Страхування як особливий вид цивільно-правових відносин

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ВИДИ СТРАХУВАННЯ……………………………………………..5

РОЗДІЛ 2. ПІДГАЛУЗІ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ……………………6

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАСОВОГО СТРАХУВАННЯ………...9

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...11

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Слово «страхування»  увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» ; в англійській, «versicherungs»; у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження, позаяк в основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти й досі не вдалося.

Аналіз опублікованих  визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або  доповнює попередні, залишаючи без  змін їх основу. Офіційне тлумачення цього  терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування; це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)». У зазначеному Законі зафіксовані й головні елементи, що формують поняття страхування:

1. мета страхування (захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб);
2. джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат;
3. види страхування.

Як відомо, важливою передумовою  застосування страхування є майнова  самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту. З урахуванням вищесказаного не слід забувати, що страхування це ще й економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює   та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Власне саме з цих  причин серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль, адже лише воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

 

 

РОЗДІЛ 1. ВИДИ СТРАХУВАННЯ

 

Система страхових послуг базується на сукупності об'єктів  з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування. Закон України  «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три  групи майнових інтересів:

1. пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2. пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3. пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Власне останні два  види особливої зацікавленості не викликають, оскільки, як правило, і в тому, і  в іншому випадку розмір відшкодування чітко кореспондується із розміром завданої шкоди, втрати і т.і. На відміну ж від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають тут характер фінансової допомоги. За загальним правилом особисте страхування проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі ; до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей   особистого страхування.

 

РОЗДІЛ 2. ПІДГАЛУЗІ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ

 

Особисте страхування  включає три підгалузі. Їх існування  пов'язане з різною тривалістю договорів  страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком  подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються й види страхування.

Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові (як правило, до одного року) види особистого страхування. Обсяг відповідальності за видами, які входять у цю підгалузь, передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання однієї з таких подій:

1. смерті застрахованого;
2. постійної втрати ним здоров'я (встановлення інвалідності);
3. тимчасової непрацездатності.

Необхідна умова настання відповідальності страховика ; щоб  перелічені події були наслідком  нещасного випадку, передбаченого  в договорі страхування. Страхувальником  може бути як фізична, так і юридична особа (наприклад, підприємство, яке страхує своїх працівників), а застрахованим ; лише фізична особа. Якщо ж особа укладає договір страхування власного життя і здоров'я, то вона одночасно є страхувальником і застрахованим. І навпаки, при укладанні договору страхування життя і здоров'я іншої особи (наприклад, дитини) застрахованою буде саме ця особа, а страхувальником ; особа, що уклала договір і сплачує внески. Страхування від нещасних випадків в Україні провадиться як у добровільній, так і в обов'язковій формі. Конкретними видами страхування в цій підгалузі є, наприклад, індивідуальне страхування від нещасних випадків, колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств і організацій, страхування туристів, пасажирів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особливою небезпекою для життя і здоров'я, та інші такі види. Вони мають дуже багато спільних рис, і тому законодавством України передбачається можливість здійснення страховиком усіх цих видів страхування за однією ліцензією, а саме: ліцензією на право здійснення страхування від нещасних випадків.

Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися  в нашій   країні порівняно  недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку. Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте «довгостроковість» цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі; страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів по закінченні строку дії договору страхування (тобто при «дожитті», що є характерною ознакою договорів страхування життя). Так само не можна віднести до підгалузі страхування від нещасних випадків короткострокові види медичного страхування (наприклад, страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагітності та пологів тощо), бо в них відсутній принциповий момент, характерний для всіх видів страхування від нещасних випадків, а саме: нещасний випадок, який характеризується раптовістю.

Третя підгалузь особистого страхування; страхування життя. Обсяг відповідальності за договорами страхування життя, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій: а)дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору страхування; б)смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»). Як видно із переліку страхових подій, страхові виплати за ними мають становити повну страхову суму. Часткових виплат страхової суми (як у страхуванні від нещасних випадків і медичному   страхуванні) договори страхування життя у своєму класичному, «чистому» вигляді не передбачають.

