Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Мая 2014 в 14:49, реферат
Краткое описание
Актуальність теми. У період переходу до ринкової економіки міжнародний туризм є одним із перспективних напрямків зовнішньоекономічної діяльності країни і її регіонів. Актуальність роботи полягає в розробці теоретико-економічних підходів і методів, заснованих на визначенні потреб громадян в одержанні туристичних послуг, у першу чергу, на регіональному рівні, у рекомендаціях щодо використання нових організаційних форм і маркетингових напрямків у діяльності регіональних підприємств туристичної інфраструктури, що має сприяти підйому якості наданих послуг і удосконаленню рекреаційно-туристичної бази національного туризму як усередині регіону, так і в зовнішньоекономічній діяльності.
Содержание
Вступ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження туризму. 1.1 Туризм як суспільне явище та об'єкт географічного дослідження. 1.2 Ринок туристичних послуг та його територіальна організація. 1.3 Індустрія туризму – основа розвитку національного ринку туристичних послуг. 1.4 Структура та типологія національних туристичних ринків. 2. Функціонування ринку туристичних послуг. 2.1 Регуляторні механізми ринку туристичних послуг. 2.2 Кон'юнктура туристичного ринку. 2.3 Регіональні особливості споживання туристичних послуг. 2.4 Закономірності функціонування туристичного ринку. Висновок Список використаних джерел
1. Теоретико-методологічні
основи дослідження туризму.
1.1 Туризм як суспільне
явище та об'єкт географічного
дослідження.
1.2 Ринок туристичних послуг
та його територіальна організація.
1.3 Індустрія туризму –
основа розвитку національного
ринку туристичних послуг.
1.4 Структура та типологія
національних туристичних ринків.
2. Функціонування ринку
туристичних послуг.
2.1 Регуляторні механізми
ринку туристичних послуг.
2.2 Кон'юнктура туристичного
ринку.
2.3 Регіональні особливості
споживання туристичних послуг.
2.4 Закономірності функціонування
туристичного ринку.
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Туризм як форма задоволення
потреб людей у відпочинку має великий
вплив на життя світової спільноти. Надходження
від міжнародного туризму нині є однією
з найзначніших складових так званого
невидимого експорту (invisible export). Розвиток
туристських зв'язків є важливим засобом
нормалізації міжнародного становища,
зміцнення дружби між народами і поглиблення
взаєморозуміння. Туризм став об'єктивною
потребою сучасної цивілізації.
Актуальність теми. У період
переходу до ринкової економіки міжнародний
туризм є одним із перспективних напрямків
зовнішньоекономічної діяльності країни
і її регіонів.
Актуальність роботи полягає
в розробці теоретико-економічних підходів
і методів, заснованих на визначенні потреб
громадян в одержанні туристичних послуг,
у першу чергу, на регіональному рівні,
у рекомендаціях щодо використання нових
організаційних форм і маркетингових
напрямків у діяльності регіональних
підприємств туристичної інфраструктури,
що має сприяти підйому якості наданих
послуг і удосконаленню рекреаційно-туристичної
бази національного туризму як усередині
регіону, так і в зовнішньоекономічній
діяльності.
Мета і задачі дослідження.
Метою курсової роботи є розвиток теоретичних,
методологічних і методичних положень
ефективності туризму, а також розробка
практичних рекомендацій щодо удосконалення
його системи, заснованої на використанні
принципів і методів маркетингу в регіональній
економіці.
Для досягнення загальної мети
були поставлені та вирішені такі задачі:
визначено теоретико-методологічну
базу регіонального туризму і розроблено
рекомендації щодо її систематизації
й удосконалення;
досліджено значення основних
сегментів регіонального туристичного
ринку і їхні організаційні форми;
проаналізовано економічні
умови і законодавча база України для
формування нових видів регіонального
і міжнародного туризму на сучасному етапі
ринкових відносин;
розглянуто класифікацію туризму
і її основні види;
розроблено методику формування
управлінської структури в регіональному
туризмі з урахуванням загальнодержавної
економічної політики й інтересів споживачів
туристичних послуг.
