Інформатизація державних органів управління та місцевого самоврядування

Розділ 1. Інформатизація державних органів управління та місцевого самоврядування. 

1. Визначення понять державних органів управління та місцевого самоврядування та нормативна база їх діяльності.

 Органи державного управління — спеціальний апарат держави в особі відповідних органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках своєї компетенції впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів. Згідно ст.6 Конституції України, організація державної влади в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову.

Тобто, можна сказати, що нормативна база діяльності органів державного управління здійснюється в законодавчій, виконавчій та судовій гілках державної влади.

Законодавча влада — делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, що має виключне право ухвалювати закони. Вона відповідає за обговорення і проголошення законів, а також за перевірку роботи виконавчої та судової гілок влади. До органів законодавчої влади відносяться: Верховна Рада України, обласні, міські ради, районні та сільські ради народних депутатів. Основним напрямком діяльності органів законодавчої влади є ухвалення законів, внесення змін до законодавства та навіть Конституції України, якщо це передбачено законодавством.

 Виконавча влада – це гілка державної влади, яка передбачає наявність 
особливих ланок державного апарату (органів державного управління загальної компетенції), які мають право безпосереднього управління державою, виконання законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих 
законодавчою владою. Тобто це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади. До органів виконавчої  належать: Кабінет Міністрів, міністерства, державні комітети, обласні, міські, районні державні адміністрації, відомства, департаменти.

Судова влада — незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами, і реалізується судами. До органів судової влади належить Конституційний, Арбітражний та Народний Суд. Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкретними особами, а також розглядають справи щодо норм контролю, а саме: відповідності законів конституції і підзаконних нормативних актів — законам. В окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим нормам, в основному нормам конституції країни, поза зв'язком з конкретним позовом. Основною діяльністю судової влади є визнання фактів, в окремих державах — зміцнення прав, коли для посвідчення потрібний доказ, що за складністю виходить за межі компетентності нотаріусів.

 

 

 

 
           Державне управління  – це сукупність усіх видів діяльності органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому.

 

Форма державного управління – зовнішньо виражена дія – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його комплекції для досягнення управлінської мети – вираження у зовнішньому вигляді конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів і посадових осіб, які здійснюються у процесі виконавчої діяльності й спрямовані на реалізацію функцій управління. Виділяють дві групи форм управління – правові і не правові. 
   

        Акти державного управління - це владні, прийняті згідно з вимогами законів, приписи органів виконавчої влади з питань компетенції усіх органів 
(посадових осіб), що породжують юридичні наслідки. Акти державного управління є засобом практичної реалізації завдань виконавчої влади. 
В залежності від суб’єктів прийняття нормативних актів управління виділяють:

• Укази і розпорядження Президента України;
• постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
• накази, інструкції, розпорядження міністрів;
• рішення місцевих державних адміністрацій;
• положення, правила, інструкції, накази, розпорядження, що видаються керівниками державних підприємств та установами, з якими пов’язують виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин.

 

  Система державного управління є архаїчною, вона не відповідає сучасному рівню досягнень в організації. Це найбільш показово виявляється в тому, що чинна система не спроможна реалізувати і жорстко контролювати виконання законодавчих та нормативних актів, що прийняті вищими органами державної влади, а також ефективно здійснювати оперативне управління тими сферами соціально-економічного життя суспільства, що частково або цілком знаходяться в сфері державного регулювання, управління кадрів якісно іншого змісту підготовки чи перепідготовки.

Основою ефективного державного управління є інформаційне забезпечення органів державної влади. Інформаційне забезпечення призначено для задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для здійснення діяльності органів влади і управління у сферах, що визначені актами законодавства або іншими нормативно - правовими актами. Система прав, обов'язків та відповідальності у сфері його створення, використання та супроводу визначає правовий режим інформаційного забезпечення.

Необхідною умовою модернізації державного управління є впровадження нових технологій державного управління, що засновані на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях. Це неминуче тягне за собою переосмислення функцій та завдань усіх елементів системи державного управління, зміну структури державного апарату відповідно до цих функцій і завдань та відповідно кадрові зміни, оскільки сьогодення вимагає залучення до деяких ланок державного управління кадрів якісно іншого змісту підготовки чи перепідготовки.  

Таким чином, державне управління є процесом реалізації державної влади, організуючою діяльністю держави по відношенню до суспільства. 
      Місцеве самоврядування. Термін "місцеве самоврядування" ми чуємо щодня. З екрану телевізора,від депутатів та політиків, він підморгує до нас зі шпальт газет та Інтернет видань. Усі нібито розуміють, про що йдеться, але часто не можуть дійти згоди у запеклих суперечках про найпростіше. Зі своїм справжнім змістом місцеве самоврядування увійшло в наше життя не так уже й давно  з початку 1990-х років.

