових поїздок в загальному обсязі подорожей знижується. Все більшу популярність здобувають у жителів Піднебесної ,тури по європейських країнах і в Північну Америку.
За останній рік 34 млн. китайців виїжджали за межі країни, за цим показником Китай посідає шосте місце в світі. Такі дані були опубліковані на сайті Китайського національного туристичного бюро, повідомляє k2kapital. На думку експертів, до кінця 2011 року ця цифра може зрости до 37,4 млн. При цьому в середньому на 10% в рік зростає кількість грошей, які китайські туристи і бізнесмени витрачають під час таких поїздок.
Бум туристичної індустрії в Китаї привів до того, що Всесвітня туристична організація (UNWTO) переглянула свої колишні прогнози: Китай може зайняти четверте місце в світі за кількістю виїжджаючих за кордон громадян вже в 2011 році, а не в 2020, як передбачалося раніше.
Через десять років Китай займе друге місце за обсягом ринку туризму, потіснивши Японію і Німеччину і впритул підібравшись до США: за прогнозами фахівців, у цій сфері економіки Китаю буде зайнято 75 мільйонів чоловік. За повідомленням Interfax, обсяг туристичного ринку в Китаї за станом на 2017 рік прогнозується на рівні 11 трлн. юанів ($ 1,52 трлн.). Чисельність робочих місць в цьому секторі економіки КНР, згідно з прогнозом, перевищить  75,7 млн до 2017 року.
 У 2007 році Китай вийшов на четверте місце в світі за обсягом ринку туризму після США, Японії та Німеччини. Згідно зі статистикою, доходи індустрії туризму і подорожей в Китаї виросли в 2007 році на 13,3% в порівнянні з 2006 роком і досягли 3370000000000. Юанів ($ 464 380 000 000).
Всесвітня туристична організація (ВТО) підтримуватиме турпоїздки туристів різних країн світу до Китаю і з оптимізмом дивиться на перспективи розвитку китайського туризму. Про це заявив генеральний секретар СОТ Франсиско Франгіаллі у відповідному посланні начальнику Державного управління у справах туризму КНР Хе Гуанвею. У своєму посланні Хе Гуанвей підтвердив, що відвідування Китаю безпечно для туристів з країн світу. Всі туристичні заходи в Китаї протікають нормально. Він запросив представників СОТ приїхати в Китай. Ф. Франгіаллі, високо оцінивши позитивні заходи, що приймаються туроператорами Китаю по боротьбі з серйозним гострим респіраторним синдромом, запропонував закордонним країнам дізнаватися через Інтернет про повідомлення Держуправління у справах туризму КНР про стан SARS.

3. Китай на міжнародному ринку туристичних послуг
Китай сьогодні є найпривабливішою країною для туристів серед країн Азії.
Після проголошення Китайської Народної Республіки в 1949 р. китайці приступили до будівництва «нового життя». Швидко стало зростати число зарубіжних китайців, співвітчизників з Гонконгу і Макао, які приїздили для зустрічі з родичами, на екскурсії і для ознайомлення з обстановкою в країні. Поряд з цим Китай став розвивати контакти з зарубіжними країнами. У 1954 р. було створено Китайське бюро міжнародних подорожей (China International Travel Service - CITS), яке встановило ділові зв'язки з туристичними організаціями СРСР, східноєвропейських і деяких західних країн. Практично у всіх великих китайських містах були створені відділення CITS.

