Охорона праці

• Конституція України;
• Кодекс законів про працю (КЗпП);

Закони:

• "Про охорону праці",
• "Про охорону здоров'я",
• "Про пожежну безпеку",
• "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист",
• "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";
• "Про дорожній рух";
• "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Не зважаючи на таке широке нормативно-правове забезпечення, стан

охорони праці в Україні залишається незадовільним на протязі багатьох років.

Він тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави.

Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцтву торік

перевищила 150 000, а пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок

нещасного випадку − 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування

пільгових професійних пенсій і пенсій по трудовому каліцтву, відшкодування

шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язання з цим, сьогодні

становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих

галузях і регіонах − від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми

відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику.

Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних

гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все

збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер,

допускається приховування нещасних випадків, свавілля роботодавців в

додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і

компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

 

Їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти (стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші). Коло питань щодо охорони праці розглядається в Цивільному, Кримінальному та Адміністративному кодексах України, в указах Верховної Ради, постановах Кабміну, постановах Президента. Правове поле в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких нікого не можна примусити робити те, що не передбачено в законі.

Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП) – це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами, можуть бути міжгалузевими і галузевими.  Реєстр таких нормативних актів був створений і виданий вперше в 1997 році, та з тих пір постійно поповнюється.

Окрім того, в Україні почали створюватися та діяти вже з 1993 року державні стандарти України в галузі охорони праці та близьких до неї сфер, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані зокрема на забезпечення безпеки праці, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.

Крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні були створені санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила. В Україні також почали діяти міжнародні норми, згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці (ISO).

Як необхідне доповнення до створеної нормативної бази, в Україні створена та діє досить розвинута система державного нагляду, відомчого, громадського та регіонального контролю за охороною праці. Органи держнагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників (контролерів), а в разі відсутності профспілки – громадські, уповноважені трудовим колективом, які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню цих порушень.

Проблемам охорони праці присвячуються дослідження з ряду медичних

дисциплін, що є нині науковою медичною основою охорони праці. До таких

дисциплін належать гігієна праці, професійна патологія, виробнича санітарія,

фізіологія і психологія праці та ін.

 

Пріоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спрямовані не на

здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг.

У значній мірі це пов’язано з нестраховим характером механізму соціального

захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв’язку

між системами охорони праці й соціального страхування. Враховуючи, що стан

охорони праці позначається практично на всіх показниках якості життя

суспільства, таких як тривалість життя людей, стан їх здоров’я, збереження

національного багатства, потрібно формувати нові, більш ефективні форми та

методи профілактичної роботи в сфері охорони праці.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Грищук М. В. Основи охорони  праці: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -238 с.

2. Матеріали Internet – сайту  www.forca.com.ua/knigi/zakoni/

 

Використані джерела:

1. Конституция Украины.
2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці – К.: Каравела, 2003. – 408с.
3. Москальова В.М. Основи охорони праці – К.: ВД"Професіонал", 2005. – 672с.
4. Керб Л.П. Основи охорони праці – К.: КНЕУ, 2003. – 215с.
5. Геврик Є.О. Охорона праці – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280с.
6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці – Львів: Афіша, 2002. – 320с.