Регіональні проблеми розвитку і розміщення автотранспорту Росії

       До 1917 р. в Росії в різний час автомобілі випускалися наступними заводами і фабриками : в С.- Петербурзі - «П. А. Фрезі - і К», «Е. Л. Лідтке», «Д. Скавронський », ««АТ» Г. А. Лесснер », «Ів . Брейтигам», «Т-во «Політехнік»», «П. Д. Яковлєв», «К. Крюммель», «І. П. Кульок»; в Москві – «АТ - « Луці»», «Н. Е. Бромлей », «Бр. Крилова і . К», «А. І. Євсєєв », «П. П. Ільїн», «Автомобільне Московське товариство ( АМО )»; в Ризі - «А. Лейтнер», «АТ Російсько-Балтійського вагонного заводу ( РБВЗ )»; «Машинобудівний завод Хрущова» (м. Орел); «АТ «В. А. Лебедєв»» (м. Ярославль) ; «Аксай» (Ростов-на -Дону); «Русское Рено» (м. Рибінськ); «Бекас» (Митищі ) та ін.. Одночасно існувала велика кількість підприємств з виробництва шин, акумуляторів, електрообладнання, автомобільних  аксесуарів, одягу для водіїв.

 

Таблиця 2.1.

С.- Петербург	«П. А. Фрезі - і К», «Е. Л. Лідтке », «Д. Скавронський », ««АТ »  Г. А. Лесснер », « Ів . Брейтигам  », « Т -во « Політехнік»», «П. Д. Яковлєв», «К. Крюммель», «І. П. Кульок»
Москва	«АТ - « Луці»», «Н. Е. Бромлей  », «Бр. Крилова і . К», «А. І. Євсєєв », «П. П. Ільїн», «Автомобільне Московське товариство ( АМО )»
Рига	«А. Лейтнер», «АТ Російсько-Балтійського вагонного заводу (РБВЗ)»
Орел	«Машинобудівний завод  Хрущова»
Ярославль	«АТ «В. А. Лебедєв»»
Ростов-на -Дону	«Аксай»
Рибінськ	«Русское Рено»
Митищі	«Бекас»

 

        Значний внесок у розвиток російського автомобілізму внесли вітчизняні торгові будинки. Кількість автомобільних торгових будинків у Росії налічувалася десятками, а торговельних представництв - сотнями. Маючи в своєму розпорядженні великі і добре обладнані гаражі, ремонтні цехи і майстерні, торгові будинки брали автомобілі всіх марок на зберігання, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт. Торгові будинки були розповсюджувачами передових досягнень автомобілізму. Науково-дослідних автомобільних інститутів тоді не існувало, автомобільна наука виросла і розвивалася на фундаменті, закладеному торговими будинками. Першим найбільшим в Росії автомобільним торговим будинком був постачальник Імператорського двору «Перемога», відкритий 29 січня 1902. Наступним за величиною був торговий будинок  «А. М. Фокін». У наші дні, в умовах ринкової економіки, досвід торгових будинків багато в чому може виявитися корисним.

        1915 року на найвищому державному рівні було прийнято рішення про створення вітчизняної автомобільної індустрії, основу якої склали спочатку 6 найбільш перспективних підприємств: завод Автомобільного Московського товариства (АМО), АТ «В. А. Лебедєв», АТ «Російський Рено», АТ «Аксай» в Ростові-на-Дону, Російсько-Балтійський завод (до цього часу переведений з Риги до Москви на Філі) і завод «Бекас» в Митіщах.         

        Перші кроки щодо створення і використання автомобільного транспорту були зроблені вже в грудні 1917 р., коли був створений Автоцентр.

        У 1919 р. був проведений Всеросійський перепис автомотозасобів, який зареєстрував наявність їх в республіці 12 тис. од., з них лише 4,4 тис. були на ходу, в тому числі 1,5 тис. вантажних і 1,4 тис. легкових автомобілів. 
       У становленні транспортної системи позитивну роль зіграли профспілки транспортних робітників і службовців, до складу яких тоді входили автотранспортники, і в основному підводчики кінної тяги та вантажники. 
        Розвиток автотранспорту визначається не тільки матеріальною базою, а й кадрами. У 1928-1932 рр. були закладені основи масового випуску вітчизняних вантажних і легкових автомобілів і автобусів, почалося будівництво доріг, створено мережу шкіл з підготовки водіїв та ремонтних робітників, відкриті технікуми та інститути для підготовки фахівців автомобільного транспорту. У 1930 р. на Україні – в Харкові, потім Ленінграді, Москві, Саратові та Омську були відкриті автомобільно-дорожні інститути.

