Вугільна промисловість

ЗМІСТ

 
вступ 5

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ 
   ВИРОБНИЧИХ СИЛ. РАЙОНОУТВОРЮЮЧА ГОЛЬ. МІЖГАЛУЗЕВІ 
   ЗВ'ЯЗКИ 5
2. ІСТОРІЯ ГАЛУЗІ                                                    10
3. ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРИРОДНИЧІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ 
   ГАЛУЗІ 10
4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 13
5. ГЕОГРАФІЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 15

 

1. Розміщення  запасів 15
2. Характеристика вугільних об'єднань 16

 

6. ВУГІЛЬНА  ПРОМИСЛОВІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ 22
7. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В 
   УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН 24

 

1. Реструктуризація  галузі 24
2. Освоєння нових родовищ 29

ВИСНОВКИ 32

ЛІТЕРАТУРА 34

ДОДАТКИ 35

 

Вступ

   Вугільна промисловість - одна  з сучасних основних енергозабезпечуючих  промисловостей для світової  економіки.

   Науково – технічний прогрес,підвищення  якості продукції,поліпшення умов  праці,інтенсифікація всього суспільного   виробництва визначаються розвитком  енергетики країни, основою якої  є паливна база. Тому закономірно,що  в усіх країнах світу з розвиненою  ринковою економікою інвестиції  у паливо – енергетичний комплекс  становить близько  40% сумарних  капітальних вкладень у промисловість. 

   Паливо – енергетичний комплекс (ПЕК) є базовим в економіці   держави (Додаток 3),значно впливає  на рівень розвитку її економіки.  У 1998 р. в Україні вироблялося  94 млн. т умовного палива ,а  для нормального енергозабезпечення  потрібно 250 млн. т. Держава   забезпечує енергетичні потреби  за рахунок власних  ресурсів  на 42% ,у газі – на 15 – 20 % ,у  вугіллі – на 80 % ,у нафті на 7 – 8% . Тому  значну масу енергоносіїв  доводиться імпортувати : вугілля  до 20 млн. т , нафти – 28 млн.  т,газу 40 – 50 млрд. м³  на рік ,що за сучасними цінами  становить 1,5 1 млрд. гривень.

   Темпи розвитку паливо – енергетичного  комплексу України  за останнє  десятиріччя за всіма показниками   не сприяли підвищенню електромісткості  національного прибутку і валового  суспільного продукту. З 1990 по 1998 р. виробництво електроенергії  в Україні зменшилося на 42,1 %,видобуток нафти – на 26,4%, газу - на 36 %, вугілля - на 53,2% .

    Високими темпами зростає потреба в різних видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів,як нафта,природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

      Паливо – енергетичний комплекс  України складається з паливної  промисловості (вугільна, нафтова,  газова, торфова ) і електроенергетики.  У розвитку продуктивних сил  України він відіграє  важливу  і всезростаючу роль.

      Галуззю паливо – енергетичного  комплексу країни є паливна  промисловість, яка займається видобуванням й переробкою вугілля.

      Актуальністю моєї теми дослідження  є те, що особливістю розвитку  і розміщення вугільної промисловості  країни є її переважна концентрація  в Донбасі, видобування вугілля  здебільшого підземним способом ,а також значне переважання  кількості видобутого кам’яного  вугілля над бурим.

    Слід зазначити, що використання  вугілля створює певні проблеми, основні з них такі :

1. Внаслідок спалювання вугілля  забруднюється . насамперед сіркою, навколишнє середовище , особливо при спалюванні низькосортних сортів вугілля.

2. Видобування пов’язане із значними  труднощами, тому що підземне  видобування – дороге та небезпечне, а також видобування відкритим способом потребує значних затрат на рекультивацію земель.

3. Порівняно з нафтою та  природним  газом  вугілля значно складніше  транспортувати на великі відстані.

4. Вугілля не дуже придатний  вид палива для мобільних енергоустановок  на локомотивах та автомобілях. 

 

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ

ВИРОБНИЧИХ СИЛ. РАЙОНОУТВОРЮЮЧА РОЛЬ.

МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ'ЯЗКИ

     В структурі промисловості України  на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) виробляє 11% вартості промислової продукції України. ПЕК - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов'язані з усіма галузями національної економіки. Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і палива при звуженому використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля, у зв'язку з обмеженістю їх запасів і видобутку.

     За  обсягом виробництва палива промисловість  характеризується за останні роки постійним зростанням. Так, у 1998 році обсяги склали 9586 млн. грн., у 1999 р. - 12039 млн. грн., у 2003 р. - 14575 млн. грн.

     Удосконалення паливного балансу України зумовлюється передусім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у системі видобутку і споживання палива. Тому у подальшому необхідно вдосконалювати галузеву й територіальну структуру паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива. Щодо вдосконалення структури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних - вугілля Донбасу.

     Паливно-енергетичний баланс — це баланс виробництва, перетворення та використання всіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітрової, хвильової, геотермальної.

