Аналіз та огляд літературних джерел, та термінів обраної теми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       ВСТУП

Моделювання різних деталей  виробу з урахуванням особливостей фігури є важливим етапом у конструюванні  одягу, зокрема  у побудові креслень жіночих суконь. Завдяки цьому  процесу ми можемо максимально покращити  візуальний силует фігури, що в свою чергу дозволяє приблизити вигляд фігури до ідеалу, якого всі ми прагнемо.          Дана курсова робота присвячена вивченню  теми: "Моделювання виточок", що залишається актуальною і зараз. У цій роботі ми розглянемо  декілька варіантів моделювання виточок з урахуванням особливостей опорної поверхні тіла людини від різних авторів, та проаналізуємо їх.    Тема проекту є важливим елементом роботи у конструюванні та моделюванні одягу тому, що вона дозволяє максимально підкреслити переваги, та приховати недоліки фігури. Адже кожна жінка прагне до ідеалу, і намагається мати досконалий вигляд не зважаючи на особливості тілобудови. Ціллю даної роботи є вивчення та аналіз  способів моделювання та переносу виточок в різних місцях, і їх вплив на жіночу фігуру. Також порівнення різних методик переносу виточок задля більш вдалого підкреслення форм жіночого тіла.         Об"єктом вивчення даної роботи є порівняння різних методів переносу виточок, та визначення найбільш вдалих корективів внесених в основу для того, щоб приховати мінуси, та перенести на перший план плюси опорної поверхні тіла людини.          Предметом вивчення є розгляд  даного процесу у конструюванні саме жіночих суконь тому, що ці побудови потребують найбільшої пильності та правильності переносу ніж інші, що дає нам змогу якнайглибше розкрити цю тему у нашій курсовій.

 

 

Зміст

1.1 Аналіз та огляд літературних  джерел, та термінів обраної теми.

1.2 Аналіз методів моделювання  виточок.

1.3 Варіанти переносу від  різних авторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Характеристика захисної функції одягу

У повсякденному житті  людей одяг відіграє величезну роль, так само, як продукти харчування та житло. Вона є предметом першої необхідності, тому що захищає людину від спеки, холоду, атмосферних опадів. Одяг - предмет  першої необхідності в житті людини, вона відноситься до речей його особистого користування.         Одягом називають різні предмети, виконані з матеріалів рослинного, тваринного і штучного походження оберігаючи тіло людини від різних впливів навколишнього середовища, спеки, вологи, холоду, що підтримують нормальне здорове стан організму і службовцями предметом прикраси.    У сучасному суспільстві основними функціями одягу є утилітарна (захисна), інформаційна та естетична.       Функція вироби є характеристика, що визначає виконання виробом свого призначення.          Утилітарна (захисна) функція одягу полягає в запобіганні тіла людини від несприятливих кліматичних впливів (спеки, холоду), атмосферних опадів і механічних пошкоджень, а також у створенні зручності і комфорту.  Інформаційна функція означає, що одяг несе певну інформацію про людину - його соціальний статус, професійної приналежності, його смак, матеріальному достатку і культурному рівні.      Естетична функція розглядає одяг не тільки як предмет споживання, але і як добуток прикладного мистецтва, який несе в собі риси історичної епохи, національного характеру і тому є об'єктом естетичного сприйняття.

Розподіл класу побутової  одягу за предметним перерахуванню  Сучасний одяг дуже різноманітна. У різні періоди свого життя людина носить не одну єдину річ, а декілька. Кожна з них призначена для використання  в певних умовах: вдома, на роботі, на відпочинку або заняттях спортом.  Асортимент сучасного одягу підрозділяють на класи по напіввіковій ознаці, цільовим призначенням, по сезонах, розмірами і зростання.   В залежності від статі і віку населення, одяг класифікують як чоловічу, жіночу та дитячу (для хлопчиків і дівчаток). Кожна з цих груп передбачає асортимент. Дитячий одяг, наприклад, включає одяг, для новонароджених, ясельну, підліткову. Саме тому весь одяг ділиться на побутову, виробничу і спортивну.           Виробнича одяг виконує в основному захисну функцію, так як призначена для захисту людини від шкідливих впливів виробничого середовища. Виробнича одяг підрозділяється на спеціальну (для пожежників, шахтарів, столярів), відомча (для військовослужбовців, міліції, медиків),відомча одяг виконує інформаційну функцію.   Спортивний одяг захищає спортсменів від травм, а також виконує естетичну функцію.           Найбільш великим є клас побутової одягу. Він включає в себе вироби, які ми використовуємо в побуті взимку і влітку, вдома і на роботі. Залежно від обстановки використання побутову одяг підрозділяють на домашню, повсякденне, ошатну, урочисту.        Клас побутової одягу ділиться на дрібніші групи: білизна надягають безпосередньо на тіло, плаття або костюм, тобто одяг надягається поверх білизни, і верхній одяг, який носять поверх плаття або костюма. Одяг носять у будь-який час року, тому її класифікують за сезонами: на літню, зимову, весняно-осінню (демісезонний), внесезонную.     Класифікація одягу

Побутова Виробнича Спортивна       - Повсякденна – спеціальна        - Святкове – відомча          -Домашнячоловіча жіноча дитяча            Переваги і недоліки єдиного методу конструювання одягу (ЦОТШЛ).

