Безпека туристичних послуг

Безпека туристичних послуг — це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна туристів і оточуючого природного середовища за звичних умов їх виробництва і споживання. Безпека життєдіяльності (БЖД) — комплексна наукова дисципліна, що вивчає небезпеки і захист людини від них. Основні положення її базуються на тому, що діяльність людини потенційно небезпечна; небезпеки, реалізовуючись у просторі і в часі, завдають шкоди людині, що виявляється в нервових потрясіннях, хворобах, травмах, інвалідних і летальних випадках тощо. БЖД вирішує проблеми ідентифікації (розпізнавання) небезпек (вид, просторові і часові координати, величина, можлива шкода, вірогідність тощо); профілактики (на основі зіставлення витрат і зиску); дії в умовах надзвичайних ситуацій (у зв'язку із залишковим ризиком частина небезпек може реалізуватися з певною вірогідністю).  
 
Класифікація небезпечних і шкідливих факторів: Класифікацію небезпек здебільшого проводять за такими ознаками:

1. Походження: природні, екологічні, техногенні, антропогенні, біологічні, соціальні та змішані.

2.  Структура (будова): прості і похідні, породжувані взаємодією простих.

3.  Наслідки: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні випадки тощо.

4. Характер впливу на  людину: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; всі вони поділяють на активні і пасивні.

5.  Збиток: соціальний, технічний, екологічний тощо.

6.  Локалізація: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом. 7.  Час дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні.

8.   Сфера прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо.

За ступенем і характером дії на організм всі чинники умовно поділяють на шкідливі і небезпечні. До шкідливих відносяться ті чинники, які за певних умов стають причиною захворювань або зниження працездатності. Мається на увазі зниження працездатності, що зникає після відпочинку або перерви в активній діяльності. Небезпечними називають ті чинники, які за певних умов призводять до травматичних пошкоджень або раптового і різкого погіршення здоров'я. Як природні, так і антропогенні чинники можуть бути фізичними, хімічними, біологічними, І психофізичними. Хімічні чинники: — природні: хімічні речовини, що поступають до організму людини з повітрям, водою, їжею (амінокислоти, вітаміни, білки, жири, вуглеводи, мікроелементи); — антропогенні: надходження речовин з різних підприємств і транспорту (наприклад, хімічна зброя). Фізичні чинники: —   природні:  всі кліматичні показники (температура повітря, вогкість, швидкість вітру, атмосферний тиск, сонячна радіація); — антропогенні: різні види енергії, що генеруються людиною: (іонізуюче випромінювання, електричний струм, шуми, вібрація, штучне освітлення, зброя масового ураження). Біологічні чинники: — природні: мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки); —  антропогенні: біологічні засоби захисту рослин, викиди промислових підприємств, ферм, підприємств з виробництва білків, сироваток, вакцин, біологічна зброя. Психофізичні чинники складаються з різного роду фізичних та психологічних перевантажень. 
 
Безпека в туризмі залежить від багатьох чинників (політичної обстановки, стану навколишнього середовища тощо), які необхідно враховувати при плануванні туристичного обслуговування. В систему заходів із забезпечення безпеки туристів входять: запобігання ризикам для туристів, пов'язаних з природними і техногенними катастрофами в туристичних центрах; попередження епідеміологічних, бактеріологічних і інших медичних ризиків і дотримання відповідних формальностей; організація безпеки туристів на транспорті; страхування туристів у подорожі, а також страхування відповідальності туристичних організацій; створення служб та систем безпеки. Важливим, при цьому є повне інформування туристів про можливі ризики, правила їх попередження, а також гарантії їх безпеки. Надання безпеки передбачає цілий комплекс заходів у рамках національного законодавства, що гарантують безпеку пересування туристів територією держави, їх перебування, збереження їх здоров'я, життя і майна. 
 
Безпека туризму повинна бути заснована на ретельно продуманої, цілеспрямованої і комплексної системи заходів з метою створення таких умов, при яких будь-яка подія з туристом свідомо не могло б відбутися. Безпеку туризму можна підрозділити на ряд рівнів, починаючи з безпеки засобів і транспорту, готельних і рекреаційних комплексів, туристичних центрів, а також країни в цілому. При цьому вводяться заходи безпеки не повинні завдавати шкоду інтересам, обмежувати права і свободи як самих туристів, так і місцевих жителів.

Безпека туристів, їхнє благополуччя, а також підтримка високої якості обслуговування в місцях туристського призначення не можна розглядати окремо від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни навколишнього середовища в цілому. При розробці і проведенні життя норм безпеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає повинні бути взаємно гармонізовані.

