Оцінка розвитку міжнародного туризму

Основоположним документом у заснуванні ВТО можна вважати Резолюцію 2529 (XXIV) "Створення міжурядової організації по туризму" Генеральної Асамблеї ООН, прийнятої 5 грудня 1969 року. В цій Резолюції особливо визнається "важливий внесок, що його робить міжнародний туризм в економічний, соціальний, культурний прогрес людства та його прогрес в галузі освіти і збереження миру в усьому світі".

Зараз ВТО об'єднує 146 дійсних та 6 асоційованих членів, а також понад 350 приєднаних членів, які у 1997 році створили ділову раду ВТО. До ділової ради ВТО входять понад 100 навчальних закладів світу туристського і готельного профілю різного рівня акредитації. Серед них з 1999 року - єдиний український заклад освіти - Київський університет туризму, економіки і права.

Починаючи з 1980 року, за ініціативою ВТО 27 вересня щорічно проводяться Всесвітні дні туризму. ВТО визначає теми (гасла) цього свята, перелік деяких з яких свідчить про місце і рол ь туризму як важливого фактора підтримання миру на нашій планеті:

1980 р. - Внесок туризму в збереження культурної спадщини, у зміцнення миру і взаєморозуміння

1984 р. - Туризм - фактор сприяння  міжнародному взаєморозумінню, миру  та співробітництву

1985 р. - Молодіжний туризм за збереження  культурно-історичної спадщини, забезпечення  миру і дружби між народами

1986 р.- Туризм - важливий фактор миру  на Землі 1989 р. - Туризм створює  єдність у світі

1992 р. -Туризм -шлях до соціальної  та економічної інтеграції континентів, проспект відкриттів між людьми 1996 р. - Туризм - фактор толерантності і миру

1999 р. - Туризм: збереження світової  спадщини для нового тисячоліття

2000 р. - Технології і природа: два  актуальних аспекти розвитку  туризму на світанку XXI століття

2001р.- Туризм - інструмент миру і  діалогу між цивілізаціями 2002 р. - Екотуризм - ключ до стійкого розвитку

A 2003 року на всіх континентах  Всесвітній день туризму проводився  під гаслом "Туризм: рушійна сила  подолання бідності, створення робочих  місць та соціальної гармонії".

Важливим кроком щодо визначення ролі і місця туризму як важливого чинника народної дипломатії стала Всесвітня конференція з туризму, що проходила з 27 вересня по 10 жовтня 1980 року у столиці Філіппін м. Манілі. У її підсумковому документі - Манільській декларації із світового туризму-широко розкриваються проблеми взаємозв'язку туризму і гуманітарної спадщини, підкреслюється важливість збереження історичних пам'яток, розвитку туризму і одночасно інтернаціоналізації туристських зв'язків. Як рекомендацію на конференції було прийнято "Мирне звернення", яке "урочисто закликає всі нації та уряди підтримувати мир, припиняти гонку озброєнь і сприяти взаєморозумінню між народами"

Наступна Всесвітня нарада з туризму відбулася з 21 по 27 вересня 1982рокувм. Акапулько (Мексика). На ній обговорювалися дії зреалізації цілей, намічених Манільською декларацією по світовому туризму.

У прийнятому "Документі Акапулько" було підкреслено, що "сучасна світова обстановка та зростаюча кількість збройних конфліктів, що відбуваються у світі, перешкоджають розвиткові туризму". Тому нарада визнала за необхідне скликати представників держав та міжнародних спостерігачів, які зацікавлені у діяльності, пов'язаній з проведенням вільного часу, відпусток, що "може сприяти вивченню та вжиттю заходів, які, сприяючи розвитку туризму, зближують народи завдяки безпосередньому взаємному пізнанню".

Туризм, як могутній канал народної дипломатії, формує у людей щире взаєморозуміння, взаємоповагу й довіру.

Адже, яку жодній іншій галузі, домінантою у туристській діяльності виступають саме люди, які працюють в ній. Фахівцям галузі повинні бути притаманні такі професійні й людські якості, як енциклопедичність знань, високий професіоналізм у роботі, миролюбний характер, здатність долати конфліктні ситуації, виявляти повну толерантність до людей, які мають різну освіту, національність, релігійні переконання тощо. Іншими словами, фахівець туризму повинен бути лідером у впровадженні засобами туризму "народної дипломатії" як могутнього руху об'єднання людей і народів на високих гуманістичних принципах.

 

 

Список літератури

 

1. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський  словник-довідник: Навчальний посібник. - К., 2000.

2. Манільська декларація по світовому  туризму//Матеріали Всесвітньої  конференції по туризму (жовтень, 1980). - Мадрид, 1981.

3. Документ Акапулько. - Мадрид, 1982.

4. Балійська декларація по туризму, Мадрид, 1996.

5. Александрова А.Ю. Международный  туризм. М.: "Аспект пресс", 2001.

6. Федорченко В. К., Дьорова Т.А. Історія  туризму в Україні: Навч. посіб./ Передм. В.АСмолія. - К., 2002.

7. Монреальська декларація "До гуманного і соціального бачення туризму", Мадрид, 1996.

8. Правове регулювання туристичної  діяльності в Україні: Навч. посібник.-К., 2002.

9. Статут ВТО. - Мадрид, 1970.

10. Федорченко В.К. Інноваційні аспекти  методики підготовки фахівців  туризму // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: 36. наук, праць (Київ. нац. лінгвіст, ун-т; Нац. муз. академія України ім. П. І. Чайковського). - К.: 2002.ХХ

11. Хартія туризму. - Мадрид, 1985

12. Кодекс туриста. - Мадрид, 1985

13. Гаазька декларація потуризму, Мадрид, 1989.

14. Федорченко В. К. Вища освіта: педагогічна стратегія сучасності // 2002. - № 1. - С 35-41.

15. Глобальний етичний кодекс  туризму. - Мадрид, 1991.

16. Осакська Декларація тисячоліття. - Мадрид, 2001.

17. Сеульська Декларація "Світ  і туризм". - Мадрид, 2001.

18. Абуков А.X. Туризм на новом  этапе: Социальные аспекты развития  туризма в СССР.-М., 1983.