Метою конструювання одягу є створення конструкції виробу. Конструкцією швейного виробу називається його будова, представлене у вигляді креслення або коплект деталей крою.       Конструювання одягу - це процес створення з плоского матеріалу об'ємної оболонки, що покриває тіло людини. Існує досить багато способів отримання лекал (викрійок) вироби. Найпоширеніші з них муляжний і розрахунковий.           При муляжні способі виріб отримують шляхом наколювання тканини або паперу на фігуру людини або манекен.       При розрахунковому способі конструювання деталей вироби спочатку розраховують і будують, а потім викроюють з тканини і з'єднують між собою. Одяг виготовляється в масовому та індивідуальному виробництві. У масовому (фабричному) виробництві вона виготовляється на стандартні (типові) фігури за'' Єдиної методики конструювання чоловічого, жіночого та дитячого одягу''. Характер прийнятих тут формул досить складний, кількість вимірювань фігур велике і для індивідуального виробництва, що враховує особливості статури кожної конкретної фігури був розроблений на базі цієї методики "Єдиний метод конструювання одягу", який відрізняється від "Єдиної методики" тим, що багато формули спрощені і замінені вимірами фігури.   Конструкцію одягу найчастіше будують за єдиним, розробленому Центральної Дослідно-технічної швейної лабораторією (ЦОТШЛ). Цей метод також відноситься до розрахункових, і теж заснований на вимірюванні тіла людини. Вимірювання проводять аналагічно антропометрії типових фігур, але з великими відхиленнями і в скороченому обсязі. Особливістю єдиного методу є те, що на фігурі не знаходять антропометричних точок основи шиї і плечовий, а вимірювання проводять до передбачуваної лінії плечового шва виробу.

Характеристика статур жіночих  фігур       Одяг покриває тіло людини повністю або частково. Людині має бути зручно знаходиться в одязі - стояти, сидіти, рухатися. Для цього одяг має відповідати зовнішнім розмірам і формі людської фігури.     Статура - це індивідуальні особливості фігури людини, пов'язані зі ступенем розвитку мускулатури і жировідкладення. Статура залежить від форми і розмірів скелета; ступеня розвитку мускулатури і підшкірного жирового шару; статі; віку людини.      Мускулатура буває розвинена слабо, середньо, сильно. Жировідкладення бувають слабкими, середніми, великими. Різні поєднання цих характеристик утворюють різні типи статури. У чоловіків розрізняють:    Грудний тип - зі слабкою мускулатурою і статурою;     - Мускульний тип - з середньою або сильною мускулатурою і середнім жировідкладенням;         -Черевної тип - з середньою або слабкою мускулатурою і рясним жировідкладенням.          Статура жінок відрізняється від статури чоловіків. У жінок менш розвинена мускулатура і більше нерівномірно розподілено жироотложение. Розрізняють статура жінок з рівномірним і не рівномірним розподілом жировідкладення по всьому тілу.        Все розмаїття жіночих фігур умовно відповідає чотирьом групам:  1. Група з рівномірним розподілом жирових відкладень по всьому тілу. Ступінь жировідкладення може бути слабкою, середньої і щедрою.   2. Група з нерівномірним розподілом жирових відкладень. Вона включає два типи: верхній, що характеризується підвищеним жировідкладенням у верхній частині тіла, і нижній, що характеризується підвищеним жировідкладенням в нижній частині        3. Група також з нерівномірним розподілом жировідкладення переважно на тулубі і кінцівках.

4.Группа з підвищеним  жировідкладенням на окремих  ділянках тіла: на грудях, стегнах.