Безпека туристів і захист у сфері туризму зв'язані з великою кількістю правил і постанов, що повинні виконуватися не тільки туристською адміністрацією, але і цілим рядом інших адміністративних органів, що працюю' у різних економічних і соціальних секторах (фінанси, охорона здоров'я, охоро навколишнього середовища, розвиток територій, енергетика, зайнятість і т.п.), і насамперед у приватному.

Таким чином, питання забезпечення безпеки в туризмі можна розглядати у наступних напрямках:

* особиста безпека туристів  і їхнього майна, забезпечення  якої найважливішою задачею національного розвитку туризму і міжнародного співробітництва;

* безпека навколишнього  середовища в місцях масового перебування туристів, безпека туристських об'єктів.

* безпека національних  інтересів приймаючих держав.

Згідно із Законом України "Про туризм" з метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати.

- підготовку безпечних  умов для перебування туристів, облаштування походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем.

- навчання туристів засобам  профілактики і захисту від  травм та нещасних випадків, інструктаж  з надання першої медичної  допомоги, а також інформування  про джерела небезпеки, які можуть  бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів.

- контроль за підготовкою  туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів.

- надання оперативної  допомоги туристам, що зазнають  лиха, транспортування потерпілих.

- розробку та реалізацію  спеціальних вимог безпеки під  час організації та проведення  походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.

Основні загрози розвитку туризму. Соціологічні опитування, проведені Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, показали, що найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

Війна, неспокій, політична нестабільність (74%). Цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої країни. Практика показує, що вплив цього фактора є набагато вагомішим і торкається він не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й край межуючих з нею. Прикладом цього може бути Близький Схід, де на відносній невеликій території сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку. Але динаміка розвитку туризму в цьому регіоні зазнає різких коливань. Так, через| військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потої туристів та доходів від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід відвідало на 17,6% іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за аналогічний період скоротились на 16,5%. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році цей регіон відвідало на 6,62% іноземних туристів менше, ніж у 1990 році, а надходження від туризму в 1991р. зменшились на 14,4% в порівнянні з попереднім роком.

Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість подорожуючих до своїх країн перекреслюються одним повідомленням про зростання напруженості в регіоні. Від цього потерпають не тільки державні бюджети, які недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, котрі несуть великі збитки під час зменшення потоку туристів.

Екологічні проблеми (57%). Цей фактор є характерним, перш за все, для України, в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу відзначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х - вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж в 5 разів в порівнянні з 1985 роком, і тільки нещодавно їх число почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється ще й тим, що він носить довгостроковий характер, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, аніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.

Хвороби та епідемії (55%). Вплив цього фактора є особливо значимим для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, с невивченість даного регіону і численні хвороби та епідемії, які постійно спалахують тут. Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони із складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону.

Природні катаклізми та катастрофи (49%). Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх практично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. 1 хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до її відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. Найбільш характерними ці чинники є для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50% туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду.

Злочинність (44%). Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. В даному контексті маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Прикладом тут може бути випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році Єгипет втратив 25-30% іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в СІЛА після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін.

Відправляючись у подорож, турист стикається з рядом проблем, які за збігом обставин можуть призвести до непередбачуваних наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на враження від неї. Турист постійно знаходиться під впливом обставин підвищеної небезпеки і, загалом, перебуває в незнайомому середовищі, відмінному від звичного середовища його мешкання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету від хвороб, поширених в цій місцевості, не пристосований до перебування та інтенсивних навантажень у високогірних районах. Ризик отримання травми туристом може виникнути в найрізноманітніших умовах. Проте найбільша вірогідність події виникає при переміщення механізмів і предметів, на місцевості складного рельєфу, переміщення гірських порід (каменепадів, сніжної лавини, селів і інших), несприятливих ергономічних характеристиках спортивного інвентаря, одягу, взуття, спорядження, що викликає травми, а також при атмосферних і інших природних явищах. З метою зниження травмонебезпеки використовуються: огорожі туристичних стежок і маршрутів, захисні пристрої рухомих механізмів, предметів (канатні дороги, підйомники, гірськолижні траси тощо); індивідуальні захисні пристрої (страхувальні мотузки, головні шоломи, льодоруби, спеціальне взуття), дотримання спеціальних ергономічних вимог до спортивного інвентаря і спорядження; дотриманням будівельних норм і правил при обладнанні житлових приміщень і громадських будівель, правил підготовки устаткування і експлуатації засобів транспортування туристів, інформування туристів про наявність небезпеки і правил поведінки, заходи щодо попередження травм.