Безробітний і його правовий стан за кордоном

 

 

20. Безробітний і його правовий стан за кордоном

План

Вступ	3
1. Правовий статус безробітного як суб’єкта правовідносин по працевлаштуванню	4
2. Безробітні повідомлятимуть біржу праці про виїзд за кордон	6
3. У Швеції борються з безробіттям за допомогою організованої міграції	8
Висновок	10
Список використаної літератури	11

 

 

Вступ

 

З’ясування рівня безробіття - одне з важливих завдань держави, тому що масив безробітних людей являє собою своєрідний потенціал, з якого в недалекому майбутньому буде формуватися частина зайнятого населення. Рівень зайнятості населення впливає на здоров’я суспільства в цілому, тому проблема безробіття не повинна ігноруватись з боку державної влади. Державна політика передбачає державні гарантії зайнятості в законодавстві, але їх реалізація в реальне життя відбувається без ентузіазму, дуже повільними темпами. Таке негативне явище потребує ретельної уваги та ефективної діяльності з боку державних органів та суспільства в цілому. Необхідні певні програми з боку держави, направлені на припинення росту безробіття.

Актуальність даної теми обумовлюється тим, що безробіття все частіше стає критичним чинником, лишає людей не лише без праці і доходів, а й порушує їх соціальну ідентичність. Безробітні є однією з найбільш незахищених категорій осіб, які потребують підтримки держави. Це свідчить про необхідність проведення наукового дослідження з проблеми визначення правового статусу безробітного як суб’єкта правовідносин по працевлаштуванню. У роботі використані наукові здобутки Н.Ю. Сіряченко, Н.Б. Болотіної, Є.М. Воробйова.

Науковці з економічної теорії виділяють такі види безробіття: природне (безробіття як природний продукт економічного розвитку), фрикційне (короткочасні пошуки та очікування роботи) та структурне (не співвідношення попиту і пропозицій на робочу силу внаслідок змін у структурі споживчого попиту) безробіття. Розрізняють також офіційне безробіття, яке враховує осіб, зареєстрованих державною службою зайнятості, і приховане (реальне) безробіття”. Є.М. Воробйов та його авторський колектив зазначають наступне: “Нарівні з цими формами безробіття кількість безробітних може збільшуватися внаслідок циклічного спаду виробництва внаслідок дефіциту попиту, що утворює ще одну форму безробіття - циклічне. Помірі подолання спаду циклічне безробіття поступово меншає. У зв’язку з цим використовується термін “повна зайнятість” [5].

 

1. Правовий статус безробітного як суб’єкта правовідносин по працевлаштуванню

 

Працездатний громадянин працездатного віку - особа, яка досягла встановленого законом віку, з якого мають право укладати трудовий договір і який за станом здоров’я може виконувати конкретну роботу (трудову функцію), визнану трудовим договором. Безробітними можна вважати не тільки працездатних громадян працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи, як зазначено в законодавстві. Осіб, які підпадають під дану категорію, можна характеризувати як таких, що мають офіційний статус безробітних. Доцільним є включення до незайнятого населення і тих безробітних осіб, які не зареєстровані державною службою зайнятості. Безробітними також можуть бути не тільки громадяни України, але й особи без громадянства та іноземні громадяни, які постійно проживають на території України [7].

Відсутність роботи - неможливість особою виконувати трудову функцію та отримувати заробіток або інший передбачений законодавством дохід з незалежних від неї причин.

Державна служба зайнятості - спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Особа реєструється як така, що шукає роботу та на восьмий день може бути визнана безробітною.

Підходящою роботою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Реєстрація біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводиться за умови пред’явлення документів, що видаються відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” [2].

Готовий та здатний приступити до роботи - працівник, який в силу своїх фізичних і професійних здібностей може виконувати запропоновану йому підходящу роботу. Готовність приступити до роботи має місце тоді, коли громадянин дає згоду на одну із запропонованих йому підходящих робіт.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни: віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату); які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку [2]. Даний перелік осіб, які можуть бути визнані безробітними законодавством чітко врегульований і є вичерпним, тому доповнень та змін не потребує.

Законодавство передбачає виплату безробітним в установленому порядку матеріальної допомоги по безробіттю та безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги. Відповідно до ст. 25 Закону України “Про зайнятість населення” від 01 березня 1991 № 803-XII держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю [7].

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 № 1533-III. Надання матеріальної допомоги - це функція державної служби зайнятості, вона направлена на підтримку громадян в період відсутності роботи [1]. Відповідно до Рекомендація Міжнародної організації праці “Щодо страхування на випадок безробіття та щодо надання допомоги безробітним” від 23 червня 1934 № 44 у країнах, де є система обов’язкового чи добровільного страхування на випадок безробіття, має бути створено додаткову систему надання допомоги тим особам, які вже вичерпали своє право на одержання допомоги, а в деяких випадках тим особам, які ще не набули права на одержання допомоги; ця система має функціонувати на інших основах, ніж звичайні заходи на допомогу незаможним. Усі системи надання відшкодувань чи допомоги безробітним мають поширюватися не тільки на повністю безробітних осіб, але й на частково безробітних. Період часу, протягом якого, на підставі національного законодавства, повинна виплачуватися допомога, має бути якомога триваліший в межах платоспроможності системи; треба докладати всіх зусиль до того, щоб допомога видавалася протягом усього часу, поки її потребують особи, що звертаються по неї [4].

