Поняття принципів трудового права України

юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

Доповідь

з дисципліни: "Трудове  право"

на тему:

"Поняття принципів трудового права України"

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Василь Кирилов

 

 

 

 

Київ - 2013

Вступ

Принципи є узагальнюючим відображенням  змісту всієї галузі права, вони забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку певної галузі в  майбутньому.

Незважаючи на численні дискусії, у теорії права не вироблено єдиного  ставлення до визначення поняття  принципу, та до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв'язків. Не є винятком і наука трудового  права. Проблема принципів трудового  права залишається однією з найбільш дискусійних у теорії трудового  права. Про неналежне дослідження  цього питання свідчить наявність  чималої кількості різноманітних  принципів трудового права. У  галузевій літературі (радянській, зарубіжній, вітчизняній) не вироблено  єдиного підходу до визначення поняття  та системи принципів трудового  права.

Сучасний стан розвитку наукових досліджень характеризується переходом від  позитивістської теорії права до природно-правової теорії. Концептуально  протилежна теорія походження права  зумовлює кардинально новий підхід науковців до визначення поняття, змісту, правової природи принципів права  та дозволяє спрямувати загальнотеоретичне дослідження в якісно нове русло. Все це викликає необхідність дослідження  системи принципів з урахуванням  нових досягнень теорії права  та галузевих наук.

Виявлення правових принципів має  важливе як теоретичне, так і практичне  значення. Для трудового права  теоретичне значення правових принципів  полягає в тому, що вони дають  можливість порівняти право різних держав, а також право однієї країни на різних історичних етапах. Принципи, як керівні ідеї, мають важливе  значення для ефективного функціонування всієї системи норм даної галузі права. За допомогою принципів не тільки формулюється сучасний державний  підхід до правового регулювання  праці, але визначається суть майбутніх  правових норм.

Правильно сформульовані принципи дозволяють усувати прогалини в  законодавстві при застосуванні правових норм.

Сучасне законодавство про працю  України в багатьох питаннях є  незавершеним. Ринкові засади, які  впроваджуються в економіку України, породили нові відносини, що не знайшли  ще свого адекватного регулювання. І в цій справі значення принципів  трудового права важко переоцінити.

Принципи повинні створювати певну  систему, бути узгодженими між собою, а також і з загальними принципами права, з принципами державної політики, а також із принципами міжнародно-правового  регулювання праці.

Усі ці обставини визначають актуальність даного питання у наш час та зумовлюють необхідність ґрунтовного  тлумачення принципів трудового  права.

 

 

Поняття основних принципів трудового права України

Поняття «принципів права» у науці трудового права зазвичай визначають як такі вихідні ідеї (засади), які визначають сферу його дії, порядок встановлення прав та обов'язків суб'єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів.

Принципи трудового права є  галузевим різновидом принципів  права в цілому. Принципи трудового  права є об'єктивно обумовленими. Оскільки вони нерозривно пов'язані  з об'єктивними законами розвитку суспільства, зрозуміло, що зі зміною характеру  суспільно-трудових відносин і змісту організації праці відбуваються й відповідні зміни у змісті основних принципах трудового права.

У юридичній науці існує різноманітність  дефініцій принципів трудового  права. Зокрема, у визначеннях одних  авторів принципи трудового права  розглядаються як основоположні  керівні начала, закріплені у чинному  законодавстві, що виражають сутність норм трудового права і головні  напрями держави у сфері правового  регулювання суспільних відносин. Інші автори визначають принципи трудового  права як виражені у правових актах  економічні закономірності організації  суспільного виробництва і розподілу  у формі основних положень правового  регулювання трудових відносин.

Різні поняття принципів трудового  права, які пропонуються у юридичній  літературі, дають змогу виділити дві особливості цих принципів: перша провідна роль щодо норм трудового  права; друга - вираження принципів  у правових нормах (закріплення у  нормах трудового права чи виведення  із групи норм). Важливо підкреслити, що принципи покликані не стільки  проголошувати права і обов'язки суб'єктів, скільки забезпечувати  їх реальне здійснення.

