Легка промисловість

      Основними відмінними рисами Єдиної методики конструювання  одягу ЦНДІШПа є:

• однорідність методів конструювання чоловічого, жіночого та дитячого одягу, тобто структура основних розрахункових формул та прийоми побудови креслень залишаються незмінними, змінюються лише деякі параметри.

 Баланс  виробу підраховується по формулі;

 - універсальність розрахункових формул; 
 
 
 
 
 
 

 - побудова усіх креслень без припусків на шви;

     Таблиця 2.2.2-  Характеристика методики побудови БК

 
 
 
 
 
 
 
 

  2.2.2 РОЗРАХУНОК ТА ПОБУДОВА БК

  

        Єдиним для усіх методик, в яких є розмірні ознаки, необхідні для побудови креслень деталей одягу, визначають з використанням розрахункових формул, є виділення головних розмірних ознак – обхвата грудей та росту, а також наявність в структурі формул. Види розмірних ознак та їх кількість залежать від обраної методики конструювання.

     Вихідними даними при конструюванні одягу різних видів додані в тому чи іншому вигляді, дані про статуру людини, про припуски, якщо вони закладені в конструкцію.

     Прибавки  – це різниця між ростами тіла людини і внутрішніми розмірами одягу. Конструктивна прибавка визначає додатковий прошарок між поверхнею тіла і одягом.

     

     Прибавка  конструктивна – це складова частина  конструктивного відрізка , який більшою  або меншою мірою визначає розмірну ознаку. Технічна прибавка (ПТ) – це складова частина конструкторського відрізку, яка враховує спосіб з’єднання деталей, зсідання матеріалу, при ВТО, термо – дублювання, опрацюванні в процесі з’єднання.

     Допуск  – це величина допускаємого вирішення розмірних параметрів готовому виробі від проектує мого. 

     Таблиця 2.2–Розмірна характеристика типової фігури

 
 
 
 
 
 
     

       

     Продовження таблиці 2.2

 

Продовження таблиці 2.3 Прибавки для побудови

 
 
 
 

       2.3  ТЕХНІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВИРОБУ

      Технічне  моделювання – розробка креслень зразка одягу по базовій моделі, або ії графічному зображенню. Розроблений  зразок слугує еталоном форми і конструкції  для масового виробництва.

      Процес  внесення модельних особливостей має  три прийоми конструктивного моделювання. Процес розробки конструкції враховує слідуючи етапи:

      1.вивчення  та аналіз моделей;

      2.підбір  відповідної базової основи

      3.уточнення  або зміна основи і перенесення  на неї модельних особливостей.

      4.розробка  нової силуетної форми

      5.перевірка  правильності розробки конструкції.

      Процес  внесення модельних особливостей може полягати в уточненнях базової основи або в ії значимому перетворенні. Зміна силуету досягається шляхом зміни пропрцій між верхньою і  нижньою часинами одягу при збільшенні або зменшенні лінії талії, кокетки і зміна довжини виробу, різного оформлення контурів, зрізів і виточок паралельного та конічного розширення і конічного розширення і завуження всього виробу або окремих його частин.

      Процес  внесення модельних особливостей має  три прийоми конструктивного моделювання:

        Першого виду 1)перевід виточок – використовується на різних деталях одягу ( спинці, пілочці, рукавах, штанях та спідницях ) шляхом розрізання лекал по новому напрямку, при цьому закриваючи попередні виточки.

      При переводі слід враховувати умови : за центр виточки приймається точка, яка відповідає центру випуклості, при оформлені лінії зшиваються виточки ії внутрішній кінець кінець розташовують на відстані 1.5 -2.5 см від 
 
 
 
 
 

        центра розхилу, що забезпечує  зм’якшення конструкції форми. Допоміжні членування деталей горизонтальні та вертикальні членування через екстрені точки проектуємої поверхі.

      2) Допоміжне членування деталей  – горизонтальні і вертикальні  членування через екстремальні  точки проектуємої поверхні.

      3)проектування складок або защіпів з виточок, які зшивають на невеликій відстані від зрізів. При цьому деталь по всій довженні розсікається у місці розташування складок і роздвигається на запропоновану ширину.

      4) побудова модельних особливостей  – перенос ліній лацкану, борту, кишень, хлястиків, та і т. д.

      Другого виду 1)паралельне розширення – використовується для проектування складок і м’якім складок на деталях. Для цього їх розсікають на декілька полос і роздвигають на запропоновану ширину  вздовж конструктивних горизонталей.

       2) конічне розширення може починатись на будь якому рівні

       3) Паралельно – конічне розширення. Цей прийом використовується  для конічного завуження деталей.  При цьому полоси розсічених  деталей заходять одна на одну водночас контролюючи ширину виробу на рівні максимального обхватного виміру фігури.

      

      Третього  виду : полягає в добудові деталей рукава до деталей пілочки та спинки. Спряження окату вшивного рукава з верхніми ділянками пілочки і спинки необхідно здійснювати з урахуванням особливостей конструкції проектує мого виробу.

      При розробці колекцій я користувалась  периш та другим видом моделювання.

      Перенос виточок присутній майже на всі  моделях, та ведення допоміжних ліній  також. Усі модельні особливості  розроблялись за допомогою шаблонів.