Але насправді в нашій  країні і за кордоном поширена практика поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів страхування життя  і характерного для договорів страхування від нещасних випадків.

 

 

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАСОВОГО СТРАХУВАННЯ

 

Страховий ринок України хоч і переживає фазу глибинних перетворень, однак поступово все ж виходить на нову ступінь свого розвитку. Зрозуміло, що під терміном "масове страхування" варто розуміти повний комплекс страхування фізичних осіб і малого бізнесу від усіх ризиків. Однак слід відзначити, що якщо рішення про страхування фізичної особи приймається юридичною особою (за винятком малого бізнесу), те цей договір не відноситься до сегмента масового страхування.

Останні роки в країні можна визначити як період економічної  і політичної стабілізації в суспільстві. Соціальним наслідком і результатом  цього стало формування середнього класу з усіма властивими йому особливостями. Зокрема, зростання доходів сформувало платоспроможний попит, позаяк у представника середнього класу виникає бажання захистити свою власність, свій життєвий уклад. А переборовши поріг "страхової бідності" (за різними оцінками - $200-250 на місяць на людину), представник середнього класу вже має можливість оплатити страховий захист.

Об'єктивно в ринковому  середовищі на початковому етапі  становлення пріоритетними стають високоризикові види страхування з  найбільш відчутними в короткостроковому  періоді матеріальним збитками (класичний приклад ; автострахування). Тим більше, що з огляду на статистичні дані, у системі пріоритетів покупка автомобіля, як це не дивно, виявляється більш значимою, ніж придбання житла. До того ж бурхливий розвиток автомобілізації призвів в свою чергу і до різкого росту числа дорожньо-транспортних пригод. Ризики на дорогах зросли, а отже загострилася й проблема гарантованого відшкодування збитку, нанесеного транспортними засобами третім особам. Відповідно до цієї логіки, поява закону про обов'язкове страхування відповідальності власників   транспортних засобів є абсолютно закономірною.

Таким чином, при усій своїй випадковості, неоднозначності  і проблемності, можна твердити, що ринок страхування в Україні  вже з'явився і навіть створив свою первинну інфраструктуру. При цьому вектор розвитку масового страхування визначає його головний потенційний споживач ; середній клас. Крім цього, у перспективі, розвиток масового страхування призведе й до найважливіших перетворень у страховій галузі ; концентрації, збільшенню капіталізації його учасників. У середньо- і довгостроковій перспективі, за умови державної підтримки розвиток масового страхування приведе й до залучення в господарський оборот значної частини приватних заощаджень. У результаті, стає очевидно, що розвиток страхування в свою чергу прискорить і динаміку цілого ряду інших галузей економіки країни.

 

 

ВИСНОВОК

 

Страхування — вид  цивільно-правових відносин щодо захисту  майнових інтересів громадян та юридичних  осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

У країнах вільної ринкової економіки існують тепер головні два роди страхування:

1. обов'язкове публічно-правове, організація якого зосереджена в руках публічно-правових, а подекуди й державних страхових організацій (усе соціальне страхування, а в деяких країнах також страхування будівель від вогню тощо);
2. приватне, яким опікуються акціонерні товариства й товариства взаємного страхування (страхування майна, життя та ін.) на базі приватної угоди між застрахованим і страхувальною організацією, якій застрахований зобов'язаний виплачувати встановлені угодою внески, а страхувач при виникненні зазначеного у договорі випадку відшкодувати застрахованому втрату або виплатити обумовлену договором суму. З уваги на те, що страховий ризик не можна передбачити, страхувальні організації повинні створити відповідні резерви, встановлюючи належну висоту внесків. Т. ч. вони перетворюються часто на великі фінансові підприємства.

Останні роки в країні можна визначити як період економічної  і політичної стабілізації в суспільстві. Соціальним наслідком і результатом цього стало формування середнього класу з усіма властивими йому особливостями. Зокрема, зростання доходів сформувало платоспроможний попит, позаяк у представника середнього класу виникає бажання захистити свою власність, свій життєвий уклад. А переборовши поріг "страхової бідності" (за різними оцінками - $200-250 на місяць на людину), представник середнього класу вже має можливість оплатити страховий захист.