Вивчення товарної і збутової політики підприємства ЛІА «Абсолют»

Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства, так само, як і для мережі ЛІА «Абсолют». Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції, тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Запропоновані ідеї щодо вдосконалення товарного  асортименту в мережах магазинів ЛІА «Абсолют» вважаю актуальною, так як відділи кулінарної продукції поступово стають одними з найприбутковіших відділів в супермаркетах. Зробивши дослідження по споживачах та їх перевагах був зроблений висновок, що кулінарний відділ користуються популярністю у офісних службовців, домогосподарок і навіть у пенсіонерів. Запропонований кулінарний відділ буде ефективно працювати в тих магазинах, які знаходяться поряд з лікарнями, біля вокзалу, біля проїзної траси, навчальних закладів, а також офісних установ (дод. Б)

Основний сенс запропонованої моделі підвищення конкурентоспроможності мережі магазинів за рахунок розширення асортименту та оснащення найнеобхіднішим товаром, на який є попит та організація кулінарного відділу у магазинах ЛІА «Абсолют» полягає не тільки в збільшенні оборотів магазина, а й у залученні додаткових покупців (за даними статистики, власне кулінарне виробництво в супермаркеті збільшує купівельний потік на 30%) і стимулюванні збуту супутніх товарів. Як правило, разом з готовою їжею покупець набуває в магазині щось ще. Принаймні, любителі готових салатів нерідко направляються з відділу кулінарії прямо у відділ супутніх товарів.

2.2 Забезпечення товарами підприємств торгівлі

Величина попиту на ЛІА «Абсолют» визначається саме тією максимальною кількістю даного товару, яку може придбати даний покупець (покупці) за даною ціною, яка має назву ціна попиту.

Основним завданням  вивчення попиту є виявлення тенденцій  і закономірностей розвитку:

• загального обсягу попиту й обсягу попиту на окремі групи і види товарів;
• внутрішньо-групової асортиментної структури попиту за розмірами, ростами, кольорами, фасонами і т.д.;
• структури попиту на однойменні товари різних підприємств;
• структури попиту на однойменні товари, що різняться за видом упаковки й розфасуванням;
• у сезонних коливань попиту на окремі товари;
• ступеня задоволення попиту на окремі види товарів і їх різновиди, тобто виявлення товарів і їх різновидів, попит на які не задовольняється, і на які пропозиція перевищує попит;
• можливостей збільшення попиту на товари, запаси яких значно перевищують нормативи;
• вимог покупців до якості й оформлення товару.

Вивчення загального обсягу попиту має на меті встановлення правильних пропорцій між виробництвом і споживанням, обсягів виробництва  конкретних видів товарів. Вивчення загального обсягу попиту пов'язано  з аналізом виробництва товарів, купівельним фондами населення та їх динамікою, рівня структури споживання (сімейних бюджетів) різних категорій населення, закономірностей і тенденцій розвитку товарообігу і товарних ринків. Па основі інформації про основні чинники, що формують попит, розробляються прогнози його розвитку. Ці прогнози є основою для прийняття стратегічних рішень у сфері виробництва товарів. Однак вони не можуть повною мірою віддзеркалити вплив складної системи чинників, що формують попит і, природно, виявляються не ідеально точними. У ході реалізації стратегічних рішень (планів розвитку виробництва і постачання товарів) виникає необхідність вносити корективи в ці рішення, тобто приймати тактичні рішення щодо регулювання постачання і виробництва в ході виконання планів на основі інформації, що надходить по каналах зворотного зв'язку.

У торгових організаціях і підприємствах на основі матеріалів вивчення попиту і прогнозів його розвитку вирішуються три основні  завдання:

• організовується поточне постачання магазинів товарами відповідно з попитом;
• розробляються замовлення на постачання товарів;

вносяться необхідні  корективи в замовлення в ході їх виконання, проводяться рекламні та інші заходи щодо активізації продажу  товарів.