 Сьогодні це вже не просто термін з підручника чи закону. це  найближчий для кожного громадянина рівень влади, це освіта його дітей та лікарня, це міський транспорт і сільська дорога, це проведення локального газопроводу та будівництво  спортмайданчика, це, зрештою, і участь кожного в управлінні місцевими справами через органи самоорганізації населення,громадські слухання, депутатів місцевої ради тощо.  

 Місцеве самоврядування  багатогранне та комплексне політико правове явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України1996 року дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно правового регулювання виступає в якості: по - перше, відповідної засади конституційного ладу України; по - друге, специфічної форми народовладдя; по - третє, права жителів відповідної територіальної одиниці

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, містить понад 2 самоврядування в Україні, статус територіальних громад як його первинного суб'єкта, основні принципи формування і діяльності органів місцевого самоврядування, відносини, які виникають у процесі організації та функціонування місцевого самоврядування, гарантії його здійснення.

Сьогодні, крім Конституції України, місцеве самоврядування регулюється

цілим рядом законів, головним з яких є Закон "Про місцеве

самоврядування в Україні", прийнятий Верховною Радою 21 травня 1997 року. Стаття 2 цього закону дає визначення цього поняття.

Місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України                                                        Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

• народовладдя;
• законності;
• гласності;
• колегіальності;
• поєднання місцевих і державних інтересів;
• виборності;
• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
• судового захисту прав місцевого самоврядування,

Система місцевого самоврядування це  - побудована на нормах

закону цілісна, структурна і функціональна впорядкована сукупність суб'єктів,

в процесі функціонування і взаємодії,яких реалізуються принципи місцевого

самоврядування. У чинному конституційно правовому законодавстві України втілена засада поєднання форм безпосередньої та представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування.

 Згідно із Законом Про місцеве самоврядування його систему складають: по - перше, органи місцевого самоврядування;

по - друге, форми безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад;

по - третє, органи самоорганізації населення;   

Законом, який визначає права і повноваження, гарантії діяльності депутата місцевої ради як однієї з центральних фігур місцевого самоврядування є Закон "Про статус депутатів місцевих рад". До переліку законодавчих актів, якими сьогодні регулюється діяльність місцевого самоврядування, також відносять закони "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про органи самоорганізації населення" та деякі інші.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" регулює перелік підстав та граничні ставки для місцевих податків і зборів.

Бюджетний кодекс України визначає основні принципи формування та

витрачання місцевих бюджетів, які є основою фінансової спроможності

місцевого самоврядування.

Окремі норми, які більшою чи меншою мірою торкаються місцевого

самоврядування, містять практично усі так звані галузеві закони України.

Говорячи про нормативно правову базу місцевого самоврядування в Україні,до згаданих законів слід додати низку указів Президента України,постанов Кабінету Міністрів Україну, рішень Конституційного СУДУ України, відомчих нормативних актів. Їх наявність є свідченням значимості місцевого самоврядування, його визначальної ролі у житті суспільства і держави.

Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства  в органах Міністерства юстиції України держадміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На сьогодні можна сказати, що державна управлінська діяльність на сучасному етапі розвитку зазнає певних змін тобто змінюються і доповнюються закони України , нормативно – правові акти. Очевидним і є те, що нормативно-правова база стратегічного планування регіонального розвитку органів державного управління та місцевого самоврядування на сьогодні знаходиться на стадії формування, і в подальшому можна тут очікувати появи цілої низки нових документів.

 На мою думку,більш ефективному розвиткові державної управлінської діяльності сприятимуть:

1. Внесення доповнень до Законів  України "Про місцеве самоврядування  в Україні" та "Про місцеві  державні адміністрації" стосовно  надання повноважень по розробці  основних напрямків інвестиційної  політики на території регіону  щодо залучення коштів під  перспективні інвестиційні проекти, визначення основних пріоритетів  інвестування регіону, координації  інвестиційних проектів.

2. Внесення доповнень до "Методики  оцінювання роботи центральних  і місцевих органів виконавчої  влади щодо залучення інвестицій…" щодо внесення до переліку  показників такого оцінювання  критеріїв оцінки раціонального  використання отриманих фінансових  ресурсів.

3. Прийняття закону про акціонерні  товариства, що дозволить захистити права інвесторів на мікрорівні і сприятиме інвестиційній діяльності на рівні окремих регіонів.

4. Розробка і ухвалення законодавчого  акту про роль центральних  та місцевих органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування  у підвищенні інвестиційної привабливості  територій.

5. Розробка та прийняття законодавчих  актів щодо врегулювання розвитку  пенсійної системи у напрямку  збільшення інвестиційних ресурсів  на фінансовому ринку України (через створення недержавних  пенсійних фондів), розвитку іпотечного  кредитування, удосконалення механізмів  амортизаційної політики.

6. Підвищення правого статусу Ради  інвесторів щодо сприяння ефективній  взаємодії органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування  і суб'єктів господарської діяльності  у сфері інвестиційної діяльності.

Комплекс заходів по удосконаленню державного управління в Україні охоплено адміністративною реформою, метою якої є поетапне створення сучасної, ефективної системи державного управління, для забезпечення становлення України як, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя.