Страхова вартість і страхова сума. Умови визначення цих сум при страхуванні. Оцінка вартості майна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «СТРАХУВАННЯ»

I-Варіант

I. Страхова вартість і страхова сума. Умови визначення цих сум при страхуванні. Оцінка вартості майна.

Страхова вартість об’єкта страхування Wс – це дійсна (реальна) вартість об’єкта, в обсязі якої йому може бути завдано шкоди. Страхова вартість визначається при укладанні договору страхування згідно чинного законодавства за цінами і тарифами, які діють на момент укладання договору. При цьому страховик має право самостійно оцінити вартість майна, і навіть провести власну вартісну експертизу. Страховик може оскаржити розмір страхової вартості майна, що прийняте на страхування, лише тоді, коли страхувальник своїми навмисними діями ввів страховика в оману. 

На практиці страхова вартість найчастіше розраховується, як вартість придбання майна за відрахуванням фактичного зносу. Це пояснюється тим, що страхування лише компенсує шкоду і не є джерелом отримання прибутку для страхувальника. Якби договір страхування був укладений на страхову суму в розмірі вартості придбання майна, то після закінчення часу, протягом якого частина вартості майна була б амортизована, могла б виникнути можливість незаконного збагачення страхувальника. Однак не тільки майно має страхову вартість. Особисте страхування і страхування відповідальності оперують з категоріями, що також потребують визначення їхньої страхової вартості – наприклад, життя, здоров’я або працездатність особи, межі майнової відповідальності за завдану шкоду іншим особам тощо.

Страхова сума S0. Розмір страхової суми є однією з істотних умов договору страхування. Страхова сума S0 – це виражена в грошовому вигляді сума максимального розміру зобов’язання страховика щодо страхової виплати страхувальнику або третій особі, яка має право на її отримання. Страхова сума в договорі страхування може бути встановлена окремо по кожному об’єкту і ризику, прийнятому на страхування, або по кожному страховому випадку для визначення максимальних зобов’язань страховика. Поряд із встановленням страхових сум по кожному ризику або по кожному страховому випадку може бути встановлена загальна страхова сума по договору (її іноді називають агрегатним лімітом відповідальності страховика); коли виплачується страхове відшкодування в розмірі загальної страхової суми, то зобов’язання страховика припиняються. 
Розмір і порядок встановлення страхової суми можна вважати найважливішими елементами договору, що впливають на ціну страхової послуги, визначають можливість прийняття ризику на страхування, необхідність укладання страховиком договорів перестрахування або співстрахування. У деяких випадках страховик може відмовитися від укладання договору страхування, коли страхова сума занадто велика. 
Принцип визначення розміру страхової суми залежить від форми здійснення страхового зобов’язання. Для обов’язкових видів страхування законодавством України встановлюються мінімальні можливі розміри страхових сум. Коли здійснюються добровільні види страхування, розмір страхової суми визначається на основі згоди сторін договору страхування – страхувальника і страховика. 
Істотне значення при визначенні розміру страхової суми має валюта страхування, тобто в яких грошових одиницях безпосередньо встановлені зобов’язання страховика в договорі страхування. При цьому страхова сума, що підлягає виплаті в національній валюті, яка зазначена в договорі страхування, може бути встановлена в розмірі, що еквівалентний відповідній сумі в іноземній валюті на момент виникнення тих або інших зобов’язань за договором страхування.

У кожній галузі страхування встановлення розміру страхової суми й умови її виплати як основи виконання страхового зобов’язання мають свої особливості. 
В особистому страхуванні, як відомо, виокремлюються страхування життя й інші види особистого страхування. Страхові суми для цих видів добровільного страхування визначають за згодою сторін договору страхування, виходячи з узвичаєної страхової практики, згідно з нормами чинного законодавства або відповідно до здорового глузду.

У страхуванні життя, залежно від страхової суми, визначається розмір страхової виплати, коли застрахована особа доживає до закінчення терміну страхування, або коли настає смерть застрахованої особи. В останньому випадку повинен бути отримувач страхової суми, що заздалегідь призначений застрахованою особою. Договір страхування життя, зокрема страхування пенсії, може передбачати поточні постійні страхові виплати (пенсію або ренту). У цьому випадку під страховою сумою розуміється розмір страхової виплати (пенсії або ренти), виплата якої передбачена з періодичністю, що встановлена договором страхування.

У договорах страхування від нещасних випадків і медичного страхування залежно від страхової суми визначається максимальний розмір виплати, у межах якої компенсується реальна шкода, яка заподіяна законним майновим інтересам страхувальника. Проте це не означає, що при настанні страхового випадку страхувальнику виплачується страхова сума у повному обсязі. При цьому сума, що підлягає виплаті, у договорах особистого ризикового страхування (наприклад, при страхуванні від нещасних випадків) може визначатися по-різному: 
а) у відсотках від встановленої в договорі страхування страхової суми при єдиній виплаті, розмір якої залежить від характеру і ступеня тяжкості травматичного ушкодження; 
б) у фіксованому розмірі (або в обсязі встановленого відсотка від страхової суми) за кожний день втрати працездатності.

Розмір страхової суми за договорами медичного страхування може бути встановлений, виходячи з обсягу максимальних зобов’язань страховика за кожним випадком. Так, якщо за договорами страхування майна при настанні страхового випадку вартість об’єкту страхування зменшується, то при медичному страхуванні розмір майнового інтересу, пов’язаного з утратою здоров’я і працездатності, не зменшується. Це дозволяє за договорами медичного страхування при узгодженні між страхувальником і страховиком встановлювати розмір страхової суми двома способами: 
а) у вигляді фіксованої суми на весь час дії договору; 
б) у вигляді фіксованої суми в розмірі, встановленому для кожного з страхових випадків, які можуть статися за час дії договору страхування.

II. Страхування− вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Акцепт− згода на оплату або гарантування оплати документів.

Беніфіціар− особа, що отримує прибуток від своєї власності, яку передано в довірче користування другій особі, юридичній чи фізичній (оренда, винайм), або від використання власності третіми особами (наприклад, коли акціонер передає акції в користування брокеру, з метою отримання максимального прибутку (дивіденда).

Брутто-премія− тарифна ставка страховика. Складається з достатнього внеску та надбавок на покриття витрат, пов'язаних із проведенням попереджувальних заходів, реклами, витрат на покриття збиткових видів страхування тощо. Кожний елемент, введений до брутто-премії, приводить до збільшення всієї тарифної ставки (страхового тарифу).

Гудвіл− нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання найкращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Диверсивікація− це процес зменшення ризиків шляхом розподілу капіталу між різними об’єктами інвестування.