Ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області)

 

 

Переїзд з однієї в іншу точку маршруту відбувається автобусом та пішим  ходом. Даний маршрут є кільцевим.

Вартість програми туру – 1000 грн. з людини.

У вартість входить: збір групи по місту і доставка по прибуттю (основні зупинки), проїзд по всьому маршруту комфортабельним мікроавтобусом, проживання в номерах зі всіма зручностями, харчування (1 сніданок +1 вечеря), супровід керівником групи, мед. страховка.

У вартість не входить: оплата вхідних білетів до екскурсійних об’єктів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Сучасний стан, перспективи та проблеми розвитку  туристичної галузі в Причорноморському  регіоні

 

Причорноморський  регіон має достатні природно-рекреаційні  можливості для становлення і  розвитку туризму. В даний час в Причорноморському регіоні застосовуються практичні заходи охорони природи рекреаційних територій. Вони спрямовані на регулювання чисельності відвідувачів і режиму їх поведінки, на оптимальне розміщення споруд служби відпочинку (доріг, житлових корпусів, господарських споруд та ін.). Великий Причорноморський регіон, безсумнівно, є одним з найбільш пріоритетних та перспективних макрорегіонів, важливих для динамічного розвитку України як держави – одного з регіональних лідерів. Але розвиток рекреаційної сфери регіону має ряд проблем: рекреаційне перевантаження одних районів і недовантаження рекреаційних ресурсів інших; дефіцит трудових ресурсів у сезон пік; висока вартість рекреаційних послуг; адаптація рекреаційної галузі до ринкових умов. Для успішного вирішення рекреаційних проблем в даному регіоні потрібно: туристичні і курортно-рекреаційні бази повинні створюватися в межах уже сформованих курортних районів і рекреаційних зон; збереження і підтримка біологічної розмаїтості екосистеми Чорного моря; реконструкції матеріально-технічної бази курортів; розширення набору рекреаційних послуг і видів дозвілля; підвищення кваліфікації і заробітної плати обслуговуючого персоналу; залученні іноземних інвестицій [22, с.119].

Осмислюючи  причини незадовільної ситуації на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, недостатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Причорноморського регіону не втілюються в реальне життя. Не виконуються в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2002-2010 рр. через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму: удосконалення системи управління галуззю; зміцнення матеріальної бази туризму; розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі; поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення; поліпшення кадрового забезпечення.

У традиційному розумінні туризм є одним з активних напрямків рекреаційної діяльності, у якій сполучаються активний аспект і пізнавальний процес, який найбільш виражений саме у відвідуванні історичних пам’яток. Нема сумніву, що саме це унікальне сполучення і робить туризм найбільш популярним рекреаційним заняттям, а також дуже зручною формою відпочинку.

В останні роки в Криму і на Чорноморському узбережжі, поряд із традиційними видами туризму, активно розвиваються нові його види. Серед них є також різновиди  історико-архітектурного пізнавального туризму: релігійний туризм (паломництво до християнських і мусульманських святинь), підводний туризм з метою дослідження давніх затоплених міст і науковий туризм (археологічний) [26, с.107].

Немає сумнівів, що в перспективі туризм на Чорноморському узбережжі повинен стати одним з генеральних напрямків господарської діяльності, що формує більшу частину бюджету. Цьому сприяє історичне минуле всього морського узбережжя, наявність багатої інфраструктури туристських установ, а також унікальність природи.

У степах, горах, на узбережжі є чимало місць, де туриста  чи відпочиваючого чекає зустріч  з найдавнішими слідами мешкання людини (наприклад, стоянки Кіік-Коба, Старосельє), пам'ятниками епох пізнього палеоліту, неоліту, бронзи, раннього заліза.

Курортно-туристична галузь є однією з базових для  економіки міст Північного Причорномор’я. Але реальне місце курортів і  туризму в господарському житті  цього регіону досі не отримало всебічної  експертної оцінки.

Друга проблема – питання оцінки надходжень від курортно-туристичної сфери до бюджетів різних рівнів, а також доходів від цієї сфери, що отримують підприємницькі структури. Курортно-туристична сфера згідно з класифікацією видів економічної діяльності  (КВЕД) не є видом економічної діяльності або галуззю народного господарства. Специфіка курортної і туристичної діяльності у тім, що вона об'єднує різні види економічної активності – транспортні послуги, готельні послуги, послуги харчування, лікування, розваг тощо. Крім цього, рекреанти є активними споживачами послуг зв'язку, банківських послуг тощо. Проте ці послуги враховуються за галузевим принципом через що важко отримати загальну картину доходів від курортно-туристичної сфери [27, с.154]. Якщо врахувати доходи, отримані від послуг транспорту і зв'язку, а також доходи, отримані місцевими українськими виробниками від реалізації продуктів харчування і товарів сезонного попиту, споживаних туристами і відпочиваючими, то сума значно збільшиться. За деякими оцінками, вона складає від 30-40 % до 60-70% доходів консолідованого бюджету.