Необхідно зазначити, що для визначення принципів у юридичній літературі використовують різні поняття. Найбільш поширеним є термін "право". Однак такий спосіб викладення неодноразово зазнавав критики. Розробники Трудового  кодексу України у статті 3 при  визначенні основних засад правового  регулювання трудових відносин лише у шостому принципі вживають термін "право"- право працівників  і роботодавців на свободу об’єднання для захисту своїх прав та інтересів. У першому принципі з переліку ст. 3 міститься "право", але йдеться  про право на працю як елемент принципу "свободи праці". Найчастіше автори проекту вживають термін "забезпечення", а не забезпечення права, тобто законодавець переніс акцент із самого права на його забезпечення. На мою думку, такий підхід у багатьох випадках цілком прийнятний.

Для повнішого розкриття змісту принципів права важливо розглянути їхні найважливіші ознаки. Вчені до визначення ознак принципів права  підходять по різному.

Так, О.В. Смирнов, досліджуючи принципи трудового права, виділяв наступні риси:

1) економіко-політична обумовленість,  оскільки вони визначаються політикою  держави, основаною на пізнанні  і застосуванні об'єктивних економічних  законів;

2) спільність змісту (принципи завжди  виражають сутність не однієї, а багатьох груп норм права);

3) цільова предметна визначеність;

4) державна нормативність, оскільки  принципи права являють собою  керівні ідеї, що закріплені в  нормах права, встановлених чи  санкціонованих державою, і які,  володіючи загальністю і обов'язковістю,  мають регулятивне значення;

5) системність (у зв'язку з  тим, що вони виражають сутність  норм права у їх взаємозв'язку  з іншими нормами в рамках  певної системи права);

6) цілеспрямованість, тому що  вони виражають сутність норм  права не в статиці, а в  динаміці, у напрямку вирішення  завдань, поставлених перед народом  самим життям;

7) стабільність, оскільки принципи  права діють протягом певного  тривалого періоду, що відображає  якісний стан системи права,  і за своєю природою не настільки  мінливі, як норми права.

До ознак принципів права  В.Н. Рожин відносить: об'єктивну  обумовленість, закономірності суспільного  розвитку, законодавче закріплення, визначення ними змісту норм права  або характерних рис цього  змісту та ін.

A.M. Колодій зазначає, що, становлячи  головний зміст права, юридичні  принципи отримують усі його  властивості і функції. А це  означає, що:

1) вони нормативно-регулятивні,  загальні, обов'язкові, об'єктивно обумовлені, історичні та ідейно-політичні  категорії;

2) їхньою соціальною функцією  є регулювання і охорона суспільних  відносин;

3) вони є самостійною юридичною  категорією, тобто мають ознаки, що відокремлюють їх від усіх  інших категорій.

Як видно із визначень різних авторів, серед ознак принципів  права виділяють такі, що властиві як іншим елементам системи права, так і ознаки, притаманні винятково  принципам права, відокремлюючи  їх від цих елементів.

Серед ознак, які властиві принципам  права, важливо виділити універсальність, імперативність, загальнозначущість та об'єктивну обумовленість.

Універсальність як ознака принципу права означає, що принципи пронизують всю юридичну матерію. Принципи права  здійснюють універсальне закріплення  основ суспільного ладу, тому вони повинні враховуватись у будь-якій правовій ситуації.

Принципи права наділені імперативністю, що означає їх беззаперечну обов'язковість. Вони забезпечують одноманітне формулювання норм права та їхній вплив на суспільні  відносини. Маючи загальнообов'язковий  характер, принципи права сприяють зміцненню внутрішньої єдності  та взаємодії різних галузей та інститутів права, норм права і правових відносин.

Загальнозначущість принципів права полягає у тому, що вони спрямовують увесь механізм правового регулювання суспільних відносин, визначають нормотворчу і правозастосовну діяльність, формують правове мислення та правову культуру, виступають керівними положеннями та підґрунтям для формування системи права.

Під об'єктивною обумовленістю розуміють  відповідність характеру суспільних відносин економічним, політичним, соціальним процесам, що відбуваються у суспільстві. Будучи об'єктивно обумовленими, принципи права такі, як сама епоха, спосіб життя  людей, суспільні відносини. У принципах  відображається все найбільш важливе, вирішальне, яке існує в дійсності. Сформульовані, офіційно проголошені  принципи організовують та спрямовують  діяльність суб'єктів правовідносин. Таким чином, принципи права за своїм  походженням є об'єктивно обумовленими, бо в них виражається сутність існуючих у суспільстві відносин. Така об'єктивна обумовленість надає  змогу принципам акумулювати  сутність права, характерні риси й особливості  правової системи.

До найбільш суттєвих ознак принципів  права треба віднести, насамперед, їх регулятивність. Загальновідомо, що регулювання суспільних відносин є головною функцією права. Воно здійснюється за допомогою механізму правового регулювання, під яким розуміють цілісне, результативне упорядкування і організацію суспільних відносин через систему правових засобів, у відповідності з вимогами соціально-економічного і політичного рівня розвитку суспільства. За допомогою одних лише принципів права не можна у всіх випадках урегулювати конкретні правовідносини. Таким чином, треба визнати, що регулятивне значення принципів не є аналогічним регулятивному впливу норм права.

Регулятивний характер принципів  права має ще більше посилитися на сучасному етапі розвитку суспільства  і держави у зв'язку з формуванням  демократичної, соціальної, правової держави  і громадянського суспільства в  Україні. Це обумовлено тим, що сукупність принципів права, у числі інших  відображає ці ідеї, акумулює найсуттєвіші та найістотніші властивості цих  явищ і тим самим відбиває процеси  й закономірності, їм притаманні. Так, принципи права передують виникненню того чи іншого типу правового регулювання  і завдяки своєму регулятивному  характеру багато в чому визначають його.

Теза про регулятивний характер принципів права, які в останньому текстуально закріплені у вигляді  норм або ж з них виводяться, може викликати багато заперечень. Проте непереконливою є позиція  авторів, які вважають принципами права  тільки такі основні засади, які  текстуально закріплені в ньому. Річ у тому, що, будучи вираженими у праві, принципи ніби підносяться, віддаляються від свого матеріального  носія (норм права) і стають принципами правосвідомості, внутрішніми регуляторами поведінки людини. Актуальною у зв'язку з цим є думка А.М. Васильєва, який стверджував, що "не можна вважати, що правові ідеї-принципи повністю реалізуються лише в системі правових норм". Цю позицію можна обґрунтувати тим, що саме правові принципи, вже  відображені у нормативно-правових актах, стають реальними і дієвими  регуляторами поведінки більшості  членів суспільства за умов, коли ця більшість не завжди знає зміст конкретних норм, а також тим, що правові принципи знаходяться в центрі цілеспрямованої  діяльності не тільки людини, а й  суспільства, його соціальних інституцій. Як свідчать соціологічні дослідження, люди здебільшого добре засвоюють  загальні вимоги права, що увійшли до правової свідомості як соціальні цінності, як соціальні основи, а водночас конкретні приписи права не завжди їм відомі. Ці роздуми заслуговують більш детального розгляду, тому що можуть стати підставою для подальшого розуміння ознак принципів права  та їх наукової систематизації.

Також одною з важливих ознак  принципів права - спосіб їх вираження  у праві. Відомо, що розрізняють два  способи вираження принципів  права: безпосереднє формулювання їх у нормах права (текстуальне закріплення) і виведення принципів права із змісту нормативно-правових актів (змістове закріплення).

Текстуальне закріплення принципів  права можна знайти, наприклад, у  Конституції України (ст. 1,3,6, 8,15,19 та ін.), яка проголошує принципи суверенності і незалежності, демократичності  і соціальності держави, визнання людини найвищою соціальною цінністю, поділ  державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, верховенство права тощо; в Законі України "Про  Конституційний Суд України (ст. 4), який проголошує: "діяльність Конституційного  Суду України ґрунтується на принципах  верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів гласності, повноти  і всебічності розгляду справ  та обґрунтованості прийнятих ним  рішень" тощо.

Важливою особливістю сучасного  етапу розвитку правотворчості в  Україні можна вважати те, що у  все більшій кількості нормативно-правових актів передбачені окремі статті, що встановлюють принципи організації, функціонування і співвідношення соціальних інституцій. Необхідно і в майбутньому  продовжити практику текстуального  закріплення принципів і в  інших нормативно-правових актах, тому що безпосереднє формулювання принципів  в останніх сприяє більш правильному  застосуванню і тлумаченню цих актів. Вони стають доступнішими і зрозумілішими  для громадян.