Виготовлення оберегів

«Наш оберег ішов з землі, 
Коли нас скіфами ще звали. 
І талісман той берегли, 
І щастя в доленьці шукали. 
Або коли була війна, 
І ворог йшов на схил Дніпровий, 
Чи то котилася чума, 
Чи хтось був дуже тяжко хворий...» 
О. Онищенко

     Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов'язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не укради»,— були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були — оберегами.

     У давнину людина відчувала тісніші зв'язки з силами природи і вже за часів палеоліту (10—5 тис. до н. е.) диференціювала їх на добрі та злі, причому добрі були оберегами від злих. Але їх треба було періодично задобрювати, звертатись до них з магічними заклинаннями, приносити їм жертви.

     Проте людина відчувала потребу ще і в матеріалізованих захисниках — оберегах. Найдавніший зразок оберега — жіноче божество, яке було поширеним практично у всіх народів. Берегиня — мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра.

     Образ Берегині дійшов до нас у вишивці: на обрядових рушниках, у жіночому одязі бачимо стилізовану жіночу постать, найчастіше — з піднятими руками (знак захисту), іноді з прибогами — конями по обидва боки (іл. 1). Нерідко Берегиню підміняла ідеограма — ромб з гачками — землеробський символ родючості, магічний оберігальний знак (українська плахта — своєрідне «перепитування» цього мотиву).

     Прикраси-обереги у вигляді гривни (до речі, її носили і чоловіки), намиста, мониста, діадеми, різних символічних прикрас для коміра повинні були охороняти найменш захищену частину тіла — шию. Персні несли в собі ідею макросвіту (замкнене коло), що, за віруваннями древніх слов'ян, захищало мікросвіт дівчини (як обручка — мікросвіт заміжньої жінки). На срібних браслетах-наручах, що охоплювали широкі рукава весільного вбрання нареченої, витискали зображення паростка древа життя — крину та двох сиринів (птаходів) по обидва його боки. В цьому мотиві персоніфікувалась ідея зародження нового життя.

     Оберіг на шиї, біля серця або на поясі був дуже поширеним. Контакт із тілом, а відтак постійне нагадування про себе, мали неабиякий психологічний ефект: це заспокоювало, надавало сили, впевненості, а при віддаленні від домівки — ще й зігрівало спогадами про батьківщину, про рідних.

     Ще за епохи палеоліту людина носила на шиї підвішені на мотузці ікла маралів, хижих звірів, кістки мамонтів, камінчики (як частки чогось великого, тобто сили — хижака, скелі), які повинні були відлякувати злих духів. Пізніше, за доби культу язичницького бога-громовержця Перуна, за обереги правили мініатюрні амулети-сокирки (знак Перуна) та інші «шумні» предмети — металеві ключі, бубонці, брязкальця, ножі, ланцюжки, що кріпились на поясі чи на плечі. Підвіски-лунниці в намисті охороняли жінку від наврочення. Гуцули ще донедавна практикували після обряду першої купелі прив'язувати на праву ручку немовляти мішечок з часником і шматочком глини з печі — як надійний оберег від дитячих хвороб.

     Та чи не найбільшого розповсюдження не тільки у слов'ян, але і в багатьох інших народів набув хрест, який носили на шиї. Він був поширений задовго до виникнення християнства і вважався надійним оберегом від «чорних» сил.

     3 усіх чотирьох сторін (магічність знаку вбачалась саме в його орієнтації на 4 сторони — знак всесвіту; 4 виміри, 4 пори року, 4 стихії).

     Здавна хрест вважався ще й емблемою вогню (бо форма хреста нагадує знаряддя для добування вогню), пізніше — сонця, як вогню небесного. З вогнем пов'язане язичницьке уявлення про очищувальну, цілющу стихію. На Україні в Страсний четвер страсною свічкою, яку приносили з церкви, на сволоках хати, над вікнами, дверима, на воротах випалювалися хрести. Знак цей наносили і на господарські будівлі, на речі хатнього скарбу, одяг з метою вигнати злі сили, очистити (пригадаймо вислів «людина без хреста в душі»).

     Оберіг як знак віри у вище заступництво, сфокусований у слові, числі, символічній речі, в художньому образі, в побутовому предметі або предметі релігійного призначення, був відомий практично всім народам.

