Страхування депозитів і банківських гарантій

    Якщо  у результаті страхового випадку  застрахованого було госпіталізовано  і ситуація вимагає присутності  родича, страховик оплатить проїзд цього родича туди й назад, причому  всі інші витрати, пов’язані з  перебуванням родича, не оплачуються. Якщо ж у результаті нещасного  випадку або хвороби застрахованого діти, що подорожують із ним, залишилися без догляду, страховик гарантує організацію й оплату їхнього  дострокового повернення додому.

    Як  факультативні гарантії у страхове покриття страхування громадян, що виїжджають за кордон, може бути включено: повернення і відправлення багажу за іншою адресою, передачу термінових повідомлень, надання допомоги при  втраті або викраденні документів, забезпечення допомоги у разі поломки  особистого автотранспорту і хвороби  водія.

    Страховий платіж по страхуванню громадян, що виїжджають за кордон, залежить від  комплексу послуг, запропонованих страховою  компанією, від суми страхового покриття, що вибирає для себе турист, і  від умов тієї країни, у яку він  направляється.

    На  практиці зустрічаються різноманітні ліміти страхового покриття (розмір максимальної страхової виплати) – від 1 тис. до 100 тис. дол. США. Основними чинниками, що впливають на розмір тарифу, є наступні.

    Вік застрахованого. Часто страхові компанії передбачають знижки для дітей віком 5–16 років. Для застрахованих осіб, чий вік перевищує встановлений компанією (60–70 років), тарифи відповідно збільшуються в 1,5–3 рази, оскільки ризик раптового захворювання або нещасного випадку для даної вікової категорії істотно вищий. 

    Країна  поїздки. Мінімальні страхові тарифи, як правило, установлюються для Західної Європи і країн Середземномор’я. Для поїздок в інші країни тарифи можуть бути збільшені в 1,5–2 рази. Це пов’язано як із високими цінами на медичні послуги (наприклад, у США і Канаді), так і з віддаленістю та важкодоступністю територій.

    Тривалість  поїздки. У цілому зі збільшенням тривалості поїздки страхова премія в розрахунку на один день страхування трохи зменшується.

    Мета  поїздки. Страхові компанії, як правило, встановлюють мінімальні тарифи для поїздок туристичного призначення і підвищені – для спортивних походів, змагань тощо.

    Ліміт страхової відповідальності страховика. Зі збільшенням ліміту страхової відповідальності страховика розмір страхового тарифу в розрахунку на один день відповідно зростає.

    Застосування  лімітів і франшиз. Застосування обмежень страхової відповідальності страховика у вигляді лімітів і франшиз звичайно спричиняє деяке зниження страхової премії.

    Спосіб  продажу. Як правило, українські страхові компанії передбачають значні знижки для туристичних груп залежно від числа застрахованих. З цієї причини дешевшими для клієнтів є страхові поліси, реалізовані через туристичні агентства.

    Деякі страхові компанії почали роботу з  розширення діапазону своєї діяльності, пропонуючи не лише медичні страховки, а й:

    • технічне обслуговування, ремонт або  охорону автомобіля, який зламався; 

    • юридичну підтримку і захист у  цивільних справах, тому що непередбачені  ситуації можуть виникати в арабських  країнах, де існують закони, традиції та звичаї, не завжди відомі й зрозумілі  європейцю; 

    • страхування багажу на випадок його втрати або кражі в готелях і при користуванні туристів послугами авіакомпанії тощо; 

    • страхування відповідальності туристичних  фірм, яке призначене забезпечити  страховий захист туристів при виконанні  договірних зобов’язань з боку туристичних  фірм. 

    У разі придбання поліса з великим  лімітом страхового покриття рекомендуємо звернути увагу не лише на його вартість, а й на перелік наданих послуг при виникненні страхового випадку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                ІІІ. Страхування депозитів і банківських гарантій 

                                                 3.1. Депозити  

    Депозит - внесок грошовими коштами в комерційні банки, кредитно-фінансові установи та ощадні каси фізичними та юридичними особами, під обумовлений відсоток і на певний термін.

   На сьогоднішній день існує величезна кількість видів банківських депозитних вкладів, які надаються комерційними банками, і є індивідуальними для кожного з них, це і: накопичувальні вклади, вклади на певний термін, поповнювані депозити, депозити з можливістю часткового / повного повернення, поповнювані депозити із правом часткового повернення і багато інших. Але як основні слід виділити наступні види депозитів (депозитних внесків):

- Термінові депозити

- Депозити  до запитання

- Умовні депозити

   А тепер більш докладно пройдемося по кожному з видів і розглянемо кожний банківський внесок індивідуально.

   Строковий депозит (депозитний внесок) може бути знятий (витребуваний) тільки після закінчення певного обумовленого терміну або ж після попереднього повідомлення  (Терміни якого так само обговорюються), і тому ставки по строкових депозитах будуть вище, ніж по депозитах до запитання. При цьому дострокове зняття суми коштів за таким видом депозиту, як правило, призводить до втрати відсотків, які повинні були нараховуватися на всю суму вкладу.

    Депозитні вклади до запитання (безстрокові та ощадні вклади), в основному, не мають певного встановленого терміну зберігання, оскільки цей депозит повертається клієнту на першу його вимогу. Як правило, відсотки за депозитними вкладами до запитання на порядок нижче відсотків, які надаються на строкові вклади.