Статура жінок

Рівномірний Нерівномірний

Жировідкладення рясні на:

-В верхній частині

- В нижній частині

- Тільки тулуб

- Кінцівки

- Окремі частини тіла

Фактори, що впливають на форму верхніх кінцівок

Скелет - тверда основа тіла людини покрита м'язами і м'якими тканинами. Основу тіла людини складає кістковий скелет, окремі кістки якого скріплені між собою суглобами або хрящами. Розміри кісток, ступінь розвитку мускулатури і жирових відкладень впливають на розміри і форму тіла людини. Форму верхніх кінцівок можна розглянути на рівні різних характеристик: -Якщо розглянути верхні кінцівки з урахуванням розвитку скелета, то розмір скелета заданий індивідуально, тобто спочатку закладена інформація на рівні Д.Н.К. (так нас створила природа). Співвідношення цього розмір і форма верхніх кінцівок у кожної людини індивідуальна, вона залежить від форми і розміру кістки.           Серед дорослих чоловіків і жінок розрізняють людей з відносно коротким тулубом і довгими кінцівками (доліхоморфному тип пропорцій) і людей з відносно довгим тулубом і короткими кінцівками (брахіморфного тип пропорцій). Пропорції тіла жінок відрізняється від пропорцій тіла чоловіків відносно більш широкими стегнами і вузькими плечима.     -З урахуванням розвитку пропорцій та індивідуального статури людини розвиток верхніх кінцівок можна розглянути, з урахуванням розвитку мускулатури і жирових відкладень. Ступінь жирових відкладень і розвиток мускулатури у людей різного віку і статі відрізняється. Так у чоловіків мускулатура розвинена більшою мірою, ніж у жінок. Плечовий пояс значно ширше, а у жінок основним фактором, що впливає на розвиток верхніх кінцівок, є жироотложение. Вони можуть бути рівномірними і не рівномірними. З урахуванням цього в деяких випадках кінцівки можуть бути повними або нормальними.            - З урахуванням роду занять людини, так само формується форма верхніх кінцівок. Професійне заняття музикою, гра на музичних інструментах, формують у людини довгу витягнуту форму кисті з вузькими тонкими пальцями. Заняття спортом формує мускулатуру, ступінь розвитку плечового пояса у людини (у плавців широкі плечі, довгі руки у гімнастів сильно розвинені плечі, пояс і руки сильно накачени).

Скелет верхніх кінцівок         Плечовий пояс Вільні верхні кінцівки       - Ключиця – плече          - Лопатки – передпліччя          - Кисть

Характеристика процесу  конструювання одягу в масовому виробництві

Особливістю конструювання  одягу масового виробництва полягає  в тому, що одяг виготовляється для  споживачів, що відрізняються змінами  фігур та особливостями статури, але при цьому немає можливості попередньо виміряти фігури.             На сучасних підприємствах проводяться маркетингові дослідження з вивчення споживчого попиту. Результати маркетингових досліджень закладаються в основу розробки виробничої програми підприємств. Пропозиція відділу маркетингу враховують при розробці технічного завдання на створення нових моделей. Технічне завдання розробляють 2 рази на рік. На основі технічного завдання художник підприємства під керівництвом начальника експериментального цеху та головного конструктора створює ескізний проект. Ескізний проект затверджується на художньо-технічній раді (ХТС). Якщо ескізи не відповідають вимогам технічного завдання, то вони не затверджуються ХТС.

Характеристика ширин і висот фігур

В умовах виробництва одягу  за індивідуальними замовленнями вимірювання  знімають з конкретної фігури, при  цьому виробляються також оцінка особливостей її статури. Для цього  порівнюють вимірювання конкретної фігури з аналогічними вимірами типовий. Зовнішнім оглядом визначають форму  шиї, спини, грудної клітки, форму  поперекової частини фігури (талії), живота, стегон, розмір і положення  грудних залоз, форму плечей, порушення  пропорцій і тип постави за формою спини. Крім того, зазначають ступінь  розвитку мускулатури і ділянки  переважного розташування жирових  відкладень.  При побудові одягу масового й індивідуального виробництва прийняті умовні позначення розмірних ознак. Кожен розмірний ознака позначається прописною буквою з підрядковим індексом. Прописні букви позначають вид вимірювання і його орієнтацію.

Р - зріст (довжина тіла)

Ш - ширина

О - повні обхвати

С - Напівобхват

В - висота

Д - довжини (відстані)

Ц - відстані між центрами

Г – глибини

d - діаметри

Креслення конструкції з  урахуванням симетричності будують  на одну половину фігури, тому вимірювання  обхватів (крім обхвату плеча), ширин (крім ширини плеча) і відстань між центрами грудей і лопаток вимірюють в повному розмірі, а записують у половинному. Всі інші виміри записують повністю. Наприклад, ШГ (ширина грудей) вимірюють горизонтально над підставою грудних залоз між вертикалями, подумки проведеними вверх від передніх кутів пахвових западин (записують у половинному розмірі).

Шс (ширина спини) вимірюють  горизонтально по лопатках між задніми  кутами пахвових западин (записують  у половинному розмірі).

Шп (ширина плечового ската) вимірюють від точки основи шиї  до плечової точки по середині плечового  ската (записують в повному розмірі).

Вг2 (висота грудей) вимірюють  від точки основи шиї до найбільш виступаючої точки грудної залози (записують в повному розмірі).

