Порівняльний аналіз стану охорони праці в Україні та США

Органи державного управління охороною праці та їх повнова-ження

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;
• Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;
• Державний департамент з нагляду за охороною праці в складі Міністерства праці та соціальної політики України (Держнаглядохоронпраці);

на регіональному рівні:

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
• місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування;

на галузевому рівні:

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Кабінет Міністрів  України забезпечує реалізацію державної політики щодо управління охороною праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища. 
Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення розробляє та вживає заходів щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів і рішень уряду України, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем. 
Комплексне управління охороною праці в державі, у тому числі й державний нагляд за охороною праці здійснює Державний департамент з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), який виступає правонаступником Комітету з нагляду за охороною праці . Основними завданнями департаменту є реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, комплексне управління охороною праці, здійснення державного нагляду за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпечного проведення робіт, а також охорони надр. 
Місцеві державні адміністрації виконують такі функції: 
забезпечують реалізацію державної політики у галузі охорони праці; 
формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; 
здійснюють контроль за додержанням нормативних актів з охорони праці.

Державне управління охороною праці в США здійснюють:

• Міністерство праці США;
• Федеральне агентство Управління безпеки праці на виробництві;

на регіональному рівні:

• виконавчі органи в сфері безпеки праці штату.

Міністерство  праці США займається розподілом робочої сили, справами професійного навчання, працевлаштування ветеранів, здійснює нагляд за застосуванням праці жінок і дітей, надає допомогу штатам у розробці законодавства і встановленні адміністративних органів нагляду, сприяє здійсненню програм найму на громадські роботи і страхування від безробіття, збирає й видає статистичні дані з питань праці.

Федеральне агентство  Управління безпеки праці на виробництві і відповідні департаменти праці штатів випускають  детальні розпорядження, що передбачають, зокрема, обмеження по використанню небезпечних матеріалів, вимоги до вентиляції виробничих приміщень, до водопостачання, зберігання виробничих відходів, забезпеченню працівників душовими  кабінами  тощо.  Місцеві органи у штатах здійснюють також функції посередництва і арбітражу у трудових спорах.

Правове і нормативне регулю-вання охорони праці

Головним законом України  у сфері охорони праці є  Закон України "Про охорону  праці ". Існує ще ряд інших  законів що регулюють питання  охорони праці:

1. Конституція України (ст.43,45, 46);
2. Кодекс законів про працю України ( КЗпП ) ;
3. Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадка та професійного захворювання ,які спричинили втраті працездатності " ;
4. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" ;
5. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ;
6. Закон України "Про Використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ;
7. Закон України " Про пожежну безпеку " .

Трудові відносини в США  регулюються  федеральними законами і законами штатів. Конституційної основою федерального законодавства  про працю є конституція США (п. 3, ст. 8 ). Праця на підприємствах  внутрішньоштатногозначення регулюється законами штатів. Ці закони приймаються в основному за зразком федеральних законів.

Також існує ще низка законів  які регулюють питання охорони праці:

1. Закон про професійну безпеку та охорону здоров'я;
2. Закон про гігієну і безпеку праці на робочому місці;
3. Закон про соціальне забезпечення;
4. Та ін..

Системи управління охороною праці  (СУОП)

СУОП виступає як функціональна  підсистема системи управління всім господарським комплексом України  в цілому. Розглядаючи систему  управління охороною праці в державному масштабі, слід зазначити такі її особливості, як складність і багатозв'язковість системи СУОП на конкретному об'єкті багаторівневої системи управління, де найвищим рівнем є державне управління, а нижчим - управління охороною праці на конкретній ділянці чи в конкретному цеху підприємства. Залежно від форми власності та відомчої підпорядкованості об'єкта проміжні ступені управління можуть виступати як відомче, регіональне управління, а також управління на рівні підприємства, об'єднання тощо.

У 1978 p. у США була видана перша версія ISRS (International Safety Rating System), розроблена International Loss Control Institute, Longville, Georgia. Ця методика як складова системи зменшення втрат на підприємстві неодноразово вдосконалювалася і стала міжнародним інструментом оцінки і сертифікації систем управління охороною праці на підприємствах. Вона охоплює велику кількість питань, однак вони не систематизовані у вигляді загальних і спеціальних функцій управління, котрі є обов'язковими для процесу управління соціально-економічними системами.