У 1960-і рр.. в міру стрімкого зростання економіки Китаю, а також завдяки позитивним змінам у політиці були встановлені дипломатичні відносини з Францією, відкриті авіарейси між Китаєм і Пакистаном, що полегшило іноземцям подорожі до Китаю. У 1965 р. число прибуттів іноземних туристів у Китай склало 13 тис., і це стало рекордом за всю попередню історію туризму. Туризм в Китаї стали розглядати як «громадянську дипломатію», яка сприяла взаєморозумінню і дружбі китайського народу з народами інших країн. У 1965 р. було створено Китайське управління у справах подорожей та екскурсій. Але «культурна революція» 1966 р.  привела до згортання міжнародних туристських зв'язків. Тільки в 1971 р. Китай відновив співпрацю в галузі туризму з Румунією і Югославією. Тоді ж країну відвідала перша група американських туристів у кількості 30 чоловік. Справжнє відродження китайського туризму почалося в кінці 1970-х рр.., коли Китай узяв курс на реформи і відкритість (політика «відкритих дверей»). Були укладені дво і багатосторонні договори про співробітництво у сфері туризму з десятками держав світу. У 1983 р. Китай став офіційним членом Всесвітньої туристської організації. Отримавши можливість побачити як живуть китайці, відгороджені від світу протягом багатьох десятиліть, туристи кинулися в Китай. За перші 10 років проведення політики «відкритих дверей» - з 1978 по 1988 р. обсяг в'їзного потоку в країну зріс приблизно в 18 разів: з 1,8 млн до 31700000 прибуттів. Почалося масове будівництво готелів, реставрація пейзажно-архітектурних ансамблів, спорудження нових туристських об'єктів, активізувалася підготовка та перепідготовка кадрів для сфери туризму. У 1986 р. туристична індустрія була включена в державний план розвитку народного господарства країни, що означало визнання її в якості самостійної важливої ​​галузі національної економіки.

Розвиток туризму в Китаї носить централізований характер. Китайський уряд прийняв рішення про випереджаюче  зростання туризму в порівнянні з іншими галузями економіки. Була поставлена ​​мета на початку ХХI ст. вивести туристичну індустрію на рівень західних країн щодо якості обслуговування туристів і технічної оснащеності. Розвиток має здійснюватися з урахуванням національної специфіки. Для досягнення наміченої мети уряд взяв курс на мобілізацію зусиль на всіх рівнях: державному, місцевому, відомчому, колективному та індивідуальному. Було прийнято рішення розвивати туризм за рахунок внутрішніх ресурсів із залученням іноземного капіталу.

У 1964 р. в Пекіні створено Державне управління у справах туризму КНР. До кінця 1998 р. число прийнятих Китаєм туристів досягло 63,48 млн. чоловік, з них число іноземних туристів склало 7,11 млн. чоловік. Доходи від міжнародного туризму досягли 12,6 млрд. доларів США. Два останніх показники зросли відповідно в 35 і 48 разів у порівнянні з 1978 р. Вищим адміністративним органом управління туризмом є Державне Управління у справах туризму КНР (ГУТ КНР). Основні напрями його діяльності включають розробку законодавчої бази для налагодження управлінської діяльності в галузі туризму, залучення туристів з-за кордону і створення сприятливих умов для перебування туристів в Китаї. До завдань ГУТ КНР також входить зміцнення двосторонніх взаємовигідних зв'язків із зарубіжними країнами. Відкрито 17 представництв у 14 країнах світу, в тому числі в Австралії, Великобританії, Німеччини, Індії, Іспанії, Канаді, Непалі, Сінгапурі, США, Франції, Швеції, Південної Кореї, Японії.
Крім ГУТ КНР, в кожній провінції створено орган управління туризмом. Завдяки підтримці з боку держави, туристична індустрія Китаю розвивається швидко й інтенсивно. Країна відіграє дедалі помітнішу роль на світовому туристичному ринку. Якщо в 1978 р. по прийому туристів Китай займав лише 41-е місце в світі, то в 2005 р. - четверту позицію, а за доходами від міжнародного туризму - шосту. Туристська індустрія стала новою точкою зростання народного господарства Китаю. На її частку припадає 6% ВВП країни. У багатьох провінціях і містах вона займає домінуюче становище в місцевій економіці. Відзначається великий внесок туристичної індустрії в поліпшення інвестиційного клімату, вдосконалення структури національної економіки, підвищення відкритості країни, поглиблення економічного співробітництва між її регіонами, зростання якості життя населення, а також зміцнення взаєморозуміння між китайським народом і народами інших країн.

Характерна особливість становлення туристичної індустрії в Китаї полягає у тому, що низький рівень соціально-економічного розвитку країни на початковому етапі не міг створити умов для формування внутрішнього ринку подорожей. У першу чергу став рости в'їзний туризм за рахунок ділових поїздок і відвідувань іноземцями китайських родичів. З 1978 по 2004 р. загальна кількість туристських прибуттів у країну перевищило 1 млрд, середні щорічні темпи приросту склали більше 22%. Після деякого спаду туристської активності на початку ХХI ст., Пов'язаного з епідемією атипової пневмонії, в 2004 р. в Китаї було зареєстровано 16900000 прибуттів іноземних туристів (без урахування туристів з Макао, Тайваню і Сянгана), а загальна кількість прибуттів туристів і екскурсантів вперше перевершило рубіж в 100 млн. Доходи від міжнародного туризму склав 25,7 млрд дол.
У структурі в'їзного потоку в Китаї прийнято виділяти прибуття власне іноземних туристів, етнічних китайців, що проживають за кордоном, і так званих компатріот - туристів з особливих адміністративних районів Китаю - Тайваню, Сянгана (Гонконгу) і Аоминь. На частку «компатріот» припадає переважна частина туристських прибуттів в країні - близько 90%. Частка прибуттів етнічних китайців незначна (0,1%), а іноземців становить трохи більше 10%. Після стабілізації політичної ситуації в Китаї вона почала зростати. Змінилася структура поїздок іноземців: простежується тенденція до посилення внутрішньорегіональної орієнтації туристських потоків.
Якщо на початку 1990-х рр. основні туристські потоки в Китай генерують країни Європи (колишній Радянський Союз, Великобританія, Німеччина, Франція), то на початку XXI ст. близько 70% всіх прибуттів іноземців з туристськими цілями дають країни Азії: Японія, Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Монголія, Філіппіни, Таїланд та ін. Частка європейських країн на ринку в'їзного туризму скоротилася. Серед них виділяється Росія, яка представляє великий інтерес для китайської сторони як генератор туристичних потоків. Якщо раніше «човники» складали основну їх частину, то тепер, за статистикою туристичних фірм, з Росії їдуть все більше справжніх туристів. Втім, і «човники» стали вже іншими. Багато хто з них мають міцні ділові зв'язки, проживають в готелях вище трьох зірок, беруть участь в екскурсіях. Особлива увага приділяється просуванню на російському ринку виїзного туризму ознайомлювальних та культурно-пізнавальних турів, елітних поїздок на відпочинок, а також корпоративних поїздок до Китаю, в тому числі для участі у виставках і ярмарках. Третє місце в просторовій структурі в'їзного туризму в Китай займає Американський регіон (10% всіх прибуттів іноземців). З 1984 р. іноземні туристи мають можливість відвідувати Китай в індивідуальному порядку, минаючи китайські і зарубіжні турагентства. Майже всі китайські міста відкриті для відвідувань іноземцями. Розширенню в'їзних потоків в Китай сприяє спрощення туристських формальностей в країні. Введено полегшені правила оформлення віз для відвідування міст - центрів міжнародного сполучення. У Шанхаї уведений безвізовий режим для транзитних пасажирів. У провінції Хайнань туристам, які прибули на термін до 15 днів, не треба оформляти візу. Спрощено порядок отримання віз для іноземних туристичних груп в 22 містах Китаю, таких, як Пекін, Шанхай, Сіань, Гуанчжоу і ін.
ГУТ КНР приділяє велику увагу просуванню Китаю на світовому туристичному ринку. З 1995 р. щороку Китай як туристський напрям рекламується під новим девізом. Так, 1995 р. був оголошений роком етнічної різноманітності населення Китаю і його культури. У країні проживають 56 етнічних соціумів. У кожного з них є свої свята. Найголовніший традиційне свято всіх китай-ців - Свято весни (Китайський Новий рік за місячним календарем). У перші дні Нового року прийнято ходити в гості, відвідувати храми. У дворах та на вулицях запускаються петарди. Організовуються виступи танцюючих драконів, танцюючих львів, хороводи, виставки паперових ліхтарів, каліграфії та китайського живопису. У будинках прийнято наклеювати на вікна паперові вирізки з червоного паперу, лубочні картинки, що зображують рослини, птахів, тварин, казкові персонажі. Популярно спалювання різнокольорових свічок із зображенням ієрогліфів. У всіх цих дійствах закладений єдиний сенс: проводжаючи старий рік, позбутися злиднів, неприємностей і хвороб, зустріти Новий рік, бажаючи багатого врожаю, здоров'я і благополуччя.
Нині Китай вступає до рядів розвинених туристичних країн, удосконалює форми і зміст туризму, покращує якість сервісу.
За підсумками 2005 - 2007 рр. на ринку в'їзного туризму країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону Китай стабільно займає лідируюче положення, в 2,5 рази перевищує другу за прибуттям країну Азії - Малайзію. На Китай припадає 22,2% від загального обсягу доходів від туризму по всіх країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
У 2007 році валютні доходи в міжнародному туризмі досягли 41,92 млрд. доларів, збільшившись на 13,8% проти попереднього року.
У 2007 році обсяг в'їзного туризму в Китаї склав 132 млн чол / раз, збільшившись в 73 рази в порівнянні з 1978 роком / 1,8 млн чол / раз /, валютні доходи від туризму збільшилися з 262 млн дол США до 41,9 млрд дол США / ріст в 160 разів /.
У 2007 році обсяг внутрішнього туризму в Китаї склали 1,61 млрд чол / раз, виїзного туризму - 40950000 чол / раз, загальні доходи від туризму вперше перевищили 1 трлн юанів / 1 ам. дол = 7, 05 юаня /.
У 2008 році Китай прийняв Олімпіаду і пов'язував з нею надії на збільшення потоку туристів до Китаю по закінченню олімпіади. Але надії не увінчалися успіхом. Найбільш потенційні туристи з Республіки Корея, Японії, США та країн Європи в умовах кризи, що склалася воліли залишитися вдома і не витрачати гроші на поїздки. Згідно з даними Державного управління у справах туризму КНР, спад у цій сфері склав 1,9%, проте прогнози на майбутній рік зовсім не втішні. Наприклад, потік туристів з Японії знизився на 16%, а з Південної Кореї - майже на 25%, у зв'язку з чим уряд прийняв спеціальні заходи, спрямовані на підтримку власних туроператорів.
В'їзний туризм в Китаї йде на спад, у той час як виїзні туризм росте і б'є рекорди. За перші 9 місяців 2008 року число співгромадян, що здійснили закордонні поїздки досягло рекордного рівня в 34390000 чоловік, збільшившись на 14,8% в порівнянні з тим же періодом 2007 року.