 

2. Безробітні повідомлятимуть біржу праці про виїзд за кордон

 

Кабмін вніс кілька суттєвих змін до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних

РЕЄСТРАЦІЯ. У службу зайнятості громадянин має подати копії трудової книжки, цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг), диплома або іншого документа про освіту, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, що зберігаються в його особовій справі.

Встановлено, що при реєстрації колишні члени особистих селянських господарств, для яких така робота була основною, крім тих, хто вперше шукає роботу, зокрема випускники середніх загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, пред’являють довідку про припинення ведення особистого селянського господарства або про вихід з такого господарства, яку видає сільська, селищна або міська рада за місцем розташування земельної ділянки.

Для одержання статусу безробітного громадянин подає до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізособа-СПД і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Заявника ознайомлюють із потребою письмового повідомлення центру зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування у період пошуку роботи.

НА ПЕНСІЮ – РАНІШЕ. Удосконалено реєстрацію осіб передпенсійного віку, які мають право на достроковий вихід на пенсію у зв’язку зі звільненням після скорочення штатів, реорганізації, ліквідації підприємства та військовим, звільненим за скороченням без права на пенсію. Зареєстрованим у центрі зайнятості громадянам (чоловіки після 58 років, жінки – 53), яким на момент звільнення залишилося півтора року до досягнення пенсійного віку у разі, коли вони мають страховий стаж (для чоловіків – 25 років, для жінок – 20), а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, – стаж, що дає право на такий вид пенсії, у разі відсутності роботи впродовж семи днів видається клопотання до Пенсійного фонду.

БЕЗРОБІТНІ МАМИ. Крім того, змінами встановлено, що у разі народження кожної наступної дитини (дітей) у період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особа має протягом 30 днів з дня виповнення дитині трьох років письмово повідомити центр зайнятості про бажання здійснювати догляд за наступною дитиною (дітьми) до досягнення нею (ними) трирічного віку та подати копію свідоцтва про народження наступної дитини (дітей).

ЗНЯТТЯ-ПОНОВЛЕННЯ ОБЛІКУ. Громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, або як безробітні, знімаються з обліку у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування, а також у разі невідвідування центру особою, якій надаються консультаційні послуги з працевлаштування, протягом більш як 90 днів.

Громадяни, зареєстровані у держслужбі зайнятості як такі, що шукають роботу, і зняті з обліку та безробітні, які не працевлаштувалися, можуть поновити статус безробітного через три місяці з дня зняття їх з обліку.

 

3. У Швеції борються з безробіттям за допомогою організованої міграції

 

Влада шведського міста Сьодерхамн вирішила виплачувати молодим безробітним жителям міста компенсацію на переїзд до Норвегії, де значно більше можливостей отримати роботу. Пропозицією переїхати до Норвегії вже скористалися понад сто молодих жителів.

 Всього в цьому маленькому  шведському містечку проживає 12 тисяч чоловік. Молодим людям  віком від 18 до 25 років, що погодилися  відправитися в Норвегію для пошуку роботи, міська влада оплачує квиток до Осло та проживання у хостелі протягом місяця з розрахунку приблизно 25 євро на добу.

Крім того, перш ніж відправитися в сусідню країну, молоді жителі міста проходять місячні курси, де їх навчають правильно заповнювати анкети норвезькою мовою і дають інші корисні поради, необхідні при пошуку роботи.

Програма «Подорож за роботою» (Job Journey) була організована міською адміністрацією Сьодерхамн спільно з Національною службою зайнятості і спрямована на скорочення рівня безробіття, що сягає у місті Сьодерхамн 25 відсотків.

Шведська преса приділила велику увагу цьому незвичайному експерименту по боротьбі з безробіттям. Думки журналістів розділилися. Одні вважають, що організована трудова еміграція зі Швеції в Норвегію - це єдиний шлях скорочення високого безробіття в країні. Інші навпаки переконані, що змушувати людей емігрувати заради роботи - це не найкращий вихід із ситуації. І від такої масової еміграції може серйозно постраждати саме шведське королівство.

Мова йде про те, що все частіше в сусідню країну за хорошим заробітком стали їхати фахівці, яких гостро потребує сама Швеція. Це перш за все лікарі, медсестри, вчителі, інженери-будівельники. Так, наприклад, в невеликому містечку Мора, що знаходиться в центральній Швеції, місцеву лікарню покинули 14 лікарів. І практично всі вони влаштувалися на роботу в лікарню норвезького міста Тунсет, де з 20 лікарів 18 мають шведське громадянство. У результаті сьогодні в лікарні шведського міста Мора просто нікому працювати, і стоїть питання про її закриття.

 

Висновок

 

На думку американського вченого-економіста П.Самуельсона, втрата роботи – це психічна травма для людини, яка поступається рівнем викликаного нею стресу лише смерті близького родича або позбавлення волі.

 У найяскравіших проявах  безробіття в масштабах суспільства  супроводжується: