Страхові послуги

Основні підходи  до страхування в зарубіжних країнах  зводяться до його ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної  системи. В загальних рисах можна  розглянути досвід організації і  особливості на страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав.

З метою більш  повного дослідження проблем  ефективного функціонування

страхового  ринку обрано досвід країн з різними  підходами до організації страхової діяльності, а саме: США має переважно саморегульований страховий сектор економіки; в більшості країн ЄС (на прикладі Франції, Німеччини, Великобританії) страховий бізнес більш регламентований державою; в Японії набуло поширення кооперативне страхування, що має важливе значення для аграрного та інших секторів економіки.

Враховуючи  українські реалії та національні особливості, цей досвід має важливе значення для формування в Україні збалансованого ефективного інвестиційно впливового страхового сегменту економіки.

      Страхування в США отримало значний розвиток через необхідність зниження економічних ризиків. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії є однією з найбільш потужних ланок американської фінансово-кредитної системи. Разом з тим в США немає єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського страхового ринку.

У Франції, закон 1982р. про страхування майна будь-яких осіб від наслідків стихійних  лих передбачає, що держава повинна  відпрацьовувати спеціальні «плани ризику», в яких будь-яка територія  була б віднесена до тієї чи іншої зони небезпеки, а вірогідністю схильності до тих чи інших стихійних лих. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не здійснюється в районах, які оголошені «зонами ризику», непридатними для будівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку. Проте всі будівлі чи види діяльності, які існували в районі до оголошення його «небезпечним» чи до розробки відповідних правил, підлягають страхуванню навіть тоді, коли не відповідають цим умовам.

В Японії страхування  здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні компанії і державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накопичені від страхових внесків. Вони діють на національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів. Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу.

Кооперативні  страхові організації приймають  всіх фермерів без виключення, гарантуючи кожному компенсацію в обумовлених контрактом випадках.

Кооперативне  страхування контролюється всіма  членами кооперативу і тому розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх конкурентні позиції на національному ринку страхування.

Страховий ринок  Німеччини характеризується динамічним розвитком. Щорічний приріст обсягу надходження страхових платежів складає в Німеччині 10%. Особисте страхування в структурі національного страхового ринку займає 37%. Медичне страхування, що користується трохи меншою популярністю, чим в інших країнах Західної Європи, складає близько 12% загального обсягу надходження страхових платежів. Майнове страхування займає 51% національного страхового ринку в Німеччині. Федеративний устрій Німеччини є важливим чинником у розвитку каналів просування страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях Німеччини. Страхова справа в самій Німеччині достатньо сильно регульована. В даний час діє закон про державний страховий нагляд 1983р. Усі діючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії підлягають обов`язковому державному нагляду з боку Федерального відомства нагляду за діяльністю страхових компаній .

Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років  концентрується в Лондоні, як світовому  фінансовому центрі. Найбільший Лондонський міжнародний страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду країн і компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку спирається на значний кадровий потенціал фахівців страхового ринку, високорозвинену інфраструктуру ринку, а також присутність тут широко відомої за межами Великобританії страхової корпорації «Ллойд». У Лондоні розташовані чи представлені дочірні структури найбільших страхових компаній світу. Тут сконцентровані також центральні офіси всіх найбільших міжнародних страхових і перестрахувальних брокерів.

Працюють найстарші (засновані в 1760р.) і найбільш авторитетні класифікаційні товариства, наприклад Регістр судноплавства «Ллойд». У Лондоні розташовані штаб-квартири ряду міжнародних страхових організацій, а також деякі структури національного страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститут дипломованих страховиків та ін.), діяльність яких носить міжнародний характер. Страхові компанії Великобританії не мають права займатися яким-небудь іншим видом бізнесу, окрім страхування. Базова структура Лондонського міжнародного страхового ринку - корпорація «Ллойд» представлена 400 страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб - андеррайтерів, безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери несуть відповідальність по зобов`язаннях згідно з договорами страхування в рамках синдикату. Динамічні і гнучкі структури синдикатів утворюють економічне середовище міжнародного страхового ринку в системі корпорації «Ллойд».

Слід звернути увагу на таку найстарішу форму організації страхового захисту як товариства взаємного страхування (ТВС). Правовою формою існування ТВС є, як правило, устав товариства взаємного страхування. Важливою особливістю їхньої діяльності є низькі вимоги до статутного капіталу і неприбутковість діяльності.

Історично склалася практика, коли такі товариства створювалися комерційними фірмами в якості дочірніх. Ця специфічна субординація послужила причиною того, що таке товариство самострахування стали іменуватися англомовним поняттям «captіves», що в перекладі означає «залежний». Сьогодні на світовому страховому ринку діє близько 3 тисяч кептивних компаній, які мають у своєму розпорядженні 23 - 24 мільярдів доларів акумульованих коштів.

Взаємне страхування  стало міжнародним явищем. Товариства взаємного страхування займають значне місце на ринках розвинених країн усіх континентів.

Так, у 2010 році в  Північній Америці (37% світового  ринку страхування) ТВС займали 57,6% ринку страхування життя і 27% ринку  загальних видів страхування  в США та 53% ринку страхування життя і 19% ринку загальних видів страхування в Канаді. У Західній Європі (33,9% світового ринку страхування) ТВС охоплюють від 2,8% (Італія) до 48% (Великобританія) ринку страхування життя і від 0,25% (Ірландія) до 52% (Швеція) ринку загальних видів страхування; кількість ТВС складає близько двох тисяч.

Однією з  характерних рис ТВС є не тільки здатність до адаптації, але і  те, що страхування охоплює великі і середні підприємства і навіть дрібні компанії. ТВС формує страховий  фонд за рахунок фіксованих чи непостійних страхових внесків, але їх розмір завжди має свою границю для того, щоб забезпечувалося повне покриття зобов`язань перед страхувальниками.

Оскільки ТВС  не ставлять метою одержання прибутку, то ними практикується повернення прибутку пайовикам, як у виді частини внесеного пайового внеску, так і у формі розподілу надлишків надходжень.

Принципи функціонування ТВС виявляються в особливостях покриття збитку в територіальному  чи професійному об`єднанні. У першому  випадку вони покривають тільки збиток, зосереджений у визначених географічних межах, в другому вони страхують тільки осіб визначеної професії.

На наш погляд, система державного регулювання страхової діяльності, що існує в Україні, за ступенем впливу на розвиток ринку та за методами, що при цьому застосовуються, займає проміжне положення між німецькою та французькою. На кожний конкретний вид страхування страхова компанія повинна отримати ліцензію.

Законодавчі та нормативні акти встановлюють чіткі  вимоги до платоспроможності страховиків (розміру Статутного капіталу, кількості, порядку формування, нормам відрахування та порядку розміщення страхових та вільних резервів тощо). Разом з тим держава гарантує захист інтересів страхових компаній, а також забезпечує умови вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності.

Також, не дозволяється (за винятком страхування життя та обов`язкових видів страхування) будь-яке централізоване регулювання розмірів страхових тарифів, страхових сум, страхових виплат та інших умов договорів страхування, якщо вони не суперечать законодавству України.

В цілому, для  наших умов має інтерес в системі  страхування розвинених країн, національна  система координації і функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними страховими компаніями інших форм. В більш широкому розумінні перед Україною постає питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання, розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях економіки.

Узагальнення  зарубіжного досвіду щодо методів організації та державного регулювання ринку страхових послуг надає можливість виявити, що досягнення його збалансованого функціонування можливе як за умов державно регламентованого страхового бізнесу, зокрема в більшості країн ЄС, так і за умов переважного саморегулювання страхового сектора економіки, зокрема в США.

Інтеграція  України у сучасний європейський економічний та правовий простір передбачає адаптацію та гармонізацію національного законодавства з нормами й стандартами правової системи Європейського Союзу, що потребує формування розвиненого ринку страхування, сприяння економічній діяльності всіх ринкових суб`єктів, розширення правової бази, застосування регулюючих методів впливу держави на страховий ринок, що відповідають європейським стандартам. Вирішення цих проблем забезпечить прискорення процесу переходу національної економіки у ринкову, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.

Слід звернути увагу на посилення тенденцій щодо проникнення іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та країн Східної Європи.

Наприклад, в  Україні були створені такі компанії, як українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі ЗАТ АКВ Гарант», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-бельгійська СК «Союзспецстрах» та ін. Цей фактор, на мій погляд, є важливим з огляду на необхідність створення конкурентного середовища на страховому ринку, впровадження нових фінансових інструментів, підвищення якості страхових послуг, але за умови виваженого законодавчого захисту вітчизняних страховиків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.5. Проблеми ринку страхових послуг в аспекті захисту прав споживачів

 

Негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

– недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

– низький рівень проникнення страхового ринку (страхові платежі за вирахуванням страхових платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, по відношенню до ВВП) та вузька клієнтська база страховиків, а також зосередження страхового ринку переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

– нерозвиненість довгострокового  страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового  регулювання діяльності страховиків  у сфері обов’язкового медичного  страхування;

– недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;

– велика кількість страхових  компаній та недостатній рівень капіталізації  страховиків, а також слабкий  розвиток національного перестрахового ринку;

– використання страхового ринку суб’єктами господарювання для  оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон;

– недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;

– низький рівень страхової  культури населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Діюча  система страхових послуг в  Україні та шляхи їх удосконалення

 

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрециндентних змін. У найменші строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні, найістотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні.

Здійснення  приватизації майна переважної кількості  підприємств, що раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування відповідальності підприємств. Потрібно намагатися охопити страхуванням насамперед ризики засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довір'я до нового страховика, що дуже важливо для укріплення позиції на страховому ринку.