Впрз2 (відстань від вищої  точки проектованого плечового  шва у основи шиї до рівня задніх кутів пахвових западин) вимірюють  від точки основи шиї до горизонталі  проведеної з заднього кута пахвової западини (записують в повному  розмірі).

Впк2 (висота плеча коса) вимірюють  по найкоротшій відстані від плечової точки і до точки перетину лінії  талії і хребта (записують в  повному розмірі).  У першу чергу порівнюють різниця Напівобхват грудей другого і першого (Сг1 - СГ2). Ця різниця визначає розчин нагрудної виточки. Якщо фігура перегибиста, з високо розташованої грудьми і з розгорнутим плечовим поясом, то для визначення розчину нагрудної виточки краще додатково використовувати різницю між вимірами (Шг2 - ШГ). Якщо розчини витачек, розраховані за цим формулам не збігаються, то беруть середню величину.

Крім того, для визначення постави конкретної фігури знаходять  різницю між величинами вимірювань Дтп2 і Дтс2, а також ШГ і Шс. Якщо Дтп2 - Дтс2 <4,0 - 5,0 см, а Шс - ШГ = 1,5 - 2,0 см, фігуру можна вважати сутулою, якщо Дтп2 - Дтс2> 5,0 - 6,0 см, а Шс - ШГ = 1,0 - 2,0 см - то перегібістая.

Для визначення типу постави  вимірюваної фігури також можна  порівнювати різниці вимірів (Дтп2 - Дтс2) і (Шс - ШГ) по відношенню до цих  же разностям для близької до неї  типової фігури. Якщо різниця (Дтп2 - Дтс2) між конкретною і типовою  фігурою коливається від 0 до ± 1 см, фігура має нормальну поставу, якщо більше 1,0 см - фігура перегібістая, а  якщо менше 1,0 см - сутула.

Основні етапи та принципи технологічного моделювання.

Масовому виготовленню швейних  виробів передує процес створення  зразків моделей, за якими в подальшому здійснюється масове виробництво. Тобто  модель одягу заданого зразка в масовому виробництві тиражується. Процес створення  нових моделей одягу називається  моделюванням. Цей творчий процес здійснюється художниками -  модельєрами  – дизайнерами одягу.             В новій моделі художник втілює свій замисел і являє його у вигляді ескізу (іноді в об’ємній композиції, у вигляді наколки на манекені). Затверджений ескіз передається на розробку конструкції конструктору – модельєру, який повинен відтворити в конструкції замисел художника, точно відобразити в ній всі лінії та конструктивно – декоративні елементи, силуетну форму, пропорції та інше.             Процес моделювання вважається закінченим, коли модель у вигляді зразка готового виробу подається на розгляд та затвердження.    Конструкція одягу різних видів та моделей може бути дуже різноманітною. Вона може змінюватись з розвитком одягу, вдосконалення технології його виготовлення й у відповідності зі змінами моди. Це значно ускладнює розробку конструкцій одягу нових моделей. Для полегшення та спрощення цієї роботи широко використовують так звані типові та базові конструкції одягу різних видів.  Типова конструкція одягу – найбільш характерна конструкція одягу даного виду, яка спеціально не створюється, а виявляється в результаті практики та досвіду роботи.     Базова конструкція одягу – це конструкція, яка береться за основу для одягу певного виду, і розробляється на основі даних про типові конструкції.  Принципово різних конструкцій одягу, які визначаються поняттям «покрій», існує значно менше, ніж моделей. Велика кількість моделей одягу не має суттєвих відмінностей у конструкції основних деталей, покрою, пропорціях. Різні моделі можуть відрізнятися лише модельними особливостями: наявністю додаткових членувань основних деталей виробу, формою та шириною бортів та лацканів, видами кишень, наявністю оздоблювальних деталей і т.д.. Тому велику кількість моделей одягу можна подати обмеженою кількістю типових (базових) конструкцій. Зміна базових конструкцій у порівнянні зі зміною моделей відбувається значно рідше та поступово, протягом декількох років. Це дозволяє при створенні нових моделей одягу протягом тривалого часу користуватися даними про базові конструкції. Використання базових основ та базових конструкцій одягу при розробці конструкцій нових моделей одягу дозволяє приділяти значно більше уваги якості естетичного оформлення моделі; сприяє вдосконаленню та уніфікації методів технологічної обробки; у декілька разів скорочує витрату часу на проектування.           Технічне моделювання – це процес розробки креслення конструкції та зразка швейного виробу по базовій готові моделі, або її графічному зображенню (ескізу) з використанням базової силуетної основи виробу – базової конструкції виробу даного виду та силуету. Розроблений зразок нової моделі одягу служить еталоном форми і конструкції виробу для масового виробництва.