Социальное страхование

1. Необхідність, ек. зміст та види соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування  — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту й охоплює матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Необхідність  соціального страхування зумовлена  такими причинами:

1. наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно-корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;
2. наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.

 

З економічної  точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов'язане з розвитком економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків. Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров'я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:                                — пенсійне страхування;                              — страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;                            — медичне страхування;                               — страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;                              — страхування на випадок безробіття;                          — інші види страхування, передбачені законами України.

 

 

 

 

2. Становлення та розвиток соціального страхування.

Система соціального страхування  в Україні пройшла у своєму розвитку декілька етапів:

I   етап — 1998 рік — прийняття Закону «Основи законодавства України про загальнообов' язкове державне соціальне страхування». Враховуючи важливість цього законодавчого акта, Президія Верховної Ради України Постановою прийняла рішення про проведення 8 квітня 1996 року парламентського слухання щодо даного законопроекту. Обговоривши проект закону, учасники парламентського слухання в основному схвалили його й рекомендували Верховній Раді після відповідного доопрацювання розглянути цей законопроект. Основи законодавства України про соціальне страхування були доопрацьовані і подані до Верховної Ради. Парламент розглядав їх тричі у першому читанні, двічі — у другому і 14 січня 1998 року прийняв Основи. Цим самим було відкрито шлях для розробки законопроектів з окремих видів соціального страхування.

II    етап — 1999-2000 р. — прийняття законів відповідно до Основ законодавства України із загальнообов' язкового державного соціального страхування. Верховною Радою України були прийняті Закони «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (23 вересня 1999 року № 1105-XIV), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (2 березня 2000 року № 1533-III), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (від 18 січня 2001 року № 2240-III). Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов' язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 року) та рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) № 67 (1944 рік).

III   етап — 2001 р. — впровадження державного соціального страхування. Відповідно до прийнятих законів, в 2001 році запроваджено три види загальнообов' язкового державного соціального страхування: на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

IV  етап — 2002 — по т.ч. — удосконалення законодавства з загальнообов' язкового державного соціального страхування, впровадження пенсійного та розробка основ медичного соціального страхування.

 

 

 

 

3. Принципи та структура системи  с/с.

Принципи:

— законодавчого визначення умов і порядку проведення загальнообов'язкового державного соціального страхування;        — обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності; — надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;             — обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;             — солідарності та субсидування;        — державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; — забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, визначений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;         — цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;           — паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Правове та фінансове забезпечення с/с.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування — це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі виникнення страхових випадків.

Склад фінансового  механізму регулювання соціального  страхування

Фінансові методи	Планування, прогнозування, формування бюджету фонду, оперативне управління, перерозподіл, регулювання, використання коштів, контроль, нагляд
Фінансові важелі	Страхові внески, доходи, пільги, фінансові санкції, страхові тарифи, бюджет фонду, матеріальне забезпечення, витрати
Правове забезпечення	Укази Президента України, Закони України, постанови Кабінету Міністрів  України та правлінь фондів, накази міністерств
Нормативне забезпечення	Інструкції, методичні розробки, норми
Інформаційне забезпечення	Інформація про платників  внесків, отримувачів допомог, рух  грошей тощо

   
Закони України (правове забезпечення):  

1. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХIІ;
2. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 2213-III;
3. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV;

 

 

 

 

 

 

 

 

5.  Здійснення  контролю у сфері с/с; органи  нагляду за діяльністю соц.  фондів.

Контроль за додержанням страхувальниками законодавства про страхування від нещасного випадку здійснюється органами державного нагляду відповідно до законодавства та їх компетенції.

Контроль за  додержанням Фондом законодавства про страхування від нещасного випадку здійснюється  відповідно  до  цього  Порядку шляхом   проведення   планових  і  позапланових  перевірок  роботи правління, виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів.

Планова перевірка проводиться не частіше ніж один  раз на рік за  планом-графіком, який щороку затверджується Мінпраці за погодженням з Держпромгірнаглядом та   Держфінінспекцією. Затверджений   план-графік у десятиденний  строк направляється органам державного нагляду та Кабінету Міністрів.

Позапланова перевірка  проводиться на  вмотивовану письмову вимогу органів виконавчої влади,  виконавчих органів місцевих рад, прокуратури,  за рішенням наглядової ради або правління  Фонду, а також за зверненнями   громадян  про порушення Фондом  вимог законодавства про страхування від нещасного випадку або з метою перевірки виконання подання щодо усунення такого порушення.

Перевірка за  зверненнями громадян  проводиться відповідно до законодавства про розгляд звернень громадян  з урахуванням вимог цього Порядку.

Перевірка може  бути комплексною (проводиться одночасно всіма органами державного нагляду щодо додержання  Фондом  законодавства про страхування від нещасного випадку) чи цільовою (проводиться одним органом державного нагляду відповідно до його компетенції).

Державний  нагляд  у сфері соціального страхування від нещасного випадку (далі - державний нагляд) здійснюють Мінпраці, Держпромгірнагляд,  Держфінінспекція  (далі  -  органи  державного нагляду).  Здійснення  державного  нагляду в Автономній Республіці Крим  та  областях може бути покладено органами державного нагляду на відповідні територіальні органи.

Державний нагляд  здійснюється шляхом контролю за додержанням страхувальниками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) законодавства про страхування від нещасного випадку.        Мінпраці є головним  органом у системі органів державного нагляду   щодо   забезпечення  здійснення  державного  нагляду за додержанням Фондом законодавства про страхування від нещасного випадку.