1. Теоретико-методологічні
основи дослідження туризму
1.1 Туризм як
суспільне явище та об'єкт географічного
дослідження
Поняття «туризм» почало формуватися
з початком масовості, тобто переміщень
значної кількості людей з метою змістовного
проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю
стверджувати, що подорожування завжди
було властиве людині перш за все як біологічній
істоті, для якої рух є невід'ємною потребою
організму, а з часів посилення урбанізаційних
процесів спілкування з природним середовищем
все більшою мірою стає психофізіологічною
потребою.
По-друге, подорожування є формою
пізнання середовища і розширення людських
можливостей з адаптації до довкілля,
а також одним з найдавніших засобів комунікації,
культурного обміну, економічних контактів.
Нарешті, подорожування є формою наукового
осягнення світу і одним з етапів розвитку
сучасної цивілізації. Але подорожування
є також засобом долання бар'єрів – об'єктивних
обмежень на шляху поширення явища. Можна
визначити такі найбільш суттєві бар'єри:
природні (гірські системи, водні простори,
пустелі та інші несприятливі фізико-географічні
явища), культурні (мовні, релігійні, побутові
відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням
відстаней (шляхи сполучення, транспортні
засоби). Тобто, мобільність людства є
певною рушійною силою суспільного розвитку,
спрямованою на інтенсифікацію господарювання,
пом'якшення соціального і політичного
напруження, поліпшення умов життя шляхом
пізнання природного та соціокультурного
середовища життєдіяльності. Такими є
об'єктивні передумови виникнення та поширення
туризму як явища, яке охопило значну частину
людства. Туризм, як явище суспільного
життя, є похідною суспільного розвитку.
Своєю появою він завдячує індустріальній
стадії розвитку людства, якій був притаманний
прискорений розвиток продуктивних сил,
поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних
процесів. Прискорені інноваційні зміни,
пов'язані з науково-технічним прогресом,
сприяли загальному соціально-економічному
розвиткові певних країн, підвищенню рівня
життя їх населення, змінювали характер
праці, спосіб та стиль життя, що особливо
позначилось в XX ст. розвитком урбанізації
та змінами в системі розселення, постіндустріальною
фазою розвитку економіки, поглибленням
екологічних проблем та осягненням глобальних
масштабів діяльності людства, гуманізацією
всіх сфер суспільного життя. Саме за цих
умов, що докорінно змінювали суспільні
моделі життєдіяльності людства, туризм
перетворився у форму проведення дозвілля,
забезпечену діяльністю міжгалузевого
комплексу по задоволенню потреб населення
у відпочинку та оздоровленні, у потужну
комунікативну складову глобалізаційного
процесу. Туризм – одна з найбільш сталих
складових світової економіки, яка за
останні десятиріччя має стабільні (в
середньому 5% на рік) темпи зростання і
не зазнає коливань попиту/пропозиції,
тому вважається одним з найперспективніших
напрямків соціально-економічного розвитку.
На сучасному етапі туризм став частиною
стилю життя більш ніж третини людства
і участь у туристичному процесі можна
розглядати як складову якості життя.
Туризм – явище поліфункціональне. Серед
основних функцій туризму слід зазначити
рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну,
економічну, просвітницьку і виховну.
Рекреація як біологічна функція та соціальне
надбання певного етапу розвитку людства
сама є поняттям широким і поліаспектним.
Туризм є мобільною складовою рекреації,
пов'язаною з доланням простору задля
відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою
іншою метою, не пов'язаною з отриманням
прибутку. Сутністю рекреаційної функції
туризму є фізіологічна (відновлення фізичних
сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна
(зміна місця, оточення, набуття нових
вражень та відчуттів) релаксація. Зростання
добробуту, зміна характеру праці в бік
її інтелектуалізації стимулюють підвищення
рівня освіти, самоосвіту та просвітництво.
Перехід суспільного розвитку до моделі
«вільного часу» урізноманітнює проведення
дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку,
посилюючи культурну функцію туризму.
Туризм виступає засобом комунікації
та саморозвитку, підвищення рівня освіти
та загальної культури шляхом ознайомлення
з культурою, побутом, традиціями та віруваннями,
стилем та характером життя інших народів,
з культурною спадщиною людства та перлинами
природи. Безпосереднє спілкування різних
народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню
та саморозвитку культури, відіграє значну
роль в укріпленні миру та порозуміння
на планеті, розширює культурні та ділові
контакти. Можна стверджувати, що саме
у XX ст., завдяки масовості, туризм став
явищем сучасної культури. З іншого боку,
туризм, прискорюючи культурний обмін,
прискорює інноваційні процеси в культурі.
