Діагностування автомобілів

«Технічне діагностування машин»

ТЕХНІЧНЕ  ДІАГНОСТУВАННЯ МАШИН

 

ЗМІСТ

 

1. Значення та місце діагностування в системі ТО

2. Види діагностування

3. Методи діагностування

 

 

1. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ ДІАГНОСТУВАННЯ В СИСТЕМІ ТО

 

Для підтримки  машин в технічно справному поляганні  в більшості галузей народного  господарства, у тому числі і сільськогосподарському виробництві, передбачена планово-запобіжна  система технічного обслуговування і ремонту техніки (ТОР). В даний  час в систему ТОРИ входить  комплекс планомірно організаційних і  технологічних заходів, що проводяться, щодо технічного обслуговування при  використовуванні (обкатка, щомісячні  і сезонні ТО), зберіганні, транспортуванні  машин і їх ремонту. При цьому  більшість основних операцій по обслуговуванню і ремонту техніки виконується  з наперед затвердженими періодичністю  і об'ємом робіт.

Проте така жорстка регламентація операцій ТОР по напрацюванню або витраті палива часто не узгоджується з дійсним технічним поляганням і особливістю конкретної машини, не враховує умов її експлуатації.

При постановці техніки на планове технічне обслуговування або ремонт одні машини дійсно вимагатимуть складних регулювальних і відновних  робіт, а інші, не виробивши повного  експлуатаційного ресурсу, передчасно розбиратимуться, регулюватимуться (ремонтуватися), що збільшить витрату запасних частин, порушить їх; прироблення і спричинить за собою передчасний вихід деталей  з ладу.

У тракторах, що працюють в тяжких умовах, навпаки, до часу планового обслуговування часто  утворюється граничний знос окремих  вузлів і деталей. Якщо своєчасно  не знайти і не усунути зношені  деталі, це спричинить за собою інтенсивне, стирання і передчасні поломки інших  зв'язаних вузлів і агрегатів машини. В результаті як в тому, і в  іншому випадку знизяться вироблення міжремонтне напрацювання машин  і значно збільшаться витрати  на їх зміст.

Для подальшого вдосконалення технічного обслуговування в господарствах необхідно ширше  упроваджувати діагностику машин. Це дозволить своєчасно і кваліфікований виявляти технічне полягання машин, встановлювати фактичний об'єм робіт  по обслуговуванню і ремонту, визначати  залишковий експлуатаційний ресурс роботи по кожній конкретній машині, знижувати  матеріальні і грошові витрати  на зміст машинно-тракторного парку. Результати упровадження технічної  діагностики в багатьох господарствах  показують, що тільки за рахунок запобігання  передчасних ремонтів техніки по країні можна щорічно економити 450—500 млн. грн.

Приведені приклади свідчать про те, що технічна діагностика  — один з найважливіших елементів  в системі ТОР. Діагносту машин  технічно зручно і економічно доцільно проводити регламентований через  певне напрацювання, а всі інші роботи, пов'язані з обслуговуванням  і ремонтом машин, — тільки по їх потребі. Така організація діагностичних робіт дозволить повніше використовувати експлуатаційний ресурс агрегатів, вузлів і деталей машин; усунути необгрунтоване розбирання механізмів і тим самим понизити швидкість зношування сполучень, що труть; зменшити простої машинно-тракторних агрегатів через технічні несправності шляхом прогнозування і попередження відмов; понизити трудомісткість ремонту і технічного обслуговування за рахунок скорочення разборо-складальних робіт; підвищити потужність і економічність двигунів шляхом своєчасного і якісного виконання регулювань.

Крім того, упровадження ефективних методів і засобів діагностики технічного полягання машин дасть можливість перейти на цілорічний графік ремонту техніки, що дуже важливе, оскільки існуючий порядок постановки тракторів і комбайнів на ремонт а зимовий період не забезпечує рівномірного завантаження центральних майстерень колгоспів і радгоспів і підприємств Сільгосптехніки протягом року. Взимку майстерні, як правило, переобтяжені, влітку працюють з неповним навантаженням. Рівномірне завантаження майстерень сприятиме поліпшенню якості ремонту машин, упровадженню агрегатно-вузлового методу ремонту техніки, набагато скоротить кількість повнокомплектних капітальних і поточних ремонтів.

Широке упровадження діагностики машин — досить складна  проблема, проте рівень розвитку науки  і техніки дозволяє з успіхом  вирішувати її. Методи діагностики, що розробляються, базуються на досягненнях  сучасної пневматики, електроніки і  автоматики.