        Велика увага до вітчизняного автомобілебудування і розвитку автомобільного транспорту визначила його зростаючу роль у вантажних і пасажирських перевезеннях в ті довоєнні роки. До 1940 р. вантажообіг автотранспорту збільшився порівняно з 1928 р. майже в 45 разів.

       Після закінчення Великої Вітчизняної війни автомобільний транспорт відігравав важливу роль спочатку у відновленні, а потім і в подальшому розвитку народного господарства. Починаючи з 1946 р., автомобільні перевезення вантажів і пасажирів стали швидко зростати. Цьому сприяло розгортання виробництва автомобілів в країні.

        До кінця 1955 р. перевезення вантажів в Російській Федерації та вантажообіг за 5 років зросли приблизно в 2 рази.

        У травні 1955 автомобільному транспорту загального користування були передані автотранспортні організації, що займаються перевезеннями сільськогосподарських продуктів, і доручена доставка вантажів сільського господарства на заготівельні пункти, до станцій залізниць і пристаней. 
        Були проведені значні роботи з розвитку автотранспорту загального користування РРФСР. Перевезення вантажів в республіці тільки в період 1959 - 1965 рр. зросли більш ніж у 1,5 рази, а вантажообіг – в 1,8 рази. Таке зростання було зумовлене великим поповненням автомобільного парку з якісними змінами його складу. Наші заводи в ці роки приступили до випуску нових автомобілів більш досконалої конструкції: вантажних ЗІЛ-130, ГАЗ-53, Урал-375, МАЗ-500, КрАЗ-219 та ін. Автомобільний парк галузі збільшився за сім років у 2,8 рази.

        На території РРФСР було скасовано 4 тис. дрібних автогосподарств та передано у великі автогосподарства загального користування близько 80 тис. вантажних автомобілів, 40 % всього автомобільного парку республіки перебували у великих автогосподарствах.

        Значні успіхи були досягнуті в розвитку пасажирських перевезень. Вони зросли в 1965 р. приблизно в 2 рази порівняно з 1958 р. Кількість легкових таксі в республіці збільшилася в 3 рази.

       Було побудовано кілька великих авторемонтних підприємств, кожне потужністю на 3000 капітальних ремонтів повнокомплектних автомобілів, були реконструйовані ремонтні заводи і центральні авторемонтні майстерні. Виробництво гаражного обладнання , що випускалося на заводах тресту, зросла в 2,2 рази.

        У період з 1967 по 1982 отримали подальший розвиток виробничо-технічна база галузі, міжнародні автотранспортні зв'язки, вантажні та пасажирські перевезення, інтенсивно почалося будівництво лікувально-оздоровчих установ.

        Активно сприяла розвитку автотранспорту торгівля, де перевезення мали значну роль. По-перше, завдяки ним доставлялися вантажі до станцій залізниць, річкових пристаней, розвозилися до споживачів. У районах, де майже немає інших видів сухопутного транспорту, ним здійснюються далекі міжрайонні перевезення. Отже, виникала потреба у створенні зручного, швидкого, мобільного транспорту, яким в найкоротші строки реально було доставити товар до споживача, особливо коли йдеться мова про міжнародні перевезення.

        Необхідність прискорення розвитку автомобільного транспорту загального користування та подолання відставання у задоволенні потреби в перевезеннях вантажів і населення республіки стали очевидні.

        Автотранспорт загального користування Росії представляв собою великий господарський комплекс з основними фондами більше 10 млрд. руб. (1990 р. обчислення), що працював на самофінансуванні і повному господарському розрахунку, що виконував 48 % вантажного і 51% пасажирського обороту автотранспорту країни. У галузі до перебудови трудилося близько 1,5 млн. осіб, у тому числі 125 тис. фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою.

        Це положення автомобільного транспорту незавидне. Так, на його частку постійно обрушувалися різного виду експерименти перебудови управління в центрі , що не завжди кращим чином позначалося на роботі його підприємств на місцях. Але центр управління автомобільним транспортом Росії існував завжди.

      

        

 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУЧАСНА СТРУКТУРА ТА РІВЕНЬ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТУ РОСІЇ

Найважливіші автомобільні дороги Російської Федерації – автомобільні дороги федерального значення. До них належать дороги:

• з’єднуючі Москву зі столицями сусідніх держав і адміністративними центрами суб’єктів Російської Федерації (позначаються префіксом М);
• що входять до складу європейської й азіатської міжнародних автодорожніх мереж (позначаються префіксами Е і АН паралельно з національним позначенням).

         Крім цього до федеральних  доріг можуть відноситися дороги:

• що з'єднують між собою адміністративні центри суб'єктів Російської Федерації (позначаються префіксом Р);
• під'їзні і з'єднувальні дороги (позначаються префіксом А):
• ід'їзди до найбільших транспортних вузлів і спеціальних об'єктів;
• під'їзди від адміністративних центрів суб'єктів Російської Федерації, які не мають зв'язку з автомобільними дорогами загального користування із Москвою, до найближчих морських і річкових портів, аеропортів і залізничних станцій або до кордонів сусідніх держав;
• що з'єднують між собою автомобільні дороги федерального значення.