     Вугільна  промисловість - посідає перше місце  за обсягами видобутку. Основний район - Донецький басейн з 295 кам'яновугільними  шахтами, із яких 13 з коксівним вугіллям. Видобуток з кожним роком зменшується внаслідок проблем економічного та технічного характеру. Вугільні шахти зосереджені в центрі й на півночі Донецької та півдні Луганської областей. Нове шахтне будівництво зосереджене в Західному Донбасі Дніпропетровській області. Майже 14 млн. т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Дніпропетровський буровугільний басейн розташований переважно на

Правобережжі  України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Понад 58 родовищ характеризуються відкритим способом вугледобування.

     Структура паливно-енергетичного балансу світу  наступна: нафта 40%; природний газ - 23%; вугілля - 31%; атомна енергія - 2%;гідроенергія — 3%; інші види — 1%. Серед загальних ресурсів викопного органічного палива на вугілля припадає 65 - 90%. Розвиток вугільної промисловості у США та Західній Європі гальмується екологічними факторами та нестачею водних ресурсів для   гідровидобутку. 
      Найбільшим виробником вугілля у 2003 р. став Китай — 1,5 млрд. т. У 
Європі видобуток вугілля падатиме в середньому на 3% на рік через 
збільшення  собівартості  видобутку.   Серед  континентів  світу  за 
запасами вугілля лідирує Північна Америка - 24% світових запасів, 
Азія - 25%. Серед країн світу за покладами вугілля: США — 23%, Росія

• 13%, Китай - 11%. По видобутку лідерство займають КНР - 1 млрд. 
  300 млн., США - 934 млн., Індія - 285 млн., Росія - 265 млн. [4,29]

     Найбагатші  на буре вугілля, яке використовується як хімічна сировина та в електроенергетиці, США, Китай, Австралія, Німеччина, Росія. За різними оцінками потенційні ресурси нафти у надрах Землі становлять 185- 390 млрд. т. Західна Європа споживає 705 млн. т нафти на рік. З них 24% - власний видобуток, 30% поступає з Близького Сходу, 26% - з Африки, 17% - з Росії, 3% - з інших джерел. Видобуток нафти найбільше спостерігається в Саудівській Аравії (403 млн. т), США (380 млн. т), Росії (300 млн. т), Ірані (180 млн. т.), Мексиці (150 млн. т.), КНР (150 млн. т). Одним із специфічних видів палива є торф. За його запасами виділяються країни північної півкулі помірних широт Росія, Україна, Білорусь, Естонія.

     Таким чином, вугільна промисловість ь  Україні за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Тут вугілля видобувають на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта коксівного вугілля. З 1989 р. видобуток вугілля в країні поступово скорочувався і в 1998 р. разом з видобутком бурого вугілля становив 77,2 млн. т.

     Основними ланками вуглевидобутку шахтним  способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд та енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство,   підприємства  й  установи  негиробничої  сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов'язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.

     Вугільні  шахти зосереджені в центральній  і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля видобувають переважно в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька. Красноармійська. Костянтинівки та інших міст), а також у Краснодонському і Стаханівському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають більше енергетичного вугілля. [5,127]

 

2. ІСТОРІЯ ГАЛУЗІ

     Гірнича історія Донбасу дуже давня. Ще в  неоліті, наприкінці кам'яного віку (ІУ-Ш тис. до н.е.) тут виник один з найбільших в Східній Європі центр по видобутку і обробці головного мінералу первісної людини — кременю, з якого виготовлялися предмети праці та зброї.

     Наступним - вже у пізньому середньовіччі - було масштабне видобування солі (Пірко В.О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. (Історико-економічний нарис і уривки з джерел) / - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - 136 с.

     Відкриття вугільних родовищ на Донбасі  тривалий час датувалося історичною наукою 1722 роком, а честь першовідкривача приписувалася російському рудознатцю Григорію Капустіну, який немов би виявив пласти вугілля над річкою Кундрючою та в урочищі Оленячі гори на околиці сучасного м. Лисичанська. За новими даними (В.І.Подов, м. Луганськ, 1991), розвідка кам'яного вугілля на Донбасі велася в кінці другого десятиліття XVIII ст. під керівництвом ландрата (радника Київської губернії з використання природних ресурсів) Микити Вепрейського та управляючого Бахмутськими соляними промислами і коменданта Бахмутської фортеці Семена Чиркова за допомогою місцевих козаків, які, використовуючи вугілля в побуті, і вказали на місце виходу вугільних пластів на поверхню в районі р. Біленької (притоки р. Лугані). В кінці 1721 р ними були зібрані зразки кам'яного вугілля і руди і направлені до камерколегії у С.-Петербурзі з метою його випробування і відповідних аналізів. Для уточнення відомостей щодо віднайденого вугілля з С.-Петербурга у 1722 р. був відряджений Григорій Капустін. Таким чином, перші відомості про знахідки кам'яного вугілля і руди у Донецькому краї були зроблені місцевими козаками та адміністрацією краю до експедиції Г.Капустіна.

      На  кінець XVIII століття було накопичено достатній вітчизняний досвід розвідки і розробки вугілля викопного. Однак розміри його видобування у XVIII столітті були ще незначні, і лише під кінець століття в зв'язку з будівництвом Луганського чавуноливарного заводу видобуток вугілля зріс.