У зв'язку з цим актуальною стає проблема
крос-культурних комунікацій (поведінки
туристів в іншому культурному середовищі,
спроможність і здатність до сприйняття
іншої культури, інших культурних традицій).
Туризм як форма проведення дозвілля притаманний
лише певній частині населення, що має
вільний часта відповідний рівень життя,
який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування
виступає ознакою певного рівня і стилю
життя, фіксатором соціального статусу,
засобом закріплення іміджу та інших соціальних
ознак. Доступність туристичних послуг,
соціальна орієнтованість туризму розширює
коло споживачів, прилучаючи нові й нові
верстви населення до туризму, вводить
його до стилю життя суспільства, вирівнюючи
соціальні можливості населення. Таким
чином, оздоровлення населення, підвищення
його працездатності та рівня культури
шляхом здійснення культурно-просвітницької
та рекреаційної діяльності посилює соціальну
значущість туризму.
1.2 Ринок туристичних
послуг та його територіальна
організація
Туристичною послугою може
вважатися тільки комплекс послуг з задоволення
різноманітних потреб туриста: у відпочинку,
харчуванні, переміщенні та інших, які
сприяють забезпеченню мети подорожі.
Туристичні послуги за значенням в процесі
подорожування поділяються на основні,
без яких неможливе подорожування (послуги
розміщення, харчування, транспортного
та екскурсійного забезпечення тощо),
додаткові, що сприяють комфортності подорожування
(побутові, торгівельні, комунікативні,
інформаційні, банківсько-фінансові, медичні,
спортивно-оздоровчі, культурні тощо)
та супутні, які підвищують ефективність
та сприяють повній реалізації мети подорожі
(виробництво та реалізація сувенірів
і туристичного спорядження, облаштування
пляжей, оглядових майданчиків, реставрація
пам'яток тощо).
Кожна з основних послуг може
виступати туристичним продуктом, що вирізняється
стабільністю пропозиції, але тільки їх
поєднання є туристичною послугою. Туристичні
послуги або послуги, призначені для споживання
подорожуючою частиною населення, в процесі
споживання доповнюються туристичними
товарами спеціального та загального
призначення. До товарів спеціального
призначення належать сувеніри, поліграфічна
продукція інформаційно-довідникового
характеру (картосхеми та плани, буклети,
листівки, довідники, т.ін.), туристське
спорядження та товари для відпочинку
тощо.
Характерною ознакою туристичного
ринку є переважання реалізації туристичних
послуг над товарами (в приблизному співвідношенні
75–80% до 25–15%). За економічними заходами
реалізація турпродукту подібна до реалізації
товарів, але характер експортно-імпортних
зв'язків, пов'язаних із рухом турпродукту,
кардинально відрізняють ринок туристичних
послуг від товарного ринку.
Реалізація турпродукту пов'язана
з обов'язковим переміщенням споживача
до місця споживання. Виїзд туристів за
кордон (зарубіжний туризм) і споживання
ними туристичного продукту іншої країни
є пасивним туризмом і розглядається як
імпорт, оскільки веде до падіння попиту
на внутрішньому ринку. Навпаки, в'їзд
туристів з інших країн (іноземний туризм)
і споживання ними національного туристичного
продукту є джерелом зростання національного
прибутку, оскільки збільшує попит на
внутрішньому ринку країни як на туристичні
послуги, так і на послуги та товари, опосередковано
пов'язані з туризмом (мультиплікаційний
ефект).
Тому іноземний туризм розглядається
як експорт послуг. Існує на ринку туристичних
послуг і реекспорт турпродукту, який
полягає в реалізації іноземним туристам
на національному ринку турпослуг та товарів,
споживання яких відбудеться в третій
країні. Створюють турпродукт та реалізують
його споживачам спеціалізовані підприємства,
що виступають суб'єктами ринкової діяльності.
Тобто, ринок туристичних послуг можна
розглядати і як сферу функціонування
спеціалізованих підприємств, що задовольняють
специфічні потреби туриста.
