Інформаційна система по випуску продукції с/г підприємства

 

По підприємству збільшилася кількість корів на 15 гол., але зменшився валовий надій молока  на 542 ц., Середньодобовий приріст ВРХ зріс на 87 г., а свиней знавпаки знизився га 28 гр. Такий стан приводить до зменшення виробництва 126 ц та відповідно 305 ц.

Мета будь-якої діяльності є досягнення максимального прибутку. Проаналізуємо прибутковість сьльськогосполарського виробництва на основі таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Аналіз фінансових результатів діяльності по підприємству ТОВ «Липовецьке», тис.грн.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення 2012 р.від 2010р. (+/-)
Виручка (дохід від реалізації)	14041	15504	18824	4783
Податок на додану вартість	2312	2490	3138	826
Чистий дохід від реалізації	11729	13014	15686	3957
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	7330	8434	9248	1918
Валовий: прибуток, збиток	4399	4580	6438	2039
Інші операційні доходи	545		136	-409
Адміністративні витрати	1849	2694	2684	835
Витрати на збут	3	-	386	383
Інші операційні витрати	267	-	-	-267
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток, збиток	2825	1886	3504	679
Доходи від позареалізаційних операцій	81	39	86	5
Витрати від позареалізаційних операцій	92	45	43	-49
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток, збиток	2814	1880	3547	733
Чистий: прибуток, збиток	2814	1880	3547	733

 

Виручка від реалізації продукції піднялася на 4783 тис.грн., і грошові надходження у 2012 році становлять 18 824 тис.грн. . Собівартість зросла на 1918 тис. грн. і дорівнювала 9248 тис. грн. В наслідок цього валовий прибуток склав 3808 тис. грн. і він є більшим ніж у базовому році на  2039 тис. грн.  операційні доходи  на нашому підприємстві у 2012 році  знизилися на 409 тис. грн. і становили 136 тис. грн. Також негативним є значні суми адміністративних витрат, витрати на збут, що зменшують фінансовий результат Отже, чистий прибуток господарства у 2012 році становив 3547 тис. грн. і за аналізований період відмічається його зростання на 733тис. грн.

В цілому забезпеченість господарства ресурсами досить добра, стрімкі темпи нарощення виробничого потенціалу рослинництва і тваринництва і як наслідок зростання прибутковості господарювання. Керівник підприємства створює необхідні умови для ефективного функціонування  підприємства і правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання усіма підрозділами, службами і працівниками, які причетні до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера з дотриманням порядку оформлення і подання до обліку відповідних документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та регістрів обліку, а також за недостовірне відображення даних у них несуть особи, які склали і підписали ці документи.

 

2.2. Оцінка продуктивності праці  підприємства та його динаміка

 

Продуктивність праці показує здатність живої праці створювати за одиницю часу певну кількість споживчих вартостей, тобто забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції за одиницю робочого часу, економію живої праці, ефективніше використання засобів виробництва. 
Ріст показника продуктивності праці є важливою умовою розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом росту національного доходу, що, відповідно, є передумовою виходу з економічної кризи та становлення пропорційного економічного зросту. Продуктивність є основою підвищення конкурентоспроможності підприємств, реальної заробітної плати працюючих, виступає джерелом для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рентабельності, технічного та організаційного реформування виробництва, управління людськими ресурсами, оцінки конкурентоспроможності, визначення цінової політики тощо .

Від використання трудових ресурсів залежить результат діяльності. На основі показників визначимо продуктивність праці по підприємству ТОВ «Липовецьке»

Таблиця 2.9

Продуктивність праці по підприємству ТОВ «Липовецьке»

Показники	Роки			Відхилення 2013 р. – 2011р.
	2011	2012	2013
				+/-	%
Вартість валової продукції, тис.грн.,всього	14424,2	15730	16300,1	1875,9	13,01
в.т.ч. рослинництво	7475,1	7043	7611,4	136,3	1,82
тваринництво	6949,1	8687	8688,7	1739,6	25,03
Середньорічна чисельність працівників, осіб	149	169	121	-28	-18,79
в.т.ч. в рослинництві	46	54	46	0	0,0
в тваринництві	103	115	75	-28	-27,18
Виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника, тис.грн., всього	96,81	93,08	134,71	37,90	39,16
в т.ч. в рослинництві	162,50	130,43	165,47	2,96	1,82
в тваринництві	67,47	75,54	115,85	48,38	71,71

                                                                                                                      

Продуктивність праці в сільському господарстві визначається вартістю валової продукції на одного працівника. По господарству ТОВ «Липовецьке» спостерігається зростання показників продуктивності праці. В порівнянні з 2011 у 2013 році вартість валової продукції зросла на 1875,9, тобто на 13,01%. Ефективність використання трудових ресурсів зростає на 37.90 тис.грн. Розвиток підприємства залежить не тільки від ресурсного забезпечення, а від спеціалізації.

2.3. Факторний аналіз  підприємства.

 

Продуктивність праці пов'язана із ступенем розвитку всіх чинників і умов, в яких протікає процес праці в цій галузі. Отже, необхідно з'ясувати найбільш важливі чинники, які визначають ступінь результативності доцільної діяльності людей [8, с.13].