     Умовним депозитним вкладом (депозитом) слід вважати або суму грошей (вклад), внесену однією особою на ім'я іншої, яка отримує право розпоряджатися даними внеском, але тільки на заздалегідь обумовлених, визначених умовах або ж при настанні певних обставин, так само зазначених при відкритті депозиту вкладником. Так само сюди слід віднести строковий / безстроковий депозит, витребувати який можливо при настанні певних умов, зазначених вкладником у відповідному договорі вкладу заздалегідь.

   Багато банки надають таку можливість, як поповнення суми депозиту протягом терміну його зберігання. Як правило, такий банківський вклад не обмежується кількістю таких поповнень на Протягом терміну дії депозитного договору, правда банк може встановити мінімальну суму даного поповнення. У разі, якщо банком встановлюються фіксовані суми поповнень, які необхідно вносити в міру проходження певних проміжків часу, то за таким банківським вкладом використовується ануїтетна схема Нараховані відсотки, будь-то банківський вклад або будь-який інший депозит, можуть бути виплачені як наприкінці терміну дії депозитного договору, так і через певні проміжки часу на Протягом терміну їх зберігання (щомісячно, щоквартально, по закінченню року). Процентні ставки при цьому можуть бути фіксованими або ж плаваючими, це залежить від умов, на яких був розміщений депозитний вклад. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          3.2. Банківські гарантії 

     Банківська гарантія - незалежне від контракту, що лежить в основі гарантії, зобов'язання банку, випущене на паперовому носії або у формі електронного СВІФТ-повідомлення, виплатити Бенефіціару (вигодонабувача по гарантії) обумовлену суму проти вимоги Бенефіціара, у разі порушення Принципалом (заявником по гарантії) зобов'язань за контрактом.

   Банківська гарантія є інструментом «страхування» Банком різноманітних ризиків по комерційній угоді і має дуже широкий діапазон застосування.

• Гарантії оплачуються протягом 3-5 банківських робочих днів після пред'явлення вимоги бенефіціаром.
• Банківська гарантія є додатковим забезпеченням платежу або виконання інших контрактних зобов'язань і передбачає платіж тільки в разі невиконання зобов'язань.
• Гарантії слід використовувати за контрактами з контрпартнера, сумлінність яких не викликає сумніву, оскільки оплата по гарантії виконується на першу вимогу вигодо набувача.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              3.3. Основи страхування депозитів і банківських гарантій 

     Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. З метою їх поповнення банки широко залучають кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів.   Банківські операції із залучення на вклади грошових коштів, належних різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Отже, вклади клієнтів є різними формами депозитів. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй комерційній, кредитній діяльності.

    Ця діяльність, як відомо, пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається клієнтам банку — власникам депозитів. Перед ними постає загроза втратити кошти, довірені банкові, через його загальну неплатоспроможність. 
   Депонування грошових коштів у комерційних банках часто розглядається їх вкладниками (депонентами) як форма прибуткової інвестиційної діяльності. Тоді співучасть депонентів у ризику неплатоспроможності банків, яка настала внаслідок неповернення йому кредитів, певною мірою може вважатися доречною. Проте найбільш масова категорія депонентів, передусім фізичні особи, роблять вклади лише з огляду на потребу заощадження та надійного зберігання власних коштів.

   Крім того, і багато юридичних осіб іноді змушені зберігати власні кошти на депозитних рахунках у банках згідно з вимогами чинного законодавства. Отже, у цих випадках немає підстав для непогодженого перекладення ризику неплатоспроможності банку на його клієнтів.

     Масове неповернення банкам депонованих коштів підносить звичайну негативну фінансово-банківську ситуацію до рангу вагомої соціально-економічної і навіть політичної проблеми. Саме тому постає гостра потреба створити на страховій основі ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

     Система страхового захисту депозитів, уперше застосована банками США, була "заснована згідно з вимогами Банківського закону від 1933 року, який зобов'язав створити державну організацію — Федеральну корпорацію страхування депозитів. Протягом багатьох десятиліть ця корпорація страхує всі види банківських депозитів за рахунок спеціального фонду страхування депозитів, створеного щорічними внесками комерційних банків. Страховий захист поширюється лише на 100 тис. доларів суми депозиту вкладника. У разі банкрутства банку Федеральна корпорація покриває його зобов'язання перед вкладниками у визначеній квоті. Попри цілий ряд недоліків цієї системи, які виявилися протягом часу її функціонування, вона стала моделлю, яку наслідують у багатьох країнах світу.

    Необхідність широко впроваджувати систему страхування банківських депозитів зумовлюється ось чим:

• загальним  спадом довіри до банків;

• потребою надання допомоги тим банкам, які  потрапили у скрутну фінансову  ситуацію; 
• потребою стабілізації фінансових ресурсів банків — усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності; 
• обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє свої заощадження.

    Одним з видів страхування є страхування банківської гарантії. Умови такого страхування передбачають страхові гарантії виконання фінансових зобов'язань, які виникли в результаті укладання угоди між позичальником та інвестором.

    У випадку з поручительством поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання його зобов'язань частково або повністю. Якщо укладається договір про банківські гарантії, то гарант на прохання принципала дає зобов'язання в письмовій формі про те, що він сплатить кредиторові певну грошову суму в той момент, коли бенефіціар надасть письмову вимогу про це.