 

 

2. ВИДИ ДІАГНОСТУВАННЯ

 

Діагностика — це грецьке слово, яке перекладається на російську мову, як здатність  розпізнавати.

Під терміном «технічна діагностика» розуміють  процес візуального або інструментального  обстеження механізмів, вузлів і агрегатів  для визначення їх технічного полягання  і прогнозування залишкового  гарантованого ресурсу (переважно  без розбирання).

Технічна  діагностика може бути розділена  на декілька видів залежно від  організаційної ознаки призначення, зв'язку з операціями технічного обслуговування, сукупності робіт, типу вживаного устаткування і т.д.

По організаційній ознаці вона ділиться на постійну, періодичну і випадкову.

Постійна  діагностика проводиться механізаторами протягом зміни на слух, візуально або за допомогою вбудованих в машину приладів, сигналізаторів і найпростіших пристосувань. Наприклад, температура води, температура і тиск масла в двигуні, полягання акумуляторної батареї контролюються приладами, змонтованими в кабіні водія; полягання бункера, колосового і зернового шнеків комбайнів, а також рівнемірів, дозаторів і змішувачів автоматизованих комбікормових агрегатів контролюють по звукових і світлових сигналізаторах; якість згоряє палива і роботу форсунок — по димності вихлопних газів; загальне полягання машини — по характерному шуму.

При постійній  діагностиці важливий досвід і індивідуальні  здібності механізаторів. Постійна діагностика дозволяє по зовнішніх  ознаках судити про виникаючі зміни в роботі машини і своєчасно вживати заходів, застережливих несправності.

Періодична  діагностика проводиться при  періодичних і сезонних технічних  обслуговуваннях або ремонті  машин. Періодичну діагностику доцільно практикувати при ТО (технічних обслуговуваннях) №1, №2, №3, сезонних обслуговуваннях, технічних оглядах і перед ремонтом.

Технічна  діагностика при ТО №1 і №2 за тракторами і періодичними обслуговуваннями за комбайнами є більш простою за об'ємом і змісту робіт, використовуванню приладів і кваліфікації виконавців. Вона може проводитися як в майстрових пунктів технічного обслуговування бригад (відділень), так і безпосередньо на місці роботи (експлуатації) машинно-тракторних агрегатів. Не випадково в технічній літературі її часто називають експлуатаційною діагностикою.

Всі контрольно-регулювальні роботи, пов'язані з експлуатаційною  діагностикою і супутнім технічним  обслуговуванням, виконують майстри-налагоджувати, використовуючи необхідне устаткування стаціонарних пунктів технічного обслуговування або пересувних агрегатів технічного відходу АТУ-А, АТУ-С, АТУ-П. У виконанні  нескладних операцій технічного обслуговування беруть участь трактористи-машиністи.

Мета експлуатаційної  діагностики — виявити функціональні  якості вузлів, агрегатів машини, встановити об'єм і зміст необхідних робіт по технічному обслуговуванню, перевірити якість його виконання, а також виявити причини, об'єм і місце усунення несправностей, що виникли в процесі експлуатації машини. При цьому особливу увагу надають перевірці забрудненості очисника повітря і герметичності системи воздухоподачі, оскільки при порушенні роботи названих агрегатів може значно збільшитися надходження пилу в камеру згоряє, що викличе посилений знос деталей цилиндропоршневої групи.

Діагностика при ТО №3, сезонних технічних обслуговуваннях і перед ремонтом охоплює весь комплекс робіт за визначенням технічного полягання і прогнозування остаточного ресурсу всіх вузлів і агрегатів машини. Називається вона комплексною діагностикою. По методах, об'ємі і кваліфікації робіт комплексна діагностика значно складніше за експлуатаційну діагностику. При комплексній діагностиці, як правило, використовують електронні віброакустичні, електромагнітні, оптичні, гідравлічні і інші складні прилади або спеціальне устаткування. Освоїти їх в змозі висококваліфікований фахівець, що пройшов професійну підготовку в СПТУ або на спеціальних курсах при учбових закладах.

Практично весь цей комплекс діагностичних робіт доручають майстру-діагносту, регулювання здійснює майстер-налагоджувати, а найпростіші операції по очищенню, миттю, зміні масла, підтяжці кріплень виконують трактористи-машиністи. При комплексній діагностиці перш за все виявляють потужності і економічні - показники, визначають технічне полягання основних вузлів і механізмів машини: деталей цидиндро-поршневої групи, кривошипно-шатунного механізму, рами, трансмісії, ходової частини і ін.