Тенденцію скорочення припливу туристів до країни пов'язують з низкою факторів, і, перш за все, негараздами на фінансових ринках.
Туризм - одна з найбільш динамічно розвиваються складових китайської економіки.

Всі основні напрями туріндустрії Китаю щорічно підтверджують тенденцію стрімкого розвитку. По-перше, Китай, випередивши Японію, став найбільшою країною з виїзного туризму в Азіатському регіоні. По-друге, подорожі по Китаю під час трьох «золотих туристичних тижнів» - додаткових вихідних, які збігаються з головними святами країни, - стають цікавою та корисною традицією внутрішнього туризму. По-третє, володіє величезним історичною спадщиною і розвиненою туристичною інфраструктурою, Китай стабільно займає 4-е місце в світі за кількістю відвідавших країну туристів. Країни субрегіону басейну Великого Меконгу - Камбоджа, Китай, Лаос, М'янма, Таїланд і В'єтнам - розробили стратегію розвитку туризму регіону до 2015р. За прогнозом Азіатського банку розвитку, обсяг в'їзного туризму в цьому регіоні вже в 2011 р. складе 20 млн, а в 2010 р. - 30 млн осіб. У 2007 році кількість туристів, що відвідали 6 країн субрегіону басейну Великого Меконгу, досягло 16 млн чоловік.
Метою розробленої країнами «Стратегії розвитку туризму на 2006-2015 рр..» Є сприяння інвестиціям в туристичну сферу, вдосконалення інфраструктури туризму, зміцнення управління туристичними ресурсами і освоєння людського потенціалу. В даний час для формування єдиного туристичного простору країни субрегіону вжили низку заходів щодо спрощення процедур оформлення віз та поліпшення транспортної інфраструктури. Китаю в стратегії відводиться провідне місце, а значить і головну роль у туризмі Азії в найближче десятиліття буде грати Китай.

Список літератури:

1.       1.       Боголюбов В.С. Экономика туризма: Учеб. Пособие. - М.: Академия, 2005.
2.       Достопримечательности Китая // Китайское туристическое представительство ГУТ КНР. - М., 2008 // http://www.chinatourism.ru/photogal/
3.       Жукова М.А. Менеджмент в туристском бизнесе. - М. Финансы и статистика, 2007.
4.       Журавлев А. Что ждёт туриста в Китае? // Культурная эволюция Сибири. - Новосибирск, 13.12.07. // http://kulsi.ru/Pages? pid=14&id=186
5.       Китай. Туристические ресурсы // 100 дорог. - М., 2008 // http://www.tours.ru/country/article. asp? id_host_country_pages=63
6.       Китай // Маркетинг в туризме. - М.: Академия, 2006 // http://turbook. h17.ru/p201. htm
7.       Китай: факты и цифры. - Пекин: Синьсин, 1999
8.       Малявин В.В. Китайская цивилизация. - М.: Муравей-Гайд, 2000
9.       Папирян Г.А. Международные экономические отношения. Маркетинг в туризме. - М.: Финансы и статистика, 2006.
10.  Страны мира. - М.: Терра, 2007.
11.  Ткаченко Г.А. Культура Китая. - М.: Муравей, 1999
12.  Туристические ресурсы // Китайский информационный Интернет-центр:. - 01.04.08 - // http://russian. china.org. cn/china/archive/China2006/txt/2006-12/05/content_2278933. htm
13.  Чжэн Пин. География Китая. - Межконтинентальное изд-во Китая, 1999
14.  Штритматер К. Инструкция по применению: Китай / К. Штритматер. - М.: Аякс-Пресс, 2006. – 254 с.

15. Чжэн Пин. География Китая. - Межконтинентальное изд-во Китая, 1999. – С. 72

      16. Туристические ресурсы // Китайский информационный Интернет-центр –  01.04.08 – // http://russian.china.org.cn/china/archive/China2006/txt/2006-12/05/content_2278933.htm

      17. Китай. Туристические ресурсы // 100 дорог. - М., 2008 // http://www.tours.ru/country/article.asp?id_host_country_pages=63

             18.Журавлев А. Что ждёт туриста в Китае? // Культурная эволюция Сибири. – Новосибирск, 13.12.07. // http://kulsi.ru/Pages?pid=14&id=186

             19. Чжэн Пин. География Китая. - Межконтинентальное изд-во Китая, 1999. – С. 87

             20.Малявин В.В. Китайская цивилизация. - М.: Муравей-Гайд, 2000. – С. 23

21. Китай: факты и цифры. - Пекин: Синьсин, 1999. – С. 91

22.Китай. Туристические ресурсы // 100 дорог. - М., 2008 // http://www.tours.ru/country/article.asp?id_host_country_pages=63

23. Журавлев А. Что ждёт туриста в Китае? // Культурная эволюция Сибири. – Новосибирск, 13.12.07. // http://kulsi.ru/Pages?pid=14&id=186

24. Достопримечательности Китая // Китайское туристическое представительство ГУТ КНР. - М., 2008// http://www.chinatourism.ru/photogal/

25.Ткаченко Г.А. Культура Китая. - М.: Муравей, 1999. – С. 75

26. Ткаченко Г.А. Культура Китая. - М.: Муравей, 1999. – С. 78

27. Малявин В.В. Китайская цивилизация. - М.: Муравей-Гайд, 2000. – С. 68

28.Страны мира. – М.: Терра, 2007. – С. 267

29. Малявин В.В. Китайская цивилизация. - М.: Муравей-Гайд, 2000. – С. 71

30. Штритматер К. Инструкция по применению: Китай / К. Штритматер . - М. : Аякс-Пресс, 2006. – С. 55

             31.Туристические ресурсы // Китайский информационный Интернет-центр :. –  01.04.08 – // http://russian.china.org.cn/china/archive/China2006/txt/2006-12/05/content_2278933.htm