     Створюючи обереги, треба дотримуватись деяких правил.

Правило перше. Обереги не можуть бути виготовлені для себе.

Правило друге. Ніхто не може змусити кого-небудь виготовити для себе оберіг або прохати зробити це. Обереги виготовляються лише по добрій волі і від чистої душі.

Правило третє. Найсильніші обереги - ті, які виготовлені, зроблені для вас вашими кровними родичами: батьком, матір'ю, братом, дітьми. Подружні зв'язки за традицією не вважаються кровною спорідненістю, але, якщо шлюб гармонійний і щасливий, взаємно створені обереги теж мають велику силу.

Правило четверте. Потрібно дуже ретельно ставитися до вибору матеріалів для оберегів, адже часто матеріал (камінь, дерево), який хороший для вас, абсолютно не пасує для того, кому ви цей оберіг створюєте.

Правило п'яте. В процесі створення оберега ви повинні постійно думати про ту людину, для якої ви його робите, уявляти його образ, відчувати його енергетику, настрій, характер, потреби.

     Якщо ви неухильно дотримуватиметесь усім правилам, ймовірно, зроблений вами оберіг дійсно зуміє захистити свого господаря від безлічі бід і напастей.

     Найбезпечніші, доступніші і зручніші для виготовлення оберегів матеріали - це звичайні нитки: шерстяні, льняні, бавовняні. А найпростішим оберегом з давніх часів вважалася вишивка. Вона традиційно була присутня на будь-якій тканині, рушнику, одязі. Головне у вишивці-оберезі - колір і орнамент. Колірна гамма повинна відповідати тій частині спектру, яку вишивка покликана захищати. Тоді вона зуміє захистити свого господаря від безлічі бід і напастей.

     Знаки, які використовуються в оберегах:

• Хрести - перешкода і відраза злу, знак закритості.
• Дерево (найчастіше ялиночка) - символ взаємозв'язку всього в світі, символ довгого життя.
• Квітка - символ краси і непорочності, червона квітка - символ земної любові.
• Зірки - знак небесного вогню. Зірки повинні мати трикутні або рівні промені. Знак розуму і просвітницьких думок.
• Круги - символ родючості, материнства, достатку, знак жіночого начала в природі.
• Квадрати - знак землеробів, символ родючості полів. Часто перемежаються світлий і темний квадрати, інколи вони посилюються штрихуванням уподовж або упоперек.
• Спіраль - символ мудрості; якщо колірна гамма синьо-фіолетова - сокровенних знань. Щонайпотужніший відвертаючий знак для всієї темної суті тіньового світу - якщо колір червоний, білий або ж чорний.
• Хвиляста лінія - хвилі, вода, світовий океан. Символізує початок життя, уміння пристосуватися до обставин. Якщо лінії розташовані вертикально - це знак самовдосконалення, «сходи в піднебесся», дорога до таємних знань.
• Трикутник - символ людини; особливо якщо супроводиться невеликими крапочками або кухлями з боку вершини. Символ людського спілкування.

     Ще з давніх-давен в кожній українській хаті були обереги достатку. В основному, це були вироби з зерен та насіння. Вони оберігали сім’ю від голоду та злиднів. В теперішній час мало де можна їх побачити. Але така річ прикрасить вашу оселю і зробить її індивідуальною. Вінок – ще один український оберіг, який у древніх слов’ян був пов'язаний із культом сонця. У повному вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких щось символізувала, була оберегом і ліками.

     Технологічна картка "Виготовлення оберега з круп та насіння"

1. Прозору, тонку, але міцну харчову плівку поріжте на квадрати 10х10 см.
2. Деякі крупи та насіння можна підфарбуйте харчовими барвниками.
3. Приготуйте вузлики (діаметром близько 4 см), заповнені крупами, насінням, сіллю, цукром. В один з вузликів покладіть монетки.
4. Затягніть вузлики та закріпіть їх міцною ниткою.
5. Прив’яжіть їх до обруча в два ряди в шахматному порядку (рис.1).
6. Готовий оберіг перев’яжіть барвистою стрічкою, на яку потім повісять цей виріб.