При визначенні технічного полягання складних вузлів і механізмів часто потрібне їх підрозбирання. Наприклад, при встановленні зазора в сполученнях шатунно-поршневої і кривошипно-шатунних груп зливають картерне масло, знімають піддон картера і масляний насос; при вимірі герметичної густини плунжерних пар відкручують накидні гайки трубопроводів високого тиску; при визначенні густини камери згоряє знімають форсунки, а при визначенні пружності клапанних пружин головки циліндрів. Щоб попередити попадання пилу і вологи в сполучення машин, комплексну діагностику проводять на посту технічної діагностики і складних відходів при центральній ремонтній майстерні (ЦРМ) колгоспу або радгоспу, використовуючи стаціонарне устаткування поста або. пересувної діагностичної установки КИ-4270, КИ-5164.

Випадкову (непланову) діагностику проводять при виникненні відмов або несправностей вузла, агрегату або машини в цілому. Під час діагностики виявляють причини виникнення відмов або несправностей і встановлюють об'єм ремонтно-відновних робіт. Виконують випадкову діагностику майстри-діагности на місці роботи машини або на стаціонарному посту, використовуючи пересувну діагностичну установку КИ-4270, КИ-5164, ремонтно-діагностичну майстерню МЛР-817Д, МПР-9924-1 або комплект стаціонарного устаткування.

Залежно від  виду вживаного устаткування діагностика  машин підрозділяється на наближену, уточнену і точну.

Наближену діагностику  здійснюють візуально або на слух, не вдаючись до допомоги контрольно-вимірювальних  приладів. Ця діагностика не дозволяє одержати кількісну оцінку технічного полягання вузла, агрегату або машини в цілому. Вона дає тільки орієнтовну оцінку їх технічного полягання і  потрібна, як правило, для попереднього діагнозу.

Уточнена  діагностика в порівнянні з наближеною діагностикою більш прогресивна. При  її веденні використовують найпростіші  прилади. Проте вони теж не дозволяють одержати кількісну оцінку заміряємого параметра або дають оцінку недостатньої точності. Уточнена постановка діагнозу практикується в основному при частковій діагностиці при ТО № 1 і № 2.

Точна діагностика  найбільш перспективна. При точній діагностиці використовуються в основному електронні, віброакустичного, електромагнітні, оптичні, гідравлічні і інші складні прилади або спеціальне устаткування. Комплексна діагностика дозволяє одержати кількісну оцінку полягання об'єктів, що перевіряються, без їх розбирання, що дає можливість значно скоротити витрати грошових коштів на технічне обслуговування і ремонт машин за рахунок зниження трудомісткості перевірочних і ремонтних робіт і збільшення терміну служби об'єктів; діагностика. Такі методи діагностики дозволяють прогнозувати гарантований період безвідмовної роботи вузла, агрегату або машини в цілому.

Прогноз може бути здійснений за допомогою різних приладів, включаючи автоматизовані системи математичного апарату, або спеціальних номограм. Найбільш зручний приладовий прогноз, результати якого після діагностики того або іншого параметра висвічуються на спеціальному табло. За допомогою  приладів в даний час можна  прогнозувати тиск масла в магістралі, засміченість очисника повітря, полягання  акумуляторних батарей, температурний  режим двигуна, забрудненість паливних і масляних фільтрів.

 

 

3. МЕТОДИ ДІАГНОСТУВАННЯ

 

Суб'єктивні  методи діагностики

До найпростіших методів діагностики сільськогосподарської  техніки відносяться зовнішній  огляд машини, обмацування, обстукування деталей, розташованих зовні, прослуховування  роботи механізмів. Вони дозволяють знаходити  такі дефекти, як ослаблення кріплень, наявність тріщин і зламів в деталях, теча палива, масла, охолоджуючій рідині і електролітам обрив і розшарування ременів, стукоти в сполученнях, що труть, обумовлені аварійними ситуаціями, і ін. Такі методи діагностики засновані на досвіді механізатора і досконалості органів його чуття (зору, слуху, нюху, смаку, дотику), званого в медицині аналізаторами

Оцінка технічного полягання складових частин машини за допомогою органів чуття є  суб'єктивною тобто украй неточної, і не відповідає вимогам, що пред'являються  до технічної діагностики як до галузі науки. Такий спосіб оцінки технічного полягання машин неперспективний. Його застосовують, як правило, в поєднанні  з найпростішими засобами вимірювань, наприклад стукоти прослуховують  за допомогою стетоскопа.