Аналіз поведінки споживача

    Якщо  змінюється ціна одного товару за незмінної  ціни іншого і сталому доході, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок  зміни співвідношення цін . Вона обертається  навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У  ситуації, коли ціни товарів і доход  змінюються одночасно і пропорційно, лінія бюджету не змінить свого  положення.  
 

3. Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії

    Кардиналістський  підхід до аналізу рівноваги споживача  полягає у порівнянні співвідношень  між граничними корисностями і цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму  корисності за наявних бюджетних  обмежень, а корисність кошика обчислюється як сума граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю  більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з  розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно переключає свій вибір з  одного товару на інший, доки в межах  свого бюджету вже не зможе  збільшити сумарної корисності.

    Припустимо, що споживач вибирає кошик з товарами Х і Y. Ціна одиниці товару Х: =2 грн., а товару Y: = 4 грн. Тижневий доход  споживача дорівнює 20 грн. Граничні корисності кожної одиниці товарів  подані в таблиці 2.3 (колонки 2 і 4).

    Граничну  корисність на 1 грн. обчислюємо за формулою: (колонки 3 і 5). Як показують дані таблиці, найбільшу граничну корисність на 1 грн. приносить в кошик перша  одиниця товару Y (6 ютилів), далі по 5 ют./грн. додають перша одиниця  товару X і друга одиниця товару Y.

    Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для  якого відношення граничних корисностей  останніх одиниць кожного виду благ. всіх для однакове цін їхніх до благ

    Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться  у стані рівноваги. Рівновагу  споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення  потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність  задоволення від споживання кожного  блага стає однаковою.

    Якщо  умова рівноваги не виконується, наприклад, споживач має стимул до зміни  структури споживання. Він почне  перерозподіляти бюджет на користь  товару , при збільшенні споживання якого гранична корисність буде спадати, а гранична корисність товару , кількість  якого зменшиться, буде зростати до відновлення рівноваги. При цьому  сукупна корисність нового набору товарів  в межах того ж самого бюджету  зросте. Отже, рівновага у споживанні максимізує добробут споживача.  
 

4. Оптимізація вибору споживача  на основі ординалістського підходу

    За  ординалістською версією оптимізація  споживчого вибору полягає у суміщенні  „моделі бажаного” та „моделі  можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній  лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

    Таке  поєднання одержимо, сумістивши карту  байдужості з графіком бюджетної  лінії, як це зображено на рис. 2.7. Найвищою з доступних споживачеві кривих байдужості є, яка лише дотична до бюджетної лінії. Оптимум знаходиться  в точці.

    Рисунок 2.7. Оптимумізація вибору споживача

    Напевне, споживач хотів би досягти точки , але цей рівень корисності виходить за межі бюджетної лінії. Також споживач має можливість вибрати набори і , які мають спільні точки з  бюджетною лінією, але вони знаходяться  на нижчій кривій байдужості . Крім того, ці точки нераціональні. В межах  тієї ж суми видатків споживач може обрати єдиний кошик Е вищого рівня  корисності.

    Найпривабливіший  для споживача кошик називається  оптимальним вибором або рівновагою споживача. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни свого  стану, – за інших рівних умов у  не існує жодної можливості покращити  його добробут. Будь-який інший набір  товарів або недосяжний, або лежить на поверхні байдужості нижчого рівня. Саме тому точки на рис. 2.7 та на рис. 2.8 є точками рівноваги споживача.

    Рисунок 2. 8. Рівновага споживача

    Можна обґрунтувати рівновагу споживача  алгебраїчно. Лише в точці , де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Як ми знаємо, нахил  кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної  лінії – співвідношення цін . Тобто  в точці рівноваги: або .

    Ця  рівність є рівнянням рівноваги  споживача, аналогічним одержаному за кардиналістською версією. Рівняння рівноваги відображає не тільки умови  оптимізації споживчого вибору, але  й умови оптимізації в ринковій економіці в цілому: оптимізація  досягається тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам .

    У цій моделі також знайшло відображення фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про  те, що пропорції обміну товарів  і ринкове ціноутворення ґрунтуються  на корисності.

    Висновки

    Опанувати вмінням розуміти й керувати поводженням  споживача, "довідатися покупця" не так просто. Споживач нерідко  говорить про свої бажання й потреби  одне, а, виявившись у супермаркеті, купує щось зовсім інше. Покупець просто не усвідомлює спонукальних мотивів  такої покупки, може передумати в  останню хвилину. Вивчення споживчого поводження — складна наука. У  своїй роботі я виклав основні  принципи теорії споживчого поводження, однак, розглянути всю тему в одній  роботі неможливо. Більше глибоким вивченням  стереотипів поводження цільового  споживача, його потреб, переваг, сприйняття їм товару займаються маркетологи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

    Грегори Мэнкью. Принципы экономикс. С-П., 1999.

    Филип Котлер. Маркетинг менеджмент. С-П.,1999.

    Гальчинський  А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної  теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 1995.

    Экономическая теория: Учебник для вузов/К. Говард, Г. Журавлёва, Н. Эриашвили. - М.: Банки  и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 278 с.