Специфіка туристичної послуги
обумовлює комплексоутворюючий характер
туристичної діяльності та забезпечує
мультиплікаційний ефект, який дозволяє
визначити зв'язки та міру інтегрованості
туризму в національну та світогосподарську
системи.
Структуроутворюючими одиницями
ринку є споживач та виробник туристичної
послуги, різноманітні зв'язки та відношення
між якими формують, ринкові структури
попиту та пропозиції. Внутрішня організація
системи утримується динамічною рівновагою
між попитом та пропозицією, збалансованою
за структурними параметрами в часі та
просторі. Просторово-часові структури
попиту/пропозиції є функціональними
територіальними утвореннями, які характеризуються
взаєморозміщенням, наявністю просторових
зв'язків, виражених перш за все переміщенням
туристів, і розвитком, фіксованим динамікою
туристичного процесу. Туристичний процес
розглядається як узагальнююча характеристика,
яка відтворює взаємодію ринків споживача
та виробника турпродукту і просторово-часову
відповідність попиту/пропозиції в параметрах
обсягу та структури споживання. Поняття
«туристичний процес» дозволяє визначитись
з часовим вектором ринкової системи та
встановити об'єктивні параметри територіальної
диференціації споживання.
Туризм проявляється як форма
суспільного споживання специфічних благ,
послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась
внаслідок соціологізації відтворювальної
функції, утворивши галузь діяльності
зі створення цього специфічного продукту
та організації його споживання, яка за
кінцевим призначенням та характером
діяльності належить до споживчих галузей
господарства. Організація споживання
основана на стійких зв'язках між споживачами
та виробниками і між виробниками в процесі
створення турпродукту та зафіксована
в ринкових структурах.
Таким чином, туризму притаманний
«подовжений» цикл обслуговування, який
стосується як часу обслуговування, так
і просторових зв'язків між центрами концентрації
попиту та центрами безпосереднього обслуговування.
1.3 Індустрія туризму
– основа розвитку національного
ринку туристичних послуг
Формування національного туристичного
ринку є наслідком складної взаємодії
внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних
процесів, які спричинюють потребу в туризмі
і формують попит на туристичні послуги.
Саме ці процеси зумовлюють різні моделі
формування національного туристичного
ринку. На основі аналізу ринкових процесів
в сфері туризму можна виділи принаймні
дві основні такі моделі: 1) модель саморозвитку
та 2) привнесену модель. За першою схемою
національний ринок туристичних послуг
є наслідком загального соціально-економічного
розвитку і формування потреби населення
в туризмі як в формі проведення дозвілля
в подорожі. Попит на туристичні послуги
формується як в країні (на послуги внутрішнього
та міжнародного зарубіжного туризму),
так і за її межами (послуги міжнародного
іноземного туризму), а задовольняється
він пропозицією, яку створюють і реалізують
суб'єкти національного туристичного
ринку. За другою схемою національний
ринок туристичних послуг формується
під переважним впливом попиту зовнішніх
ринків і задля його задоволення створюється
сфера діяльності, рівень розвитку якої
відповідний попиту та можливостям національної
економіки при недостатньо вираженому
внутрішньому попиті.
Тобто, формування національного
ринку туристичних послуг може відбуватися
під дією як внутрішніх, так і зовнішніх
потреб. Стабільність національного ринку
гарантується перш за все потребами внутрішніми,
тобто потребами населення країни в відпочинку
і змістовному проведенні дозвілля в подорожі.
Обсяг цих потреб, їх структура, ритміка
визначаються сукупною дією об'єктивних
умов та суб'єктивних чинників, які саме
й характеризують умови та стиль життя
населення. Наявність мотивації залежить
не тільки від демографічних характеристик
споживача, зокрема рівня освіти та рівня
життя, Що впливають на поінформованість
і формують попит, а й від можливостей
національного ринку країни не тільки
задовольнити цей попит, а й сприяти виникненню
мотивації, формувати та підтримувати
її. Задоволення туристичних потреб, які
створюються на зовнішніх ринках, також
залежить від стабільності національного
туристичного ринку, від його здатності
створювати різноманітний туристичний
продукт, стимулюючи попит. Таким чином,
національний туристичний ринок створюється
внутрішнім та зовнішнім попитом і внутрішньою
пропозицією, просторово-часова збалансованість
між якими забезпечується національною
індустрією туризму.