Навчання з питань охорони  праці та перевірка знань

Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони  праці - один з основних принципів  державної політики в галузі охорони  праці, фундаментальна основа безпеки  праці та необхідна умова вдосконалення  управління охороною праці та забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму  на виробництві.

Основним нормативним  актом, що регламентує порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці". Вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності.

Нагляд за дотриманням  даного Типового положення здійснюють органи державного нагляду за охороною праці, а контроль служби охорони  праці центральних та місцевих органів  виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств.

 Організація навчання  і перевірки знань з питань  охорони праці на підприємстві

Працівники під час  прийняття на роботу і в процесі  роботи, а також учні, курсанти, слухачі  й студенти під час трудового  та професійного навчання проходять  на підприємстві за рахунок роботодавця  інструктажі, навчання і перевірку  знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також  правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання  навчальних практичних завдань) без  навчання і перевірки знань з  питань охорони праці забороняється.

На підприємстві, здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручає  організацію цієї роботи.

На підприємстві для перевірки  знань працівників з питань охорони  праці наказом керівника створюється  відповідна комісія. Головою комісії  призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація роботи з охорони праці. У разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник.

До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони  праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці  та ін. Комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше  трьох осіб.Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та консультації. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з охорони праці виявили задовільні результати, видають посвідчення. При незадовільних результатах перевірки знань працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.

Працівники, які не пройшли  навчання, інструктаж і перевірку  знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Особлива увага до навчання з питань охорони праці є одним  із факторів, що сприяє підтриманню  порівняно невисокого рівня виробничого  травматизму у США. Американська система державного нагляду, на відміну  від України, робить акцент на навчанні безпосередніх виконавців і учасників  виробничих процесів. Тобто тих людей, які більше за інших зазнають впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів. До них належать робітники всіх професій, медсестри, офіціанти, соціальні працівники, продавці, перукарі, кухарі, прибиральниці та інші.

Як ви бачите, в цьому  переліку немає спеціалістів, посадових  осіб, керівників усіх рангів. Навчання цих робітників, є вже зовсім іншим  напрямком роботи Адміністрації  охорони праці та здоров'я (OSHA), яка  є структурною одиницею Департаменту праці США (аналог Міністерства соціальної політики в Україні).

OSHA в своїх навчальних  центрах навчає робітників за  трьома основними програмами:

- охорона праці в промисловості;

- охорона праці в морській  галузі;

- охорона праці в будівництві.

Тривалість навчання (10, 16 або 30 годин) можна вибирати за бажанням. Вартість навчання від 300 до 800 доларів, в залежності від тривалості курсу. Ті, хто пройшов навчання, отримують  «картку» - свідоцтво про його закінчення. Але курс навчання, який проводить OSHA – неповний. Все тому, що вимоги законодавства  до навчання робітників набагато ширші  за ті, що дає 30-годинне навчання. Тому роботодавець зобов'язаний доповнити  це навчання заняттями з охорони  праці із урахуванням тих небезпечних  факторів, з якими стикаються на своїх робочих місцях його наймані  працівники.

США виділяє значні суми на підтримку малого бізнесу. Та це й не дивно, тому, що саме малий бізнес – є одним із китів, на яких тримається економіка США. Фінансова підтримка  малого бізнесу у сфері охорони  праці вирішує одразу два завдання – соціальне та економічне. Перефразуючи відоме прислів’я: і вовк ситий і вівці цілі – і прибуток власника не зменшується, і працівники навчені безпеки. І насправді працівники цілі, адже завдяки навчанню в США у малому бізнесі рівень виробничого травматизму постійно знижується.

Гранти на проведення тренінгів OSHA присуджують з 1978 р. За весь цей  час близько 1 тисячі неприбуткових  організацій одержали 205 млн. доларів, за які були проведені тренінги з  охорони праці для 1,8 млн. робітників.

Кошти грантів на конкурсній основі направляються неприбутковим  організаціям – навчальним центрам. Ці організації є комунальними, релігійними, профспілковими, а також об'єднаннями  роботодавців і вищі навчальні заклади, яких підтримують держава або  адміністрація штатів. Цільовою аудиторією навчання, відповідно до вимог державного фонду імені Сюзанни Харвуд (далі – фонд), є робітники із низьким рівнем освіти та грамотності, а також ті працівники, які працюють на виробництвах підвищеної небезпеки.