Ще складнішими  є спроби оцінити реальний фіскальний внесок від цієї діяльності до бюджетів різних рівнів, а також в цілому в економіку регіону. За міжнародною  статистикою обліку доходів від  туризму на один долар розміщення турист витрачає 3-7 доларів на інші послуги інфраструктури туризму та індустрії розваг. Якщо враховувати, що основні виробники цих товарів і послуг (транспортні компанії - залізничні й авіа- перевізники; організації, що надають банківські послуги; компанії зв'язку; сільськогосподарські виробники, продукцію яких споживають відпочиваючі) зареєстровані за межами Криму, то можна побачити, що всі ці доходи і відповідно податки до бюджету (ПДВ, прибуток) надходять до бюджетів інших регіонів України [31, с.126].

За різними даними, у 1991 р., на межі переходу до пострадянського суспільства, міста Північного Причорномор’я відвідало 6-7 млн осіб. До 1999 р. кількість рекреантів поступово скорочувалася. У 1999 р. відбувся різкий обвал, пов'язаний з дефолтом у Росії. У 1999 р. у Криму відпочило рекордно низька кількість осіб – лише 1,5, можливо, 2 млн. Потім до 2004 р. відбувався незначний приріст – до рівня у 2,5-3 млн осіб. У минулому і цьому році – зниження до 2-2,5 млн [31, с.126].

Друга тенденція  – скорочення сезону. Так званий “високий сезон” – час найбільшого напливу рекреантів скоротився в 2000-2006 р. до 2- 2.5 міс., що призводить до того, що у пошуках прибутковості суб'єкти курортно-туристичного ринку саме на цей період встановлюють найбільш високі ціни, що у свою чергу стримує зростання потоку рекреантів.

Третя тенденція  – змінюється економічна спроможність рекреантів. Дедалі менше приїжджають  на відпочинок громадяни з ближнього  і далекого зарубіжжя і, навпаки, збільшується відсоток співвітчизників - сьогодні це 2/3. Тобто експортна складова курортно-туристичного сектору істотно зменшилася, а отже, держава недоотримує валютні доходи.

Ці тенденції  накладаються сьогодні на процес бурхливого зростання будівництва і відповідно вкладень у нерухомість у курортних  регіонах Північного Причорномор’я. Стаючи дедалі менш привабливим для туристів, регіон  стає привабливим як зона фінансових операцій з дорогою нерухомістю. При цьому значна частка нерухомості будується у сподіванні на залучення рекреантів.

Проте нестримне  будівництво стимулює тенденцію зменшення кількості рекреантів, оскільки на користь житлової забудови відчужується і вилучається з рекреаційного обороту берегова лінія, забудовуються парки, відбувається масоване вторгнення до заповідних зон, що руйнує привабливість регіону в очах туристів [29, с.68].

За очевидного буму інвестування в нерухомість  абсолютно недостатнім є вкладення  в дорожнє будівництво, комунікації (каналізація, водопровід), екологію (зокрема  в утилізацію сміття, що стало справжнім  екологічним лихом) і в навчання персоналу. Слід врахувати також, що інтенсивне будівництво здійснюється часто в обвальній, сейсмічній зоні, часто без дотримання необхідних правил. За збереження подібних темпів “руйнівного будівництва” не виключена невідновлювана втрата природних ландшафтів Криму, які і були (враховуючи недоліки сервісу) головним привабливим моментом для рекреантів. Зниження туристичного потоку рано чи пізно поставить на порядок денний проблему економічної доцільності споруд, що зводяться. Використовуючись своїми господарями не частіше, ніж 1-2 місяці на рік, ці споруди, проте, вимагають серйозних вкладень на їх утримання, що не будуть компенсовані здачею їх у найм у період курортного сезону.

На даний  час є підстави вважати, що ця тенденція  збережеться ще на досить довгу перспективу. Власники нової нерухомості прагнутимуть покрити щомісячні витрати всього року доходами за 2-2,5 місячний період курортного сезону. Щонайшвидше, наступного року це призведе до ще більшого підвищення цін і відповідно значного скорочення кількості рекреантів, уповільнення темпів іноземного туризму.