Вивчення загального обсягу попиту і його асортиментної структури здійснюється в тісному взаємозв'язку. Розрахований обсяг попиту на будь-яку групу товарів тільки тоді буде реальним, коли, правильно встановлена його внутрішня асортиментна структура. З іншого боку, асортиментна структура попиту складається в рамках певного його обсягу. Однак методи вивчення обсягу попиту і його асортиментної структури різні. Якщо при вивченні обсягу попиту в основу кладуть аналіз соціально-економічних чинників його формування, то при вивченні асортиментної структури крім соціально-економічних важливе значення набувають соціально-психологічні чинники.

2.3 Ідентифікація  товарів

Ідентифікація товару досягається не тільки за допомогою  товарної марки, але і за допомогою  його маркування, яка містить відомості  про товар, що наносяться безпосередньо на товар, упаковку або на прикріплюється до товару етикетку. Останнім часом в маркування стали включати штриховий код, який дає можливість чітко ідентифікувати товар, встановлювати його ознаки за допомогою зчитування коду за допомогою спеціального електронного пристрою, яким обладнані пункти продажу товару. Використовується також електронна магнітна маркування товарів, що оберігає їх від виносу з магазину без оплати. Зразок заявки на проведення попередньої ідентифікації (дод. Д).

Залежно від  призначення розрізняють такі види ідентифікації - асортиментна, якісна і партійна.

Асортиментна  ідентифікація - встановлення відповідності  найменування товару його асортиментній  характеристиці, яка обумовлює пред'явлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару при усіх видах оцінної діяльності, але особливе значення вона має при товарознавчій експертизі та сертифікації товарів. Виявлення невідповідності визначається як асортиментна фальсифікація товару.

Якісна ідентифікація - встановлення відповідності вимогам  якості, які передбачені нормативною  документацією. Цей вид ідентифікації  дозволяє виявити відповідність  товарному сорту чи іншим градаціям  якості, які вказані на маркуванні та в супровідних документах.

Партійна ідентифікація - визначення належності представленої  частини товару (середнього зразка, одиничних екземплярів) конкретній товарній партії. Складність полягає  у тому, що в більшості випадків відсутні чи не досить надійні критерії для ідентифікації.

Процедура ідентифікації  продукції складається з таких  етапів:

• Відбір зразків;
• Реєстрація зразків у «Журналі обліку зразків»;
• Ідентифікація інформації на упакуванні;
• Проведення органолептичної ідентифікації;
• Проведення фізико-хімічних випробувань;
• Повернення частини зразків заявнику або списання зразків;
• Забезпечення умов та зберігання зразків-свідків протягом терміну-зберігання.

Спочатку проводять  відбір проб згідно відповідної нормативної  документації, узгодженої між заявником  та органом з сертифікації. Для водо-дисперсійних фарб відбір проб регулюється у ГОСТ 9980.2-86 «Матеріали лакофарбові. Відбір проб для випробувань».

Під час ідентифікації  інформації на упакуванні застосовується метод аналізу інформації на етикетці чи маркування, візуальний огляд продукції та звіряють результати, отримані під час цієї ідентифікації, з нормативними документами, товаро - супровідними документами та маркуванням, які є засобами ідентифікації. Відповідно до ГОСТ 9980.4-2002 «Матеріали лакофарбові. Маркування» на кожну одиницю споживчої і транспортної тари з лакофарбовим матеріалом, на транспортні пакети, на засоби пакетування, на спеціалізовані контейнери, на автоцистерни та залізничні цистерни наносять маркування містить наступні дані.

2.4 Визначення відповідності якості товарів, тари вимогам

 стандартів  та інших НД

При визначенні рівня відповідності товару вимогам  нормативної документації коефіцієнт відповідності може набувати тільки двох альтернативних значення: нуль або одиниця. Якщо товар відповідає вимогам нормативних документів, то рівень його відповідності — 1, якщо не відповідає, цей рівень дорівнює 0. Адже, якщо товар не відповідає вимогам стандарту хоча б за одним із регламентованих показників, він не може визнаватися відповідним даному стандарту. Залежно від рівня невідповідності такий товар може реалізовуватися, але з обов'язковою інформацією про ступінь його відповідності і за іншою ціною (дрібна не добірна картопля, дрібні яблука).

Ступінь відповідності  товарів може визначатися як з  боку виробника, так і з боку споживача.

