Музей - Арсенал

 
Музей - Арсенал

 

 

Цей експозиційний відділ Львівського історичного музею відкритий 18 травня 1981 р. у приміщенні колишнього Міського арсеналу — визначної пам'ятки архітектури XVI ст. У експозиції представлено зразки старовинної зброї з понад 30 країн світу. Хронологічні межі експонованих пам'яток охоплюють XI — поч. ХХ ст. і дають уявлення про еволюцію зброї, її типи, види, осередки виготовлення, естетичні смаки майстрів-зброярів, рівень технічного розвитку суспільства тощо. Розкішне оздоблення багатьох експонатів дає змогу говорити про них і як про твори ужиткового мистецтва. Чимало пам'яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром.

У Музеї-Арсеналі представлено всі основні види зброї: холодна, метальна, вогнепальна. Найширше представлена холодна зброя: ножі, кинджали, мечі, шаблі, шпаги, ятагани, сокири, алебарди, булави, чекани, перначі тощо. Можна побачити холодну зброю на ратищах: списи, протазани, алебарди, бердиші, сокири тощо. Тут є чимало цікавих зразків захисного озброєння. Це, зокрема, — кольчуги, панцирі, щити, шоломи. Перлиною музейної збірки є обладунки “крилатих гусарів” — основної ударної сили військ Речі Посполитої XVII-XVIII ст. Обладунок — вдале поєднання найкращих досягнень західноєвропейського та східного озброєння. Його успішно використовували як проти легкої кінноти Сходу, так і важкої Заходу.

 

Схема маршруту екскурсії:

 

      Холодна зброя                                    Мечі                                     Захисне озброєння

 Статуя архангела Михаїла               Старовинні ордени                      Вогнепальна зброя

                              

 

У музеї арсенал представлено зразки старовинної зброї більше ніж тридцяти країн світу. Експозиція побудована за хронологічним принципом, за видами та місцем виготовлення зброї.

Найширше представлена в експозиції холодна зброя, до якої належать біла зброя: ножі, кинджали, мечі, палаші, шпаги, шаблі, ятагани, тесаки, багнети, зброя на ратищах: списи, алебарди, сокири та ударна зброя: булави, чекани, або келепи, перначі.

В музейних колекціях нараховуються сотні ножів і кинджалів, починаючи від первісних (крем'яних та кам'яних) і кінчаючи виготовленими у XX ст. Вишуканими оздобами відзначаються ножі народів  Кавказу та арабського Сходу. Їх клинки і руків'я різноманітної форми, оздоблені черню по сріблі, таушовані золотом, піхви прикрашені коралами і бірюзою.

Увагу привертають середньовічні кинджали спеціального призначення: мізерікордія – кинджал милосердя з довгим тонким клинком, який можна було просунути між плаcтинами лат і завдати поваленому рицарю останнього удару, та панцербрехер – з міцним тригранним клинком, яким пробивали кольчуги і панцирі 

 

 

 

 

Наступна тематико-експозиційна група є мечі. як бойова зброя вони були відомі ще з часів первісного суспільства. В давньоруському війську мечі були на озброєнні княжих дружинників і символізували честь і славу воїна. В музеї представлено зразки усіх трьох основних видів середньовічних мечів: поясні, півтора-ручні, дворучні.

Довжина поясних мечів XII-XV ст. – 90-120 сантиметрів. Клинки позначені клеймами, символічними знаками, написами. Голівка руків'я одного меча має вигляд двох складених основами шестигранних пірамід, на кінцях хрестовини є чотиригранні піраміди, прикрашені рослинним орнаментом. На голівках і хрестовинах ще кількох мечів зображені сцени античної міфології: боротьба Геракла з антеєм, Геракл убиває кентавра, ловить керінейську лань тощо.

Дворучними мечами користувалась тільки піхота. Щоб орудувати таким мечем, потрібна була неабияка сила і вправність. Тому дворучники були рідкістю. Вони з'явилися у XV ст. і спочатку застосовувалися при обороні фортець для збивання штурмових драбин, а на поч. XVI ст. взяті на озброєння ландскнехтів – найманої важкої німецької піхоти (на батальйон припадало п'ять воїнів, озброєних дворучними мечами). Дворучники носила також охорона полководців і прапора. В музеї можна оглянути дворучні мечі XVI ст., виготовлені у Німеччині та Італії.