Тому актуальною є проблема гармонізації інвестиційного поля, збалансованого фінансового стимулювання розвитку курортно-рекреаційної сфери регіону [29, с.68].

Для удосконалення  літнього відпочинку у досліджуваному регіоні Північного Причорномор’я слід уряду слід розробити чітке визначення поняття «курорт» або «курортна місцевість». З'ясувавши місткість курортів, тобто кількість оздоровниць, ліжок у них, профіль оздоровниць, які гарантовано заповнять рекреанти, Уряд має провести роботу з країнами-сусідами щодо розробки інвестиційних проектів на розвиток курортів у міжсезонні. У роботі із залучення інвестицій необхідно чітко сформулювати гарантії інвесторам. Принципово необхідно також вжити заходів щодо підняття рівня здорової конкуренції на інвестиційному курортно-рекреаційному ринку, розширення кількості суб’єктів цього ринку.

Правоохоронним  органам України необхідно оптимізувати та посилити контроль за дотриманням  у регіоні вимог земельного та природоохоронного законодавства, законодавства щодо захисту прав споживачів.

Висновки та пропозиції

 

Отже, різноманітні області діяльності можуть викликати сильну вмотивованість до подорожей і інтерес до туризму. Важливими змінними, які впливають на привабливість туристичного напрямку для різноманітних груп і категорій туристів, являються його культурні і соціальні характеристики.

Зараз на узбережжі  Чорного моря саме завдяки колись такому бурхливому розвитку грецької колонізації залишилося багато археологічних пам’яток світового значення, які мають неабиякий вплив на розвиток туристично-екскурсійної справи в цьому регіоні. Але для більш успішного подальшого розвитку використання цих визначних пам’яток потрібно розвивати на державному рівні туристичну інфраструктуру.

Туристська  інфраструктура є необхідною умовою освоєння рекреаційних ресурсів і розвитку туристської індустрії. Її особливість  у тому, що вона обслуговує туристів і місцеве населення, тому її розвиток сприяє туристському освоєнню території, поліпшує умови життя жителів даного району. До того ж туристська інфраструктура створює велику кількість робочих місць.

Для туристичних  цілей оцінку культурних комплексів проводять двома основними методами: ранжирування культурних комплексів за їхнім місцем в світовій і вітчизняній культурі; необхідним і достатнім часом для перегляду захоплюючих місць, що дозволяє порівнювати різні території за їх перспективним використанням, та історико-культурним середовищем.

Ці методи являються  суб’єктивними: культурні комплекси, високо оцінені спеціалістами, не завжди викликають адекватну реакцію у туристів. Необхідним і кількість часу для огляду об’єктів  на рівні відомості, виділяють їх доступність. В більшості випадків цікавість до об’єктів культури визначається модою.

Статистика  відвідувань нашої країни дозволяє зробити наступні висновки:

- організовані іноземні туристи становлять лише невелику частину з загальної кількості перетнувших кордон;

- для зменшення ризику, що пов’язаний з вітчизняним сервісом, іноземні туристичні фірми надають перевагу лише декільком розкрученим туристичним центрам;

- відсоток мандрівників, – як іноземних так і вітчизняних, що подорожують малими містами України, незначний у порівнянні з кількістю туристів, що приїздять у великі міста.

Вражає число потенційних витрат від недостатнього розвитку туризму. Оскільки навіть існуючий туристичний потенціал України використовується лише на третину, за висновками експертів, “недоотримання” складає близько 10 млрд. доларів за рік. Хоч прибуток від туризму може стати стратегічним ресурсом розвитку як регіонів, так і країни загалом.

Забезпечення безпеки туристів під час подорожі – головна турбота туристської фірми. На забезпечення безпеки туристів спрямований цілий комплекс заходів, здійснюваних туристськими організаціями. При цьому першорядне значення мають стабільна політична обстановка в місцях відпочинку або подорожі й екологічний стан цих місць. При невідповідності цих чинників нормі - туризм важкий і небезпечний.

Взагалі, успішний розвиток туризму робить величезний вплив на такі ключові сектори економіки як транспорт і зв'язок, торгівля, будівельна галузь, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й ін.

Таким чином, створення  потужної туристської індустрії  має важливе значення і як одне з ефективних напрямків структурної перебудови економіки.

Об’єктом дослідження  у роботі стали ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України.

Причорноморський  рекреаційний район охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську області.