Фактори продуктивності праці - це рухомі сили під впливом яких змінюється продуктивність праці [9, с.25]. З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об’єднати в три групи:

– матеріально-технічні;

– організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

– соціально-психологічні, що пов’язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва і одним із основних елементів механізму ринку. Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва – засоби виробництва, працю, його організацію та управління. Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами:

• впровадження комплексної механізації та автоматизації;
• удосконалення технології виробництва;
• хімізація виробництва;
• зростання рівня електроозброєності.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється шляхом механізації ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт на дільницях та в цехах. Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва. На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах – транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних тощо. Про низький рівень механізації та автоматизації цих процесів свідчить той факт, що частка робітників, зайнятих на цих процесах у загальній кількості робітників, становить приблизно 46%. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях. Слід зауважити, що потрібно збільшувати механізацію і автоматизацію підприємств, але не безмежно.

Теоретичні і реальні дані свідчать про те, що після досягнення належного розвитку продуктивних сил необхідно стримувати зростання обсягу засобів виробництва, особливо у сфері їх відтворення. Задля вдосконалення нинішньої моделі економічного зростання чимало авторів пропонують дотримуватися розумного консерватизму допустимих меж зростання ВВП [10, c.4], застосування енергозберігаючих і інформаційних технологій [11, c.32].

Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізації устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти шляхом збільшення потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією і автоматизацією допоміжних робіт (подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткуванням. Для зростання продуктивності праці велике значення має удосконалення технології виробництва, яка включає технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів і агрегатів. Одним з найважливіших чинників зростання продуктивності праці є прогрес техніки – вдосконалення конструкції машин, створення розвиненої системи машин для виробництва конкретної конструкції продукції. Необхідно упорядкувати комплектування системи машин в кожному підприємстві, забезпечити оптимальне поєднання машин з іншими чинниками, перш за все кваліфікованою робочою силою [12, c.39].

Основними напрямами удосконалення технології виробництва є впровадження нових методів обробки матеріалів, таких як хімічні, електроерозійні, ультразвукові та ін. дедалі більше застосовуються надвисокі й наднизькі тиски і температури, струми високої частоти, інфрачервоні випромінювання та інші, надміцні матеріали тощо. В умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набуває такий фактор зростання продуктивності праці, як підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку. Для зростання продуктивності праці, крім упровадження нової техніки, велике значення має максимальне використання діючих потужностей.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямами: екстенсивним – збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту тощо. інтенсивним – поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів. Велике значення для зростання продуктивності праці має інвестиції використані на освіту, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, тобто на покращення якості робочої сили [13, с.62]. Якість робочої сили характеризує 10-15% рівня продуктивності праці і займає друге місце після фактору научно-технічного прогресу [14, с.48]. Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів. У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально-технічні фактор сприяє економії живої та уречевленої праці як в цілому по економіці, так і на окремому виробництві. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати наступними показниками:

1. електроозброєність  праці визначається відношенням  кількості електроенергії, використаної  у виробничому процесі за певний  період, до середньооблікової чисельності  робітників;

2. енергоозброєність  праці – споживання всіх видів  енергії на одного робітника  за певний період;

3. фондоозброєність  – це показник оснащеності  праці виробничими основними  фондами. Визначається відношенням  середньорічної балансової вартості  виробничих основних фондів до  середньооблікової чисельності  робітників або працівників;

4. фондовіддача  – загальний показник використання  всієї сукупності основних виробничих  фондів.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать: удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації; удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо); удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці (впровадження технічного обслуговуваних норм затрат праці, розширення сфери нормування праці), при нормуванні, крім визначення норм, повинні установлюватися певні нормативи, які визначаються на основі норм і мають враховувати конкретну ситуацію, що склалася в певній період часу [17, с.3]. Застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці; удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення систем управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

Соціально-психологічні фактори відіграють велику роль в підвищенні продуктивності праці. Вони визначаються стилем керівництва в підрозділах, на підприємстві в цілому; мотивацією управління економікою. Їх вплив характеризується звичайними та суспільними умовами, в яких працюють робітники підприємства. Прийняття групових рішень, сумісна відповідальність стали обов’язковими атрибутами функціонування сучасних підприємств [18, с.23]; рівнем підготовки колективів, ступенем дисциплінованості робітників, їх робочою і творчою активністю, системою ціннісних орієнтирів колективу; якістю, а також соціально-демографічним складом робочих колективів.Перерахованi фактори, впливають на продуктивнiсть працi,треба указати також на те, що демографiчнi показники в державi також особливо не впливають на фактор продуктивностi працi[19]. Деякі автори рекомендують фактори продуктивності праці поділяти ще й таким чином: [Яцкевич В. «Проблемы пределов роста и системная оптимизация» [20, с.4], Бесєдін В.Ф., Музиченко А.С. «Стратегічне планування. Визначення і прогнозування показників продуктивності праці»[21, с.38]].