Розслідування й облік нещасних випадків та їх документування

У разі відмови власника скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта або з приписом посадової особи органу державного нагляду за охороною праці, питання вирішується вищим органом державного нагляду за охороною праці або в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

6.Порядок спеціального розслідування

Спеціальному розслідуванню  нещасних випадків підлягають нещасні  випадки:

· зі смертельним наслідком;

· групові, які сталися  одночасно з двома й більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним  наслідком власник зобов'язаний негайно передати повідомлення за встановленою формою:

· відповідному місцевому  органу державного нагляду за охороною праці;

· прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;

· органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у  разі його відсутності — місцевому  органу виконавчої влади);

· санітарно-епідеміологічній станції в разі гострих професійних  захворювань (отруєнь);

· профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

· вищому профспілковому органу;

· місцевому штабу  цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій та іншим (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування  групового нещасного випадку, нещасного  випадку зі смертельним наслідком проводиться комісією (якщо постраждав сам власник — органом, до сфери управління якого належить це підприємство, а в разі його відсутності — місцевим органом виконавчої влади). Розслідування цього випадку проводиться комісією, яка призначається наказом керівника територіального органу державного нагляду за охороною праці за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії з розслідування.

До складу комісії  з розслідування включаються: посадова особа органу державного нагляду  за охороною праці (голова комісії), представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності — місцевого органу виконавчої влади, власника, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, представник з питань охорони праці її вищого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а в разі розслідування гострих професійних захворювань (отруєнь) — також спеціаліст санітарно-епідеміологічної станції. Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру й можливих наслідків аварії) до складу комісії можуть бути включені спеціалісти відповідного штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших.

Спеціальне розслідування  групового нещасного випадку, під  час якого загинуло 2-4 особи, проводиться  комісією зі спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника  територіального органу державного нагляду за охороною праці або  Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії.

Спеціальне розслідування  групового нещасного випадку, під  час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією зі спеціального розслідування, призначеною наказом Держнаглядохоронпраці, якщо не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування  нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за встановленою формою, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 42 Положення, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням). У акті спеціального розслідування, нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування й затверджується власником протягом доби після одержання ним цих документів.

У разі розходження думок  членів комісії зі спеціального розслідування керівник відповідного органу державного нагляду за охороною праці, який призначив цю комісію, розглядає з членами комісії матеріали розслідування й може призначити нове розслідування або видати власнику припис за встановленою формою щодо складання акта за формою Н-1 і взяття нещасного випадку на облік.

Підприємство, працівником  якого є потерпілий, компенсує  витрати, пов'язані з діяльністю комісії та залучених до її роботи спеціалістів.

Власник у п'ятиденний  термін з моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали й видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання причинам подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку  власник у п'ятиденний термін надсилає за рахунок підприємства матеріали, зазначені в пункті 42 Положення, прокуратурі, відповідним органам державного нагляду за охороною праці й профспілковому органу, представники яких брали участь у розслідуванні, міністерству або іншому центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, Держнаглядохоронпраці, а в разі розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) — також санітарно-епідеміологічній станції. Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві.

На підставі актів  за формою Н-1 власник складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установленому  порядку до відповідних організацій, а також несе відповідальність за її достовірність згідно із законодавством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, виробничі  травми є результатом невиконання  або неналежного виконання особами, відповідальними за охорону праці, своїх трудових обов’язків.

Досліджуючи закономірність отримання травм, що пов’язані з виробництвом, можна зробити висновок про тісний зв’язок між порушенням законодавства в сфері охорони праці і виробничим травматизмом, а покращення умов праці на підприємстві – це шлях до підвищення соціального та економічного рівня нашої держави.

Стан виробничого  травматизму безпосередньо пов’язаний із значним рівнем порушень законодавства  у сфері охорони праці. Кожен  керівник підприємств, установ, організацій, повинен керуватись існуючою законодавчою базою при здійсненні виробничої діяльності.

Наприкінці, бажано відзначити, що при порушенні прав громадян або  організацій з боку інших осіб, за відсутності добровільного відновлення  порушеного права, у потерпілого  завжди є можливість застосування певного  способу захисту, а саме – звернення  до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди. Вказане право містить ряд переваг над іншими формами захисту, що виражається в розгляді позову на підставі застосування норм цивільного, трудового та іншого права в порядку цивільної юрисдикції. В розгляді справи беруть активну участь сторони спору та інші зацікавлені особи, що врешті-решт підвищує ефективність судової процедури і сприяє об’єктивному і усесторонньому розгляду заявлених в позові вимог про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю потерпілого.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Закон України «Про  внесення змін до Закону України  «Про охорону праці» №229-15 від  17.12.2002.

2. Житецький, Джегерей, Мельник. Основи охорони праці. 2-е вид, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.