З боку виробника  товару ступінь його відповідності  може визначатися за такими показникам: нормативним, технічним і технологічним, показниками безпеки.

Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеня  відповідності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості, сертифікація відповідності. Місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару залежно від мети, яка при цьому ставиться. Наведені види діяльності розрізняються, по-перше, номенклатурою показників, що вибираються для проведення дослідження; по-друге, суб'єктами, які проводять ці дослідження; по-третє, документальним оформленням результатів цієї діяльності.

Оцінка якості — це вибір номенклатури показників якості і встановлення їхнього фактичного значення. Для оцінки якості можуть обиратися різні показники, у тому числі і не регламентовані нормативними документами.

Якість треба  постійно співвідносити зі змінами  в технології виробництва та вимогами споживачів. Цікавими щодо цього є  дослідження вимог споживачів до телевізорів на різних етапах розвитку телевізійного виробництва. На першому  етапі якість телевізора як сукупності багатьох властивостей ототожнювалась з новизною самої функції, що виконувалась цим виробом. Новизна телевізора як технічного пристрою виходила на перше місце, на недоліки зображення споживач у ті часи звертав меншу увагу. На другому етапі, коли телевізор перестав бути «технічним дивом», покупець став більш «перебірливим». Відповідно і промисловці почали ретельно розробляти дизайн корпусів, працювати над відтворенням кольору. Привабливість і зовнішній вигляд виробу стали засадничими для прийняття рішення про придбання телевізора. На наступному етапі телевізор стає невід’ємною частиною побуту, а тому суттєву роль у рішенні його придбати почали відігравати безвідмовна робота і зручність використання. Нині телевізор є звичним товаром широкого вжитку і тому пріоритетне значення мають такі показники його якості, як надійність, безпечність, економічність.

Кінцевий результат  оцінки може бути оформлений у вигляді  технічного документа (посвідчення  якості, специфікація, висновок тощо), а може не мати документального оформлення, але бути підставою для купівлі товару оптовим, роздрібним продавцем, споживачем.

2.5 Вивчення  стану збутової політики підприємства, комунікаційної і рекламної політики, ціноутворення

Система збуту  товару - одна з найважливіших у  маркетинговій політиці підприємства. У збутовій політика маркетологи торкають питань вибору найбільше оптимального каналу збуту, методу збуту товару, що при ефективному використанні безсумнівно збільшить прибуток компанії.

Одним із пунктів  збутової політики підприємства є вибір оптимального каналу збуту. Канал збуту (розподіли) товару - це організація або людина, що займається просуванням і обміном конкретного товару (декількох груп товарів) на ринку.

Реалізація  продукції в більшості випадків проводиться через посередників, кожний із який формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері обертання вигідно насамперед для виробників. У цьому випадку їм припадає мати справу з обмеженим навкруги зацікавлених осіб по реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товару при прямуванні його безпосередньо до ринку збуту. За допомогою посередників можливо скоротити кількість прямих контактів виробників із споживачами продукції.

Під просуванням  розуміється сукупність різноманітних  видів діяльності по доведенню інформації про гідності продукту до потенційних споживачів і стимулюванню виникнення в них бажання його купити. Сучасні організації використовують складні комунікаційні системи для підтримки контактів посередниками, клієнтами, із різноманітними громадськими організаціями і прошарками.

Просування  продукту здійснюється шляхом використання у визначеній пропорції реклами, методів стимулювання збуту (продажів), персонального продажу і методів  зв'язку з громадськістю.

У рамках маркетингу реклама повинна: по-перше, підготувати ринок (споживача) до сприятливого сприйняття нового товару; по-друге, підтримувати попит на високому рівні на стадії масового виробництва товару; по-третє, сприяти розширенню ринку збуту. У залежності від стадії життєвого циклу товару змінюються масштаби й інтенсивність реклами, співвідношення між престижною рекламою (реклама фірми-експортера, компетентності її персоналу і т.д.) і товарної (тобто рекламою конкретного товару); змінюються також засоби її поширення, обновляються її аргументи, підбираються більш свіжі, більш оригінальні ідеї.