 

Захисне озброєння стародавніх воїнів подається в експозиції разом із зброєю нападу. Це кольчуги, панцирі, кіраси, щити, шоломи. В залежності від способу виготовлення захисне озброєння поділяється на кільчасте (кольчуга та її варіанти), пластинчасте (лати, кіраса), комбіноване – кільчасто-пластинчасте. В експозиції музею Ї зразки перших двох варіантів. Поряд із згадуваним уже мечем XV ст. експонуються кольчуга і бармиця (кольчужна сітка, що кріпилася до нижнього краю шолома), які були знайдені разом з ним. Є також у історичному музеї фрагменти кольчуги, знайдені під час археологічних розкопок у селі Звенигород. 
В XIV ст. в З ахідній Європі відбувся перехід від кольчуги до пластинчастого обладунку, який надійно захищав усе тіло воїна, однак був дуже важким. Повний рицарський обладунок, який є в колекції музею, важить разом із кольчугою, яка надягалася під низ, 35 кілограмів. вага турнірного обладунку досягала 50 кілограмів . Експонуються полегшені захисні обладунки XVII ст., впроваджені у зв'язку із застосуванням вогнепальної зброї. Такий обладунок складається із кіраси, прикриття для рук та шолома. Найдосконалішим видом захисного озброєння був панцир крилатого гусара (важка польська кавалерія XVI-XVIII ст.). Він вдало поєднував елементи східного і західного обладунків. Маса панцира 18-20 кілограмів, нагрудник завтовшки 3,5 мм.  Крило обладунку служило вершникові окрасою, кілем і частково захищало від удару в  спину.

Колекцію захисного озброєння доповнюють шоломи. Давньоруські шоломи мали сферично-конусну форму (шишаки). Завдати прямого удару по такому шолому було неможливо, зброя ковзала по його поверхні.  Крім бармиці, деякі шоломи мають носові стрілки і забрала, які захищали ніс і обличчя.

 

 Вогнепальна зброя з'явилася в 20-40 роках XIV ст. спочатку в Іспанії, потім в Італії, Франції, Німеччині, Англії. Найдавніша згадка про застосування артилерії на Русі відноситься до 1382 р. - москвичі, обороняючись від орди монголо-тараського хана Тохтамиша, виставили на своїх стінах тюфякиї - перші зразки вогнепальної зброї.

Ранні зразки вогнепальної зброї були примітивними: це залізні куті труби з глухою казною і запалювальним отвором. Заряджалися вони з дула і стріляли кам'яними, залізними, згодом чавунними ядрами й дробом. Такої ж конструкції львівські гаківниці й півгаки (зберігаються в музеї), якими користувалися у XV-XVII ст. оборонці міста. Починаючи з XVI ст., рушниці стали більш досконалими. Були сконструйовані мушкети, пістолети, спочатку з ґнотовими, а згодом і з кремінно-колісцевими замками, які підвищували надійність ручної зброї, точність прицілу. Однак коштували вони дорого і були складними у виготовленні і користуванні.

Після кремінно-колісцевого винайдено кремінно-ударний замок (середина XVI ст.) і капсульний (початок XIX ст.), набагато простіші у користуванні, дешевші і надійніші.

В експозиції арсеналу представлено кремінно-колісцеві, кремінно-ударні, капсульні рушниці й пістолети з майстерень ряду країн Заходу і Сходу, у тому числі вітчизняних, зокрема львівських і гуцульських. 
 

Окрім зброї в Арсеналі представлена виставка голограм старовинних орденів, виконаних з автентичних нагород, які зберігаються у фондах Львівського історичного музею. Відвідувачі можуть побачити, зокрема, голографічні зображення орденів святого Андрія Первозванного, Золотого Руна, Почесного леґіону та багатьох інших відомих нагород Європи й Азії. 

У приміщенні Арсеналу зберігається цінна пам’ятка львівського ливарництва - статуя архангела Михаїла, виготовлена майстром Каспаром Франке. Свого часу вона прикрашала портал Королівського арсеналу у Львові (1638 р.).