 

Автошляхи федерального значення перебувають у власності  федеральної влади.

 

Таблиця 3.1.

Магістральні федеральні дороги
Номер			Назва	Маршрут
М1	Е30 АН6		Білорусь	Москва — кордон з  Білорусією
М2	Е105		Крим	Москва — Тула — Орел — Курськ — Бєлгород — кордон з Україною
М3	Е101		Україна	Москва — Калуга —  Брянськ — кордон з Україною
М4	Е115 Е50   Е592 Е97		Дон	Москва — Воронеж — Ростов-на-Дону — Краснодар — Новоросійськ
М5	Е30 АН6 АН7		Урал	Москва — Рязань —  Пенза — Самара — Уфа —  Челябінськ
М6	Е119 Е40 АН8		Каспій	Москва (від Кашири) —  Тамбов — Волгоград — Астрахань
М7	Е22 Е017		Волга	Москва — Владимир — Нижній Новгород — Чебоксари — Казань — Уфа
М8	Е115		Холмогори	Москва — Ярославль  — Вологда — Архангельськ
М9	Е22		Балтія	Москва — Волоколамськ — кордон з Латвією
М10	Е105 АН8		Росія	Москва — Твер —  Великий Новгород — Санкт-Петербург
	Е18 АН8		Скандинавія	Санкт-Петербург —  Виборг — кордон з Фінляндією
М11	Е20		Нарва	Санкт-Петербург —  кордон з Естонією (на Таллінн)
М18	Е105		Кола	Санкт-Петерург — Петрозаводськ  — Мурманськ — кордон з Норвегією
М20	Е95		Псков	Санкт-Петербург —  Псков — Пустошка — Невель —  кордон з Білорусією
М29	Е50 Е117 Е119 АН8		Кавказ	Краснодар (від Павловської) — Грозний — Махачкала — кордон з Азербайджаном
М51	Е30 АН6		Байкал	Челябінськ — Курган — Омськ — Новосибірськ
М52	АН4		Чуйський тракт	Новосибірськ — Бійськ — Ташанта — кордон із Монголією
М53	АН6		Байкал	Новосибірськ — Кемерово — Красноярськ — Іркутськ
М54			Єнісей		Красноярськ — Абакан — Кизил — кордон з Монголією
М55		АН6	Байкал		Іркутськ — Улан-Уде  — Чита
М56			Лена		Невер — Якутськ
			Колима		Якутськ — Магадан
М58		АН30	Амур		Чита — Невер —  Свободний — Архара — Біробіджан — Хабаровськ
М60		АН6	Уссурі		Хабаровськ — Владивосток
			Восток		Хабаровськ — Красний  Яр — Аріадне — Чугуївка —  Находка
А119			В'ятка		Чебоксари — Йошкар-Ола  — Кіров — Сиктивкар

 

 

 

Вантажообіг автотранспортом станом на січень-вересень 2013р. становить 180,2 мільярдів тонно-кілометрів, а пасажирообіг – 86,8 мільярдів пасажиро-кілометрів,  як бачимо на мал. 3.1 вантажообіг переважає на 36%.

Малюнок 3.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

Така різниця між  вантажо- та пасажирообігом говорить про те, що Російська Федерація веде активну економічну діяльність як внутрішню, так і з іншими країнами задля експорту та реалізації товарів на міжнародному ринку.

        За загальним обсягом автомобільні перевезення залишаються на першому місці серед інших видів транспорту.

Таблиця 3.2.

міл. тон

 

	1980	1990	1995	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Автотранспорт	13597	15347	6786	5878	6685	6753	6861	6893	5240	5236	5663

 

 

Пасажиропотік з кожним роком знижується (у 2013 р. – на 9%). По-перше, це пов’язано з складними умовами пересування автотранспортом у великих містах країни. По-друге, розвиток швидкого повітряного автотранспорту дає змогу за короткі строки добратися до потрібної точки. Громадський транспорт стає популярнішим серед мешканців великих міст, де зручніше пересуватися под. землею, чим стояти у заторах на авто.

Таблиця 3.3.

міл. чол.

Пасажиропотік	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2012 р.
Автотранспорт	9279,5	8446,9	91

 

Вантажопотік автотранспортом, подібно до пасажиропотоку, також знизився на 3.9%, але все ж залишається лідером серед усіх інших видів транспорту у цій категорії.

 

 

 

Таблиця 3.4.

міл. чол.

Вантажопотік	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2012 р.
Автотранспорт	4297,2	4127,4	96,1