Гранти виділяються на програми, які спрямовані на те, щоб  навчити слухачів розпізнавати небезпечні виробничі фактори на робочих  місцях і запобігати їх впливові на людей. До програм обов'язково входить  вивчення вимог закону про охорону  праці 1970 р. Велику увагу спрямовано на інформування робітників про їхні права і відповідальність роботодавців за створення здорових і безпечних  умов праці.

Відповідальність за порушення  законо-давства про охорону праці

Згідно із Законом України  «Про охорону праці» за порушення  законодавчих та інших нормативних  актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників. 
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. 
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах: 
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за: 
порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання ; 
невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. 
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:  
головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф; 
начальниками територіальних управлінь — до 1 %; 
начальниками інспекцій — до 0,5%. 
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати. 
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі: 
нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника — у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності; 
нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності; 
смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потерпілого. 
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному розмірі. 
За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки. 
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання. 
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

В США з 1970 року діє Федеральний  закон про промислову безпеку  і здоров’я. В кожному із штатів також введені свої нормативні документи, в яких прописані вимоги до процедури  проведення інспекцій умов праці  і дотримання законодавства в  сфері охорони праці.

Після перевірки, проведеної інспектором, і у випадку виявлення  порушень, директор регіональної інспекції визначає, які статті яких нормативних актів були порушені і які пропонуються заходи покарання. Такі приписи видаються з тим, щоб проінформувати роботодавців і працівників про те, які вимоги були порушені, і про те, які дано терміни на усунення виявлених порушень.

За порушення вимог  охорони праці, які не призвели до смерті працівника або не спричинили йому серйозну фізичну шкоду, передбачений штраф у розмірі 7 тис. $ за кожне  порушення на розсуд інспектора. Санкції  за подібні порушення можуть бути знижені до 95% в залежності від  добросовісності роботодавця, статистики минулих порушень і розмірів підприємства. Якщо після корегування штраф  складає менше 100 $, то штрафна санкція  не застосовується.

У випадках суттєвої вірогідності того, що працівнику могли бути заподіяні  тяжкі тілесні ушкодження або  нещасний випадок міг привести до смерті, при тому, що роботодавець знав про таку вірогідність, в таких  випадках накладається штраф в розмірі  до 7 тис. $ за кожне порушення.

За кожне умисне порушення  — роботодавець або знає про те, що 0 небезпеки, передбачений штраф до 70 тис. $.

Якщо роботодавець визнається винуватим у вчиненні умисного порушення  вимог стандарту, яке призвело до загибелі працівника, до такого правопорушника застосовуються санкції у вигляді  штрафу або позбавлення волі на строк  до 6 місяців, або обидві санкції  разом. Розмір штрафу складає від 250 тис. $ для посадової особи або 500 тис. $ для підприємства. Розмір штрафу встановлюється в судовому порядку.

У випадку нездатності  роботодавця усунути виявлене порушення вимог охорони праці, на нього накладається штраф у розмірі до 7 тис. $ за кожен день неусунення порушення, починаючи з дати отримання припису.

Погрози інспектору або вчинення опору проведенню перевірки в будь-якій формі, залякування інспектора або втручання в хід перевірки є кримінальним злочином, за такі порушення передбачений штраф у розмірі не більше 5 тис. $ і тюремне ув’язнення на строк не більше 3 років.

Крім того, з 1977 року діє  спеціальна галузева адміністрація  по охороні праці. В цій адміністрації  діє цілодобова гаряча лінія, на якій збираються скарги на порушення в  сфері охорони праці. Незалежно  від кого і як була отримана скарга (телефон, Інтернет, письмово тощо), вона є підставою негайної перевірки  інспекторами; достатньо, щоб інформація містила відомості про місце  і факт загрози здоров’ю людей. Показником результативності роботи адміністрації  є щорічне зниження на 15% нещасних випадків на виробництві і скорочення за п’ять років на 50% втрат робочих  днів з причини аварій. 

Статистика нещасних випадків на виробництві

За даними сайту Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України загальна кількість нещасних випадків на виробництві з 2005 по 2012р. скоротилося з 94,2 до 22,1 тис. чол. (У тому числі зі смертельними наслідками з 2,3 до 1,2 тис. чол.).

Нажаль, до останнього часу зниження травматизму було пов'язано  в основному тільки з падінням обсягів виробництва та зменшенням чисельності працівників. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам все ще працюють більше 3,4 млн. чоловік. 850 тис. машин, механізмів, транспортних засобів не відповідають вимогам безпеки. Більше 10 тис. виробничих будівель і споруд знаходяться в аварійному стані.

Але слід зазначити, що починаючи  з 2008 року намітилася тенденція щодо поліпшення становища в галузі охорони  праці на виробництві. У 2008 році вперше в програмі діяльності уряду разом  із загальними напрямами охорони  праці питання промислової безпеки  був виділений окремим блоком. Виконання в повному обсязі цих  заходів, визначеність пріоритетів  державного нагляду та їх реалізація дозволили зменшити рівень загального травматизму на 5%, а травматизму  зі смертельним результа-том - на 4,5% за умови зростання обсягів виробництва на 15,8%.

На 5% зменшився травматизм зі смертельним результатом у  вугільній галузі, на 3,7% - в агропромисловому комплексі, на 2,1% - в машинобудівній промисловості, на 2% - у житлово-комунальному господарстві. У 2011 році на 98 шахтах вугільної  галузі випадків смертельного травматизму  не зафіксовано, 65 шахт не фіксують смертність починаючи з 2010 року, 36 шахт - починаючи  з 2009року.

Протягом 2012 року при зростанні  промислового виробництва на 12,5% рівень загального травматизму порівняно  з 2011 роком знижений більш ніж  на 8%, смертельного - більш ніж на 5%. У найбільш травмоопасной вугільної галузі вдалося досягти зменшення загального травматизму на 17%, смертельного - майже на 8%. Але, незважаючи на зниження, він залишається ще досить високим - загинуло 200 чоловік. В агропромисловому комплексі загинуло 257 осіб, у будівництві - 138, на транспорті - 95, соціально-культурній сфері та торгівлі - 121.

2012 має, без перебільшення,  позитивні тенденції у сфері  промислової безпеки, але ці  показники ще не досягли рівня  розвинених країн світу.

Найбільший обсяг інформації представляє Бюро трудової статистики (БТС) при Міністерстві праці США. Щорічно БТС публікує огляд нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. За даними Інституту США і Канади, цей огляд узагальнює дані в приватному секторі промисловості і охоплює 108 млн чоловік (стан на 2012 рік). Для випадків зі смертельним результатом БТС публікує щорічно окремий огляд, який іменується як Перелік нещасних випадків на виробництві зі смертельним результатом. Перелік охоплює не тільки працівників приватного сектора, але і службовців федерального уряду і місцевих органів влади, а також працюють не за наймом загальною чисельністю понад 130 млн осіб.

Постраждалі від нещасних випадків на виробництві в США діляться на три категорії. Перша категорія включає менш серйозні випадки, які не пов'язані ні з втратою робочих днів, ні з втратою нормальної трудової активності. Друга - це випадки, пов'язані з обмеженням звичайної трудової здібності. Третя категорія - це більш серйозні випадки, які призводять до втрати працездатності на один робочий день чи більше.  
За даними Інституту США і Канади, в 2012 році загальна кількість нещасних випадків, зафіксованих БТС, становило 5,7 млн, з них 3 млн ставилися до першої, 1 млн - до другої і 1,7 млн - до третьої категорії. У випадках, що відносяться до третьої категорії, середня тривалість втрати працездатності становила п'ять днів.  
Травматичні ушкодження, що призвели до втрати працездатності на один день і більше, розташувалися таким чином в порядку убування: розтягнення суглобів і сухожиль, удари і контузії, порізи і рвані рани, переломи, множинні травматичні ушкодження, опіки, кистьові травми, розриви сухожиль, ампутації.  
Загальний рівень травматизму на виробництві в США з 2000 року по стійно знижувався. За 2005 - 2012 роки загальна кількість нещасних випадків на виробництві, що фіксуються БТС, скоротилося з 6,8 до 5,7 млн. Число випадків, пов'язаних з втратою працездатності на один робочий день і більше, за той же період зменшилася з 2,6 до 1,7 млн, або з 3,4 до 1,9 випадку на 100 зайнятих повний робочий день. Число випадків зі смертельним результатом скоротилося з 6632 у 2005 році до 5915 в 2012 році.